Постанова

від 31.10.2023 по справі 916/27/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/27/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ»: не з`явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ»: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 (колегія суддів у складі: головуючого судді Волкова Р.В., суддів Д`яченко Т.Г., Смелянець Г.Є., м.Одеса, повний текст складено 23.03.2023)

у справі № 916/27/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ»

про стягнення 125528,22 грн;

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ»

про зобов`язання заміни товару на товар належної якості,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» про стягнення 125528,22 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» 49999,99 грн основного боргу, 13013,70 грн 20% річних, 12638,72 грн пені, 11739,81 грн курсової різниці, 1463,40 грн витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» про зобов`язання заміни товару на товар належної якості відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 у справі №916/27/21 залишено без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

04.10.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» через систему «Електронний суд» подано заяву (вх.№3161/23 від 04.10.2023) про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕ» судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 65000,00грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду заяви, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» (вх.№3161/23 від 04.10.2023) про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/27/21 поза межами строку, передбаченого у частині третій статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Призначено судове засідання у справі №916/27/21 на 31.10.2023 об 11:30 год. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» в строк до 19.10.2023 надати свої міркування або заперечення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» (вх.№3161/23 від 04.10.2023) про покладення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним переглядом справи №916/27/21.

09.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» надійшла заява (вх.№969/23/Д6 від 09.10.2023) про розгляд заяви про покладення судових витрат без участі адвоката Ратушняк П.В. Заява мотивована участю адвоката Ратушняк П.В. у іншій господарській справі.

19.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат (вх.№969/23/Д8 від 19.10.2023), в якому відповідач за первісним позовом просив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» відмовити, з посиланням на те, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 65000,00 грн є нерозумним та неспівмірним, оскільки дана справа є справою незначної складності; обсяг матеріалів у даній справі невеликий та був повністю досліджений ще в суді першої інстанції, що виключає необхідність адвоката здійснювати аналіз поданих у справі доказів повторно; за час розгляду даної справи відповідачем було подано всього декілька документів по суті справи, які за своїм змістом повторюють позицію у першій інстанції; у апеляційній інстанції було призначено всього три судові засідання, при чому 08.08.2023 розгляд справи було відкладено за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ», а судові засідання 12.09.2023 та 03.10.2023 у своїй сукупності тривали не більше 2-х годин.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» зазначило, що беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у цій справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду процесуальних документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Також відповідач за первісним позовом послався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» не було підтверджено поданими доказами понесення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 65000,00 грн, у зв`язку з чим відповідна заява не підлягає задоволенню.

27.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» надійшла відповідь на заперечення щодо розподілу судових витрат (вх.№969/23/Д9 від 27.10.2023), в якій заявник зазначив, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу є лише припущеннями, які ґрунтуються на суб`єктивній оцінці вартості витрат. Навпаки, з огляду на складність даної справи, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених представником ТОВ «ПРУШИНЬСКІ» процесуальних документів, кількість судових засідань, тривалість розгляду справи судом, заявлені до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 65000,00 грн є цілком обґрунтованими, розумними та співмірними.

Сторони про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 31.10.2023, повідомлені належним чином, проте не скористались своїм правом участі в ньому.

За змістом частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№ 969/23/Д1 від 19.06.2023) на рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2023 у справі №916/27/21 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» заявлено попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції у сумі 65000,00 грн. Крім того, зазначено, що додаткові документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» витрат на правову (правничу) допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, з доказами понесення таких витрат, подана заявником 04.10.2023, тобто в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 03.10.2023.

Отже, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Щодо обставин надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги

Із наданих заявником документів вбачається, що 06.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» (клієнтом) та Адвокатським бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ» (повіреним) укладено договір №06/06 надання професійної правничої допомоги (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором повірений зобов`язується надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №916/27/21 по первісному та зустрічному позову зі спору з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» за договором поставки №ПШ-194/ПО від 28.05.2019, в тому числі: вивчення апеляційної скарги та доданих до неї документів; підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу (в тому числі з використанням підсистеми «Електронний суд»); вивчення відповіді на відзив; вивчення процесуальних документів; підготовка процесуальних документів: заперечень, клопотань, письмових пояснень і т.д.; представництво клієнта в суді апеляційної інстанції (в тому числі у режимі відеоконфереції).

У пункті 2.1. договору сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги, вказаної у пункті 1.1. даного договору, у розмірі 65000,00 грн без ПДВ, в тому числі 32500,00 грн по первісному позову та його перегляду у суді апеляційної інстанції та 32500,00 грн по зустрічному позову та його перегляду у суді апеляційної інстанції. Вказана сума є фіксованою і не підлягає поверненню. Оплата здійснюється на банківські реквізити повіреного, вказані у даному договорі, 2 рівними частинами. Перша частина в розмірі 32500,00 грн, решта суми протягом 5 днів на підставі відповідного рахунку.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє безстроково (пункт 3.1. договору).

03.10.2023 сторонами складено акт виконаних робіт про те, що станом на дату цього акту фактично надані послуги професійної правничої допомоги, а саме, професійна правнича (правова) допомога в суді апеляційної інстанції зі спору з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» у справі №916/27/21, в тому числі: вивчення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції; підготовка відзиву на апеляційну скаргу; вивчення додаткових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ», підготовка заперечень на них; підготовка письмових пояснень по справі; підготовка процесуальних документів по справі; участь у судових засіданнях та судове представництво в суді апеляційної інстанції, в тому числі у режимі відеоконференції; представництво в суді апеляційної інстанції.

Всього: 65000,00 грн.

У акті зазначено, що вказана сума є твердою фіксованою та не підлягає зміні в односторонньому порядку. На дату складення цього акту зазначена сума є сплаченою на банківський рахунок Адвокатського бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ». Сторони підтверджують факт надання та приймання послуг, відсутність взаємних претензій щодо якості, кількості та строків надання послуг.

Як вбачається з платіжної інструкції від 15.09.2023 №2795, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» сплатило Адвокатському бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ» 65000,00 грн за послуги надання професійної правничої допомоги по справі №916/27/21 згідно договору №06/06 від 06.06.2023.

Інтереси відповідача у межах справи №916/27/21 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Ратушняк Павлина Володимирівна.

На підтвердження повноважень адвоката надано копію довіреності ордеру серії АА №1302621, виданий 24.07.2023 Адвокатським бюро Ратушняка Володимира «ЛІГАЛКОНСАЛТИНГ», який посвідчує повноваження адвоката Ратушняк Павлини Володимирівни на надання правової допомоги Мартинюку В.П. на підставі договору про надання правової допомоги №06/06 від 06.06.2023 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Дана позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 28.06.2022 у справі №910/5543/21, від 15.06.022 у справі №911/2652/17(911/3581/20), від 07.06.2022 у справі №906/323/21, від 14.06.2022 у справі №922/2321/20(922/2139/21), від 31.05.2022 у справі №927/727/21, від 31.05.2022 у справі №927/728/21, від 23.12.2021 у справі №923/560/17, від 18.05.2022 у справі №922/2339/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19,від 11.05.2022 у справі №902/974/21, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 01.09.2021 у справі №178/1522/18.

Щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу

Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

Як зазначалося, у пункті 2.1. укладеного між сторонами договору №06/06 надання професійної правничої допомоги від 06.06.2023 сторони погодили фіксовану вартість послуг за надання такої допомоги у розмір 65000,00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між позивачем та адвокатом у договорі надання професійної правничої допомоги від 06.06.2023, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між позивачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом позивача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

З урахуванням викладеного, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та адвокатом в договорі від 06.06.2023 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання послуг правничої допомоги

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №921/434/21 зазначено, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат із складністю справи, зазначає, що справа не є складною та не містить складних юридичних конструкцій.

Південно-західний апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями, а адвокат Ратушняк П.В. надавала правову допомогу відповідачу у цих інстанціях, тому, відповідно, була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, послуги з надання правової допомоги з представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» за первісним позовом та за зустрічним позовом адвокатом Ратушняк П.В. у суді першої інстанції були оцінені у 45000,00 грн, послуги з надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції - на суму 65000,00 грн.

Як вже зазначалось, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Виходячи із матеріалів справи, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надав правову допомогу позивачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача за первісним позовом, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню.

Таким чином, у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть усієї сукупності процесуальних питань у апеляційній інстанції не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з господарським позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання яких потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця.

Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ», а також з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу та за наявності клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення таких витрат, судова колегія вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00грн є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню на користь відповідача за рахунок позивача у наведеній сумі.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі 65000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. В той же час, відмова у повному обсязі у задоволенні витрат позивача на правничу допомогу, про що просив відповідач за первісним позовом, не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» слід задовольнити частково, стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн, у задоволенні решти заяви відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 244, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» (вх.№3161/23 від 04.10.2023) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції у справі №916/27/21 задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСТЕ» 25000 /двадцять п`ять тисяч/ грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи № 916/27/21 в суді апеляційної інстанції.

3.У задоволені решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРУШИНЬСКІ» (вх.№3161/23 від 04.10.2023) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції у справі №916/27/21 відмовити.

4.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.11.2023.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран