Рішення

від 01.11.2023 по справі 120/12153/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 р. Справа № 120/12153/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВІС ПЛЮС" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

08.08.2023 поштою до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВІС ПЛЮС" (далі ТОВ "ЮВІС ПЛЮС", товариство) до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № ПШ 000373 від 25.07.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуваною постановою на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідач наклав на позивача стягнення за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме через відсутність у водія особистої картки водія до цифрового тахографа.

Позивач зазначає, що у ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не вказано, що водій на момент перевірки повинен мати та пред`являти особисту картку водія до цифрового тахографа. Тому інспектор відділу державного нагляду контролю на автомобільному транспорті має вказати норму законодавства, якою передбачено обов`язкову наявність у водія такої картки, водночас відповідачем цього зроблено не було. На думку позивача, ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" у спірній ситуації не вважається автомобільним перевізником у розумінні Інструкції № 385, оскільки товариство є власником зупиненого автомобіля "DAF XF", номерний знак " НОМЕР_1 " та причепа до нього "Велмаш Україна", номерний знак " НОМЕР_2 ", а водій ОСОБА_1 є працівником товариства та перебуває у його штаті як офіційно працевлаштована особа. При цьому вантаж, який перевозив водій, також є власністю товариства, тобто власний транспорт позивач використовував для перевезення власного вантажу.

Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" штраф у розмірі 17000 грн передбачений за надання послуг з перевезення вантажів, однак ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" такі послуги не надавало.

Також позивач посилається на те, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої було винесено оскаржувану постанову, розглядалась без участі представника товариства.

Ухвалою суду від 14.08.2023 позовну заяву ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 160-161 КАС України. Суд встановив, що позивач недоплатив судовий збір в розмірі 1610,40 грн. Відтак позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

24.08.2023 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано платіжну інструкції про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 25.08.2023 відкрито провадження у справі за позовом ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.09.2023 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що листом від 19.07.2023 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, однак позивач на розгляд справи не з`явився.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" не є перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки товарно-транспортна накладна, надана водієм при здійсненні перевезення вантажу, містить інформацію про те, що автомобільним перевізником є саме позивач, а вантажоодержувачем ТОВ "Нібулон", що не свідчить про перевезення вантажу для власних потреб товариства.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.4 Положення № 340 відповідні обов`язкові правила не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Водночас позивач здійснював вантажні перевезення, використовуючи найману працю, що підтверджується наказом № 02-К від 06.02.2020 про прийняття на роботу ОСОБА_1 . Відтак на позивача поширюються норми Положення № 340, а отже і Інструкції № 385.

19.09.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що норма права, яка безпосередньо порушена, має бути зазначена у постанові про притягнення до відповідальності, однак посилання на Інструкцію № 385 в оскаржуваній постанові відсутнє. Крім того, представник зазначає, що положення Інструкції № 385 поширюються лише на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами, тоді як товариство таких послуг не надавало.

26.09.2023 поштою до суду надійшло заперечення, в яких представник відповідача зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів позивача, наведених у відповіді на відзив, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.

23.06.2023 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки "DAF ", номерний знак " НОМЕР_1 ", серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , з причіпом "Велмаш Україна", номерний знак " НОМЕР_2 ", серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , під керування водія ОСОБА_2 .

Відповідно до ТТН № 03 від 27.06.2023 автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником є ТОВ "ЮВІС ПЛЮС", а вантажоодержувачем ТОВ "Нібулон".

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником є ТОВ "ЮВІС ПЛЮС".

За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № АР 031022 від 23.06.2023, яким зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Наказу № 385 від 24.06.2010, що полягає у наступному: у водія відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа.

19.07.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області складено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 25.07.2023. Повідомлення адресоване ТОВ "ЮВІС ПЛЮС".

25.07.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову № ПШ 000373, якою за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" до ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 вказаного Закону.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон № 2344-ІІІ) цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі Положення № 103).

Відповідно до п. 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1 п. 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

За приписами пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567).

Відповідно до п.п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, у тому числі шляхом проведення рейдових перевірок.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Процедура оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовані пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Судом встановлено, що згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом № АР 031022 від 23.06.2023 зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та Наказу № 385 від 24.06.2010, а саме відсутність у водія особистої картки водія до цифрового тахографа. Пояснення водія про причини порушень: "картку маю зробити".

Повідомленням Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 19.07.2023 ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" інформовано про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначено на 25.07.2023.

Факт отримання повідомлення про розгляд справи підтверджується трекінгом про вручення відповідного повідомлення позивачу 22.07.2023, долученим до відзиву.

Таким чином, відповідачем доведено, що ним було ужито всіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи та здійснено виклик у спосіб, визначений Порядком № 1567.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 01.03.2018 у справі № 820/4810/17 відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

За приписами статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз зазначених нормативних положень дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпного переліку, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, за змістом абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відтак відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів застосовується саме до перевізників.

Звідси, ключовим питанням в межах цієї справи є з`ясування питання про те, чи є позивач перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно із статтею 1 Закону № 2344-III:

автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім того, статтею 33 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Тобто відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 ПДР України.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, надано такі визначення понять:

перевізник фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил засвідчує, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити), визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах, тобто коли є послуга перевезення вантажу.

Судом встановлено, що під час перевірки водій надав посадовій особі відповідача товарно-транспортну накладну № 03, за змістом якої автомобільним перевізником є ТОВ "ЮВІС ПЛЮС", а вантажоодержувачем ТОВ "Нібулон".

Своєю чергою, це не може свідчити про перевезення вантажу для власних потреб та спростовує відповідні доводи позивача.

Відтак суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що у зв`язку з отриманням вищезазначеної товарно-транспортної накладної, під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відповідача була наявна інформація щодо надання позивачем послуг перевезення.

Отже, відповідач правильно встановив, що позивач є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III.

При цьому актом перевірки № АР 031022 від 23.06.2023 зафіксовано, що у водія відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа. Цей факт водій визнав, зазначивши про те, що він зробить картку.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі Інструкція № 385).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385:

контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 3.6 Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Згідно з п. 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 № 340 (далі Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до п. 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

При цьому, за приписами п. 1.4 Положення № 340 визначено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Водночас, як зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи, позивач здійснював вантажні перевезення, використовуючи найману працю. Серед іншого ця обставина підтверджується наказом № 02-К від 06.02.2020 про прийняття з 07.02.2020 на роботу ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів.

Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Аналогічну правову позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що автомобільний перевізник (у тому числі юридична особа, яка здійснює перевезення вантажу за власний кошт), здійснюючи внутрішні перевезення вантажу, зобов`язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, всіх документів, передбачених пунктами 3.3, 3.6 Інструкції № 385, зокрема, у цьому випадку, наявності при собі у водія транспортного засобу особистої картки водія.

Слід зазначити, що позивач веде також господарську діяльність за КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт", що підтверджується витягом з ЄДР (долученим до позовної заяви). Відповідно до КВЕД-2010: Клас 49.41 включає:

- усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом:

- перевезення лісоматеріалів;

- перевезення великогабаритних вантажів;

- рефрижераторні перевезення;

- перевезення великовагових вантажів;

- перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у т. ч. збирання молока на фермах;

- перевезення автомобілів;

- перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації.

Цей клас також включає:

- оренду вантажних автомобілів з водієм;

- вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили;

- надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа, або індивідуальної контрольної книжки водія в разі необладнання транспортного засобу тахографом, передбачено вимогами Інструкції № 385 та Положення № 340.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

Відтак в контексті положень ст. 48 Закону № 2344-III картку водія необхідно відносити до категорії "інших документів, передбачених законодавством".

Під час рейдової перевірки відповідачем було встановлено, що у водія ОСОБА_1 була відсутня особиста картка водія до цифрового тахографа.

За встановлених обставин оскаржувана постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу визнається судом такою, що була прийнята відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України.

Перевіривши ключові доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ТОВ "ЮВІС ПЛЮС" належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "ЮВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 39282063, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 1, с. Дорожне, Вінницький район, Вінницька область, 23217)

2) відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021).

Повне судове рішення складено 01.11.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович