Рішення

від 03.10.2023 по справі 904/2665/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2665/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Попової Я.В.

та представників:

прокурор: Мусієнко А.О.;

від позивача-1: Кушнірчук Н.В.;

від позивача-2: Шевченко О.В.;

від відповідача: Лихвар В.А.;

від третьої особи: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі

позивача-1: Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпро

позивача-2: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Акціонерне товариство "Укрзалізниця", м. Київ

про стягнення 76 846,96 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, сформованим в системі "Електронний суд" ЄСІТС, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" до Державного бюджету України 76846,96 грн, з яких: 67970,25 грн - інфляційні втрати, 8876,71 грн - 3% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення авансу, отриманого на підставі тристороннього договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (консервів м`ясних (500 г) у кількості 100000 шт), укладеного між Дніпропетровською обласною військовою адміністрацією як замовником, Акціонерним товариством "Укрзалізниця" як платником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" як постачальником, у редакції, оприлюдненій на сайті Акціонерного товариства "Укрзалізниця" за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement/, за бюджетною програмою 3101710 КЕКВ 2620.

Прокурор стверджує, що невиконання відповідачем як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів в повному обсязі, а також несвоєчасне повернення перерахованих йому коштів у вигляді попередньої оплати (авансу) унеможливило їх витрачання на інші цілі, пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, що беззаперечно порушує державні інтереси у спірних правовідносинах. Тож, на думку прокурора, звернення до суду з цим позовом є таким, що спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів з постачальника до Державного бюджету України сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, а отже й укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.

Оскільки отриманий відповідачем аванс згідно з Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528, є субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, несвоєчасне його повернення позивач вважає очевидним порушенням майнових інтересів держави в бюджетній сфері.

За вказаних обставин та зважаючи на бездіяльність позивачів у цій справі прокурор вважає наявними підстави для вжиття ним заходів представницького характеру в інтересах держави. При цьому прокурор посилається на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтю 53 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор листами № 15/2-719вих-23 від 17.05.2023 на адресу Дніпропетровської обласної військової адміністрації та № 15/2-720вих-23 від 17.05.2023 на адресу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури повідомив адресатів (позивачі-1, 2) про прийняте рішення про звернення з позовом до суду в інтересах держави про стягнення з відповідача у цій справі інфляційних втрат та 3% річних за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування згідно з рахунком на оплату № 03/05-3 від 03.05.2022 у сумі 76846,96 грн (а.с. 35 - 37 т. 1).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

На адресу суду 15.06.2023 засобом поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що прострочення виконання зобов`язання за договором виникло не з його вини, а у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань його контрагентом Компанією "STATUS FOOD TRADE LTD" внаслідок обставин непереборної сили.

Так, як зазначає відповідач, після приєднання до проєкту договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування та отримання за платіжним дорученням № 1575 від 30.06.2022 фінансування у розмірі 2250000,00 грн (30% від вартості товару, що підлягав поставці) 01.07.2022 ним було укладено з Компанією "STATUS FOOD TRADE LTD" (продавець) контракт № 2022_7, згідно з яким зазначена Компанія повинна була поставити відповідачу товар "М`ясні консерви. Свинина у власному соусі 500 грам. Стерилізований продукт".

Відповідач на підставі інвойсів продавця №№ 63 - 66 від 04.07.2023 провів оплату замовленого товару згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 6 від 14.07.2022, але продавець свої зобов`язання з поставки товару своєчасно не виконав та послався на обставини непереборної сили. Про вказані обставини відповідач із посиланням на лист ТПП України повідомив замовника - позивача-1.

Замовник 04.08.2022 направив відповідачу лист про розірвання договору та повернення попередньої оплати. Відповідач, у свою чергу, звернувся до Компанії "STATUS FOOD TRADE LTD" з вимогою про повернення отриманої оплати за контрактом № 2022_7 від 01.07.2022. У зв`язку з довготривалим поверненням продавцем сплачених грошових коштів відповідач не мав фінансової можливості вчасно виконати вимоги пункту 6.8 договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування щодо повернення грошових коштів.

На підтвердження існування обставин непереборної сили відповідач посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1. та просить суд на цій підставі звільнити його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу України та пункту 8.1 договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування щодо повернення грошових коштів.

У випадку не застосування судом до спірних правовідносин указаних положень закону та умов договору відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 80%. При цьому відповідач просить урахувати повне повернення авансу, причини неналежного виконання ним зобов`язання щодо повернення авансу, ступінь вини, фінансовий стан відповідача, а також відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати та не співмірність заявлених до стягнення сум.

21.06.2023 від Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор не погоджується з доводами відповідача щодо можливості його звільнення від відповідальності за порушення договірних зобов`язань з наступних підстав.

Обставина непереборної сили (військова агресія російської федерації проти України), на яку посилається відповідач, виникла 24.02.2022, тобто існувала до укладення договору.

До того ж, у преамбулі до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування зазначено, що його укладено саме для забезпечення населення територіальних громад в регіонах, на території яких тривають активні бойові дії, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану. Відповідно до пункту 11 договору сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики, по в`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022. Тобто, на момент укладення договору відповідач усвідомлював існування обставин збройної агресії проти України, мету договору, який спрямований саме на задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану, а також усвідомлював наявність ризиків, пов`язаних з існуванням зазначених обставин.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, прокурор зазначає, що запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від договірних зобов`язань і загальний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору в кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань. У даному випадку, на думку прокурора, надання доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для ТОВ "ФСС Україна" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливило виконання Товариством зобов`язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката є обов`язковим. Тому прокурор вважає недоведеними підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем.

Також прокурор вважає відсутніми й підстави для зменшення заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки: загальна сума заявлених санкцій не є значною або надмірно великою порівняно із сумою заборгованості (становить 3,42% від суми заборгованості); відповідачем не надано жодних доказів скрутного матеріального становища чи наявності інших обставин, які б слугували підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивачі та третя особа у письмових поясненнях, поданих до суду 28.06.2023, 03.07.2023 та 07.07.2023, позов прокурора підтримали в повному обсязі (а.с. 107 -111; 143 154, 191 193 т. 1).

02.08.2023 від відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає, що прокурор, посилаючись на порушення відповідачем умов договору, у позовній заяві безпідставно визначив позивачами Дніпропетровську обласну державну адміністрацію обласну військову адміністрацію та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, оскільки у спірних правовідносинах порушений інтерес держави полягав у додержанні законодавства у сфері публічних закупівель та своєчасному поверненні авансового платежу. Відповідач стверджує, що з огляду на законодавчо визначені обсяги компетенції державних органів зі здійснення контролю у цій сфері захист інтересів держави у спірних правовідносинах покладено на Держаудитслужбу.

Відтак, відповідач просить залишити позовну заяву заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у справі без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 29.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.06.2023, за результатом якого засідання суду було відкладено на 18.07.2023 у межах підготовчого провадження, продовженого до 28.08.2023 включно.

Ухвалою суду від 18.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2023, після чого оголошувалася перерва до 03.10.2023.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин суд розглядає справу за відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи по суті прокурор, представники сторін надали пояснення по суті спору.

За результатом судового засідання 03.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", водночас переліки та обсяги закупівель товарів, робіт і послуг визначаються рішеннями замовників/державних замовників, що здійснюють такі закупівлі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (далі Постанова № 185) уповноважено Акціонерне товариство "Українська залізниця" в умовах воєнного стану виступати, зокрема, платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, із здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі Постанова № 193) з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави з резервного фонду Державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 6,6 млрд грн (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Порядком та умовами надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 528 (далі Порядок № 528), головним розпорядником субвенції визначено Міністерство інфраструктури України.

Положеннями пунктів 3-5 Порядку № 528, у свою чергу, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами АТ "Українська залізниця" (далі також - Укрзалізниця). Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок Укрзалізниці, відкритий в державному банку. Кошти, використані Укрзалізницею для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів у сумі такого платежу.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 № 148 затверджено Перелік підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, до якого, серед інших, включено відповідача у справі.

На офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця" за посиланням: https://uz.gov.ua/about/ procurement/ опубліковано проєкт договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування.

Відповідно до пункту 11.2 цього договору він може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього договору.

Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування, перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі заявка), замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна ціна (вартість) договору визначається загальною вартістю поставленого товару на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів.

Згідно з пунктом 2.2 договору оплата товару платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (із змін. і доп.) на таких умовах.

Попередня оплата у розмірі 30% вартості товару проводиться протягом 3 банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з Додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином й погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (пп. 2.2.1).

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з Додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином й погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника. Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товаротранспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником (пп. 2.2.2).

Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису. Належним чином оформленим вважається рахунок, який за формою відповідає Додатку 1 до цього договору, підписаний постачальником, скріплений печаткою (за наявності) та погоджений замовником й Міністерством аграрної політики та продовольства України. Постачальник зобов`язується погодити із замовником й Міністерством аграрної політики та продовольства України відповідні рахунки (на попередню оплату та на остаточний розрахунок), які надаються ним платнику та замовнику відповідно до умов цього договору. Оплата рахунків, виставлених постачальником, здійснюється платником за умови їх погодження замовником й Міністерством аграрної політики та продовольства України в межах наявних бюджетних коштів на поточних рахунках платника та відповідно до черговості надходження таких рахунків до платника (пп. 2.2.3).

Розділом 5 договору визначені терміни та порядок поставки товару.

Так, відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього договору, на підставі письмових заявок замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до приймання товару.

Подання заявки за допомогою поштового відправлення (в тому числі електронного) здійснюється з обов`язковим зазначенням даних уповноваженого на надання таких заявок представника (представників) замовника та відповідного уповноваженого на прийняття таких заявок представника постачальника шляхом направлення сканованої копії підписаного уповноваженим представником документа будь-яким загальноприйнятим способом поштового або електронного зв`язку (п. 5.2 договору).

За змістом пункту 5.3 договору постачальник зобов`язаний розглянути заявку замовника у строк не більше 24 годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному п. 2.2 цього договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення постачальника про прийняття заявки замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору, або за допомогою інших засобів передачі електронних повідомлень, що визначені заявкою. Якщо постачальник не має можливості виконати поставку на умовах, викладених у заявці, постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки. У разі, якщо постачальник протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідної заявки замовника не вчинив або вчинив із запізненням дії визначені у цьому пункті вище, то така заявка замовника вважається не прийнятою постачальником та не узгодженою сторонами.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку (п. 5.5 договору).

Згідно з пунктом 5.6 договору поставка товару здійснюється постачальником за власний рахунок з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 328 "Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами тривалого зберігання в умовах воєнного стану". Поставка товару здійснюється постачальником у пункт призначення, визначений замовником у заявці. У разі вибору постачальником здійснення перевезення товару залізничним транспортом, постачальник зобов`язаний поставити товар на станцію навантаження власними силами, ціна за товар при цьому не змінюється. Навантаження товару відповідному перевізнику (який визначається постачальником за погодженням із замовником) здійснюється постачальником. Транспортні документи для подальшого перевезення товару готує постачальник.

Пунктом 5.8 договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаротранспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами.

Відповідно до пункту 6.8 договору постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього договору авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

За умовами пункту 10.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З урахуванням положень статті 634 Цивільного кодексу України та на виконання вимог наведених вище постанов Кабінету Міністрів України Дніпропетровською обласною державною (військовою) адміністрацією (далі замовник, позивач-1) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" (далі постачальник, відповідач) направлено заявку від 03.05.2022 на постачання консервів м`ясних (500 г) у кількості 100000 шт протягом травня (а.с. 21 т. 1).

У відповідь Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" направлено рахунок на оплату № 03/05-3 від 03.05.2022 на суму 7500000,00 грн (з ПДВ), яким засвідчено його повну і беззаперечну згоду з усіма умовами цього договору.

Отже, між Дніпропетровською обласною державною (військовою) адміністрацією як замовником, Акціонерним товариством "Українська залізниця" як платником (далі платник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" як постачальником укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (консервів м`ясних (500 г) у кількості 100000 шт) в редакції, оприлюдненій на сайті Акціонерного товариства "Українська залізниця" за посиланням https://uz.gov.ua/about/procurement/, за бюджетною програмою 3101710 КЕКВ 2620 (далі договір).

У подальшому замовником (позивачем-1) на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" було направлено повторну заявку від 30.06.2022, в якій уточнено строк поставки товару до 04.08.2022 (а.с. 22 т. 1).

На виконання пункту 2.2 договору платник (третя особа) згідно з платіжним дорученням №1575 від 30.06.2022 на суму 2250000,00 грн перерахував на користь постачальника (відповідача) попередню оплату в розмірі 30% від загальної вартості товару (а.с. 22 т. 1).

Відповідно до пункту 5.4 договору та умов заявки від 30.06.2022 відповідач повинен був поставити позивачу-1 товар не пізніше 04.08.2022. Однак, поставка товару у визначений строк не відбулась.

Листом № 976/1/31-22 від 04.08.2022 замовник (позивач-1) повідомив відповідача про розірвання договору за рахунком № 03/05-3 від 03.05.2022 у зв`язку з відсутністю подальшої потреби у замовленій продукції відповідно до договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування (а.с. 23).

Листом № 977/0/31-22 від 04.08.2022 замовник (позивач-1) просив відповідача повернути передоплату в сумі 2250000,00 грн у зв`язку з розірванням договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування згідно з рахунком №03/05-3 від 03.05.2022 (а.с. 23).

Фактичне повернення попередньої оплати за договором у сумі 2250000,00 грн відповідачем здійснено на рахунок платника третьої особи 29.09.2022 за платіжним дорученням № 570 від 29.09.2022, що стало підставою для звернення позивача-1 до відповідача з претензією №1478/0/31-22 від 24.10.2022 про сплату пені, інфляційних втрат та 3% річних внаслідок порушення останнім строку повернення авансу, передбаченого пунктом 6.8 договору (а.с. 24 - 26 т. 1).

Відповідач на претензію не відреагував, позовних вимог не визнає, посилаючись на відсутність своєї вини у порушенні зобов`язань за договором та обставини непереборної сили, що й стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару відповідно до умов договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування згідно з рахунком № 03/05-3 від 03.05.2022, а також зобов`язання щодо своєчасного повернення сплаченої за цим договором попередньої оплати (авансу) в сумі 2250000,00 грн та наявністю підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних у загальній сумі 76846,96 грн.

За частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Норма аналогічного змісту викладена у частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець в силу припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За наявними у справі доказами вбачається, що платник (третя особа) згідно з умовами підпункту 2.2.1 договору здійснив попередню оплату товару (сплатив аванс) у сумі 2250000,00 грн (платіжне доручення № 1575 від 30.06.2022; а.с. 22 т. 1).

Однак, відповідач своїх договірних зобов`язань з поставки товару замовнику в строк до 04.08.2022 не виконав, що згідно з вимогами частини другої статті 693 Цивільного кодексу України та пункту 6.8 договору є підставою для повернення відповідачем отриманого ним авансу в сумі 2250000,00 грн не пізніше 11.08.2022.

Фактичне повернення відповідачем платнику зазначеного авансу 29.09.2022 є неналежним виконанням свого зобов`язання за договором.

Так, згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка узгоджується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Заявлені прокурором до стягнення 3% річних у сумі 8876,71 грн за період з 12.08.2022 по 28.09.2022 та інфляційні втрати в сумі 67970,25 грн за період серпень-вересень 2022 року наховані із заборгованості в сумі 2250000,00 грн.

Перевіркою здійсненого прокурором розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень не встановлено.

За таких обставин позовні вимоги є законними й обґрунтованими.

Доводи відповідача, викладені у відзиві та додаткових письмових поясненнях у справі, судом відхиляються з огляду на таке.

Щодо доводів відповідача стосовно кола позивачів.

Звернення прокурора з позовом у цій справі зумовлене не порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, а порушенням відповідачем договірних зобов`язань у правовідносинах поставки, які врегульовані нормами Господарського та Цивільного кодексів України. Держаудитслужба у даному випадку не є пов`язаною з відповідачем будь-якими матеріальними правовідносинами.

Крім того, закон не зобов`язує прокурора подавати позов до суду в інтересах держави в особі всіх органів, які можуть здійснювати захист її інтересів у спірних правовідносинах. Достатнім буде звернення з позовом в інтересах держави в особі хоча б одного з цих органів. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 917/1021/21, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Щодо підстав для звільнення відповідача від відповідальності та зменшення заявлених до стягнення сум.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Так само, за змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доказування обставин покладається на ту зі сторін спору, яка посилається на їх існування.

Згідно з положеннями статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені статтею 617 Цивільного кодексу України.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тож, обставини невиконання зобов`язання контрагентом відповідача, якими останній обґрунтовує свої заперечення проти позову, не належать до визначених законом підстав звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Щодо обставин непереборної сили, на які також посилається відповідач, слід зазначити наступне.

Військова агресія російської федерації проти України не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки належні та допустимі докази реальної неможливості виконати свої договірні зобов`язання, в тому числі грошові, через зазначені обставини ним не надано.

При цьому посилання відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, судом не приймається.

Так, згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) стосовно неможливості виконання ним зобов`язань за укладеним із позивачем договором.

Крім того, договір, що є підставою позовних вимог у цій справі, укладено між відповідачем, позивачем-1 та третьою особою вже в умовах військової агресії російської федерації проти України, тобто в умовах існування тих обставин, на які відповідач посилається як на обставини непереборної сили. Отже, укладаючи договір, відповідач мав повною мірою розуміти умови виконання договору та свідомо взяті на себе ризики підприємницької діяльності.

Інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань з поставки товару та повернення суми попередньої оплати (авансу) в установлений договором строк відповідачем суду не надано.

Щодо підстав для зменшення сум інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд звертає увагу на таке.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Також, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

Утім, нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

До того ж загальна сума заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних не є надмірно великою у порівняні з розміром грошового зобов`язання 2250000,00 грн, щодо виконання якого відповідачем допущено прострочення.

Доказів наявності інших обставин, які заслуговують на увагу для вирішення питання обґрунтованості заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідачем суду не надано.

Відтак, правові підстави для зменшення інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, відсутні.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У питанні розподілу судових витрат судом враховано, що під час звернення з позовом до суду Дніпропетровською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн (мінімальна ставка для позовів майнового характеру, яка дорівнює 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), що на 536,80 грн більше від належного до сплати 2147,20 грн, з урахуванням приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" про застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання до суду процесуальних документів в електронній формі та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 (провадження №12-26гс22).

Тож, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у сумі 2147,20 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" надмірно сплачений за подання позовної заяви судовий збір у сумі 536,80 грн може бути повернутий платнику за його клопотанням, яке на час ухвалення цього рішення відсутнє.

Керуючись статтями 3, 20, 74 - 79, 81, 129, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" про стягнення до Державного бюджету України 76846,96 грн, з яких: 67970,25 грн - інфляційні втрати, 8876,71 грн - 3% річних задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" (ідентифікаційний код 40999282; місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) до Державного бюджету України інфляційні втрати в сумі 67970,25 грн, 3% річних у сумі 8876,71 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" (ідентифікаційний код 40999282; місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 38; ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у сумі 2147,20 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.11.2023.

Суддя І.І. Колісник