Рішення

від 10.10.2023 по справі 908/2042/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/233/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 Справа № 908/2042/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170, прим. 38, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 23850422)

до відповідача: Концерну Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії

представники сторін

від позивача: Голубенко В.О., керівник, виписка з ЄДР від 30.04.2021, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 09.11.1995

від відповідача: не прибув

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 звернулося до суду з позовом до Концерну Міські теплові мережі про:

- визнання протиправною бездіяльність підприємства концерн Міські теплові мережі в частині невиконання ним вимог п/п 1,2,9,10 п.40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії;

- зобов`язання Концерн Міські теплові мережі надати Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 примірник договору № 72208821 від 1.11.2021;

- зобов`язати Концерн Міські теплові мережі надати Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 копію документів, що обґрунтовують застосування під час розрахунків розмір площі будинку АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Концерн Міські теплові мережі оформити розрахунки за надану послугу з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 у опалюваних сезонах 2021-2022 р та 2022-2023 у відповідності до вимог 5 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 позовні матеріали № 908/2042/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

29.06.2023 позивачем надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 04.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2042/23, присвоєно справі номер провадження 27/204/23 розгляд справи по суті призначено на 03.08.2023 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.08.2023 відкладено підготовче провадження. Засідання суду призначено на 31.08.2023.

18.08.2023 на поштову адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 надішли наступні документи:

- клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень;

- пояснення суду;

- клопотання про долучення до матеріалів справи акту виконаних робіт з розрахунками остаточних судових витрат;

- заява про повернення коштів помилково сплаченого судового збору.

31.08.2023 через підсистему Електронний суду від Концерну Міські теплові мережі надійшло клопотання, у якому відповідач зазначив, що у зв`язку з масовим звільнення працівників Концерну МТМ, просить суд визнати поважними причини неявки представника відповідача у судове засіданні та відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 31.08.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті 28.09.2023 о 10 год. 00 хв.

28.09.2023 судове засідання проводилось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

28.09.2023 суд розпочав розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 28.09.2023 відкладено розгляд справи по суті на 10.10.2023, у зв`язку з неявкою відповідача у справі.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, письмових поясненнях. Просив суд визнати протиправною бездіяльність підприємства концерн Міські теплові мережі в частині невиконання ним вимог п/п 1,2,9,10 п.40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії; зобов`язати Концерн Міські теплові мережі надати Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 примірник договору № 72208821 від 1.11.2021; зобов`язати Концерн Міські теплові мережі надати Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 копію документів, що обґрунтовують застосування під час розрахунків розмір площі будинку 170 по проспекту Соборний в м. Запоріжжя; зобов`язати Концерн Міські теплові мережі оформити розрахунки за надану послугу з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 у опалюваних сезонах 2021-2022 р та 2022-2023 у відповідності до вимог 5 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

Крім того, позивач просив суд повернути з Державного бюджету 2 684 грн 00 коп. помилково сплаченого судового збору, відповідно до квитанції 0.0.3120184296.1 від 27.07.2023.

10.10.2023 р представник відповідача у судове засідання жодного разу не прибув, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

31.08.2023 через підсистему Електронний суду від Концерну Міські теплові мережі надійшло клопотання, у якому відповідач просив суд у зв`язку з масовим звільненнями працівників Концерну МТМ, визнати поважними причини неявки представника відповідача саме у судове засідання 31.08.2023 та відкласти розгляд справи.

У судові засідання 28.09.2023 та 10.10.2023 відповідач будь-яких заяв, клопотань не надсилав.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

В засіданні суду 10.10.2023 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 10.10.2023, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою визначено категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Судом встановлено, що 01.12.2006 між Концерном Міські теплові мережі в особі директора філії Концерну Міські теплові мережі Орджонікідзевського райолну (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 (Споживач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201427, відповідно до якого Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (далі теплову енергію) Споживачу, а Споживач зобов`язаний прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленим умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Крім того, між позивачем та відповідачем неодноразово укладалися додаткові угоди до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Позивач зазначив, що в грудні 2021 року на електронну адресу від відповідача надійшов розрахунок за надану ТОВ « ФП Аптека 123» послугу з постачання теплової енергії, в якому йшлося посилання на номер договору № 72208821.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії». (Постанова опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» 2021, N 190 від 01.10.2021р.), яка вступила в дію у відповідності до Закону України « Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах визначених такими договорами, до дати надбання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 10.2 договору № 201427 що був укладений між позивачем та відповідачем 01.12.2006 передбачені підстави припинення його дії у випадках взаємної згоди сторін, прийняття відповідного рішення Господарським судом, ліквідації однієї з сторін.

Згідно до п. 10.4 договору № 201427 він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні «Голос України» № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціпа послуги є істотною умовою договору про надання житлово-комунальної послуги.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання», закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Листом за № 272/9 від 23.06.2020 відповідач запропонував позивачу перейти на електронний обмін інформацією, вважаючи такий спосіб найбільш екологічним та таким, що забезпечить стабільність, швидкий обмін та гарантію отримання первинних документів.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Відповідно до ч. 6 ст. 633 ЦКУ умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Концерном «Міські теплові мережі» для належного доведення інформації до населення м. Запоріжжя та виконання вимог закону були висвітлені на сайті Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) у повідомленні наступного тексту (Паперова копія електронного доказу наявності повідомлення на сайті ЗМР додається):

«Концерн «Міські теплові мережі» повідомляє, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (надалі - Закон) між: виконавцем послуг та співвласниками багатоквартирного будинку, відповідно до ст. 13-14 Закону, мають бути укладені договори про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складені згідно з типовими договорами. Типові форми договорів затверджено Постановами КМУ № 830 від 21.08.2019 та №1182 від 11.12.2019. У зв`язку з цим на сайті концерну «Міські теплові мережі» http://teploseti.zp.ua/ 02.10.2021 розміщено для ознайомлення текст публічних договорів, з вимогами до якості послуг та технічними характеристиками по коленому будинку. Ознайомитись з текстом договорів можна у прикріплених файлах. Договори вважаються укладеними протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті виконавця послуги».

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач протягом 30 днів повідомляв відповідача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Тобто, договір № 201427 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2006 з 01 листопада 2021 року припинив свою дію на підставі вищевказаного Закону.

Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, індивідуальний договір з постачання теплової енергії № 72208821 за адресою: АДРЕСА_1 між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 є укладеним з 01.11.2021.

Однак, відповідач, порушуючи умови договору № 201427 від 01.12.2006 не повідомив позивача про його розірвання, та не надав для ознайомлення, узгодження та підписання проект Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 72208821.

Позивач, що визнаючи наявність боргу перед відповідачем за спожиту теплову енергію, з метою уточнення його розміру, перевірки підстав та обґрунтованості нарахованих сум боргу, 21.07.2022 запросив у відповідача примірник договору на підставі якого відповідач виконував послуги з постачання теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 р.

На запит позивача, Концерном «Міські теплові мережі» за № 3523/42-ІЗ-72 від 01.08.2022 надано не Індивідуальний договір з постачання теплової енергії № 72208821, на підставі якого він виконував послугу з постачання теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 р., а Типовий індивідуальний договір для розгляду, тобто для погодження, який не відповідав вимогам п.10 ч. 4 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яка введена у дію наказом № 358 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України 22.11.2018 зі змінами, що були внесені до неї наказом Міністерства розвитку громад та територій № 358, бо не містив узгоджені розміри опалювальної площі будинку АДРЕСА_1 , та площ нежитлових приміщень, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичне підприємство Аптека 123».

Розмір площі будинку по АДРЕСА_1 та розмір площ, нежитлових приміщень, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичне підприємство Аптека 123» використовуються відповідачем під час розрахунку ціни послуги.

Згідно до п. 30 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії плата за послугу визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.

Відповідно до п. 10 ч. 4 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, яка введена у дію наказом № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України 22.11.2018 зі змінами, які були внесені до неї наказом Міністерства розвитку громад та територій № 358. ( далі Методика) базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у поговорі про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач зазначив, що на неодноразові вимоги надати Індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 72208821, на підставі якого на протязі опалювальних сезонів 2021-2022 та 2022 - 2023 років відповідач надавав послугу з постачання теплової енергії та копій документів, що обґрунтовували розмір площі будинку, відповідач, порушуючи права позивача,, які передбачені у п.п 1, 2, 9, 10 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, ухилявся від надання їх копій.

В наслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивач не отримав на запити наступну інформацію та документи: інформацію на запит уповноваженої особи позивача від 01.02.2023 р про розмір і підстави використання в розрахунках загальної площі будинку по АДРЕСА_1 розміром 3077,78 кв.м.; інформацію про розмір площі будинку на запит від 08.02.2023; інформацію на запит від 17.02.2023 копії Індивідуального договору з надання послуг з постачання теплової енергії № 72208821 та документи, що обґрунтовують використання у розрахунках ціни послуги площу будинку у розмірі 3077,78 кв.м; інформацію на запит від 18.03.2023 про розмір загальної площі будинку та копії документу, який підтверджує обґрунтованість його використання; не надав проект Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 72208821 на запит від 06.06.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Згідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Твердження позивача, що відповідач, діючи не у відповідності до вищевказаних норм закону, в розрахунках за спожиту теплову енергію просить позивача здійснити сплату за послуги, які не передбачені Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії, а саме: за послугу з постачання теплової енергії (умовна-змінна частина) або за послугу з постачання теплової енергії (умовно-постійна частина) не спростовані відповідачем у справі обґрунтованими документальними доказами.

Позивач не заперечує, що Концерн «Міські теплові мережі» виконує послуги з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 на підставі індивідуального договору постачання теплової енергії № 72208821.

В той же час вказаний договір повинен бути укладеним у відповідності до Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що був затверджений постановою Кабінету міністрів України № 830 від 21.08.2019 року.

По суті договір № 72208821 має містити в собі істотні умови, що передбачає п. 1 ст. 641 ЦК України .

Істотними умовами відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 12 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» є ціна послуги.

Ціна послуги з постачання теплової енергії визначається з урахуванням об`єму розподіленого відповідачем теплового носія та опалювальної площі приміщення, що належить споживачу послуги.

Відповідно до п.п 2 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Типовий договір) споживач має право без додаткової оплати одержувати від виконавця інформацію про ціну/тариф на послугу, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу на послугу, норми споживання та порядок надання послуги, а також про її споживчі властивості.

Згідно п.п 10 п. 40 Типового договору споживач має право без додаткової оплати отримувати на зазначений споживачем засіб зв`язку інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі у строк, визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Підпунктом 3 п. 43 Типового договору передбачено, що виконавець послуги зобов`язаний без додаткової оплати надавати споживачу в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціну/тариф, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання послуги, її споживчі властивості, а також іншу інформацію, передбачену законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договір приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в

цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стандартна форма Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем була затверджена постановою Кабінету міністрів України № 830 від 21.08.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 споживаючи теплову енергію , яку постачає відповідач, визнає наявність договірних стосунків з концерном « Міські комунальні мережі» і сплачує поставщику за обсяг теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо, яке розташоване за адресою місто Запоріжжя, проспект Соборний 170 ( приміщення 38, 39).

Вказаний платіж проводиться у відповідності до об`ємів спожитої теплової енергії, які зафіксовані розподільним вузлом обліку теплової енергії.

Спірні правовідношення з відповідачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 виникли під час нарахування сум за надану послугу з розподілення теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб- на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Так як розрахунок розподілення вищевказаної послуги проводиться з урахуванням розміру

загальної площі приміщень підприємства, позивач намагався отримати у відповідача документальне підтвердження обґрунтованості використання ним під час розрахунків розміру площі приміщень № №38 і 39 по пр. Соборному, вказаного в рахунках на сплату за надану послугу з постачання теплової енергії Концерном «Міські теплові мережі» , а також примірник індивідуального договору постачання теплової енергії № 72208821, з додатками, в яких вказана площа приміщень.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123, як споживач теплової енергії, вимагало від відповідача надати розрахунки ціни послуги з постачання теплової енергії.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язання відповідно до умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та не надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичне підприємство Аптека № 123» документи та запитувану інформацію.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом були досліджені всі документи, які надані позивачем у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Позивачем сплачено суму судового збору на загальну суму 13 420 грн 00 коп., згідно квитанцій № 0.0.3055865846.1 від 19.06.2023, № 0.0.3068336967.1 від 26.06.2023, № 0.0.3120184296.1 від 27.07.2023.

Тоді як сума судового збору повинна складати 10 736 грн 00 коп.

Статтею 7 Закону України Про судовий збір передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи викладене, суд вважає наявними підстави для повернення з Державного бюджету України, згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп., сплаченого на підставі квитанції № 0.0.3120184296.1 від 27.07.2023.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 до Концерну Міські теплові мережі задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність підприємства Концерну Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) в частині невиконання ним вимог п.п 1, 2, 9, 10 п. 40 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Зобов`язати Концерн Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) надати Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170, прим. 38, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 23850422) примірник договору № 72208821 від 01.11.2021.

Зобов`язати Концерн Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) надати Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170, прим. 38, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 23850422) копії документів, що обґрунтовують застосування під час розрахунків розмір площі будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Концерн Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) оформити розрахунки за надану послугу з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170, прим. 38, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 23850422) у опалюваних сезонах 2021-2022 р та 2022-2023 у відповідності до вимог 5 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.

Стягнути з Концерну Міські теплові мережі (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170, прим. 38, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 23850422) 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Фармацевтичне підприємство Аптека № 123 (69035 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 170, прим. 38, 39, ідентифікаційний код юридичної особи 23850422) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. сплаченого у більшому розмірі судового збору, на підставі квитанції 0.0.3120184296.1 від 27.07.2023.

Рішення оформлено та підписано 02.11.2023, після виходу судді із щорічної відпустки.

Суддя С.С. Дроздова

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.