Ухвала

від 24.10.2023 по справі 757/38167/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/38167/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5801/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62022000000000832 від 18.10.2022 та накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було вилучено під час проведення обшуку 01.02.2023 в транспортному засобі (автомобілі) «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ), а саме на:

- транспортний засіб (автомобіль) «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 );

- ключ запалювання до автомобіля «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 );

- ключ «GPS Benish»;

- картхолдер чорного кольору в якому міститься свідоцтво серія НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата реєстрації 23.12.2021 автомобіль «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ) та посвідчення водія серія НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_10 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, з доповненнями в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62022000000000832 від 18.10.2022.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду при постановленні відповідної ухвали, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт вказує на те, що стороною обвинувачення пропущено строк встановлений ч. 5 ст. 171 КПК України на подання клопотання про арешт майна, оскільки обшук відбувся 01.02.2023, а з клопотанням прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна 30.08.2023. Посилання органу досудового розслідування на те, що строк звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 01.02.2023, не сплив, оскільки таке майно не має статусу тимчасово вилученого, є безпідставними та необґрунтованими. При постановленні оскаржуваної ухвали не було надано оцінки пропуску строку на звернення із відповідним клопотанням прокурором.

Також апелянт зазначає, що слідчим суддею не встановлено доказів причетності ОСОБА_11 до здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000832 від 18.10.2022. При цьому транспортний засіб Mersedes-Benz, GLE 350, 2021 р.в. VIN: НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я ОСОБА_6 , куплений за його власні кошти, що підтверджується договором купівлі-продажу, актом прийому-передачі, договором страхування, квитанцією про здійснення касової операції, а також податковими деклараціями.

Крім того апелянт зазначає, що жодних доказів, на підтвердження факту придбання ОСОБА_11 зазначеного транспортного засобу за кошти ОСОБА_12 , органом досудового розслідування до матеріалів клопотання долучено не було, що також свідчить про те, що таке майно не відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України.

Апелянт звертає увагу на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 (справа №757/36331/23-к) задоволено скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, щодо неповернення тимчасово вилученого майна, у рамках кримінального провадження № 62022000000000832 та зобов`язано слідчих групи слідчих та/або прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62022000000000832 від 18.10.2022 повернути у володіння та користування законного власника - ОСОБА_6 вище зазначене майно.

В порушення вимог чинного кримінального процесуального Закону, стороною обвинувачення вищевказане рішення суду виконано не було, натомість останнім було подано до суду без жодних законних на те підстав клопотання про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги, з доповненнями та просила її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, з доповненнями та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, з доповненнями, представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів відділу Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022000000000832 від 18.10.2022 за ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 382, ст. 368-5 КК України.

За одним із епізодів у даному кримінальному провадженні перевіряються обставини можливого незаконного набуття колишнім виконувачем обов`язків начальника Головного управління ДГІС у місті Києві ОСОБА_12 активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи.

Так, 12 жовтня 2021 року між ПАТ «Українська автомобільна корпорація» Філія «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» (ідентифікаційний код юридичної особи 25745327) (Продавець) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) (Покупець) укладено договір № 0152600482 купівлі - продажу автомобіля.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Продавець, керуючись рішенням Покупця, який вибрав необхідний йому автомобіль, модель «Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС», замовлення на підставі представлених у салоні зразків йому Продавцем, зобов`язується передати у власність Покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному, а Покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль та оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим договором.

23 грудня 2021 року між ПАТ «Українська автомобільна корпорація» Філія «Автомобільний центр Київ» ПАТ «Українська автомобільна корпорація» (Продавець) та ОСОБА_13 (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 0152600482 купівлі - продажу автомобіля від 12 жовтня 2021 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди Продавець, керуючись рішенням Покупця, який вибрав потрібний йому автомобіль (модель «Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС», 2021 рік випуску, номер кузова: НОМЕР_6 , номер двигуна НОМЕР_7 , транзитний номер НОМЕР_8 ) із представлених у салоні зразків згідно із замовленням № 0152600482, зобов`язується передатну власність покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному взірцю, а Покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль та оплатити його остаточну (кінцеву) повну ціну в розмірі та порядку, визначеному договором.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що відповідно до пункту 2.4 договору Сторони підтверджують, що станом на дату переходу від продавця до покупця права власності на автомобіль «Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС» (номер кузова: НОМЕР_6 ) його остаточна (кінцева) повна ціна становить 2 495 648,89 грн (два мільйони чотириста дев`яносто п`ять тисяч шістсот сорок вісім гривень 89 копійок).

23 грудня 2021 року ОСОБА_14 провів первинну реєстрацію нового транспортного засобу, придбаного в торговельній організації, який ввезено з-за кордону, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 грудня 2021 року серії НОМЕР_3 та державний номерний знак НОМЕР_2 .

Однак згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_14 у період з 2000 до 2022 року, одержав дохід, що підлягає оподаткуванню, в розмірі 1 677 289 грн, інших відомостей про доходи особи, зокрема у вигляді подарунків у грошовій формі, немає.

Під час допиту 01 лютого 2023 року ОСОБА_15 як свідка останній відмовився давати показання на підставі статті 63 Конституції України та повідомити джерела походження коштів, за які він придбав вищезазначений автомобіль.

У межах досудового розслідування у кримінальному провадженні також встановлено, що ОСОБА_14 є довіреною особою громадянки ОСОБА_16 .

З 08 вересня 2022 року ОСОБА_14 призначений на посаду провідного спеціаліста Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, та фактично був водієм громадянки ОСОБА_10 .

З 09 лютого 2021 року ОСОБА_10 прийнята на роботу в Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, а з 22 липня 2022 року на неї покладено виконання обов`язків начальника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Зібрані під час розслідування у вказаному кримінальному провадженні докази свідчать, що фактично набуття права власності ОСОБА_6 на автомобіль «Mercedes-Benz GLE 350 de 4МАТІС» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ) було здійснено за дорученням громадянки ОСОБА_10 , згідно з яким вона може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

30.08.2023 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на майно, власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було вилучено під час проведення обшуку 01.02.2023 в транспортному засобі (автомобілі) «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ), а саме на:

-транспортний засіб (автомобіль) «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 );

-ключ запалювання до автомобіля «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 );

-ключ «GPS Benish»;

-картхолдер чорного кольору в якому міститься свідоцтво серія НОМЕР_3 про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата реєстрації 23.12.2021 автомобіль «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ) та посвідчення водія серія НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_10 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказав, що транспортний засіб із ключами запалювання, свідоцтвом про його реєстрацію та посвідченням водія є речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 01.02.2023, оскільки вони відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, яка відповідає п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу на підставі абз. 1 ч. 3 цієї статті підлягають арешту.

05.09.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт вище зазначеного майна.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування на транспортний засіб із ключами запалювання, свідоцтвом про його реєстрацію та посвідченням водія, оскільки вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, набуті кримінально протиправним шляхом, містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, заслухані доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення представника власника майна, щодо його задоволення, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 62022000000000832 від 18.10.2022 за ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 382, ст. 368-5 КК України та відношення до нього вказаного майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку відповідно до постанови слідчого 01.02.2023 /а.с.67-69/ визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки вони ймовірно набутті кримінально протиправним шляхом, а отже мають значення для розслідування вказаного кримінального провадження, а відтак можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Як встановлено колегією суддів, слідчим суддею враховано, що у зв`язку із загрозою знищення та/або приховування майна, що містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема майна, набутого в результаті вчинення кримінальних правопорушень, відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України, у зв`язку з наявністю невідкладного випадку, пов`язаного із врятуванням майна, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, відшукання знарядь та засобів їх вчинення, майна, яке було здобуте у результаті їх вчинення, 01.02.2023 було проведено обшук до постановлення ухвали слідчого судді у іншому володінні особи - автомобілі «Mercedes-Benz GLE 350 de 4MATIC» (2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

У відповідності до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий за погодженням із прокурором виконав своє зобов`язання невідкладно після здійснення таких дій, та звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2023 у справі № 757/4380/23-к було задоволено та надано дозвіл слідчим та прокурорам у кримінальному провадженні № 62022000000000832 від 18.10.2022 на проведення обшуку в транспортному засобі (автомобілі) яким фактично користується в.о. начальника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: MERCEDES-BENZ GLE 350, 2021 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та на вилучення транспортного засобу із ключами запалювання, свідоцтвом про його реєстрацію та посвідченням водія.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що посилання представника власника майна на ухвалу слідчого судді від 24.08.2023 у справі № 757/36331/23-к, постановлену в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, як на підставу для припинення тимчасового вилучення майна, слідчим суддею не прийнято до уваги враховуючи положення ч. 1 ст. 169 цього Кодексу, згідно яких припинення тимчасового вилучення майна та його повернення особі, у якої воно було вилучено, передбачається за наступних умов: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту; за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Обставин, наведених у ч. 1 ст. 169 КПК України слідчим суддею не встановлено.

Посилання представника власника майна ОСОБА_6 на те, що він має сталий дохід, а версія сторони обвинувачення щодо незаконності набуття транспортного засобу спростовується доказами наданими його представником, також були предметом розгляду в судді першої інстанції та слідчим суддею встановлено, що вони не ґрунтується на даних, які містяться у поданих документах.

Таким чином, слідчим суддею визнано помилковим твердження представника власника майна, що транспортний засіб із ключами запалювання, свідоцтвом про його реєстрацію та посвідченням водія, які вилучено у ОСОБА_6 під час обшуку, не відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України, з огляду на те, що в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 382, ст. 368-5 КК України і що вилучене майно є матеріальними об`єктами, які набуті кримінально протиправним шляхом, містять відомості, які використовуються, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям зазначеним у п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вилучене майно, з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу, з доповненнями представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4