Рішення

від 30.10.2023 по справі 212/5448/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/5448/23

2/212/2250/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого Чайкіна І.Б., за участю секретаря судового засідання Лапіної А.В.

представниці позивача Лєгкостаєвої Д.В., представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції - Хайла Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лєгостаєва Діана Володимирівна до ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ, ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, третя особа УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Адвокат Лєгостаєва Діана Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ, ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ в якому просила стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 33500 гривень компенсації моральної шкоди та 20000 гривень витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування вимог вказує, що 29.09.2022 року поліцейським ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ інспектором Макарук Г.А. було винесено постанову серії АЕР № 5954395 відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Вказану постанову було оскаржено та 22.02.2023 року рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області скасовано та провадження у справі закрито. Позивач вважає, що зазначеним рішенням суду встановлено бездіяльність та незаконність дій посадових осіб, оскільки відповідач не з`ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив факт вчинення адміністративного правопорушення, з посиланням на належні та допустимі докази та наявності вини позивача. Внаслідок чого ОСОБА_1 втратив п`ять місяців свого життя для відновлення стосовно нього справедливості та припинення зухвалого, цинічного свавілля з боку працівників поліції. У зв`язку з чим, розмір моральної шкоди оцінює в сумі 33500 гривень, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка станом на липень 2023 року складає 6700 грн. * 5 місяців ( час який тривав на відновлення справедливості відносно ОСОБА_1 ). Крім того витратив на правову допомогу 20 000 гривень.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

ПОЛКОМ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ подано відзив в якому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказали, що дійсно 22.02.2023 року рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області скасовано постанову АЕР № 5954395 від 29.09.2023 року та провадження у справі закрито. Однак вказане рішення не набрало законної сили, уповноваженою особою ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ подано апеляційну скаргу та станом на день розгляду цього позову рішення у справі за апеляційною скаргою не прийнято. Звернули увагу суду, що позивач посилається на протиправність дій поліцейських, цинічне і безпрецедентне свавілля з боку працівників поліції, що завдало останньому моральної шкоди, однак не зрозуміло в чому саме виражалося заподіяння моральної шкоди та доказів щодо неправомірних дій інспектора поліції під час складання постанови ЕАР № 5954395 від 29.02.2022 року до матеріалів справи не надано та рішенням від 22.02.2023 року у справі № 212/5826/22 дії інспекторів поліції незаконними не визнані. Вважають, що постанова серії ЕАР № 5954395 від 29.02.2022 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП складена у відповідності до норм законодавства. Сам факт закриття провадження в справі про адмін.. правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди. Щодо витрат на правову допомогу, звернули увагу суду, що стороною позивача не додано до позовної заяви детальний опис виконаних робіт адвокатом та здійснення позивачем оплати правової допомоги. Розмір витрат на правову допомогу значно завищений та необґрунтований.

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ надали пояснення щодо позову, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги позивача є безпідставними. Вказали, що управління виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних правовідносин та не є особою, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діями чи бездіяльністю інших державних органів та їх посадових осіб. У зв`язку з чим, належним відповідачем у справі є ДЕРЖАВНА КАЗНАЧЕЙСЬКА СЛУЖБА УКРАЇНИ. Управління, яке залучено до справи в якості третьої особи, не є учасником спірних відносин і не володіє будь якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Акцентували увагу суду, що факт незаконності прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватися відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, оскільки рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.02.2023 року у справі № 212/5826/22 дії інспекторів поліції незаконними не визнані, вказане рішення перебуває на розгляді в апеляційному суді. В даному випадку відсутній один із обов`язкових елементів складу правопорушення факт наявності рішення щодо незаконності дій, без якого державний орган неможливо притягнути до відповідальності та зобов`язати відшкодувати моральну шкоду.

В судовому засіданні представниця позивача наполягала на задоволенні позовних вимог. Звернула увагу, що рішення суду першої інстанції не скасовано, а отже є підстави для відшкодування моральної шкоди позивача. Зазначила, що під час розгляду адміністративної справи відповідач з`явився до суду озброєним та погрожував позивачу.

Представник ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ заперечував в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог.

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності з урахуванням їх письмових пояснень.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

За правилами частини першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтею 56 Конституції України проголошено: кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до статей 2, 4 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановіВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 09червня 2021року усправі №726/837/20(провадження№ 61-2647св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».

