Рішення

від 21.09.2023 по справі 911/949/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/949/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деймос Торг Груп»

прo стягнення 3 200 000,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Гринчук О.Ю.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деймос Торг Груп» (надалі відповідач) прo стягнення 3 200 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2023 року відкрито провадження у справі № 911/949/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.05.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2023 року підготовче засідання відкладено на 15.06.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 10.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/949/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2023 року.

У судовому засіданні 31.08.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 31.08.2023 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 21.09.2023 року.

У судовому засіданні 21.09.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не з`явився, в ході розгляду спору відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 21.09.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС ТОРГ ГРУП» (відповідач, Покупець) 28.10.2020 року було укладено Договір № 2013 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Продавець продає Покупцю згідно Специфікацій, оформлених додатковими угодами, що є невід`ємною частиною Договору, Продукцію, а Покупець купує її за умовами даного Договору.

Згідно з п.3.1 Договору Продавець поставляє Продукцію згідно Специфікацій, оформлених додатковими угодами, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору передбачено умови поставки FCA м. Біла Церква. Транспортування Продукції здійснюється автотранспортом Покупця і за його рахунок.

Як зазначає позивач, ТОВ «ПРЕМІОРІ» здійснило продаж (поставку) продукції для ТОВ «ДЕЙМОС ТОРГ ГРУП» відповідно до наведених та долучених до позову Видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та виставлених рахунків, зокрема, за період з 26.08.2022 року по 09.09.2022 року на загальну суму 19 273 210,60 грн.

Факт поставки (продажу) обумовленої Договором Продукції підтверджується долученими до позову Видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та рахунками за період з 26.08.2022 року по 09.09.2022 року на загальну суму 19 273 210,60 грн., оригінали яких оглянуті судом. Про отримання Продукції відповідачем свідчать підписані з його боку та скріплені печатками Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Відповідно п. 5.1 Договору розрахунок за Продукцію, що підлягає поставці (продажу), здійснюється 100% передплатою після узгодження замовлення в асортименті та кількості, згідно рахунку Продавця протягом 5-ти банківських днів з дати надання рахунку. Передплата вважається здійсненою після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Однак, як зазначає позивач, відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив отриману Продукцію. Відповідач здійснив часткову оплату на суму 16 073 210,60 грн. Відтак, станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 3 200 000,00 грн., про сплату якої позивач надсилав відповідачу претензію № 303 від 02.02.2023 року (залишена без відповіді та задоволення).

Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Нормою ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 3 200 000,00 грн. основного боргу, що відповідачем не спростовано.

За насліками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деймос Торг Груп» прo стягнення 3 200 000,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЙМОС ТОРГ ГРУП» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, (3), вул. Леваневського, 83Ж, код ЄДРПОУ 43773111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІОРІ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код ЄДРПОУ 39848510) 3 200 000,00 грн. заборгованості та 48 000 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 02.11.2023 року