Постанова

від 01.11.2023 по справі 520/14316/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 520/14316/19

касаційне провадження № К/9901/468/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (головуючий суддя - Спірідонов М.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ральченко І.М.; судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.)

у справі № 520/14316/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГООБЛІК»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство «ЕНЕРГООБЛІК» (далі - ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК», позивач, платник, товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2020 року № 00000110502 та № 00000100502.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з визначеними в акті перевірки контрагентами.

Ухвалою від 17 лютого 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.

26 березня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК», за результатами якої складено акт від 03 жовтня 2019 року № 195/20-40-05-02-08/24662711.

Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог, зокрема:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 3, 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пунктів 5, 6, 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток на 3 655 727,00 грн;

пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 061 612,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що згідно з наданими до перевірки первинними документами, податковою звітністю та даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено документальне оформлення ПрАТ «ЕНЕРГООБЛІК» нереальних господарських операцій з придбання товарів у: Товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон НВП»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Несон»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллант Люкс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «ХК Бриз»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Криос Гарант»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Веріс Трейд»; Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ Алис»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламия Форс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Полимер ВПК»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Торг А»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіонмет»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Юа»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маркетмет»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Рамбла Групп»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Авион Групп»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Скай С»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Марібакс».

На підставі висновків зазначеного акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року:

№ 00000870502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 5 077 015,00 грн, з яких 4 061 612,00 грн за податковим зобов`язанням та 1 015 403,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00000860502, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 569 660,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 655 728,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 913 932,00 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПС України.

За наслідками розгляду скарги ПрАТ «ЕНЕРГОБЛІК» податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2019 року № 00000870502, № 00000860502 були скасовані.

10 січня 2020 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 00000110502, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 5 028 348,75 грн, з яких за податковим зобов`язанням 4 022 679,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 005 669,75 грн;

№ 00000100502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 526 322,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 3 621 058,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 905 264,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Судовим розглядом встановлено, що у період, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з поставки матеріалів, які використовувалися платником при зборці контрольно-вимірювального обладнання, із наступними контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Елерон НВП»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Несон»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Паллант Люкс»; Товариством з обмеженою відповідальністю «ХК Бриз»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Криос Гарант»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Веріс Трейд»; Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ Алис»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламия Форс»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Полимер ВПК»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Торг А»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіонмет»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Юа»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Маркетмет»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамбла Групп»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Авион Групп»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Скай С»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Марібакс».

Застосовуючи зазначені вище правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; подорожніх листів; платіжних доручень; податкових накладних; відомостей рахунків; прибуткових ордерів.

Судами також встановлено, що матеріали, придбані у зазначених вище контрагентів, були використані платником при зборці контрольно-вимірювального обладнання, яке в подальшому було реалізовано платником на адресу інших суб`єктів господарської діяльності.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не наведені та не встановлені відповідачем обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та цілям діяльності позивача, або що здійснення вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами.

Висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженні про нереальний характер зазначених вище господарських операцій, документальне оформлення яких здійснено з метою виникнення податкової вигоди у сторонніх суб`єктів господарювання. До таких висновків відповідач дійшов на підставі відомостей автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, податкової інформації, проміжних процесуальних рішень у кримінальних провадженнях відносно контрагентів.

Разом з тим, податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно того, що постачальники не звітують до контролюючого органу з податку на прибуток, не подають звіти за формою № 1-ДФ, а також фінансову звітність, має виключно інформативний характер та не може бути беззаперечним доказом того факту, що в дійсності товари не отримувались платником від його контрагентів.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності обставин, які б могли свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій внаслідок того, що із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлена наявність кримінальних проваджень від 30 січня 2017 року № 32017100110000009 за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, фігурантом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Легіонмет»; від 28 лютого 2018 року № 32018100060000023 за частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, фігурантом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Несон»; від 31 травня 2017 року № 42017000000001760 за частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України, фігурантом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ Алис», не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та цими контрагентами.

Такий висновок кореспондується з нормою частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У касаційній скарзі податковий орган не наводить доводів, що в кримінальних провадженнях зібрані докази, що підтверджують безтоварність операцій позивача з вказаними вище підприємствами, так само, як і доводів про ухвалення судами вироків у кримінальних провадженнях, які б мали преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх недоведення відповідачем в судовому процесі.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова