Постанова

від 30.10.2023 по справі 480/458/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 р.Справа № 480/458/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

представника відповідача: Савченко С. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 20.06.23 року по справі № 480/458/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИОН-ТРАНС"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНИОН-ТРАНС" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "ЮНИОН-ТРАНС") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 646318280901 від 29.09.2021 про застосування до ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 000 000 грн;

- № 646418280901 від 29.09.2021 про застосування до ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 20 000 грн;

- № 646518280901 від 29.09.2021 про застосування до ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 20 000 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення № 646318280901 від 29.09.2021; № 646418280901 від 29.09.2021; № 646518280901 від 29.09.2021.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНИОН-ТРАНС" судовий збір у сумі 15600 грн та витрати на правову допомогу в сумі 15600 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Сумській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм податкового законодавства. Не погоджується з ухвалами суду першої інстанції від 18.04.2023 та від 29.05.2023 щодо відмови у задоволенні клопотань ГУ ДПС у Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки згідно з матеріалами справи ТОВ "ЮНИОН-ТРАНС" звернулось з позовом 20.01.2023, тобто з пропуском місячного строку, який передбачено п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України. Не погоджується з сумою витрат на правову допомогу, стягнутою судом першої інстанції на користь ТОВ "ЮНИОН-ТРАНС". Звертає увагу, що позивачем на обґрунтування заявлених вимог надано договір про надання правової допомоги № 10/09 від 10.09.2021, рахунок на оплату № 13/09 від 13.09.2021 за юридичні послуги по договору про надання правової допомоги від 10.09.2021, платіжне доручення № 3968 від 14.09.2021 про оплату адвокатських послуг, проте позивач звернувся до суду з оскарженням податкових повідомлень-рішень лише у грудні 2023 року.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Сумській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Сумській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 20.08.2021 за № 4212/А/18-28-09-01/39705014, яким установлено порушення ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» норм Податкового кодексу України, а саме: абз. 8 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України - відсутність реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового; абз.1, абз. 4, абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України - необладнання одного резервуару для пального рівнеміром-лічильником пального та відсутність реєстрації зазначеного рівнеміру лічильника в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України - відсутність реєстрації витратоміра-лічильника пального в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (а.с. 14-16).

29.09.2021 податковим органом на підставі акта від 20.08.2021 за № 4212/А/18-28-09-01/39705014 винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 646318280901 про застосування до ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та /або пені, у сумі 1000000 грн (а.с. 23, 24);

№ 646418280901 про застосування до ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у сумі 20000 грн (а.с. 25, 26);

№ 646518280901 про застосування до ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у сумі 20000 грн (а.с. 27, 28).

Позивачем подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення (а.с.29-33), проте рішенням ДПС України від 08.07.2022 у задоволенні скарги відмовлено (а.с. 138-140).

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Сумській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зважаючи на те, що відповідачем не доведено допущення ТОВ "ЮНИОН-ТРАНС" порушення вимог абз. 8 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230, абз. 1, абз. 4, абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230, абз. 6 п.п. 230.1 ст. 230 ПК України, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Таким чином приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального, є акцизним складом.

Водночас наведеною вище нормою закону визначено, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Так, відповідно до приписів п.п. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України визначається як пересувний акцизний склад.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Отже податковим законодавством передбачено, що окрім приміщень чи територій, пальне може зберігатися у транспортному засобі пересувному акцизному складі.

Згідно з приписами п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України розпорядником акцизного складу є суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Як визначено п. 12 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;

акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України від 19 грудня 1995 року, № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі також - Закон України № 481/95-ВР).

Статтею 1 Закону України № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України № 481/95-ВР зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами. Такими винятками є: зберігання пального державними підприємствами, установами та організаціями; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву та суб`єктами господарювання, які зберігають пальне, для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газодобувних майданчиках, бурових платформах; зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв); зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отриманого від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Так як резервуари для зберігання пального є механізмами та предметами підвищеної небезпеки, порядок їх експлуатації передбачений Постановою КМУ № 1107 від 26.10.2011 «Про затвердження порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затвердженої та Постановою КМУ № 956 від 11.07.2002 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки».

Як убачається з акта перевірки, податковим органом установлено, що позивачем у 2020 році здійснено придбання пального в кількості 1422177,18 л (1422,2м3), а тому, з посиланням на вимоги п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, зроблено висновок, що вказана кількість пального перевищує граничні обсяги пального, визначені вказаною нормою в розмірі 1000 м3, та є умовою визначення місця провадження діяльності зі зберігання пального за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 16, як акцизного складу.

За твердженням представника відповідача, оскільки позивачем не було зареєстровано вказану територію провадження господарської діяльності як акцизний склад, а зберігання палива здійснювалось без обладнання одного резервуару для пального рівнеміром-лічильником і його реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, представником відповідача наголошено, що відповідно до вимог п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення, або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Отже, на думку відповідача, для того, щоб певні приміщення чи територія не визнавались акцизним складом, мають бути дотримані всі перераховані умови. Оскільки ТОВ "ЮНИОН-ТРАНС" у 2020 році здійснено придбання пального в кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів, місце провадження діяльності зі зберігання пального позивача, на думку податкового органу, є акцизним складом, який має бути зареєстрований.

Проте за матеріалів справи ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» має ліцензію № 18190414202000698 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), терміном дії з 21.08.2020 до 21.08.2025 (а.с. 41) та ліцензію № 990614201900430 серії АЖ № 078538 на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 (а.с. 40).

Позивач указує, що пальне, придбане для власних потреб заправка транспорту, зберігалось на блокпункті для зберігання пального, загальний обсяг якого за 2020 рік склав 12270,36 л. На підтвердження вказаного позивачем надано журнал-ордер і відомість по рахунку № 105 «Транспортні засоби», накладні на внутрішнє переміщення пального, відомості на відпуск нафтопродуктів та реєстр операцій пального за 2020 рік (а.с. 110-123).

Отже, як стверджує позивач, до блокпункту ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» дизельне паливо в кількості 1000 куб. м. (1 млн. літрів) не заливалось. Придбане пальне для здійснення оптової торгівлі не зберігалось та відразу реалізовувалось покупцям. Дизельне пальне з моменту його придбання ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» та подальшої його реалізації іншим покупцям перебувало в пересувному акцизному складі без зливу до блокпункту для зберігання пального.

Так, між постачальником - Фірма «ЯРНА-НТ» та покупцем - ТОВ «ЮНИОН - ТРАНС» укладено договір постачання нафтопродуктів № 8 від 02.01.2020.

На виконання вказаного договору Фірма «ЯРНА-НТ» здійснено поставку дизельного палива, шляхом його наливу у спеціалізований автомобіль ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» (ГАЗ № ВМ0737), що є пересувним акцизним складом, зі складанням відповідної ТТН та акцизної накладної.

За відомостями, зазначеними в ТТН замовником, вантажоодержувачем та автопідприємством є ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС», вантажовідправником - Фірма «ЯРНА- НТ», пункт навантаження м. Суми, вул. І. Піддубного, буд. 27А. Автомобіль, що здійснює перевезення - ГАЗ держ. номер НОМЕР_1 .

Згідно з відомостями, зазначеними постачальником - Фірма «ЯРНА-НТ», в акцизних накладних, складених за результатами договору постачання нафтопродуктів, дизельне пальне, фактично відвантажено у пересувний акцизний склад, а саме автомобіль ГA3 держ. номер НОМЕР_1 (а.с. 44-69).

В свою чергу, придбане у Фірми «ЯРНА-НТ» дизельне пальне ТОВ «ЮНИОН- ТРАНС», без його зливу в окремі ємності, реалізовувало ТОВ «СЛАВГОРОД» за договором поставки нафтопродуктів № 2702/1 від 27.02.2020, ТОВ «КЕРАМЕЯ» за договором № 0401/1 від 04.01.2020, ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» за договором № 1101/1 від 11.01.2020, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» за договором № 1905/1 від 19.05.2020, ТОВ «БМФ «ЕТАЛОН - БУД» за договором № 1607/1 від 16.07.2020, ТОВ «ВДБК» за договором № 3108/1 від 31.08.2020, ТОВ ТРАНСПОРТНА ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ «ТРАНС-ЕКСПЕРТ» за договором № 2310/1 від 23.10.2020 та ТОВ «МЕГА-БУД УКРАЇНА» за договором № 2111/01 від 21.10.2020.

На кожну поставку дизельного пального ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» складались відповідні товарні накладні, ТТН та акцизні накладні (а.с. 70-109).

Так, згідно ТТН на відпуск нафтопродуктів, автопідприємством та замовником визначено ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС», а одержувачем одне із підприємств - покупців із перелічених вище. Пунктом навантаження - м. Суми, вул. І. Підубного, 27А, тобто місце наливу спеціалізованого автомобіля (адреса фірми «ЯРНА-НТ»), пункт розвантаження - адреса підприємства покупця пального.

За відомостями, зазначеними постачальником - ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» в акцизних накладних, складених за результатами договорів постачання нафтопродуктів, дизельне пальне відвантажувалось з пересувного акцизного складу - автомобіля ГАЗ державний номер НОМЕР_2 .

Вказані обставини також підтверджуються витягом з Єдиного реєстру акцизних накладних щодо зареєстрованих акцизних накладних на продаж та придбання позивачем палива за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (а.с. 229-236).

Під час перевірки податковим органом установлено лише отримання пального та питання щодо перебування пального з моменту його придбання ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» до подальшої реалізації іншим покупцям в пересувному акцизному складі - автомобілі без зливу до блокпункту для зберігання пального не з`ясовувалося, оцінка таким обставинам відповідачем не надавалась.

В контексті наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача про те, що в даному випадку має бути встановлено лише обсяг отримання пального і кінцевий пункт розвантаження або напрямок використання отриманого пального не має жодного значення, оскільки для визначення певних приміщення чи території акцизним складом, має бути встановлено, що у цьому приміщенні чи на цій території розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

За наслідками перевірки відповідачем зроблено висновок про провадження позивачем діяльності зі зберігання пального за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 16. При цьому відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не надано доказів зберігання отриманого ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» пального в кількості, що перевищує 1000 кубічних метрів, за адресою: м. Суми, вул. Івана Піддубного, 16 та не спростовані доводи позивача про те, що придбане пальне на підприємстві не зберігалось, перебувало в пересувному акцизному складі без зливу до блокпункту для зберігання пального та одразу реалізовувалось покупцям.

Отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем зроблено передчасний висновок про зберігання пального в розмірі 1000 м3 за місцем провадження діяльності ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС», тобто на території самого позивача, та про наявність підстав для реєстрації місця провадження діяльності позивача як акцизного складу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено допущення ТОВ "ЮНИОН-ТРАНС" порушення вимог абз. 8 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230, абз. 1, абз. 4, абз. 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230, абз. 6 п.п. 230.1 ст. 230 ПК України, обґрунтованим і законним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції, не відповідають вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо доводів апеляційної скарги про звернення позивача з позовом у цій справі з пропуском місячного строку, який передбачено п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 24 травня 2023 року надав оцінку строкам звернення позивача до суду.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Водночас п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно з пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

З аналізу вказаних норм убачається, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким уважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «ЮНИОН - ТРАНС» оскаржувало податкові повідомлення-рішення від 29.09.2021 за № 646318280901, № 646418280901, № 646518280901 в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 08.07.2022 № 6907/6/99-00-06-03-01-06, яким податкові повідомлення - рішення від 29.09.2021 за № 646318280901, № 646418280901, № 646518280901 залишено без змін, а скарга ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» залишена без задоволення.

Відповідно до п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України та пункту 6 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 за № 916, рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 08.07.2022 за № 6907/6/99-00-06-03-01-06 вважається врученим ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» 12.08.2022, про що свідчить відмітка поштової служби на конверті (а.с. 141).

До суду з позовом ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» звернулося 20.01.2023, тобто з пропуском місячного строку.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що на час звернення до суду з позовом позивачем було отримано рішення про відмову у задоволенні його скарги про скасування податкових повідомлень-рішень.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач мав дізнатись про узгодження сум грошових зобов`язань, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2021 через його особистий кабінет, то суд першої інстанції встановив, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження зазначених обґрунтувань та матеріали справи не містять доказів, що позивач отримував рішення за результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, у тому числі, у своєму особистому кабінеті платника податків.

Відтак судом першої інстанції ухвалами від 18.04.2023 та від 24.05.2023 обґрунтовано не задоволено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи ГУ ДПС України у Сумській області про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяв відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 15600,00 грн, сплачені за платіжним дорученням № 5217 від 17.01.2023 (а.с. 127).

В цій частині рішення суду першої інстанції ані позивачем, ані відповідачем не оскаржується.

Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 600,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року, №5076-VI (надалі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже консультації і роз`яснення з правових питань протягом усього судового провадження, підготовка до судових засідань, робота з клієнтом, опрацювання нормативно-правової бази, складання уточнення, опрацювання відзивів, нормативно-правової бази, складання процесуальних клопотань є правничою допомогою.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 480/388/20.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на обґрунтування заявлених вимог про стягнення на його користь з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 20000 грн надано: договір про надання правової допомоги № 10/09 від 10.09.2021 (а.с. 9), ордер серії ВМ № 1017253 від 19.01.2023 (а.с. 10), акт прийому-передачі юридичних послуг за договором № 10/09 від 10.09.2021, рахунок на оплату № 13/09 від 13.09.2021 на суму 20000 грн за юридичні послуги за договором про надання правової допомоги від 10.09.2021 (а.с. 12), платіжне доручення № 3968 від 14.09.2021 про оплату адвокатських послуг на суму 20000 грн (а.с. 13).

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Так, згідно з актом прийому-передачі юридичних послуг за договором № 10/09 від 10.09.2021, складеним 13.06.2023, адвокатом надано позивачу такі послуги:

1. Правовий аналіз акту фактичної перевірки ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів від 20.08.2021 за № 4212/А/18-28-09-01/39705014;

2. Аналіз первинних бухгалтерських та податкових документів Клієнта, пов`язаних з придбанням, зберіганням та реалізацією ним пального у період з січня 202 року по серпень 2021 року;

3. Надання правових консультацій з приводу адміністративного та судового оскарження результатів акта перевірки від 20.08.2021 за № 4212/А/18-28-09-01/39705014;

4. Підготовка та направлення до ГУ ДПС у Сумській області від імені Клієнта заперечення на акт перевірки від 20.08.2021 за № 4212/А/18-28-09- 01/39705014;

5. Представництво інтересів Клієнта в ГУ ДПС у Сумській області при розгляді заперечення на акт перевірки;

6. Підготовка та направлення від імені Клієнта на адресу ДПС України скарги на податкові повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій, складених за результатами акту перевірки;

7. Підготовка та направлення від імені Клієнта на адресу ДПС України листа про надання інформації щодо розгляду скарги підприємства на податкові повідомлення-рішення;

8. Підготовка та направлення на адресу ДПС України адвокатського запиту щодо підстав відображення в електронному кабінеті платника податків заборгованості;

9. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень;

10. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду клопотання про розгляд справи № 480/458/23 в судовому засіданні за участю сторін;

11. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи № 480/458/23. Ознайомлення з матеріалами судової справи № 480/458/23.

12. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду пояснення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду;

13. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду;

14. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду листа про усунення недоліків позовної заяви;

15. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду листа-пояснення щодо перебуванні у власності Клієнта транспортних засобів, та їх використання у господарській діяльності;

16. Підготовка та направлення від імені Клієнта до Сумського окружного адміністративного суду пояснення щодо витрат на професійну правничу допомогу по справі № 480/458/23;

17. Представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/458/23.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходив зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що витрати на правову допомогу з підготовки та направлення до ГУ ДПС у Сумській області заперечень на акт перевірки, представництва інтересів клієнта в ГУ ДПС у Сумській області при розгляді заперечень на акт перевірки, підготовки та направлення на адресу ДПС України скарги на податкові повідомлення-рішення, підготовки та направлення на адресу ДПС України листа про надання інформації щодо розгляду скарги підприємства на податкові повідомлення-рішення та підготовки та направлення на адресу ДПС України адвокатського запиту щодо підстав відображення в електронному кабінеті платника податків заборгованості не пов`язані з розглядом справи в суді.

Крім того, витрати з підготовки та направлення заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та листа про усунення недоліків позовної заяви зумовлені недоліками при підготовці позовної заяви.

При цьому позовну заяву підписано та подано до суду адвокатом Петрищевим О. О., адвокат подавав до суду письмові пояснення та додаткові докази на виконання вимог ухвал суду, а також адвокат приймав участь у судових засіданнях: 24.05.2023 тривалістю - 40 хв., 14.06.2023 тривалістю - 18 хв. та 15.06.2023 тривалістю - 32 хв.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на рівень складності справи, її значення для репутації позивача та обсяг наданих послуг, стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 15600,00 грн. Такий розмір витрат підтверджується належними та допустимими доказами, крім того такий розмір є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

З правовими позиціями Верховного Суду, а також висновками Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, зазначене вище не протирічить та з ними узгоджується.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем на обґрунтування заявлених вимог надано договір про надання правової допомоги № 10/09 від 10.09.2021, рахунок на оплату № 13/09 від 13.09.2021 за юридичні послуги по договору про надання правової допомоги від 10.09.2021, платіжне доручення № 3968 від 14.09.2021 про оплату адвокатських послуг, проте позивач звернувся до суду з оскарженням податкових повідомлень-рішень лише в грудні 2022 року, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів статті 134 КАС України, а також того, що рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 08.07.2022 за № 6907/6/99-00-06-03-01-06 є врученим ТОВ «ЮНИОН-ТРАНС» 12.08.2022, вказане не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу позивачу.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відтак підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до всіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі № 480/458/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 31.10.2023 року