Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/11691/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/11691/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Техно"

до Державного підприємства "Інфоресурс"

про стягнення 351 141,60 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМС Техно" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Інфоресурс" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №18/11/13-1 про закупівлю Системи баз даних від 13.11.2018, яка складається з 214 956,00 грн - суми неповернутого депозиту, 113 711,72 грн - інфляційних втрат та 22 473,88 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

21.08.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність; окрім того, відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

06.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.11.2018 між Державним підприємством "Інфоресурс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМС Техно" (постачальник) було укладено договір №18/11/13-1 про закупівлю Системи баз даних, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (передати) покупцю програмно-апаратний комплекс Національної освітньої електронної платформи, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що виконання умов договору постачальником забезпечується шляхом перерахування постачальником депозитної суми на відкритий покупцем рахунок.

У розумінні договору депозитна сума - це кошти, які перераховуються постачальником на рахунок покупця, відкритий у банку, та за настанням умов, зазначених у договорі, підлягають поверненню постачальнику або переходять у власність покупцю (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору, розмір депозитної суми становить 2 149 560,00 грн, що становить 4,5 відсотків від загальної вартості договору.

У відповідності до п. 7.8 договору, покупець повертає постачальнику 90 відсотків від депозитної суми з урахуванням відсотків, нарахованих банком, у разі підписання сторонами до 21 грудня 2018 року включно видаткової накладної, не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня її підписання.

Згідно п. 7.9 договору, залишок депозитної суми з урахуванням відсотків, нарахованих банком, покупець повертає постачальнику не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дня закінчення строку надання постачальником технічної підтримки прикладного програмного забезпечення, яке є складовою товару, у разі якщо така технічна підтримка була надана постачальником у порядку та на умовах, визначених договором.

У разі не надання постачальником технічної підтримки прикладного програмного забезпечення, яке є складовою товару (відмова від надання технічної підтримки, неякісне надання технічної підтримки, порушення обґрунтовано встановлених покупцем строків надання технічної підтримки, тощо) у порядку та на умовах визначених договором, залишок депозитної суми з урахуванням відсотків, нарахованих банком, безумовно переходить у власність покупця. (п. 7.11 договору)

Відповідно до п. 8.1 договору, постачальник забезпечує безкоштовну технічну підтримку прикладного програмного забезпечення, яке є складовою товару, з моменту підписання сторонами видаткової накладної до 31.12.2019 включно.

Послуги з технічної підтримки надаються постачальником в обґрунтовано встановлений покупцем, володільцем товару, адміністратором товару строк на підставі замовлення покупця, володільця товару, адміністратора товару про надання послуг з технічної підтримки, наданого у порядку, визначеному договором, про що укладаються відповідні акти наданих послуг з технічної підтримки, в яких зазначаються обсяг та зміст послуг з технічної підтримки (8.3 договору).

Згідно п. 8.4 договору, постачальник зобов`язаний розпочати надання технічної підтримки не пізніше дня отримання замовлення від покупця, володільця товару, адміністратора товару наданого у порядку, визначеному договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та діє до 21.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (п. 12. 1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною №280 від 21.12.2018.

У відповідності до п. 7.8 договору, відповідач повернув на рахунок позивача 90 відсотків від депозитної суми, що підтверджується копією платіжного доручення №3624 від 28.12.2018 на суму 1 934 604,00 грн.

У зв`язку із закінченням терміну надання технічної підтримки, позивач звернувся до відповідача із претензією №20-01/1-2021 від 20.01.2021 про повернення решти гарантійного депозиту у сумі 214 956,00 грн.

У відповідь на претензію відповідач направив лист №01-11/199 від 03.03.2021 із проханням розглянути можливість повернення залишку суми забезпечення виконання договору після отримання від Міністерства відповіді на лист підприємства та закінчення кримінального провадження.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення договірних зобов`язань в частині повернення 10 відсотків від суми гарантійного внеску, відповідачем не повернуто решту гарантійного внеску, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що підстави для повернення залишкової суми гарантійного внеску відсутні, оскільки позивачем не виконано зобов`язання щодо надання технічної підтримки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За своїм змістом укладений між позивачем і відповідачем договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи договору поставки та договору про надання послуг (в частині надання технічної підтримки).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, у пункті 8.3 договору сторонами погоджено, що послуги з технічної підтримки надаються постачальником в обґрунтовано встановлений покупцем, володільцем товару, адміністратором товару строк на підставі замовлення покупця, володільця товару, адміністратора товару про надання послуг з технічної підтримки, наданого у порядку, визначеному договором, про що укладаються відповідні акти наданих послуг з технічної підтримки, в яких зазначаються обсяг та зміст послуг з технічної підтримки.

Постачальник зобов`язаний розпочати надання технічної підтримки не пізніше дня отримання замовлення від покупця, володільця товару, адміністратора товару наданого у порядку, визначеному договором. (п. 8.4 договору)

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріали справи не містять належним та допустимих доказів звернення відповідача (або інших передбачених договором осіб) до позивача із замовленням про надання послуг з технічної підтримки.

Враховуючи відсутність замовлень на надання послуг з технічної підтримки, суд дійшов висновку, що у відповідача не виникли зобов`язання щодо надання технічної підтримки за договором.

Разом з тим, для правильного вирішення даної справи слід правильно розтлумачити умови договору, зокрема пункту 7.11.

Відповідно до п. 7.11 договору, у разі не надання постачальником технічної підтримки прикладного програмного забезпечення, яке є складовою товару (відмова від надання технічної підтримки, неякісне надання технічної підтримки, порушення обґрунтовано встановлених покупцем строків надання технічної підтримки, тощо) у порядку та на умовах визначених договором, залишок депозитної суми з урахуванням відсотків, нарахованих банком, безумовно переходить у власність покупця.

Дане положення має компенсаторний характер, оскільки спрямований на настання негативних наслідків для постачальника у випадку невиконання своїх обов`язків.

Проаналізувавши даний пункт договору у сукупності із положеннями договору вцілому, суд дійшов висновку, що укладаючи цей договір під ненаданням постачальником технічної підтримки прикладного програмного забезпечення сторони мали на увазі випадки порушення відповідачем своїх обов`язків, як-от відмову від надання технічної підтримки, несвоєчасне надання технічної підтримки, тощо.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять належним та допустимих доказів невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором в частині ненадання технічної підтримки, а відтак доводи відповідача є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Відтак, враховуючи закінчення строку надання технічної підтримки та відсутність претензій з боку відповідача щодо надання технічної підтримки, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу 10 відсотків від депозитної суми.

Строк виконання зобов`язання відповідача щодо повернення означених грошових коштів є таким, що настав. Відповідач зобов`язаний був повернути грошові кошти у строк - до 10.01.2020 включно.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування відповідачем грошових коштів позивачу у сумі 214 956 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 214 956 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення за період з 15.01.2020 до 10.07.2023 інфляційні втрати у сумі 113 711,72 грн та 3% річних у розмірі 22 473,88 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено правильність розрахунку та відповідність умов договору та чинному законодавству. Відтак, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою позивач звернувся до суду 24.07.2023.

Разом з цим судом враховано, що пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року: з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України запроваджено карантин. Карантин діє протягом всього часу з дати запровадження з 12.03.2020 року, та в подальшому був продовжений постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 року до 30.06.2023 року.

Отже, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії карантину на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року строк позовної давності збільшено на увесь строк дії карантину.

Крім того, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Розділ "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 згідно із Законом України "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 року (далі Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 року).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, №451/2023 від 26.07.2023 з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Отже, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії на території України воєнного стану строк позовної давності збільшено на увесь строк його дії.

Таким чином, позивач звернувся до суду із даним позовом у межах строку позовної давності, а відтак суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження судом залишаються без уваги як такі, що не впливають на обставини виконання сторонами договірних зобов`язань в частині надання технічної підтримки та повернення суми гарантійного забезпечення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Техно" - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Інфоресурс" (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ - 37533381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС Техно" (02141, м. Київ, вул. Л.Руденко, буд. 6-А, код ЄДРПОУ - 22945907) 214 956 (двісті чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн - суми основного боргу, 113 711 (сто тринадцять тисяч сімсот одинадцять) грн 72 коп. - інфляційних втрат, 22 473 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят три) грн 88 коп. - 3% річних та 5 267 (п`ять тисяч двісті шістдесят сім) грн 12 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна