Вирок

від 01.11.2023 по справі 577/4377/23

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/4377/23

Провадження № 1-кп/577/406/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2023 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Конотопі кримінальні провадження, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023200450000682 та №12023205450000288 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красне, Бахмацького району, Чернігівської області, громадянина України, українця, мешканця АДРЕСА_1 , освіта 5 класів, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 1) 15.09.2009 року Конотопським міським судом Сумської області за ст. 122 ч. 1, ст. 75, 76 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки; 2) 08.06.2010 року Конотопським міським судом Сумської області за ст. 146 ч. 1 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі 6 місяців; 3) 09.12.2016 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області за ст. 185 ч. 3, ст. 69 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік 6 місяців,

в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч.4, 309 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На початку січня 2023 року (точний час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 перебував на перехресті вулиць Лисого та Майдана Революції в с. Підлипне м. Конотоп, Сумської області, де помітив 2 металеві труби з-під дорожніх знаків, довжиною по 3 м кожна, діаметром 5 см кожна, товщиною стінки по 0,3 см та 2 дорожні знаки на них, а саме: з обмеженням швидкості 5 км/час в категорії «Безпека та захист», а також з обмеженням максимальної швидкості 30 км/час в категорії «Безпека та захист», які належать КП «Муніципалітет» та у цей час у ОСОБА_4 виник злочинний корисливий умисел, спрямований на повторне, вчинення крадіжки вищевказаного майна. Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 маючи вільний доступ, діючи умисно, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, розуміючи, що на території України введено воєнний стан на всій території України згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року (затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ) та неодноразово продовженого до 18.08.2023 року, перебуваючи на перехресті вулиць Лисого та Майдана Революції в с. Підлипне, м. Конотоп, Сумської області впевнившись в тому що його дії є таємними як для власника майна та сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправність та караність своїх злочинних дій, в темну пору доби, шляхом застосуванням фізичної сили, а саме: розхитуванням руками 2-х металевих труб, довжиною по 3 м кожна, діаметром 5 см кожна, товщиною стінки по 0,3 см на яких знаходилися 2 дорожні знаки з обмеженням швидкості 5 км/час в категорії «Безпека та захист» та з обмеженням максимальної швидкості 30 км/час в категорії «Безпека та захист», дістав їх з землі та таким чином ними заволодів та залишив місце скоєння злочину, тим самим отримавши змогу розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд. У подальшому, викрадене майно, а саме: дві металеві труби, з-під дорожніх знаків, довжиною по 3 м кожна, діаметром 5 см кожна, товщиною стінки по 0,3 см на яких знаходилися 2 дорожні знаки з обмеженням швидкості 5 км/час в категорії «Безпека та захист» та з обмеженням максимальної швидкості 30 км/час в категорії «Безпека та захист» ОСОБА_4 переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та став незаконно зберігати.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/119-23/9720-ТВ від 20.07.2023 року, вартість викраденого майна станом на період часу з січня по 12.07.2023 року складає: металевих труб з-під дорожніх знаків, довжиною по 3 м кожна, діаметром 5 см кожна, товщиною стінки по 0,3 см становить 466 грн.

Згідно довідки від КП "Муніципалітету" вартість двох дорожніх знаків з обмеженням швидкості 30 км/год т 5км/ год становить 1500 грн.

Крім того, 20.07.2023 року близько 10:00 год. ОСОБА_4 перебуваючи поряд зі ставком на перетині вул. Майдан Революції та вул. Лисого в с. Підлипне, м. Конотоп, Конотопського району виявив пакет зеленого кольору з газетним згортком з фрагментами листя, стебел та плодів дикоростучої рослини коноплі, які підібрав для особистого вживання без мети збуту, так як є особою, яка стоїть на обліку у лікаря-нарколога з приводу епізодичного вживання канабіноїдів з 20.01.2022 року та знає про наркотичні властивості канабісу. Таким чином ОСОБА_4 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, канабіс, вагою 9,65 г. У подальшому ОСОБА_4 поклав згорток з канабісом до правої бокової кишені своїх брюк та став незаконно зберігати його при собі, переносячи по с. Підлипне, м. Конотоп, Конотопського району. О 17:00 год. 20.07.2023 року ОСОБА_4 , який знаходився по вул. Майдан Революції, 2, с. Підлипне, Конотопського району привернув увагу працівників поліції Конотопського РВП ГУНП в Сумській області та почав тікати з місця вчинення кримінального правопорушення, якого о 17:01 год. було фактично затримано. Під час обшуку у ОСОБА_4 відповідно до ст. 298-2 КПК України вилучено фрагменти листя, зерен та частин стебел рослинної речовини зеленого кольору, що згідно висновку експерта № СЕ/19/119-23/10029-НЗПРАП від 03.08.2023 року є сумішшю особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу та дозрілих плодів рослин роду коноплі, які наркотичним засобом не являються. Маса канабісу (із суміші в перерахунку на висушену речовину) становить 9,65 г.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю, при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, зазначених в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує. Щиро розкаюється у вчиненому.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, у суду відсутні сумніви в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції. Роз`яснивши йому положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів (крім допиту обвинуваченого та дослідження документів, які характеризують особу обвинуваченого) стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена і його дії суд кваліфікує: за ст. 185 ч.4 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; за ст. 309 ч.1 КК України - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд вважає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , складену Конотопським районним відділом філії ДУ "Центр пробації" в Сумській області. Так, відповідно до досудової доповіді, ОСОБА_4 має високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Не ножливе виправлення без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання виду та розміру покарання суд виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд умотивовуючи своє рішення, може крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього кодексу, або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього кодексу за це кримінальне правопорушення. Таким чином враховуючи наявність таких пом`якшуючих обставин як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди, суд доходить висновку про можливість застосування при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ч.1 ст. 69 КК України.

Як роз`яснено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст.69 КК) (2341-14) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК (2341-14). При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст.69 КК (2341-14), не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК, тобто меншим, ніж один рік позбавлення чи обмеження волі, шість місяців виправних робіт, один місяць арешту тощо.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо, що визнається (дискреційні повноваження суду) і ЄСПЛ, який, зокрема, у своєму рішенні в справі «Довженко проти України» зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

КСУ у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що «справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

При визначенні виду і розміру покарання необхідно також враховувати й те, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання. При цьому колегія суддів дотримується автономної концепції поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

Отже суд, враховуючи наявність декількох пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, розмір завданих збитків (1966 грн.), позицію представника потерпілого, тяжких наслідків не наступило, позицію прокурора, відомості про особу ОСОБА_4 , висновок органу пробації, відношення обвинуваченого до вчинених кримінальних правопорушень, так як останній не тільки критично оцінив свою злочинну поведінку, а несе кримінальну відповідальність не оспорюючи кваліфікацію дій, який своїми зізнавальними показаннями, сприяв органам досудового слідства у з`ясуванні обставин вчинення кримінальних правопорушень, висловив щирий жаль з приводу кримінальних правопорушень та осудив свою поведінку, що свідчить про дійсне його каяття, враховуючи поведінку обвинуваченого під час та після вчинення кримінальних правопорушень, готовність нести відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, який усвідомив свій негативний вчинок і запевнив не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, що в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дискреційність повноважень суду, яка повинна відповідати принципу верховенства права, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого положення ст. 69 КК України та призначити покарання, нижче від найнижчої межі, ніж встановлено санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

На думку суду, така міра покарання відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головним є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності.

Процесуальні витрати, що складаються з вартості проведеної експертизи в сумі 2868 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого у відповідності зі ст. 124 КПК України на користь держави.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу не вбачається.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 126, 368, 370, 371 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним за ст.ст. 185 ч.4, 309 ч.1 КК України і призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 04 місяців арешту;

- за ч.1 ст.309 КК України у виді 02 місяців арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного складання призначених покарань визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 06 місяців арешту.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного його затримання після набрання вироком законної сили.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати в розмірі 2868 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 липня 2023 року.

Речові докази по справі: дві металеві труби з під дорожніх знаків довжиною по 3 м. шириною 5 см., товщиною 0.3 см., які знаходяться під збережною розпискою у ОСОБА_5 - їй і залишити; речовину рослинного походження - канабіс, масою 9,65г. (спец пакет №5698874), речовину-нашарування - екстракт канабісу масою 0,157 г. (спец пакет №5698873) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Конотопський міськрайонний суд, а для обвинуваченого в той же строк після вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1