Рішення

від 01.11.2023 по справі 904/4282/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4282/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді: Дупляк С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: представник не з`явився,

розглянувши заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі"

про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/4282/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ-ЕКСПРЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Господарським судом Дніпропетровської області 19.10.2023 було прийнято рішення у справі №904/4282/23, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ-ЕКСПРЕС" 1.053.718,06 грн (один мільйон п`ятдесят три тисячі сімсот вісімнадцять грн 06 к.) збитків, 15.805,78 грн (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ять грн 78 к.) судового збору.

Через відділ документального забезпечення (електронною поштою) 24.10.2023 від позивача надійшло клопотання від 24.10.2023, у якому позивач просить ухвалити додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 43.500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки судове рішення у справі №904/4282/23 ухвалено в судовому засіданні, то ухвалою від 30.10.2023 розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат призначений у судове засідання на 01.11.2023.

З метою повідомлення відповідача про розгляд заява позивача та виклик у судове засідання, господарський суд направляв відповідачу ухвалу від 30.10.2023.

З довідки про доставку електронного листа, сформованого в програмі Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що ухвала від 30.10.2023 доставлена до електронної скриньки 30.10.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснений на запит за кодом 41449359, у якому міститься інформація для здійснення засобів зв`язку, зокрема за допомогою електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 18.11.2022 у справі №922/3337/21, з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

З огляду на це суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення, яке суд направив на електронну адресу сторін 11.08.2023.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок (а не право) демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Державна судова адміністрація України відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень 20.06.2022, а тому відповідач мав змогу (і був зобов`язаний) цікавитися судовими провадженнями за участю відповідача цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Сторони явку представників у судове засідання 01.11.2023 не забезпечили.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Стислий виклад позиції позивача

З метою отримання правової допомоги позивач звернувся до адвокатського об`єднання «Імперіум», з яким було укладено договір про надання правової допомоги №20/07/23 від 20.07.2023. Загалом позивачу було надано правову допомогу на суму 43.500,00 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подачу заперечень проти стягнення з нього витрат на оплату професійної правничої допомоги не скористався.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Суд встановив, що 20.07.2023 між позивачем (далі - позивач, клієнт) та адвокатським об`єднанням «Імперіум» в особі голови Карпенко Альони Андріївни (далі - адвокатське об`єднання) був укладений договір №20/07/23 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту, щодо супроводження справи в судах всіх інстанцій по стягненню збитків з Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» за договором про відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №293, що був укладений 09 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ-ЕКСПРЕС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ШВАЙН ТОРГ», супроводити виконання рішення суду по стягненню заборгованості, а також здійснити іншу діяльність, яка пов`язана чи може бути пов`язані із захистом, представництвом т відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню зазначену послугу або діяльність.

Відповідно до п.5.1 договору отримання винагороди адвокатським об`єднанням за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар розраховується відповідно до кількості годин, витрачених адвокатами адвокатського об`єднання на надання правової допомоги клієнту.

Гонорар Адвокатського об`єднання за здійснення представництва та захисту інтересів клієнта визначається з розрахунку вартості однієї години роботи адвоката в розмірі 1.500,00 грн (пункт 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.10 договору винагорода сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 60 днів робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Акт приймання-передачі наданих послуг, в разі представництва інтересів клієнта в суді, підписується протягом наступних трьох днів, за днем прийняття судового рішення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (пункт 4.1 договору).

Відповідно до акта приймання-передачі послуг від 24.10.2023 та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги згідно договору №20/07/23 від 20.07.2023 були надані послуги а саме:

- 02 серпня 2023 року - надання загальної консультації та аналіз документів наданих клієнтом у кількості 2 години, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 3.000,00 грн;

- 03 серпня 2023 року - підготовка та направлення до суду позовної заяви про стягнення збитків з відповідача у кількості 8 годин, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 12.000,00 грн;

- 03 серпня 2023 року - формування (роздруківка, ксерокопіювання та складання) пакетів документів та відправка відповіді позову по справі у кількості 3 години, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 4.500,00 грн;

- 14 серпня 2023 року - складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі у кількості 2 години, вартістю 1.500,00 грн на загальну вартість 3.000,00 грн;

- 14 серпня 2023 року - направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у кількості 0,5 годин, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 750,00 грн;

- 28 серпня 2023 року- підготовка клопотання про відкладення розгляду справи у кількості 1 година, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 1.500,00 грн;

- 28 серпня 2023 року - направлення клопотання про відкладення розгляду справи у кількості 0,5 годин, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 1.500,00 грн;

- 28 серпня 2023 року - підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у кількості 1 година, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 1.500,00 грн;

- 28 серпня 2023 року - направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у кількості 0,5 годин, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 750,00 грн;

- 04 жовтня 2023 року - участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції у кількості 1 година, вартість 1,500,00 грн на загальну вартість 1.500,00 грн;

- 18 жовтня 2023 року - підготовка до участі у судовому розгляді по суті спору у кількості 3 години, вартість 1.500,00 грн на загальну суму 4.500,00 грн;

- 19 жовтня 2023 року - участь у засіданні по суті спору в режимі відеоконференції у кількості 1,5 години, вартість 1.500,00 грн на загальну вартість 2.250,00 грн;

- 24 жовтня 2023 року - підготовка заяви про розподіл судових витрат з додатками (детальний опис, акт виконаних робіт) у справі та відправка до суду у кількості 4 години, вартість 1.500,00 грн на газальну вартість 6.000,00 грн;

- 24 жовтня 2023 року - формування (роздруківка, ксерокопіювання та складання) пакетів документів та відправка заяви про розподіл судових витрат з додатками (детальний опис, акт виконаних робіт) у справі, відправка її до суду у кількості 1 година, вартість 1.500,00 грн, на загальну суму 1,500,00 грн.

Загальний розмір втрат на виконання доручення клієнта під час надання правової допомоги, яке передбачене п.1 акту приймання-передачі наданих послуг становить 43.500,00 грн.

Акт було підписано та скріплено печатками сторін.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Спірна заборгованість виникла у зв`язку із тим, що відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.

Суд також відзначає, що судова практика з питань, які постали при вирішенні спору, є сталою, а тому її знаходження та використання не потребувало значного часу.

Також суд виходить із того, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо (такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

З огляду на специфіку результат вирішення справи, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/2871/23 є завищеним, а тому не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 43.500,00 грн у суді першої інстанції у даній справі.

Оцінивши зміст наданих позовних вимог, які фактично полягають у наданні загальної консультації та аналізу документів наданих клієнту, підготовку та направлення до суду позовної заяви про стягнення збитків з відповідача, формування (роздруківка, ксерокопіювання та складання) пакетів документів та відправка відповіді позову по справі, складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготовка клопотання про відкладення розгляду справи, направлення клопотання про відкладення розгляду справи, підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, підготовка до участі у судовому розгляді по суті спору, участь у засіданні по суті спору в режимі відеоконференції, підготовка заяви про розподіл судових витрат з додатками (детальний опис, акт виконаних робіт) у справі та відправка до суду, формування (роздруківка, ксерокопіювання та складання) пакетів документів та відправка заяви про розподіл судових витрат з додатками (детальний опис, акт виконаних робіт) у справі, відправка її до суду, участь у судових засіданнях 04.10.20023, 19.10.2023 та поданні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що обґрунтованою є вартість послуг у розмірі 10.000,00 грн.

З урахуванням викладеного витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 33.500,00 грн суд вирішив не розподіляти та покласти на позивача.

Таким чином, на відповідача суд покладає витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 10.000,00 грн, з урахуванням того, що 100% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 238, 241, 244 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ-ЕКСПРЕС" про відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ-ЕКСПРЕС" (39740, Полтавська область, Кременчуцький район, село Рокитне, ВУЛИЦЯ СКОВОРОДИ, будинок 56-Б; ідентифікаційний код 23815414) 10.000,00 грн (десять тисяч грн 00 к.) витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк