Постанова

від 24.10.2023 по справі 904/4668/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4668/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Вагнер Дмитро Вікторович, посвідчення №4996 від 28.02.2018 р., адвокат;

Представник відповідача в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 (повний текст складено та підписано 19.04.2023 суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/4668/22

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмет", м. Кривий Ріг Дніпропетровська обл.

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу металобрухту № 2102000039 від 09.02.2021 у загальному розмірі 662 974 грн. 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмет" (далі - відповідач) пеню, інфляційні втрати та 3% річних внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу металобрухту №2102000039 від 09.02.2021 у загальному розмірі 662 974 грн. 04 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 157 398 грн. 08 коп. - пеня;

- 421 759 грн. 00 коп. - інфляційні втрати;

- 83 816 грн. 96 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/4668/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бігмет" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 77 839 грн. 32 коп. - пені, 421 759 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 83 387 грн. 10 коп. - 3% річних та 9 912 грн. 37 коп. частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що доказів на підтвердження повного та своєчасного перерахуванням попередньої оплати в загальній сумі 2 700 000 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо її часткового перерахування із простроченням та часткового невиконання зобов`язання із перерахування попередньої оплати в залишковій сумі 1 353 000 грн. 00 коп. не спростував.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені (а.с. 19), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем частково було невірно визначено період прострочення, оскільки, враховуючи встановлену судом дату отримання рахунку № 1 від 11.02.2021 (11.02.2021), а також визначені у пункті 4.1. договору умови його оплати, граничним строком перерахування відповідачем попередньої оплати в сумі 2 700 000 грн. 00 коп. є 16.02.2021, отже прострочення виникло лише з 17.02.2021, а не з 15.02.2021, як зазначив позивач. В іншій частині розрахунок пені відповідає умовам договору, вимогам законодавства та виконаний арифметично вірно, отже в цій частині визначається судом обґрунтованим.

Враховуючи вказане, розрахунок пені в частині здійснення її нарахування в період з 15.02.2021 по 14.04.2021 на суму заборгованості 2 615 000 грн. 00 коп., визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені в цій частині, судом встановлено, що у періоді з 17.02.2021 по 14.04.2021 пеня підлягає нарахуванню на суму 2 615 000 грн. 00 коп. та в цей період становить 51 941 грн. 78 коп. Загальний розмір пені за прострочення виконання зобов`язання з внесення попередньої оплати за загальний період з 17.02.2021 по 11.08.2021 становить 155 678 грн. 63 коп, відповідно, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 421 759 грн. 00 коп.

Загальний розмір 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з внесення попередньої оплати за загальний період з 17.02.2021 по 11.08.2021 складають 83 387 грн. 10 коп. Відповідно, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 83 387 грн. 10 коп.

Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, , виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- враховуючи умови договору, загальний розмір пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання складає 660 824 грн. 73 коп. - це близько 49% від розміру основного зобов`язання станом на момент складання позовної заяви (1 353 000 грн. 00 коп.), що є явно неспівмірним з допущеним порушенням;

- відповідачем було порушено зобов`язання зі здійснення саме попередньої оплати за товар, поставка якого передбачалась у майбутньому; весь фактично поставлений на виконання умов договору товар, відповідач оплатив у повному обсязі; позивачем не повідомлено суду про те, що ним фактично вживались дії щодо закупівлі товару, його транспортування в місце поставки, зберігання чи інші дії на виконання своїх зобов`язань за договором в частині товару на суму 1 353 000 грн. 00 коп., що могли призвести до додаткових витрат позивача;

- судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

- більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, кожні з яких окремо в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення. Більше того, заявлені до стягнення суми не є основним боргом, тому при зменшенні розміру пені позивач знову ж таки не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

Беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені на 50%, а саме: до 77 839 грн. 32 коп. (155 678,63 - 70%). Таке зменшення розміру пені визнано судом розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення суми пені у розмірі 155 678,63 грн задовольнити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі, суд І-ї інстанції надав узагальнену, а не об`єктивну оцінку обставинам справи та безпідставно і необґрунтовано визнав у даній справі випадок винятковим, без урахування інтересів АТ «Укртрансгаз», без урахування ступеню невиконання зобов`язань Відповідачем та неналежної поведінки Відповідача.

Таким чином, при зменшенні розміру пені на 50 % суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального права, а саме: ст. 526, ч. 1 ст. 530, 546, 549 - 552, 610, 611, 612 ЦК України та ст. 173, 174, 193, 230 - 233 ГК України.

Вважає, що викладені обставини та матеріали даної справи свідчать про те, що суд першої інстанції мав всі правові підстави для повного задоволення позову, але всупереч такому цього не здійснив, послався на обставини, які не відповідають дійсним обставинам справи, порушив норми матеріального права, в частині відмови у стягненні нарахованих сум пені за доведене, невиконане грошове зобов`язання.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надано.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Антонік С.Г., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/4668/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/4668/22 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

19.05.2023 справа №904/4668/22 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 24.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/4668/22. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.08.2023 о 12:20 годин.

28.08.2023 розпорядженням в.о.керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/4668/22 у зв`язку з відпусткою судді Іванова О.Г.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою суду від 28.08.2023 справу №904/4668/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою суду від 28.08.2023 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/4668/22 відкладено на 24.10.2023 на 11:00 год.

Рішенням ВРП від 28.09.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №2612/23 від 23.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою від 23.10.2023 Справу №904/4668/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

24.10.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

09.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бігмет" (далі - покупець, відповідач) та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - продавець, позивач) укладено договір купівлі-продажу металобрухту № 2102000039 (далі - договір, а.с.8-15), відповідно до умов якого продавець зобов`язується за договором передати у власність покупця металобрухт (метали чорні вторинні) (далі - товари), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари на умовах договору (пункт 1.1. договору).

У пункті 11.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині передачі товарів по 30.04.2021, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

В подальшому, 30.04.2021, сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу металобрухту № 2102000039 від 09.02.2021, за умовами пункту 1 якої сторони погодили внести зміни до пункту 11.1. розділу 11 договору "Строк дії договору", виклавши його в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині передачі товарів по 30.06.2021, а в частині розрахунків - до їх повного завершення." (а.с. 17).

Крім того, 30.06.2021 сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору купівлі-продажу металобрухту № 2102000039 від 09.02.2021, за умовами пункту 1 якої сторони погодили внести зміни до пункту 11.1. розділу 11 договору "Строк дії договору", виклавши його в наступній редакції: "Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині передачі товарів по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного завершення." (а.с. 18).

Слід також відзначити, що відповідно до умов пункту 7.12 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи вказане, судом відхиляється заперечення відповідача в частині відсутності його обов`язку із внесення попередньої оплати за договором, у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування товарів, місце поставки, одиниця виміру, розрахункова маса та вартість, зазначені у специфікації(-ях), наведеній(-их) у додатку(-ах) до договору, які є його невід`ємною частиною (далі - специфікація(-ї).

Згідно з пунктом 1.3. договору обсяги купівлі-продажу товарів можуть бути зменшені, в залежності від наявності товарів на складі продавця.

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна договору складається із загальної вартості товарів, наведених у специфікації(-ях) до договору і становить 2 700 000 грн. 00 коп. ПДВ нараховується згідно з вимогами чинного законодавства.

У відповідності до вказаних умов сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору, в якій сторони узгодили умови поставки товару - брухту чорних металів у кількості 340 589,53 кг загальною вартістю 2 700 000 грн. 00 коп. (а.с.16).

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

За умовами пункту 4.1. договору розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни договору, зазначеної у пункті 3.1. договору, протягом 5-ти банківських днів з дати укладення договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від продавця, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у розділі 13 договору.

У графі призначення платежу платіжного доручення на перерахування коштів покупець вказує номер договору, специфікації(-ій).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних умов договору позивачем було виставлено рахунок № 1 від 11.02.2021 на оплату брухту чорних металів по договору на суму 2 700 000 грн. 00 коп. (а.с.21).

Як зазначає позивач, та що було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні 18.04.2023, вказаний рахунок було отримано відповідачем на його електронну пошту 11.02.2021.

Враховуючи умови, визначені у пункті 4.1. договору, граничним строком перерахування відповідачем попередньої оплати в сумі 2 700 000 грн. 00 коп. є 16.02.2021.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, вказане зобов`язання було виконано ним лише частково, попередня оплата була сплачена лише в сумі 1 347 000 грн. 00 коп. наступним чином:

- 15.02.2021 в сумі 85 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.25-27);

- 15.04.2021 в сумі 100 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.28-33);

- 26.04.2021 в сумі 200 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.34);

- 28.04.2021 в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.35);

- 28.04.2021 в сумі 110 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.35);

- 01.06.2021 в сумі 130 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.36-37);

- 15.06.2021 в сумі 100 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.38-40);

- 15.07.2021 в сумі 160 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.41-43);

- 27.09.2021 в сумі 200 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.44);

-30.09.2021 в сумі 52 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.45-46);

- 06.12.2021 в сумі 200 000 грн. 00 коп., що підвереджується банківською випискою (а.с.47).

Слід також зазначити, що у розділі 6 договору сторонами були визначені обов`язки та права сторін, де пунктом 6.4. договору передбачено, що продавець, зокрема, має право:

- своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за товари (підпункт 6.4.1. договору);

- вимагати від покупця належного виконання зобов`язань з оплати товарів та не передавати покупцю товари у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем умов договору, в тому числі через порушення строків оплати (підпункт 6.4.2. договору).

Проаналізувавши умови договору, а також вказані вище банківські виписки, судом встановлено, що відповідачем були порушені умови пункту 4.1. договору, у визначені договором строки було внесено лише частину попередньої оплати в сумі 85 000 грн. 00 коп., решта часткових оплат здійснено відповідачем із простроченням, більше того попередня оплата в залишковій сумі 1 353 000 грн. 00 коп. відповідачем станом на момент прийняття рішення по справі, позивачу не перерахована.

Враховуючи вказане, позивач звертався до відповідача із претензією № 1, в якій вимагав перерахувати 617 828 грн. 39 коп., з яких 156 639 грн. 44 коп. пені, 75 224 грн. 96 коп. 3% річних, 385 963 грн. 99 коп. інфляційних втрат за порушення умов договору (а.с.59-60).

Як зазначає позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, в порушення вказаних вище зобов`язань, відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу металобрухту № 2102000039 від 09.02.2021 в частині повного та своєчасного перерахування попередньої оплати не виконані, внаслідок чого, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.02.2021 по 11.08.2021 в сумі 157 398 грн. 08 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2021 року по вересень 2022 року у сумі 421 759 грн. 00 коп., а також 3% річних за період прострочення з 15.02.2021 по 24.10.2022 у сумі 83 816 грн. 96 коп. Вказане і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог 77 839,31 грн. з заявлених до стягнення 155 678,63 грн пені..

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині, що не оскаржується.

Як встановлено матеріалами справи, у зв`язку з порушенням Відповідачем зобов`язання з попередньої оплати вартості товару, Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 83 816,96 грн 3% річних та 421 759,00 грн інфляційні втрати.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 18.08.2023 р. у справі № 927/211/22 зазначив, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця ( п. 56 ). Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими (п. 77).

З огляду на зазначене, Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст. 538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 р. у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 р. у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 р. у справі № 922/1705/19. Системне тлумачення ст. 538, ч. 2 ст. 625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару Продавець має право вимагати від Покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий Продавцем у власність Покупця… (п. 79).

Разом з цим, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Згідно з приписами пункту 4.1 договору обов`язок перерахувати 100% попередньої оплати у розмірі 2 700 000,00 грн є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої ст. 625 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач своє зобов`язання передбачене пунктом 4.1 договору в частині здійснення попередньої оплати у розмірі 100% суми договору визначеної пунктом 3.1. договору не виконав.

При цьому, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Судом першої інстанції здійснено перевірку розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 421 759,00 грн, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 83 387,10 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого гоподарського суду.

У данній справі № 904/4668/22 колегією суддів встановлено, що розмір нарахувань 3% річних та інфляційних втрат було здійснено АТ «Укртрансгаз» лише на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Ці нарахування не є неспівмірно великими у порівнянні із 2 700 000,00 грн, які АТ «Укртрансгаз» розраховував отримати за умови належного виконання свого обов`язку з боку Відповідача.

Відтак, враховуючі наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що Господарським судом Дніпропетровської області правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат. Такі дії суду не є порушенням норми матеріального права, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Окрім 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, Позивач, посилаючись на порушення Відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасного та повного перерахування суми попередньої оплати, на підставі п. 7.3 договору нарахував Відповідачеві 157398,08 грн пені за період з 15.02.2021 по 11.08.2021.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, та встановлено, що що під час його проведення позивачем частково було невірно визначено період прострочення, оскільки, враховуючи встановлену судом дату отримання рахунку № 1 від 11.02.2021 (11.02.2021), а також визначені у пункті 4.1. договору умови його оплати, граничним строком перерахування відповідачем попередньої оплати в сумі 2 700 000 грн. 00 коп. є 16.02.2021, отже прострочення виникло лише з 17.02.2021, а не з 15.02.2021, як зазначив позивач. Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені в цій частині, судом встановлено, що у періоді з 17.02.2021 по 14.04.2021 пеня підлягає нарахуванню на суму 2 615 000 грн. 00 коп. та в цей період становить 51 941 грн. 78 коп.

Враховуючи вказане, загальний розмір пені за прострочення виконання зобов`язання з внесення попередньої оплати за загальний період з 17.02.2021 по 11.08.2021 становить 155 678 грн. 63 коп.

Але судом першої інстанції зменшено стягувану суму пені до 77 839,32 грн, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з Відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, як слушно зауважив місцевий господарський суд - застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що зменшивши суму пені з 155 678,63 грн до 77 839,32 грн, суд першої інстанції надав об`єктивну оцінку обставинам справи та обґрунтовано, з урахуванням інтересів AT "Укртрансгаз" та ТОВ «Бігмет» зменшив суму пені до такого розміру.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до 77 839,32 грн відповідають нормам матеріального права, а саме, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, місцевим господарським судом було прийнято до уваги всі обставини, які мають істотне значення, та обґрунтовано зменшено розмір пені до 77 839,32 грн, які підлягають стягненню з Відповідача за порушення строків оплати товару.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, врахувавши причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов висновку, що зменшений розмір пені до 50% є розумний та справедливий, який підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 77 839,32 грн, на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відповідні доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (ст. 233 ГК України), господарський суд повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати …

… Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Судом було встановлено ступінь виконання боржником свого обов`язку, який, як вказано вище не було виконано на суму 1 353 000,00 грн, що є більш ніж 50 % загальної вартості договору.

Сплачена ж частина грошового зобов`язання Відповідача у сумі 1 347 000, 00 грн, окрім суми в 85 тис. грн, була сплачена із значним простроченням.

У відзиві на позовну заяву Відповідач заперечуючи проти позовних вимог у повному обсязі, одночасно заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог на 90 % та при цьому взагалі не надав доказів, які б могли переважити докази надані Позивачем і які б могли свідчити хоч про будь яку підставу для зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи відсутність необхідних доказів, які давали б підстави для зменшення розміру штрафних санкцій та недоведеності обґрунтувань в цій частині, у суду були всі правові підстави залишити клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій без задоволення.

З цього приводу Верховним Судом у правовому висновку викладеному у постанові від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20 вказано таке.

47.5.Господарський суд повинен надати …

47.6.Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

50. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування …

… Дана правова позиція Верховного Суду чітко пов`язує право суду на зменшення пені за умови подання …

… За відсутності такого клопотання від особи, яка просить зменшити нараховану суму пені, відсутності обґрунтованих …

… Більше того заявляючи таке клопотання Відповідач вказував, що невиконання Відповідачем обов`язку щодо здійснення попередньої оплати було наслідком недобросовіснихдій ...

… Отже, Відповідач не лише не визнавав своєї вини, а й намагався безпідставно перекласти свою провину на АТ «Укртрансгаз».

Рішенням суду першої інстанції вказані обставини було спростовано, так вказано на таке.

Судом також розцінюються критично листи відповідача від 25.03.2021 та від 28.05.2021, а також інші з аналогічними претензіями, наявні в матеріалах справи, в яких відповідач зазначав, ...

… В листі від 28.05.2021 відповідач зазначав, що …

… Слід відзначити, що зазначені у листах відповідач обставини, не є підставою для звільнення його від обов`язку повного та своєчасного внесення попередньої оплати.

Безпідставне невиконання Відповідачем своїх зобов`язань виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 233 ГК України та ч.3 ст. 551 ЦК України.

Судом також не враховано балансу інтересів сторін, хоча і зроблено загальне посилання на це. Адже, АТ «Укртрансгаз» є Оператором підземних газосховищ України.

АТ «Укртрансгаз» має одну з найпотужніших у Європі мереж ...

… Підземні газосховища АТ «Укртрансгаз» мають багатоцільове призначення, основними завданнями є …

… Отже, діяльність АТ «Укртрансгаз» має супільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню ...

… У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі №904/2609/21 суд, у подібних правовідносинах, надав правову оцінку ...

… господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з ...

… В той же час, господарський суд при зменшенні неустойки на 50% взагалі не взяв до уваги майновий стан сторін, …

… На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача про те, що ...

… Таким чином, висновки суду першої інстанції про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% не відповідають нормам матеріального права, а саме, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551, 607, 614 ЦК України, оскільки судомне було з`ясовано та не прийнято до уваги всі обставини, які мають істотне значення, та, як наслідок, було безпідставно та необґрунтовано зменшено розмір пені та штрафу, які підлягали стягненню з Відповідача за порушення строків поставки товару.

А тому, на думку Позивача, всі доводи, що були наведені судом І-ї інстанції, як обґрунтування зменшення нарахованих пені, є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Враховуючи викладене, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі, суд І-ї інстанції надав узагальнену, а не об`єктивну оцінку обставинам справи та безпідставно і необґрунтовано визнав у даній справі випадок винятковим, без урахування інтересів АТ «Укртрансгаз», без урахування ступеню невиконання зобов`язань Відповідачем та неналежної поведінки Відповідача.

Таким чином, при зменшенні розміру пені на 50 % суд першої інстанції здійснив порушення норм матеріального права, а саме: ст. 526, ч. 1 ст. 530, 546, 549 - 552, 610, 611, 612 ЦК України та ст. 173, 174, 193, 230 - 233 ГК України.

Отже, наведене свідчить, що в даному випадку у суду першої не було підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, у зв`язку з чим суд першої здійснив порушення наведених норм матеріального права, безпідставно застосувавши їх до спірних правовідносин …

… Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є ...

… Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах ...

… Відповідно до вимог ст.236 ГПК України судове рішення ...

… Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються ...

… Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 234, 236, 237, 238 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору …

… Викладені обставини та матеріали даної справи свідчать про те, що суд першої інстанції мав всі правові підстави для повного задоволення позову, але всупереч такому цього не здійснив, послався на обставини, які не відповідають дійсним обставинам справи, порушив норми матеріального права, в частині відмови у стягненні нарахованих сум пені за доведене, невиконане грошове зобов`язання.

Викладені вище обставини та матеріали справи № 904/4668/22 свідчать про те, що суд першої інстанції мав всі правові підстави для задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі, але всупереч такому, цього не здійснив, посилаючись на доводи, що фактично нічим не обґрунтовані та не підтверджені.

Згідно з нормами ст. 277 ГПК України підставами для ...

… Враховуючи вищевикладене, допущені порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції Оскаржуваного рішення, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин (в частині незадоволених позовних вимог), що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при невідповідності висновків суду першої інстанції, викладених в Оскаржуваному рішенні, обставинам справи, дають право Позивачу стверджувати про достатність підстав для скасування Оскаржуваного рішення суду першої інстанції у справі № 904/4668/22 в частині незадоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі …» відхиляються як такі, що носять характер оціночних суджень і не спростовують висновків суду про наявність підстав для зменшення пені на 50 %.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/4668/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 2977,20 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/4668/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2023 у справі №904/4668/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2977,20 грн покласти на Акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 01.11.2023.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус