Постанова

від 31.10.2023 по справі 580/3466/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3466/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці, в якому просив суд:

- визнання протиправним і скасування рішення від 04.01.2023 про коригування митної вартості товарів №UA902020/2023/000001/1;

- визнання протиправним і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2023/000001;

відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в сумі 5368,00грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, компанією "Zhejiang Ecocom Hygiene Product Co., LTD" (Китайська Народна Республіка) на підставі укладеного з позивачем контракту від 03.03.2020 № ZEHP0303/2020, та Специфікації від 25.10.2022 №154 до вищевказаного контракту відвантажено позивачу товар - пелюшки поглинаючі гігієнічні 90см х 60см в кількості 118080 шт. ціною 0,147 доларів США за штуку на загальну вартість 17357,76 доларів США на умовах поставки FOB - Нінгбо (Китай).

04.01.2023 товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" подано до митного оформлення на Черкаській митниці. Для здійснення митного оформлення вказаного товару та випуску його у вільний обіг на митній території України склав та подав відповідачу вантажну митну декларацію № 23UA902020200025U8 з визначенням митної вартості товару в сумі 888901,95 грн визначену за основним методом.

До ВМД позивач надано перелік документів, а саме: контракт від 03.03.2020 № ZEHP0303/2020, укладений між позивачем та компанією "Zhejiang Ecocom Hygiene Product Co., LTD" (Китайська Народна Республіка), з додатками; специфікацію від 25.10.2022 №154 до вищевказаного контракту з визначенням асортименту, загальної кількості, ціни та загальної вартості партії товару; інвойс продавця № 2022S30 від 11.11.2022; декларацію митної вартості від 04.01.2023; коносамент (bill of lading) № SZX22114653; CMR; довідки про транспортні витрати від 30.12.2022 №3012/01 від ТОВ «ФОРМАТ» та від 02.01.2023 б/н від ФОП ОСОБА_1 ; акт №437 від 17.11.2022 до генерального договору страхування вантажів, що підтверджує вартість витрат на страхування вантажу; копія експортної ВМД оформленої на товар у країні відправлення (КНР); каталог продукції від 02.01.2023; комерційну пропозицію від 20.10.2022; лист від 03.01.2013; лист від 03.01.2023 №03/01-23; лист від 03.01.20023 №03/01-23-2; переклад декларації від 12.11.2022; платіжне доручення від 03.01.2023 №2; платіжне доручення від 13.12.2022 №95889252; 310120220515646268 від 12.11.2022.

Відповідач через електронну базу обміну інформації з декларантом направив декларанту 03.01.2023 2 електронних повідомлення з ідентифікаторами a811ad57-6e66-443c-a21f-9aa976d787cc та eaff5efa-779a-4dac-9dc5-ecbe4d92890d з повідомленням про те, що надані декларантом документи для підтвердження митної вартості товарів містять розбіжності, а саме не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо складових митної вартості, та запропонував позивачу надати додаткові документи:

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

копію митної декларації країни відправлення з перекладом.

Для усунення вказаних вище розбіжностей декларантом надано листом від 03.01.2023 №03/01-23 письмові пояснення з додатками: каталог продукції продавця (виробника) від 02.01.2023, платіжне доручення № 95889252 від 13.12.2022, переклад декларації країни експорту, платіжне доручення (платіжну інструкцію) №2 від 03.01.2023, лист №/03/01-23-2 від 03.01.2023 щодо оплати товару. Повідомив, що надати інші документи немає можливості.

Електронним листом від 03.01.2023 митний орган підтвердив факт отримання вказаних додаткових документів та повідомив, що в наданих декларантом документах для підтвердження заявленої митної вартості наявні розбіжності (щодо яких митниця повідомляла електронним повідомленням), які не було усунуто, відсутні достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме відсутні відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів (яка підлягає сплаті), та що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, повноту їх включення та/або додавання до ціни товару, та відповідно, до митної вартості товару.

Електронними повідомленнями від 03.01.2023 та від 04.01.2023 митний орган запропонував декларанту визначити мигну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо ідентичних товарів, використовуючи наявну у митниці інформацію, за ціною 3,17 дол. США/кг.

Позивач відмовився змінити ціну товару у декларації. У зв`язку з цим відповідач прийняв спірні рішення: від 04.01.2023 про коригування митної вартості товарів №UA902020/2023/000001/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2023/000001.

Рішенням про коригування митної вартості товару визначено вартість товару за одиницю 3,1700 USD, загальну суму партії товару 29945,09.

Митним органом застосовано другий метод визначення митної вартості товару, для чого врахував інформацію щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснене згідно з МД від 12.12.2022 №UA902020/2022/210412.

Зазначеною карткою відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з підстави, що декларант заявив неповні відомості про митну вартість товару №1, чим порушив вимоги ч.2 ст.52 та ч.21 ст.58, ч.1 ст.53, ст.368 Митного кодексу України. У наданих декларантом документах відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Обраний декларантом метод не відповідає умовам, зазначеним у ст.58 глави 9 Митного кодексу України, застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди неможливо. На підставі п.3 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митниця відмовила у митному оформленні товару.

Товари випущені у вільний обіг за митною декларацією від 04.01.2023 № 23UА902020200025U8 шляхом надання гарантій на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України та відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Різниця між платежами, які заявлялись декларантом та які повинні бути сплачені, у зв`язку із винесенням рішення про коригування митної вартості від 04.01.2023 № UА902020/2023/000001/1, становить 41229,60 гривень.

Згідно з супровідним листом вих. №31/01-23 від 31.01.2023 позивач повторно надав митному органу додаткові документи, а саме: платіжну інструкцію №21 від 06.01.2023 (підтвердження факту оплати транспортних послуг перевізнику - ФОП ОСОБА_2 ), коносамент EGLV49207812772 від 17.11.2022, лист експедитора ТОВ "ФОРМАГ" №3012/01 від 30.12.2022, довідку про транспортні витрати.

Відповідач листом від 03.02.2023 №7.27-1/15-02/13/465 повідомив, що надані декларантом документи не усувають причини, що стали підставою для неприйняття основного методу визначення митної вартості та коригування митної вартості.

Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 8 ст.264 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI визначено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Орган доходів і зборів згідно з ч.9 ст.264 МК України не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Згідно з ч.10 вказаної статті МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Відповідно до ч.11 ст.264 МК України митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Якщо вони, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У ч.3 ст.54 МК України вказано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Порядок коригування митної вартості товарів визначений у ст.55 МК України.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672 (далі - Порядок).

Норми підп.2.2 розділу ІІ Порядку приписують, що після прийняття МД для митного оформлення у разі подання МД на паперовому носії необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, визначається посадовою особою ПМО під час виконання митних формальностей, встановлених підпунктами 4.5.5 - 4.5.10 пункту 4.5 розділу IV цього Порядку.

Інформація про необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, вноситься посадовою особою, що здійснює відповідну митну формальність, до розділу IV інформаційного аркуша, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку (далі - Інформаційний аркуш), із зазначенням коду документа, посади, прізвища, ініціалів, дати та часу встановлення вимоги, та засвідчується особистим підписом посадової особи.

Інформація про ознайомлення з вимогою надання документів вноситься Декларантом до розділу IV Інформаційного аркуша.

Декларант після отримання повідомлення про вимогу надання оригіналів документів або засвідчених в установленому порядку їх копій надає документи безпосередньо до підрозділу митних компетенцій іншої митниці або до митного органу, якому подано МД та пред`явлено товари, транспортні засоби комерційного призначення.

Зазначеного обов`язку позивач дотримався.

Відповідно до п.8.1 розділу VIІI Порядку у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У ній згідно з п.8.2 Порядку зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Для оцінки доводів сторін щодо визначеної митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд урахував, що методи її визначення вказані у ст.57 МК України: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у спірних обставинах митний орган прийшов до переконання, що митна вартість імпортованого товару слід визначати із застосуванням другорядного методу.

Згідно з ч.4 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.5 ст.57 МК України У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно зі ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.54 МК України здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, спірні обставини стосуються товару, придбаного позивачем згідно з контрактом від 03.03.2020 № ZEHP0303/2020 з Компанією "Zhejiang Ecocom Hygiene Product Co., LTD" (Китайська Народна Республіка), щодо поставки йому товару, а саме пелюшок поглинаючих гігієнічних 90см х 60см в кількості 118080 шт. за ціною 0,147 доларів США за штуку на загальну вартість 17357,76 доларів США на умовах поставки FOB - Нінгбо (Китай).

Тобто, контракт встановлює порядок формування ціни товару за штуку. Застосування відповідачем ціни товару за кілограм не обґрунтоване.

Заявлена позивачем митна вартість товару у сумі 888901,95 грн підтверджується наданими ним відповідачу документами: специфікацією від 25.10.2022 №154 до вказаного вище Контракту, яка підтверджує ціну товару 0,147 доларів США за штуку і загальну вартість партії товару (118080шт х 0,147 дол. США) в сумі 17357,76 доларів США на умовах поставки FOB-Нінгбо (Китай); витратами транспортування товару з м. Нінгбо (Китай) до порту Гданськ (Польща) (у тому числі доставка з порту Гданськ в м. Блонь) в сумі 203633,00 грн + вартість страхування товару 1332,97 грн (вартість страхування підтверджується актом від 17.11.2022 №437 до Генерального договору страхування вантажів від 01.07.2017 №07657/03/222), довідкою експедитора (ТОВ "ФОРМАГ") про транспортні витрати вих. №3012/01 від 30.12.2022, рахунками експедитора №2212100 від 13.12.2022 на загальну суму 130626,20 грн, з яких відповідно до п.10 ст.58 Митного кодексу України не включаються до митної вартості товару витрати на транспортно-експедиторське обслуговування в сумі 3656,86 грн + 731,37 ПДВ), та № 2212270 від 30.12.2022 на загальну суму 78728,00 грн, а також платіжними дорученнями (інструкціями) від 13.12.2022 №95889252 на суму 130626,20грн та від 03.01.2023 №2 на суму 78728,00 грн, що підтверджують оплату позивачем зазначеної вартості перевезення експедиторові; витратами транспортування товару з м. Блонь (Польща) до пункту переходу Ягодин (Польсько-Український кордон) в сумі 49187,00 грн згідно з довідкою від 02.01.2023 б/н про транспортні втрати від перевізника ФОП ОСОБА_1 , рахунком перевізника на оплату від 02.02.2023 №1 та платіжною інструкцією від 06.01.2023 №21, що підтверджує факт оплати перевізнику ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг на загальну суму 70267,00 грн, з яких 49187,00грн - транспортні послуги по території Польщі до пункту переходу Ягодин, а 21080,00 грн - транспортні послуги по території України (що не включаються до митної вартості товару відповідно до підп.5 п.10 та підп. 2 п. 11 ст. 58 Митного кодексу України).

Як вірно зауважено судом першої інстанції, митним органом не надано жодного належного, достовірного та допустимого доказу в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації та під час консультацій документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію. Також не вказано, яку саме складову митної вартості, понесену позивачем, не було враховано. безпідставно.

Спрацювання системи управління ризиками може лише обґрунтовувати необхідність посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не є безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не є достатньою правовою підставою для висновків державного органу про наявність порушень декларанта, не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічного змісту правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Відповідно до ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частинами 5-7 ст.58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Згідно з ч.9 ст.58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.11 вказаної статті МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, митним органом не надано доказів, що позивачем понесено витрат, які не включені до визначеної ним вартості товарів за першим методом.

У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Тобто, умовою обрання вказаного другорядного порядку визначення митної вартості є неможливість обрання за договірною ціною. Відповідно до ч.4 ст.59 МК України ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, в колонці 42 МД вказана вартість 17357,76 дол.США, що цілком відповідає Специфікації №154, яка є додатком до контракту, копії яких були надані в процесі митних формальностей, відтак, твердження митного органу про сумніви не є достатньо переконливими.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Відповідно до ч.7 ст.59 МК України у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Оскільки доводи митного органу про безпідставність обрання декларантом першого методу визначення митної вартості товару не підтверджені сукупністю належних і допустимих доказів, обрання ним другого методу щодо товарів, митне оформлення яких здійснене за вищою їх ціною та митною вартістю, не є правомірним.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Черкаської митниці від 04.01.2023 про коригування митної вартості товарів №UA902020/2023/000001/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2023/000001.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінова

(Повний текст постанови складено 31.10.23)