Рішення

від 30.10.2023 по справі 757/40541/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/40541/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Чепляка А. С.

справа №757/40541/23-ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ»

відповідач 1: ОСОБА_1

відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

представник позивача - адвокат Карасьова Х. І.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» (далі - ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ») інформацію, поширену відповідачами ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ» (далі - ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ») о 13 год. 10 хв. в мережі Інтернет на вебсайті https://bigkviv.com.ua/ за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», в якій, зокрема, містилася наступна інформація: 1. «ІНФОРМАЦІЯ_12»; зобов?язати Відповідача 1 та Відповідача 2 не пізніше п`яти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ним відносно ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 44130446), шляхом опублікування в мережі Інтернет на вебсайті https://bigkyiv.com.ua/ під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_13» тим же шрифтом, вступну та резолютивну частину рішення суду; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що на ІНФОРМАЦІЯ_4 о 13 год. 10 хв. в мережі Інтернет на вебсайті: ІНФОРМАЦІЯ_14 у вигляді, доступному для ознайомлення для необмеженого кола осіб, була розміщена публікація українською мовою під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_15», в якій, зокрема, містилася наступна інформація:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_16.»

2. «ІНФОРМАЦІЯ_17 .»

3. «ІНФОРМАЦІЯ_18 »

6. « ІНФОРМАЦІЯ_2 »

7. «ІНФОРМАЦІЯ_19».

8. «ІНФОРМАЦІЯ_20.»

9. «ІНФОРМАЦІЯ_21.»

10. «ІНФОРМАЦІЯ_22.»

11. «ІНФОРМАЦІЯ_23.»

12. «ІНФОРМАЦІЯ_24»

13. ІНФОРМАЦІЯ_25

14. «ІНФОРМАЦІЯ_26».

Розміщення вищевказаної статті здійснено відповідачем 1 та належить засобу масової інформації - відповідачу 2 підтверджується висновком експертизи у сфері телекомунікаційних систем та засобів №26/23 від 08.09.2023 року.

В свою чергу, з відкритих джерел в мережі Інтернет відомо, що власником інформаційного ресурсу є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство«Великий Київ» ІНФОРМАЦІЯ_27.

Вказує, що наведену статтю слід розглядати в якості безпідставного звинувачення ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» у зв`язках (прямих чи опосередкованих) з державою - агресором та порушенні встановленого законодавством порядку отримання Ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино у мережі Інтернет. При цьому, у публікації вказується про належність позивача до російських власників - фізичних осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через компанію Guruflow, a також зазначається про здійснення контролю над діяльністю ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» громадянами держави - агресора.

Крім цього, у вказаній статті зазначається, що Pin-Up є російським брендом, який нібито представлений в Україні у формі франшизи.

Також, безпідставно вказано, що PIN-UP підозрюється у виведенні коштів за кордон, шляхом здійснення організації мережі незаконних гральних установ в мережі Інтернет.

Автором зазначено, що Товариство здійснює фінансування бюджету окупантів під час війни.

Вважає, що розміщення на вебсайті https://bigkyiv.com.ua/ відповідачем 1 «ІНФОРМАЦІЯ_11» мало на меті поширення відповідачами та доведення у такий спосіб до відома необмеженої кількості осіб недостовірної інформації, спрямованої на формування негативної суспільної думки про позивача. Поширена відповідачами інформація є недостовірною, має негативний характер та дискредитує позивача як ліцензіата, а також підриває не лише ділову репутацію позивача, а й довіру серед численних користувачів онлайн казино та й суспільства в цілому.

Водночас, наведена у статті інформація не відповідає дійсності, не підтверджена будь-якими доказами, місить висловлювання негативного характеру щодо позивача, а відтак її поширення призвело до порушення особистих немайнових прав позивача, зокрема, права на недоторканність ділової репутації, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2023 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, та надано позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали (а.с. 64).

28.09.2023 року надійшла заява позивача про долучення доказів (а.с. 66-98).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 100)

Копію ухвали направлено на адресу сторін, крім того відповідачу та третій особі направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін (а.с. 101).

Відповідно до розписки представник позивача отримала копію ухвали - 04.10.2023 року (а.с. 102-104).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 1, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 09.10.2023 року (а.с. 109).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 2, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 06.10.2023 року (а.с. 108).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

12.10.2023 року надійшов відзив відповідача 2 на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ» є юридичною особою, яка здійснює діяльність у відповідності до законодавства України. Так, основним видом діяльності встановлено наступну діяльність: діяльність інформаційний агентств КВЕД 63.91. З метою провадження діяльності, ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ» використовує сайт: https://bigkyiv.com.ua/. На вказаному сайті міститься інформація щодо правил публікації, де зокрема зазначено, що думки авторів статтей, коментарів, блогів, розміщених на вказаному ресурсі, можуть не збігатись із позицією редакції. Так, відповідач 2 надає можливість публікувати на сайті https://bigkyiv.com.ua/ статті різним авторам. Таким чином, вважає, що викладені в статті відомості відносно позивача є суб`єктивною оцінкою відповідача 1 щодо позивача, тобто містить і виражає виключно суб`єктивне оціночне судження, а тому не може вважатись такою, що призводить до порушення особистих немайнових прав позивача (а.с. 111-115).

23.10.2023 року надійшов відзив відповідача 1 на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, твердження позивача є такими що не відповідають дійсності та такими, що не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки позивач ототожнює та плутає поняття недостовірних фактів з викладенням в статті оціночного судження. Викладена в статті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 / інформація є виключно моїм, як автора, суб`єктивним оціночним судженням, яке ґрунтується тільки на сприйнятті позивача як організатора азартних ігор в мережі Інтернет, який використовує торгівельну марку Пін-ап. Натомість, текст статті містить висловлювання, які можна вважати критикою, оцінкою дій позивача, а не фактичними даними. Таким чином, вважає свої висловлювання оціночним судженням щодо позивача такими, що були сформованими виходячи з комплексного аналізу інформацію в мережі Інтернет щодо зав`язків позивача з державами - агресорами, що у своїй сукупності були викладені в статті в якості оціночного судження щодо позивача (а.с. 116-123).

19.10.2023 року від представника позивача надійшли відповіді на відзиви, у яких посилається на те, що доводи відповідачів не відповідають дійсності, вказане твердження носить стревржувальних характер та не є оціночним судженням (а.с. 126-137).

24.10.2023 року від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких посилається на заперечення, викладені у відзиві на позов (а.с.124-125).

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов?язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 13 год. 10 хв. в мережі Інтернет на вебсайті: ІНФОРМАЦІЯ_14 у вигляді, доступному для ознайомлення для необмеженого кола осіб, була розміщена публікація українською мовою під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», в якій, зокрема, містилася наступна інформація:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_16.»

2. «ІНФОРМАЦІЯ_17 .»

3. «ІНФОРМАЦІЯ_28 »

6. « ІНФОРМАЦІЯ_2 »

7. «ІНФОРМАЦІЯ_19».

8. «ІНФОРМАЦІЯ_20.»

9. «ІНФОРМАЦІЯ_21.»

10. «ІНФОРМАЦІЯ_22.»

11. «ІНФОРМАЦІЯ_23.»

12. «ІНФОРМАЦІЯ_24»

13. ІНФОРМАЦІЯ_25

14. «ІНФОРМАЦІЯ_26».

Розміщення вищевказаної статті здійснено ОСОБА_1 та належить засобу масової інформації - ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ» підтверджується висновком експертизи у сфері телекомунікаційних систем та засобів №26/23 від 08.09.2023 року.

Факт поширення вищезазначеної інформації в указаний спосіб підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, які приймаються судом до уваги як належні та допустимі та вказана обставина не заперечувалась відповідачами.

Крім того, відповідачами не спростовуються факт поширення вказаної інформації, відповідач 1 та відповідач 2 у своїх відзивах підтверджують факт поширення вказаної інформації.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканими (згідно із ч. 2 ст. 297 та ч. 1 ст. 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (згідно із ч. 1 ст. 275 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі самі цивільні права й обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються згідно з главою 3 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України визначено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснює особа, яка поширила інформацію. Якщо недостовірна інформація міститься в документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликано.

За змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, визначене ст. 277 ЦК України, мають не лише фізичні, а й юридичні особи в передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, яка шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 277 ЦК України).

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила (постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Крім цього, у п. 18 зазначеної вище постанови Пленуму вказано, що, згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 12 ЦПК України, саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №757/37803/19 (провадження №61-17318св20) зазначено, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостинг.

Отже, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем у справі є власник вебсайту та автор відповідного інформаційного матеріалу, тобто особа, яка безпосередньо розмістила інформаційний матеріал на відповідному вебсайті.

Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.

Як встановлено судом, ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ» є юридичною особою, яка здійснює діяльність у відповідності до законодавства України. Так, основним видом діяльності встановлено наступну діяльність: діяльність інформаційний агентств КВЕД 63.91. З метою провадження діяльності, ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ» використовує сайт: https://bigkyiv.com.ua/.

Вказане підтверджується матеріалами справи та показами відповідача 2 ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ», зазначеними у відзиві.

Таким чином, відповідача 2 підтвердив належність йому сайту https://bigkyiv.com.ua/, на якому було розміщено вказану статтю.

Щодо автора статті, то як вбачається із відзиву відповідача 1 ОСОБА_1 вона підтверджує публікацію даної статті, а також зазначає, що це її власні оціночні судження щодо позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ» є належними відповідачами у справі.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Так, позивачем було пред`явлено вимоги про визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та ділову репутацію інформацію поширену відповідачами, а у позовній заяві викладено обставини, якими обґрунтовуються такі вимоги, зазначено докази, що стверджують позов.

Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.

Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню.

Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.

Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.

Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

Обов`язок довести факт поширення інформації саме відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму) покладається на позивача.

Так, заперечуючи позовні вимоги відповідачі зазначають, що публікація під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11» місить виключно оціночні судження відповідача 1 щодо діяльності позивача.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року, справа №757/4403/16-ц (провадження №61-19243св18), зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Так, згідно статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу вираження поглядів.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантуються право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Так, суд налогошує, що існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, оскільки це порушує свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого Конституцією України та статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставин справи і загальних тон зауважень.

Разом із тим, як вбачається із змісту публікації відповідачів, інформація, розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 , не є оціночним судженням, а відповідає критеріям фактичного твердження. Поширена в мережі Інтернет у статті інформація відносно позивача подана не у вигляді припущення, оскільки відсутні ознаки сумнівів автора, критики або оцінки дій, внаслідок чого у контексті ст. 30 Закону України «Про інформацію» її не можна розцінювати як оціночні судження.

Так, експертним висновком №26/23 від 08.09.2023 року за результатами проведення фіксації і дослідження змісту вебсторінки у мережі Інтернет доводиться факт поширення спірної публікації на вебсайті з тексту статті, оприлюднена в ній інформація стосується саме позивача, оскільки конкретно зазначено назву Товариства, а також бренд, який позивач використовує в якості власного бренду для здійснення ліцензійної діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що інформація, розміщена за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8, є фактичним твердженням, а не оціночним судження, а посилання відповідачів щодо вказана інформація є виключно оціночним судженням відповідача 1 не підтверджується змістом публікації.

Щодо недовідності вказаної інформації, суд бере до уваги наступне.

ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» було засноване 18.11.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ КОНСАЛТИНГ ГРУП», код ЄДРПОУ 44083683 - резидентом України ОСОБА_12 на підставі Рішення єдиного учасника (засновника) «21 від «02» березня 2021 року. Кінцевим бенефіціарним власником (непрямий вирішальний вплив зі 100 процентною часткою статутного капіталу/права голосу) ТОВ «УКР ГЕЙМ КОНСАЛТИНГ ГРУП» є громадянин України ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Наведений факт підтверджується поданою структурою власності, яка була внесена у відповідні державні реєстри на вимогу Закону України від 06.09.2022 року №? 2571-IX.

На підставі Договору купівлі - продажу частки (корпоративних прав) у статутному капіталі від «22» березня 2023 року ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ», ТОВ «УКР ГЕЙМ КОНСАЛТИНГ ГРУП» передав у власність громадянина України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , частку (корпоративні права) у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ». Структура власності подана у встановленому законодавством порядку.

Відомості про державну реєстрацію змін було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у встановленому чинним законодавством України порядку.

На поточний момент, у ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» наявний один засновник (учасник), який є кінцевим бенефіціарним власником (100% прямий вирішальний вплив) - громадянин України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а інформація про інших юридичних або фізичних осіб, які прямо або опосередковано мають вплив як на ОСОБА_13 так і на позивача відсутня у зв?язку з відсутністю таких осіб.

Отже, інформація, поширена у вищезазначеній статті про наявність у складі власників ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» інших осіб, окрім громадянина України ОСОБА_13 , не відповідає дійсності.

Таким чином, ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» є виключно українською юридичною особою, яка створена і діє на підставі та в порядку чинного законодавства України.

Щодо тверджень про фінансування позивачем бюджету рф, то суд бере до уваги наступне.

Абзацом 1 та абз. 2 п. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», російська федерація - держава, яка рішенням Верховної Ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором і здійснює збройну агресію проти України; резиденти - юридичні особи (їх філії, представництва), що здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на території України, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких прямо або опосередковано є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано чи юридичні особи, засновником (учасником, акціонером) або бенефіціаром яких є Російська Федерація та/або у яких Російська Федерація прямо або опосередковано має частку у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, інше членство (участь у будь-якій формі) у юридичній особі.

Як вже зазначалося, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» є громадянин України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , а отже підстав для констатації контролю (прямого чи опосередкованого), враховуючи в тому числі і вищевикладене положення, не може бути.

Крім того, 24 лютого 2022 року Національний банк України Постановою №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою на період дії воєнного стану в Україні заборонив здійснення транскордонних переказів з України на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті.

Зазначене унеможливлює переказ коштів з рахунків, відкритих в Україні на рахунки банку - нерезидента.

Також як вбачається із листа Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України №30/3/2-3-253/14/10580 будь-які відомості, які вказують на причетність ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» до здійснення діяльності на шкоду державній безпеці України, відсутні.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки зміст розміщеної відповідачем 2 статті несе в собі негативну та недостовірну інформацію про позивача, викладену відповідачем 1 у стверджувальній та категоричній формі, її можливо перевірити та спростувати, відбулося поширення неправдивої та недостовірної інформації щодо позивача, яка завдає шкоди його діловій репутації, а відтак порушені особисті немайнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, а поширена недостовірна інформація підлягає спростуванню.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 91, 94, 201, 275, 277, 299 ЦК України, ст. 34 ГК України, ст. ст. 5, 30 Закону України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність та ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» інформацію, поширену відповідачами ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ» (далі - ТОВ «Інформаційне агентство «Великий Київ») о 13 год. 10 хв. в мережі Інтернет на вебсайті https://bigkviv.com.ua/ за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_11», в якій, зокрема, містилася наступна інформація:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_16.»

2. «ІНФОРМАЦІЯ_29 .»

3. «ІНФОРМАЦІЯ_18 »

6. « ІНФОРМАЦІЯ_2 »

7. «ІНФОРМАЦІЯ_19.»

8. «ІНФОРМАЦІЯ_20.»

9. «ІНФОРМАЦІЯ_21.»

10. «ІНФОРМАЦІЯ_22.»

11. «ІНФОРМАЦІЯ_23.»

12. «ІНФОРМАЦІЯ_24.»

13. ІНФОРМАЦІЯ_25

14. «ІНФОРМАЦІЯ_26.».

Зобов`язати ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ» не пізніше п`яти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ним відносно ТОВ «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» (код ЄДРПОУ 44130446), шляхом опублікування в мережі Інтернет на веб-сайті https://bigkyiv.com.ua/ під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_13» тим же шрифтом, вступну та резолютивну частину рішення суду.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ» судовий збір у розмірі 2 684, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ГЕЙМ ТЕХНОЛОДЖІ», вул. Соловцова Миколи, 2, офіс 38/1, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 441304446.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Великий Київ», адреса: вул. М. Коцюбинського, 1, офіс 111, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 39868427.

Суддя Г.О.Матійчук