У постановіВерховного Судув складіколегії суддівТретьої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 29вересня 2021року усправі №166/1222/20(провадження№ 61-9003св21) зроблено висновок, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Так, судом встановлено та не оспорювалося відповідачем в судовому засіданні, що 29.09.2022 року Інспектором полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Макарук Григорієм Анатолійовичем складено відносно ОСОБА_1 постанову про притягнення останнього до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.02.2023 року у справі № 212/5826/22 скасовано постанову АЕР № 5954395 від 29.09.2023 року та провадження у справі закрито (а.с.6-8). Доказів, що судове рішення набрало законної сили суду стороною позивача не надано.

Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, суд звертає увагу, що під час розгляду справи № 212/5826/22 судом не було встановлено підстав для визнання дій інспектора протиправними, провадження у справі не було закрито, натомість лише скасовано постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, до того ж сторона позивача не надала доказів набрання рішенням законної сили.

Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 12березня 2019року усправі №920/715/17(провадження№ 12-199гс 18) вказала, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правиламист. 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 5ст. 81 ЦПК Українидокази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд бере до уваги, що згідно ст. 56Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Також, у відповідності до ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 23ЦК Українивстановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1ст. 1176ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. В інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст.1173,1174 ЦК України).

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ч. 1 ст.2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/9789/17, вказано, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір, а суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Слід зазначити, що позивач в позовній заяві зазначає про розмір моральної шкоди в сумі 33500, 00 грн., що на думку позивача підлягає до стягнення з тих підстав, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності скасована.

Відповідно до ст.ст.77,78 ЦПКналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Щодо обставин погроз з боку інспектора під час розгляду адміністративної справи (в тому числі із використанням зброї), фальсифікації доказів то сторона позивача не надала доказів на підтвердження вказаних обставин.

Однак, суд вважає, що позивачем не надано суду жодних доказів чи документів, які б вважалися належними та допустимими доказами заподіяння шкоди, розмір якої заявлено позивачем.

Щодо залучення співвідповідачем ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПП В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДПП та третьою особою УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ слід зазначити наступне.

У частині першій статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення вищевказаної правової норми дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі № 242/4741/16-ц.

З вище зазначеного вбачається, що належним відповідачем у даній категорії справ є відповідний орган державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду, а залучення або навпаки незалучення Державної казначейської служби України до розгляду справи не впливає на спірні правовідносини.

Також, частиною 3 ст.19Закону України«Про національнуполіцію» визначено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Верховний суд у своїй практиці, зокрема, у справах №521/10640/15-ц та №520/3307/16-ц, виходить з того, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем позов пред`явлено, в тому числі, і до ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПП В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДПП.

Однак, відповідно до ч. 1 ст.46, ч. 1 ст.47ЦПК Україниздатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Як вже зазначалось судом, стаття 48ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Частиною 1 ст. 80ЦК України визначено, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами 2, 3 ст. 95 ЦК України визначено, що представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами.

Із наведеного слідує, що стороною у справі під час здійснення цивільного судочинства можуть бути, зокрема, юридичні особи, які наділені цивільною процесуальною правоздатністю та мають цивільну процесуальну дієздатність.

Судом встановлено, що відповідач ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПП В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ДПП не є юридичною особою, а відтак не може бути відповідачем у суді.

Так, у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла до наступного висновку.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови, підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже, сторона позивача розпорядилася своїми процесуальними правами, визначенимиЦПК України, щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням положень ч. 3 ст.13,ст.51ЦПК України,суд не наділений процесуальним правом з власної ініціативи здійснювати заміну неналежного відповідача або залучати до участі у справі співвідповідачів, оскільки залучення співвідповідача чи заміна первісного відповідача належним може відбутися виключно за клопотанням сторони позивача.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Так як суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то судові витрати, понесені позивачем, слід залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 46, 47, 48, 76-81, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лєгостаєва Діана Володимирівна до ДЕПАРТАМЕНТУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ, ПОЛКУ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, третя особа УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПОЛК ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження: 50069, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, буд. 11.

Відповідач: ДЕПАРТАМЕНТ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ, місцезнаходження за адресою:03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста 3/2.

Третя особа: УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У МІСТІ КРИВОМУ РОЗІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, місцезнаходження за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, 36б.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2023 року.

Суддя: І. Б. Чайкін