Постанова

від 17.10.2023 по справі 910/3678/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 910/3678/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Вітко О.Г. (директор); Сальников Д.П.

від відповідача: Уланівський С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсталхаб"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 (повний текст рішення складено 29.06.2023)

у справі № 910/3678/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсталхаб"

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Термінал" (далі за текстом - ТОВ "Транс Термінал"; позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсталхаб" (далі за текстом - ТОВ "Інсталхаб"; відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди №215/21 від 17.03.2021 у загальному розмірі 291 798, 92 грн, з яких: 225 241, 02 грн - основний борг; 32 458, 86 грн - пеня; 27 434,36 грн - інфляційні втрати; 6 664, 67 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №215/21 від 17.03.2021 в частині здійснення орендних платежів та оплати комунальних послуг.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/3678/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Інсталхаб" на користь ТОВ "Транс Термінал" заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 74 319 грн 80 коп., заборгованість з компенсації за комунальні послуги у розмірі 150 921 грн 22 коп., інфляційні втрати у розмірі 27 434 грн 36 коп., 3 % річних у розмірі 6 664 грн 67 коп., пеню у розмірі 12 359 грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 075 грн. 50 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу по орендній платі та комунальним платежам. Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд стягнув три проценти річних, інфляційні втрати та пеню.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 (судді Ходаківська І.П.; Владимиренко С.В.; Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Інсталхаб" на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі № 910/3678/23 та призначено її до розгляду на 17.10.2023

У зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4161/23 від 11.10.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 справу прийнято до розгляду колегією суддів у визначеному складі.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, а у разі якщо суд дійде висновку про відсутність правових підстав для закриття, скасувати рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

У судовому засіданні представники позивача просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Відповідачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/3678/23, в якій просить суд його скасувати та закрити провадження у справі, а у разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про відсутність правових підстав для закриття, то скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Підставами для скасування судового рішення відповідач зазначає порушення норм процесуального права (ст.ст. 58, 96, 119, 226, 238 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст. 230, ч. 6 ст. 232 ГК України).

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що:

позов підписаний неуповноваженою позивачем особою;

місцевий суд взяв до уваги паперові копії електронних доказів, які відповідач ставив під сумнів;

місцевий суд без достатніх правових підстав відмовив у продовженні процесуального строку на подання відзиву;

позивачем не надано до справи доказів виставлення рахунків на сплату комунальних послуг;

місцевим судом не враховано, що у договорі сторони не дійшли згоди щодо нарахування пені, розрахунок якої виходить за межі строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України;

нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних є неправомірним, оскільки не надано розрахунку суми заборгованості за договором і не доведено настання строку виконання зобов`язань.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого суду - без змін. Стверджує, що позов підписаний представником позивача Сальниковим Д.П. в порядку самопредставництва. Відповідачем не надано доказів на спростування заявлених вимог. Місцевим судом надана належна оцінка наданим позивачем доказам.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

17 березня 2021 року між ТОВ "Транс термінал" (далі - орендодавець, позивач) та ТОВ "ІнсталХаб" (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди (оперативна оренда) № 215/21 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (далі - оренда) нежилі приміщення (далі - об`єкт оренди) із наступними характеристиками: об`єкт оренди становить - офісні приміщення (літера «П'»); складські приміщення (літера «Д»); адреса об`єкта оренди - 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9; загальна площа об`єкта оренди - офісні приміщення - 207 м2; складські приміщення - 242,8 м2; балансова вартість об`єкта оренди на момент укладення цього Договору - 442 513,84 грн.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору офісні приміщення (літера «П'») - розміщення персоналу орендаря, проведення зустрічей (переговорів), прийняття відвідувачів (клієнтів та ін.) та інших дій пов`язаних із господарською діяльністю орендаря, що не суперечить чинному законодавству; складські приміщення (літера «Д») - розміщення товарно-матеріальних цінностей орендаря та здійснення орендарем господарської діяльності, що не суперечить законодавству України.

Об`єкт оренди, що орендується по даному Договору, може використовуватися орендарем виключно з метою, вказаною в п. 2.1 Договору. Використання об`єкту оренди з іншою метою без письмового дозволу орендодавця не допускається.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору строк передачі об`єкта оренди орендодавцем та прийняття його орендарем шляхом підписання сторонами відповідного акту передання-приймання - 01.04.2021.

Строк оренди об`єкта оренди за цим Договором починає свій перебіг в момент підписання сторонами Акту передання-приймання об`єкту оренди орендареві та закінчується 31.12.2022.

Передання-приймання об`єкта оренди здійснюється на підставі відповідного Акта, який підписується повноваженими представниками сторін даного Договору (п. 4.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору узгоджено розмір орендної плати за один місяць:

- за офісні приміщення літ. П' за 1 м2 з ПДВ - 205,00 грн., за 207 м2 з ПДВ - 42 434,17 грн.;

- за складські приміщення літ. Д за 1 м2 з ПДВ - 110,00 грн., за 242,8 м2 з ПДВ - 26 708,98 грн.

Всього по Договору з ПДВ - 69 143,15 грн.

Розмір орендної плати за один місяць з 01.06.2021 складає:

- за офісні приміщення літ. П' за 1 м2 з ПДВ - 230,00 грн., за 207 м2 з ПДВ - 47 610,83 грн.;

- за складські приміщення літ. Д за 1 м2 з ПДВ - 110,00 грн., за 242,8 м2 з ПДВ - 26 708,98 грн.

Всього по Договору з ПДВ - 74 319,80 грн.

У відповідності до п. 5.2 Договору орендна плата по даному Договору нараховується з моменту отримання об`єкту оренди орендарем по Акту приймання-приймання, підписаного повноважними представниками сторін, та сплачується орендарем по день фактичного повернення об`єкту оренди орендодавцеві по Акту передання-приймання, підписаного повноважними представниками сторін. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в порядку, передбаченому цим Договором.

Сторони домовились, що орендар зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок орендодавця орендний платіж за перший місяць оренди протягом трьох днів з моменту підписання Акту приймання-передачі об`єкту оренди до цього Договору; до 09.04.2021 орендар зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок орендодавця гарантійний платіж в розмірі 74 319,80 грн з урахуванням ПДВ за останній місяць оренди, розрахований виходячи із вартості оренди за один місяць оренди визначеної на дату підписання Договору. Дана суму є завдатком на підтвердження та забезпечення зобов`язань за даним Договором та резервування приміщень об`єкту оренди. В подальшому орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 20 числа звітного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Після підписання цього Договору гарантійна сума може бути направлена орендодавцем (зарахована в погашення зобов`язань орендаря) виключно на компенсацію збитків, що виникли в орендодавця у зв`язку із невиконанням чи неналежним виконання орендарем своїх зобов`язань за цим Договором, оплати додаткових витрат (у тому числі штрафів, пені, збитків), заборгованості по оплаті за оренду, іншої заборгованості орендаря перед орендодавцем у зв`язку з цим Договором.

В такому випадку зобов`язання орендодавця щодо повернення гарантійної суми припиняються шляхом зарахування зустрічними зобов`язаннями орендаря щодо оплати додаткових витрат (у тому числі штрафів, пені, збитків), заборгованості по оплаті за оренду, іншої заборгованості орендаря перед орендодавцем у зв`язку з цим Договором. Зарахування здійснюється на підставі лише заяви орендодавця, надісланої орендарю (п. 5.3 Договору).

У відповідності до п.5.9 Договору крім орендної плати орендар щомісячно здійснює компенсацію орендодавцеві витрат на комунальні послуги (газ, електроенергія, вода) згідно показань лічильників (в тому числі послуги розподільчої підстанції (далі - РП) відповідно до затверджених власником РП тарифів та втрати в електричних мережах та трансформаторах у відповідності з виставленими власником підстанції рахунками та витрати на утримання кабельних мереж, обслуговування і утримання трансформаторної підстанції, газових котельнь, регулюючих пристроїв у розмірі 20 % пропорційно спожитим енергоносіям), на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які орендар зобов`язується оплатити протягом 10-ти днів з моменту надання йому орендодавцем таких рахунків. Тарифи за спожиті енергоносії визначаються постачальники організаціями.

Пунктом 7.1.2 Договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші, пов`язані з цим Договором, платежі.

Згідно з п. 8.1 Договору повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється по відповідному Акту приймання-передачі, який підписується повноваженими представниками сторін в момент повернення об`єкта оренди.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами й скріплення печатками сторін та діє до моменту повернення об`єкту оренди орендарем по Акту передання-приймання (повернення), але в будь-якому випадку - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 13.1 Договору).

01 квітня 2021 року за актом передання-приймання до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об`єкт оренди.

28 лютого 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої, у зв`язку з настанням обставин, передбачених п. 10.1 Договору та прийняття Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" цією угодою сторони дійшли згоди про звільнення орендаря від орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.08.2022, у зв`язку з чим доповнили Договір пунктом 5.1.1, відповідно до якого, розмір орендної плати за один місяць з 01.03.2022 по 31.08.2022 складає 0,00 грн.

26 вересня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, за умовами якої сторонами викладено п. 3.2 Договору в новій редакції, а також доповнено Договір пунктом 5.14.

Відповідно до п. 3.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 26.09.2022) строк оренди об`єкта оренди за цим Договором починає свій перебіг в момент підписання сторонами Акту передання-приймання об`єкту оренди орендареві та закінчується 30.09.2022.

Цей Договір, додаткові угоди до Договору, акти звірок за договором, супутні документи, що так чи інакше стосується виконання цього Договору, а також акти наданих послуг можуть бути підписані за допомогою сервісу електронного документообігу «ВЧАСНО» або «М.Е.Док». в Такому випадку зазначені вище документи підписуються за допомогою ЕЦП і вважається підписаним обома сторонами (п. 5.14 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 26.09.2022).

26 вересня 2022 року сторони складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 26.09.2022, відповідно до якого, заборгованість орендаря перед орендодавцем складає 225 241,02 грн.

26 вересня 2022 року сторонами укладено Угоду № 1/2609 про погашення заборгованості по Договору оренди № 215/22 від 17.03.2021, відповідно до п. 1 якої, боржник підтверджує наявність заборгованості перед кредитором, що виникла по діючому Договору, що за даними бухгалтерського обліку сторін на момент підписання Угоди становить 225 241,02 грн.

Сторони, підписуючи дану Угоду, у п. 2 домовились, що боржник зобов`язується погасити заборгованість визначену в п. 1 Угоди повністю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора у відповідності до наступного графіку погашення заборгованості: до 20.10.2022 - 75 080,34 грн.; до 20.11.2022 - 75 080,34 грн. та до 20.11.2022 - 75 080,34 грн.

30 вересня 2022 року за актом передання-приймання (повернення) до Договору орендодавець прийняв, а орендар передав (повернув) з орендного користування на підставі Договору об`єкт оренди.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату орендної плати за лютий 2022 року та компенсації комунальних послуг за період з грудень 2021 року по лютий 2022 року, своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в сумі 74 319,80 грн. та по компенсації комунальних послуг в розмірі 150 921,22 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 32 458,86 грн, 3% річних в розмірі 6 664,67 грн та інфляційні втрати в розмірі 27 434,36 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Пунктом 5.1 Договору узгоджено розмір орендної плати за один місяць:

- за офісні приміщення літ. П' за 1 м2 з ПДВ - 205,00 грн., за 207 м2 з ПДВ - 42 434,17 грн.;

- за складські приміщення літ. Д за 1 м2 з ПДВ - 110,00 грн., за 242,8 м2 з ПДВ - 26 708,98 грн.

Всього по Договору з ПДВ - 69 143,15 грн.

Розмір орендної плати за один місяць з 01.06.2021 складає:

- за офісні приміщення літ. П' за 1 м2 з ПДВ - 230,00 грн., за 207 м2 з ПДВ - 47 610,83 грн.;

- за складські приміщення літ. Д за 1 м2 з ПДВ - 110,00 грн., за 242,8 м2 з ПДВ - 26 708,98 грн.

Всього по Договору з ПДВ - 74 319,80 грн.

У відповідності до п.5.9 Договору крім орендної плати орендар щомісячно здійснює компенсацію орендодавцеві витрат на комунальні послуги (газ, електроенергія, вода) згідно показань лічильників (в тому числі послуги розподільчої підстанції (далі - РП) відповідно до затверджених власником РП тарифів та втрати в електричних мережах та трансформаторах у відповідності з виставленими власником підстанції рахунками та витрати на утримання кабельних мереж, обслуговування і утримання трансформаторної підстанції, газових котельнь, регулюючих пристроїв у розмірі 20% пропорційно спожитим енергоносіям), на підставі виставлених орендодавцем рахунків, які орендар зобов`язується оплатити протягом 10-ти днів з моменту надання йому орендодавцем таких рахунків. Тарифи за спожиті енергоносії визначаються постачальники організаціями.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату орендної плати за лютий 2022 року та компенсацію комунальних послуг за період з грудень 2021 року по лютий 2022 року, своєчасно та у повному обсязі не здійснив, в зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі в сумі 74 319,80 грн та по компенсації комунальних послуг в розмірі 150 921,22 грн.

26 вересня 2022 року сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 26.09.2022, відповідно до якого, заборгованість орендаря перед орендодавцем складає 225 241,02 грн.

26 вересня 2022 року сторонами укладено Угоду № 1/2609 про погашення заборгованості по Договору оренди № 215/22 від 17.03.2021, відповідно до п. 1 якої, боржник підтверджує наявність заборгованості перед кредитором, що виникла по діючому Договору, що за даними бухгалтерського обліку сторін на момент підписання Угоди становить 225 241,02 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, п. 2.4 та п. 6.2 Договору орендар зобов`язаний вносити орендну плату та інші передбачені Договором платежі у встановлених розмірах та у відповідні строки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 5.3 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 20 числа звітного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Сторони, підписуючи дану Угоду, у п. 2 домовились, що боржник зобов`язується погасити заборгованість визначену в п. 1 Угоди повністю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора у відповідності до наступного графіку погашення заборгованості: до 20.10.2022 - 75 080,34 грн.; до 20.11.2022 - 75 080,34 грн. та до 20.11.2022 - 75 080,34 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем в свою чергу, не надано суду доказів на підтвердження оплати орендної плати за лютий 2022 року у повному обсязі та у строки визначені Договором, як і доказів компенсації комунальних послуг за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року включно.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, місцевий суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати за лютий 2022 року в сумі 74 319,80 грн та по компенсації комунальних послуг в розмірі 150 921, 22 грн за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року включно.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 458, 86 грн за період з 21.02.2022 по 02.06.2022, з 03.06.2022 по 06.03.2023.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.4 Договору узгоджено, що за порушення термінів сплати орендної плати та/або комунальних платежів орендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від місячної орендної плати.

Оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов`язання, обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 9.4 договору. Розрахунок пені перевірений судом і є арифметично вірним. Стягненню підлягає 12 359, 48 грн пені. Свій контррозрахунок відповідач суду не надав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 664, 67 грн 3 % річних, 27 434, 36 грн інфляційних втрат за період з 21.02.2022 по 06.03.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов`язання, обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідний розрахунок перевірений судом і є арифметично вірним. Стягненню підлягає 6 664, 67 грн 3 % річних, 27 434, 36 грн інфляційних втрат.

Щодо твердження скаржника про ненадання доказів виставлення рахунків, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати товару/послуг/робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18, яка враховується судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України

Щодо доводів відповідача про відсутність у Сальнікова Д.П. права представляти інтереси позивача в суді в порядку самопредставництва.

Відповідно до частин 1, 7 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

У статті 56 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено участь у справі представника, зазначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина 1). Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4).

Згідно з частиною 1 статті 58 цього Кодексу представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Таким чином, процесуальне представництво відповідно до наведених норм законодавства може бути здійснено, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи (адвокатами).

Для визнання юридичної особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності) (постанова Великої Палати Верховного Суду віл 02.07.2020 у справі №9901/39/20, ухвала Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 922/751/20).

Позовна заява від імені ТОВ "Транс Термінал" підписано заступником директора з правових питань - Сальніковим Денисом. До матеріалів позовної заяви, серед іншого, додані копії статуту ТОВ "Транс Термінал", довіреності вих. №60 від 19.10.2021, наказу №10-К від 28.03.2018 про переведення на іншу посаду та посадової інструкції.

Дослідивши зазначені документи, колегія встановила, що надані до позовної заяви докази з огляду на положення статті 56 ГПК України підтверджують повноваження Сальнікова Д.П. представляти інтереси ТОВ "Транс Термінал" в порядку самопредставництва.

Щодо доводів відповідача про відмову у продовженні процесуального строку на подання відзиву на позов, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини першої статті 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 6 статті 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з поштових конвертів, рекомендованих повідомлень про вручення, наявних в матеріалах справи (а.с.59,66,74,90), процесуальні документи (в т.ч. ухвала про відкриття провадження у справі) відправлялися на адресу відповідача, зазначену у позові (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9п) і яка відповідає його місцезнаходженню, зазначеному у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак такі процесуальні документи поверталися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до положень п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України судові рішення, у тому числі ухвала про відкриття провадження у справі, вважаються врученими відповідачу, а доводи щодо неналежної відправки судом кореспонденції є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, то суд позбавлений можливості продовжити строк понад того, що встановлено ГПК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/10965/17, від 25.03.2019 у справі №910/6924/18, від 30.09.2019 у справі № 904/4860/18, в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/13706/19 тощо.

Отже, встановлений ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2023 про відкриття провадження у справі № 910/3678/23 п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву не може бути продовжений судом поза межами цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала вважається врученою відповідачу 21.03.2023 згідно відмітки у поштовому повідомленні, а відзив на позов разом з клопотанням про продовження строку подано відповідачем через систему "Електронний суд" 26.05.2023, тобто поза межами строку, встановленого судом.

Щодо доводів відповідача про подання неналежних та недопустимих доказів, необхідно звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, а саме:

"31. Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

32. Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

33. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

34. Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

36. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати".

Як вбачається з протоколу судового засідання від 26.06.2023 (а.с.105) суд оглянув оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви. Відповідність поданих паперових копій електронних доказів оригіналам під сумнів не ставилась.

Отже, доводи відповідача про порушення місцевим судом норм права при ухваленні оскаржуваного рішення за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсталхаб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2023 у справі №910/3678/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 30.10.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова