Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/14116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2023Справа № 910/14116/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК ІНТЕРБУД"

про стягнення 3331118,18 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК ІНТЕРБУД" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" (далі - позивач) 1217567,42 грн заборгованості за договором поставки №11/03-1 від 11.03.2020 та нараховані на суму боргу 620502,29 грн інфляційні втрати, 1151698,11 грн пені, 619593,62 грн 15% річних та 121756,74 грн штрафу у зв`язку із порушенням виконання відповідачем грошових зобов`язань по договору №11/03-1 від 11.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 11.10.2023.

Ухвалою суду від 11.10.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.11.2023.

Позивачем було подано дві заяви (від 10.10.2023 та від 31.10.2023 про зменшення позовних вимог, загалом на 400000 грн основного боргу, які прийняті судом до розгляду. У зв`язку із чим, спір підлягає розгляду в частині 3331118,18 грн, з яких: 817567,42 грн сума основного боргу, 620502,29 грн інфляційні втрати, 1151698,11 грн пені, 619593,62 грн, 15% річних та 121756,74 грн штрафу.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати відзив а позовну заяву, у підготовче судове засідання 11.10.2023 та засідання з розгляду справи по суті 01.11.2023 не з`явився, хоча ухвали суду по даній справі отримав, що підтверджується зворотніми повідомленнями.

У судове засідання з розгляду справи по суті 11.10.2023 представник позивача не з`явився, через «Електронний суд» подав клопотання про розгляд справи без його участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, з урахуванням зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2020 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено договір поставки № 11/03-1 (далі - Договір), за умовами п.1.1 якого, позивач зобов`язався поставити відповідачу в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, пісок, асфальт (далі - за текстом «Продукція») тощо, а відповідач зобов`язався прийняти Продукцію та оплатити її на умовах цього Договору.

За умовами п. 1.3 Договору постачальник передає у власність покупця Продукцію в наступному асортименті: щебінь фракції 5-10, щебінь фракції 5-20, щебінь фракції 10-20, щебінь фракції 20-40, щебінь фракції 40-70, щебінь фракції 2-5, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-70, щебенево-піщана суміш фракції 0,05-40, щебінь фракції 0-40, щебінь фракції 0-70, відсів, пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, пісок річковий, асфальтобетонна продукція, тощо.

Кількісні характеристики, а також асортимент Продукції визначаються заявками Покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (п. 1.4 Договору).

При цьому, сторони у п. 3.3 Договору погодили, що заявка може бути подана Покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заява повинна містити інформацію про найменування Продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання Продукції тощо.

Пунктом 2.5 та 3.5 Договору встановлено, що розрахунки між Сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Постачальник має право, не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції, поставити її покупцю.

Відповідно до п. 2.6 Договору у випадку поставки Продукції на умовах п. 3.5 цього Договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.

Як визначено сторонами у п. 3.6 Договору, обов`язок Постачальника щодо поставки продукції Покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції Покупцю відповідно до п. 3.1 та 3.2 цього Договору. Приймання-передача Продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками Сторін.

Позивачем було здійснено поставку Продукції відповідачу на підставі Договору на загальну суму 4332999,42 грн, що підтверджується долученими до справи видатковими накладними (№1110 від 16.03.2020, №1111 від 18.03.2020, №1112 від 21.03.2020, №1113 від 22.03.2020, №1124 від 23.03.2020, №1129 від 27.03.2020, №1275 від 30.03.2020, №1282 від 03.04.2020).

Однак, відповідач лише частково оплатив отриману Продукцію у сумі 3115432 грн, що підтверджується копією банківської виписки за період з 01.01.2020 по 31.08.2023.

Несплаченою відповідачем вартістю отриманої ним Продукції за Договором лишилася сума 1217567,42 грн, що стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом та нарахування на суму боргу 620502,29 грн інфляційні втрати, 1151698,11 грн пені, 619593,62 грн, 15% річних та 121756,74 грн штрафу.

Відповідачем не було надано жодних заперечень щодо наведених позивачем у позові обставин справи.

Після відкриття провадження відповідачем було погашено 400000 грн у зв`язку із чим позивач зменшив вимоги позову по основному боргу до 817567,42 грн.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Факт наявності у відповідача заборгованості за Договором у сумі 817567,42 грн позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і відповідачем не спростовано.

Доказів оплати вищевказаної суми боргу станом на день ухвалення цього рішення матеріали справи не містять, а отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так у п. 5.6, 5.7 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим Договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку. У разі прострочення оплати понад 30 (тридцять) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) % від суми заборгованості.

Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення штраф, пеню, а також 15 (п`ятнадцять) процентів річних від простроченої суми. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у Договорі.

Крім того, сторони у п. 5.8, 5.9 Договору погодили збільшити до 5 (п`яти) років тривалість позовної давності до вимог, що випливають з цього Договору, у тому числі про стягнення вартості продукції, неустойки (штрафу, пені).

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем в установлені Договором строки не було сплачено позивачу спірну суму заборгованості.

З розрахунку позивача викладеного у позовній заяві вбачається, що ним на суму прострочення 1217567,42 грн нараховано відповідачу у період з 09.04.2020 по 30.08.2023 620502,29 грн інфляційні втрати, 1151698,11 грн пені, 619593,62 грн 15% річних та 121756,74 грн штрафу.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості та штрафних і фінансових санкцій, відповідачем суду надано не було.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум заборгованості, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 37311,18 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:

- договір про надання адвокатських послуг від 30.08.2023 з додатком до нього від 30.08.2023, які укладені між позивачем та адвокатесою Діковицькою О.М.;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Діковицької О.М.

За умовами додатку до договору про надання адвокатських послуг від 30.08.2023 вартість послуг за аналіз, підготовку, супроводження та ведення господарської справи по стягненню заборгованості з ТОВ «ВБГ Інтербуд» за договором №11/03-1 від 11.03.2020 встановлюється у вигляді гонорару у розмірі 1% від ціни позову. Оплата здійснюється пясля набрання рішенням суду першої інстанції законної сили.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідачем не було надано жодних заперечень чи заяви про зменшення щодо заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на наведені положення процесуального законодавства, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат, таким, що відповідає критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі.

Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБК ІНТЕРБУД" (вул. Парково-Сирецька, 12а, офіс 2, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 42870745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" (вул. Максимовича, 6, кімната 22, м. Київ, 03022; ідентифікаційний код 38684795) 817567 (вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн 42 коп. основного боргу, 620502 (шістсот двадцять тисяч п`ятсот дві) грн 29 коп. інфляційних втрат, 1151698 (один мільйон сто п`ятдесят одну тисячу шістсот дев`яносто вісім) грн 11 коп. пені, 619593 (шістсот дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 62 коп. 15 % річних, 121756 (сто двадцять одну тисячу сімсот п`ятдесят шість) грн 74 коп. штрафу, а також 49966 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят шість) грн 77 коп. судового збору та 37311 (тридцять сім тисяч триста одинадцять) грн 18 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст підписано 02.11.2023.

Суддя Сташків Р.Б.