Рішення

від 26.10.2023 по справі 922/3610/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2023м. ХарківСправа № 922/3610/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ до Комунального підприємства "ЕКО-СЕРВІС" Куп`янської міської ради, м.Куп`янськ про стягнення 1 496 005,04 грн за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 14 серпня 2023 року із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "ЕКО-СЕРВІС" Куп`янської міської ради (надалі - Відповідач) заборгованість за Генеральним Кредитним договором 1374/2019/ХаркОД МСБ ГКД від 19.12.2019 року в розмірі 1 496 005,04 грн (де: заборгованості за Додатковим договором № 1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-1 до Генерального кредитного договору № 1374/2019/ХаркОД МСБ -ГКД від 19.12.2019 р. про надання кредиту в розмірі 875 188,39 грн; заборгованості за Додатковим договором №1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-2 до Генерального кредитного договору №1374/2019/ХаркОД МСБ ГКД від 19.12.2019 року в розмірі 620 816,65грн), а також судовий збір - 17 952,08 грн.

15 серпня 2023 року, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, за вищевказаним позовом суддею Господарського суду Харківської області Жигалкіним І.П. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3610/23, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на "07" вересня 2023 р. о 11:30.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2023 о 12:15.

Позивач у призначене судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився. Процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ГПК України на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Втім, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином в порядку статті 120-121 ГПК України шляхом направлення судових повідомлень на належну адресу Відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Також, судом викладалось на Сайті - "Судова влади України" повідомлення про розгляд справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав відзив у встановлений судом строк, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов`язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27.04.2017р.). У §87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23.06.1993р., серія A, №262, с.25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27.10.1993р., серія A, №274, с.19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23.10.1996р., Reports 1996-V, параграф 38).

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Всі судові рішення, пов`язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу відповідача, а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд з дотриманням вимог статті 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що учасники справи також не були позбавлені права ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Харківської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

З огляду на вище вказане, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом з дотриманням вимог чинного законодавства було вжито всі можливі та залежні від суду процесуальні заходи з метою повідомлення учасників справи про розгляд даної справи та проведення судових засідань.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також надання відповідачу достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав передбачених ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням наведеного, оскільки Відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 19 грудня 2019 року між АБ «УКРГАЗБАНК» (далі Банк/Кредитор/Позивач) та Комунальним підприємством «ЕКО-СЕРВІС» Куп`янської міської ради Харківської області (надалі КП «ЕКО-СЕРВІС» КМР, Позичальник, Відповідач) укладено Генеральний Кредитний договір №1374/2019/ХаркОД МСБ -ГКД (далі Генеральний Кредитний договір, Кредитний договір). Відповідно до умов якого (п.1.1 Кредитного договору), договір визначає загальні умови та порядок здійснення Банком на користь Позичальника Кредитних операцій у межах Загального ліміту, визначеного п.1.3. Генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки , відповідальність Сторін та інші умови, які визнаються Сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії Генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі Генерального кредитного договору та Додаткових договорів, укладених в рамках Генерального кредитного договору, які зазначені в додатку 1 до цього Генерального кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредитні операції здійснюються у порядку, визначеному у відповідних Додаткових договорах та з урахуванням положень Генерального кредитного договору. Кредитні операції за Генеральним кредитним договором проводяться виключно після укладання Додаткових договорів до Генерального кредитного договору, які є невід`ємною частиною Генерального кредитного договору та містять посилання на Генеральний кредитний договір.

Згідно з п.1.3 Кредитного договору загальний ліміт кредитування за Генеральним кредитним договором встановлюється в розмірі 2 055080,00грн.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору - строк кредитування та проведення Кредитних операцій за Генеральним кредитним договором встановлюється з «19» грудня 2019 року по « 18» грудня 2024 року (включно).

Всі зобов`язання , що випливають з Генерального кредитного договору та з будь-яких Додаткових договорів/змін та доповнень до Генерального кредитного договору та Додаткових договорів, що будуть укладені Сторонами до Генерального кредитного договору , вважаються зобов`язаннями Позичальника за Генеральним кредитним договором (п.1.7 Кредитного договору).

Відповідно до п.3.9. Генерального Кредитного договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування Кредитом, а також в день закінчення строку на який надано Кредит відповідно до Додаткового договору , в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по Кредиту (для кредитів або невідновлювальних кредитних ліній) та в день зазначений в письмовому повідомленні Банку про дострокове розірвання (для овердрафтів та відновлювальних кредитних ліній) відповідно Додаткового договору та/або Генерального кредитного договору на рахунок, вказаний в Додатковому договорі. Проценти за користування кредитним коштами сплачуються з урахуванням положень п.3.13. Генерального кредитного договору.

19 грудня 2019 р. між АБ «УКРГАЗБАНК» та КП «ЕКО-СЕРВІС» КМР укладено Додатковий договір № 1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-1 до Генерального кредитного договору № 1374/2019/ХаркОД МСБ -ГКД від 19.12.2019 р. про надання кредиту.

Відповідно до п.1 Додаткового договору № 1 до Генерального кредитного договору (далі Додатковий договір № 1) Банк на умовах Генерального кредитного договору та цього Додаткового договору, надає Позичальнику кредит в сумі 1201600,00 гривень (далі - Ліміт кредитування за Додатковим договором) в межах встановленого Загального ліміту кредитування за Генеральним кредитним договором, а Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором.

Надання кредитних коштів здійснюється з 19 грудня 2019 року по 18 грудня 2024 року включно (п.2.1. Додаткового договору №1).

Згідно п.2.2 Додаткового договору № 1 Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредит у строки визначені в Графіку погашення Кредиту за Додатковим договором (додаток 2 до цього Додаткового договору) та у будь-якому випадку повернути Кредит у повному обсязі в термін по 17.12.2024 р. (включно).

Відповідно до п. 3.1. Додаткового договору № 1 за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Додаткового договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 12,0 % річних.

Відповідно до п.3.2. Додаткового договору № 1 за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк відповідно до п.2 цього Додаткового договору (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі встановленому п.3.1. збільшеному на 5,0 % (п`ять цілих нуль десятих) процентів річних. Пунктом 3.10 Генерального кредитного договору передбачено, що за Генеральним кредитним договором Позичальник сплачує комісії у розмірах , в порядку та в строки , що визначені Тарифами, які є Додатками до Додаткових договорів, далі за текстом Тарифи. Згідно до п.7 Додаткового договору№1 сплату комісій Позичальник здійснює на рахунок № НОМЕР_1 , або на рахунок майбутніх періодів, відкритий в АБ «УКРГАЗБАНК» , код Банку 320478 на умовах, визначених у п.3.10., п.3.12. Генерального кредитного договору.

Відповідно до Тарифів (Додаток 1 до Додаткового договору №1) за управління кредитними коштами, в частині обслуговування строкової заборгованості встановлюється розмір комісії, що відповідає 2/3 розміру облікової ставки Національного Банку України на дату видачі кредиту, округленої до двох знаків після коми, але не більше 8% річних від суми строкової заборгованості за кредитом, щомісячно.

19 грудня 2019 р. між АБ «УКРГАЗБАНК» та КП «ЕКО-СЕРВІС» КМР укладено Додатковий договір № 1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-2 до Генерального кредитного договору №1374/2019/ХаркОД МСБ ГКД від 19.12.2019 року про надання кредиту (далі Додатковий договір №2).

Відповідно до п.1 Додаткового договору № 2 Банк на умовах Генерального кредитного договору та цього Додаткового договору, надає Позичальнику Кредит в сумі 853 480,00 (вісімсот п`ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) гривень (далі Ліміт кредитування за Додатковим договором) в межах встановленого Загального ліміту кредитування за Генеральним кредитним договором, а Позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повернути Кредит у порядку та на умовах, визначених цим Додатковим договором та Генеральним кредитним договором.

Надання кредитних коштів здійснюється з 19 грудня 2019 року по 18 грудня 2024 року включно (п.2.1. Додаткового договору №2).

Відповідно до п.2.2 Додаткового договору № 2 Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредит у строки визначені в Графіку погашення Кредиту за Додатковим договором (додаток 2 до цього Додаткового договору) та у будь-якому випадку повернути Кредит у повному обсязі в термін по 18.12.2024 р. (включно).

Відповідно до п. 3.1. Додаткового договору № 1 за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, визначеного п. 2 цього Додаткового договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 20,0 % річних. Відповідно до п.3.2. Додаткового договору № 1 за користування кредитними коштами, що не повернуті в строк відповідно до п.2 цього Додаткового договору (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі встановленому п.3.1. збільшеному на 5,0 % (п`ять цілих нуль десятих) процентів річних.

Відповідно до підпункту 4.2.2. п.4.2. Генерального кредитного договору, Позичальник зобов`язується дотримуватись строків погашення заборгованості, встановлених Генеральним кредитним договором та Додатковими договорами до нього. Пункт 4.3.2 Генерального кредитного договору передбачає право Банку вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов`язань по Генеральному кредитному договору та погашення заборгованості Позичальника , якщо Позичальником не виконано будь-яке зобов`язання із визначених пунктом 4.2. Генерального кредитного договору.

Проте, Позичальник свої зобов`язання виконує неналежним чином, зокрема, не повертає кредитні кошти та не сплачує проценти за їх користування, не сплачує заборгованість по кредиту, проценти за користування кредитом. В результаті чого у Відповідача станом на 20.07.2023 р. утворилась заборгованість за Додатковим договором № 1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-1 до Генерального кредитного договору №1374/2019/ХаркОД МСБ -ГКД від 19.12.2019 р. про надання кредиту в розмірі 875188,39 грн. з яких: - 440573,30 заборгованість по кредиту строкова; - 240324,00 грн. заборгованість по кредиту прострочена; - 113 869,29 грн. заборгованість по процентах прострочена; - 3094, 45 грн. заборгованість по комісії строкова; - 77326, 95 грн. заборгованість по комісії прострочена.

Заборгованість за Додатковим договором №1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-2 до Генерального кредитного договору №1374/2019/ХаркОД МСБ ГКД від 19.12.2019 року про надання кредиту складає 620 816,65 грн. з яких: - 312930,00 грн. заборгованість по кредиту строкова; - 165073,06 грн. заборгованість по кредиту прострочена; - 5311,14 грн. заборгованість по процентах поточна; - 137502,45 грн. - заборгованість по процентах прострочена.

Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості за Генеральним Кредитним договором № 1374/2019/ХаркОД МСБ ГКД від 19.12.2019 року складає 1 496 005,04 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

З огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, у межах кредитного договору позичальник отримує кредитні кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, Позивачем виконано взяті на себе зобов`язання з надання Відповідачеві кредиту, а Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з його повернення.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку Позивача факту порушення Відповідачем умов Договору та діючого законодавства, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитом.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернені позики.

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «ЕКО-СЕРВІС» Куп`янської міської ради Харківської області (Код ЄДРПОУ 42471233; місцезнаходження: 63705, Харківська область, м. Куп`янськ, пр. Конституції, буд. 60; 63701, Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Першого Травня, 1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (код ЄДРПОУ 23697280; місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; поштова адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22) заборгованість за Генеральним Кредитним договором 1374/2019/ХаркОД МСБ ГКД від 19.12.2019 року в розмірі 1 496 005,04 грн (де: заборгованості за Додатковим договором № 1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-1 до Генерального кредитного договору № 1374/2019/ХаркОД МСБ -ГКД від 19.12.2019 р. про надання кредиту в розмірі 875 188,39 грн; заборгованості за Додатковим договором №1374/2019/ХаркОД-МСБ-ГКД-2 до Генерального кредитного договору №1374/2019/ХаркОД МСБ ГКД від 19.12.2019 року в розмірі 620 816,65грн), а також судовий збір - 17 952,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "01" листопада 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін