Рішення

від 31.10.2023 по справі 140/22654/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/22654/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Захід-Брок» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Захід-Брок» (далі ТзОВ «Авто-Захід-Брок») звернулося з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 19 липня 2023 року №UA204060/2023/000027/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з метою митного оформлення товару (автомобіля BMW Х5, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , що був у використанні) подав до Рівненської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA204060006785U1, у якій було зазначено ціну товару 24800,00 євро, та визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту). Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 19 липня 2023 року №UA204060/2023/000027/2, визначивши митну вартість за резервним методом на рівні 29500,00 євро, що призвело до сплати митних платежів у більшому розмірі. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з підстав ненадання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, визначених частинами другою четвертою Митного кодексу України (далі - МК України).

Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 МК України надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Позивач також зазначив, що посилання митного органу у повідомленні декларанту та у спірному рішенні на розбіжності щодо моделі оцінюваного транспортного засобу (у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та у сертифікаті з перевезення (походження) товару - BMW Х5 M50D, що не відповідає інформації в графі 31 митної декларації - BMW Х5) не може вплинути на митну вартість товару, оскільки по суті марка і модель транспортного засобу ідентичні, проте в декларації не зазначено «підмодель», хоч з усіх інших документів прослідковується ідентичність вказаних даних, тому ця обставини сама по собі не може слугувати підставою для неприйняття митної вартості, визначеною декларантом. Поряд з тим відповідно до чинного законодавства декларант позбавлений можливості здійснити коригування графи 31 митної декларації під час здійснення митного оформлення.

На думку позивача, відповідачем безпідставно не враховано той факт, що вартість імпортованого транспортного засобу згідно з витягом про цінову інформацію з аукціону без податків становить 23783,64 євро, а сума податку становить 4518,90 євро, що сукупно становить суму, яка була сплачена за транспортний засіб експортером. Проте згідно з чинним законодавством Євросоюзу при вивезення транспортного засобу за територію Євросоюзу, експортер реалізує транспортний засіб за ціною «нетто» без врахування суми податку VAT (аналог українського ПДВ). Така ціна за змістом витягу є нижчою, ніж задекларована, а тому це не може слугувати підставою для коригування митної вартості, визначеної декларантом.

Позивач також вважає, що у відповідача були відсутні «обґрунтовані» сумніви, наявність яких передує витребуванню документів та прийняття рішення про коригування митної вартості. Ненадання на вимогу митниці документів (які не створювались і не мали бути створені) не може бути підставою для відмови у прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення про коригування митної вартості. Фактично рішення про коригування митної вартості не містить жодних аргументів стосовно неприйняття пояснень декларанта, а також відповідачем не вказано, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.94).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.88-90), зазначивши, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару (автомобіля BMW Х5, що був у використанні, модельний рік виготовлення 2018, вартістю 24800,00 євро) за МД №23UA204060006785U1 було виявлено розбіжності у поданих документах, а тому у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом. Зокрема, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 вказано модель транспортного засобу, що не відповідає інформації в графі 31 митної декларації. Також згідно з наданою ціновою інформацією з автоаукціону від 11 квітня 2023 року вартість транспортного засобу становить 27200,00 євро, що не відповідає ціновій інформації в рахунку продавця - 24800,00 євро. Відповідач зауважив, що такі розбіжності у документах свідчать про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб, що є достатньою підставою у розумінні частини третьої статті 53 МК України для витребування додаткових документів. Позивач додаткових документів не надав. Відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за товар, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) на рівні 29500,00 євро (МД №UA205170/2023/010429 від 11 квітня 2023 року).

Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є таким, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив (а.с.97) позивач заперечив доводи відповідача та зауважив, що відповідачем проігноровано наданий висновок від 17 липня 2023 року №583 автотоварозначного дослідження автомобіля, згідно з яким його вартість становить в еквіваленті 24363,00 євро, тобто менше, ніж заявлена декларантом митна вартість. Відповідач також не надав належну оцінку питанню різниці ціни брутто та нетто у ціні аукціону, відповідності ціни «нетто» вартості в інвойсі. Позивач вважає, що наданими документами підтверджено реальність визначеної декларантом вартості, а відповідач, крім посилання на митну декларацію в ЄАІС, не обґрунтував рівень скоригованої митної вартості.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

20 серпня 2021 року між ТзОВ «Авто-Захід-Брок» (покупець) та компанією Autogermany s.r.o. (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу № 01/21-AG (а.с.47-50), за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити згідно з інвойсами легкові автомобілі, сідельні тягачі, спеціальну будівельну техніку, спеціальну сільськогосподарську техніку, мотоцикли, квадроцикли та іншу фототехніку нові та які були у використанні (товар).

Відповідно до умов контракту сторонами погоджено інвойс від 29 червня 2023 року №8020230004, згідно з яким вартість товару - автомобіля марки BMW, модель Х5, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 2018 рік, становить 24800,00 євро (а.с.26, переклад на а.с.27).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту зазначеного автомобіля 17 липня 2023 року ТзОВ «Авто-Захід-Брок» до Рівненської митниці подало МД №23UA204060006785U1 (а.с.24-25). Фактурна вартість імпортованого товару становить 24800,00 євро, що і є його митною вартістю за першим методом (еквівалентно 1017997,84 грн). До митної декларації для підтвердження митної вартості додано копії: контракту від 20 серпня 2021 року №01/21-AG (а.с.47-50), додатку до договору від 10 березня 2022 року (а.с.51); інвойсу від 29 червня 2023 року №8020230004 (а.с.26); платіжної інструкції в іноземній валюті від 04 липня 2023 року №176 (а.с.45); міжнародної товарно-транспортної накладної від 16 липня 2023 року (а.с.28); сертифікату з перевезення EUR.1 №D 0442326 від 06 липня 2023 року (а.с.29-30); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22 січня 2018 року № НОМЕР_2 (а.с.33-35); рахунка від 21 квітня 2023 року №2023-217 (а.с.40); рахунка №P.RE.1812932 від 11 квітня 2023 року (а.с.42); експертної довідки від 17 липня 2023 року №581 (а.с.46); витягу з аукціону (а.с.52-55); митної декларації країни відправлення від 06 липня 2023 року №23НU7210002В63Е853 (а.с.61); сертифікату відповідності №UA.009.037085-23 від 17 липня 2023 року (а.с.64-66).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган в електронному повідомленні декларанту зазначив, що в наданих до митного оформлення документах, а саме у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22 січня 2018 року та в сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 06 липня 2023 року №D 0442326 вказано модель транспортного засобу Х5 M50D, що не відповідає інформації, зазначеній в графі 31 МД №23UA204060006785U1 від 18 липня 2023 року; згідно з наданою ціновою інформацією з автоаукціону (витяг з аукціону №61198) зазначено вартість транспортного засобу в сумі 27200,00 євро, що не відповідає ціновій інформації в рахунку від 29 червня 2023 року №8020230004. Митниця володіє інформацією в ЄАІС про вартість подібного товару 29500,00 євро. Запропоновано подати такі документи: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації відповідно до частини шостої статті 53 МК України (а.с.67-68).

На електронне повідомлення митниці ТзОВ «Авто-Захід-Брок» надало власні пояснення (а.с.69-70), висновок автотоварознавчого дослідження автомобіля від 17 липня 2023 року №586 (а.с.71-74).

19 липня 2023 року Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204060/2023/000027/2 (а.с.20-21).

Як зазначено у графі 33 рішення від 19 липня 2023 року №UA204060/2023/000027/2, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статі 53 МК України та відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України. Подані до митного оформлення документи містять окремі розбіжності та неточності, які свідчать про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів; вартість подібного товару відповідно до цінової інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, становить 29500,00 євро згідно з МД №UA205170/2023/010429 від 11 квітня 2023 року. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом на підставі статті 64 МК України на рівні 29500,00 євро згідно з МД №UA205170/2023/010429 від 11 квітня 2023 року.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 липня 2023 року №UA204060/2023/000065 (а.с.18-19).

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA204060006918U1 від 20 липня 2023 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.22-23).

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 20 серпня 2021 року №01/21-AG (а.с.47-50), додаток до нього від 10 березня 2022 року (а.с.51); інвойс від 29 червня 2023 року №8020230004 (а.с.26); платіжну інструкцію в іноземній валюті від 04 липня 2023 року №176 (а.с.45).

Разом із цими документами було надано додаткові документи: копії митної декларації країни відправлення від 06 липня 2023 року №23НU7210002В63Е853 (а.с.61); від 22 січня 2018 року №EW166534 (а.с.33-35); сертифіката з перевезення EUR.1 №D 0442326 від 06 липня 2023 року (а.с.29-30); сертифіката відповідності №UA.009.037085-23 від 17 липня 2023 року (а.с.64-66); міжнародної товарно-транспортної накладної від 16 липня 2023 року (а.с.28); рахунка №P.RE.1812932 від 11 квітня 2023 року (а.с.42); витягу з аукціону (а.с.52-55); висновок експерта від 17 липня 2023 року №581 (а.с.52-55).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 20 серпня 2021 року, укладеним між ТзОВ «Авто-Захід-Брок» та компанією Autogermany s.r.o. (Словаччина) було визначені зобов`язання продавця поставити, а покупця прийняти та оплатити товар згідно з інвойсами.

Відповідно до пункту 2.2 контракту №01/21-AG ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються у євро.

Покупець здійснює оплату вартості окремої поставки товару, обумовленої сторонами, протягом 180 календарних днів з моменту поставки. В разі досягнення домовленостей між сторонами можлива попередня оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу (та/або проформи-інвойсу) (пункт 3.1. контракту).

Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставик у відповідному інвойсі (та/або проформі-інвойсі) (пункт 4.2 контракту).

Згідно з інвойсом від 29 червня 2023 року №8020230004 вартість товару - автомобіля BMW Х5, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , що був у використанні, становить 24800,00 євро; ПДВ 0. Товар поставляється на умовах DAP Сарни (а.с.26, переклад на а.с.27).

Ціна товару в інвойсі від 29 червня 2023 року №8020230004 (24800,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA204060006785U1 від 17 липня 2023 року (графа 22).

Платіжна інструкція в іноземній валюті від 04 липня 2023 року №176 (а.с.45) свідчить про проведення оплати згідно з контрактом від 20 серпня 2021 року №01/21-AG за товар WBAKS810700V61258 (ідентифікуюча ознака) в сумі 24800,00 євро.

Визначені в інвойсі умови поставки - DAP - Сарни(відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2020 року) покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

На думку суду, на митну вартість товару не впливає та обставина, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 22 січня 2018 року та у сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 06 липня 2023 року №D 0442326 вказано модель транспортного засобу Х5 M50D, а в графі 31 МД №23UA204060006785U1 від 17 липня 2023 року Х5, оскільки з інших документів можливо ідентифікувати транспортний засіб, який імпортувався, зокрема, в матеріалах справи наявна ідентифікаційна довідка від 17 липня 2023 року №581 (а.с.46), при цьому основною ідентифікуючою ознакою є VIN-код ( НОМЕР_1 ).

У будь-якому разі митний орган не був позбавлений можливості здійснити огляд транспортного засобу на предмет перевірки характеристик оцінюваного товару, його фактичного технічного стану, якщо вважав, що заявлено до митного оформлення інший товар, ніж той, щодо якого подані документи.

Однак відповідач не встановив, що подані документи не стосуються імпортованого автомобіля, чи що такі містять ознаки підробки або недостовірні відомості.

З приводу аргументів митного органу щодо невідповідності цінової інформації з витягу з автоаукціону (27200,00 євро) ціновій інформації в рахунку від 29 червня 2023 року №8020230004 (24800,00 євро), судом встановлено, що відповідно до рахунка-фактури від 11 квітня 2023 року №Р.RE.1812932 (а.с.42, переклад на а.с.43-44), виданого компанією Auktion Markt AG (Німеччина) учаснику аукціону №26433, аукціонна ціна «брутто», за якою учасник аукціону купив товар, становить 22857,14 євро, чиста доплата 884,00 євро, плата за обслуговування 42,50 євро, загальна сума рахунку «нетто» - 23783,64 євро; ПДВ 4518,90 євро; загальна сума рахунку «брутто» - 28302,54 євро.

У листі, адресованому митному органу (а.с.69-70), позивач пояснював, що вартість оцінюваного автомобіля на аукціоні без податків становить 23783,64 євро. При ввезенні товару на територію Євросоюзу експортер реалізує транспортний засіб за ціною «нетто», без урахування податку VAT (ПДВ).

Відомим є, що законодавство Європейського Союзу передбачає, що коли товар був куплений на території будь-якої країни Євросоюзу та був вивезений за її межі, покупець має право на повернення податку на додану вартість (VAT). Це звична практика для будь-якої країни, оскільки податок ПДВ (VAT) нараховується в самій країні, а при реалізації товарів за її межі (експорт), застосовуються ціна «нетто», тобто без ПДВ (VAT).

Позивач надав додатково висновок від 17 липня 2023 року №583 автотоварознавчого дослідження автомобіля, згідно з яким його вартість з урахуванням технічного стану може становити 24363,00 євро (а.с.71-74), тобто визначена вартість з урахуванням зносу становить менше, ніж заявлена митна вартість декларантом (24800,00 євро).

Наведене вказує на об`єктивність ціни товару в інвойсі від 29 червня 2023 року №8020230004 (24800,00 євро).

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані лише припущеннями, а не об`єктивними даними.

Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України, та про надання яких вказано у повідомленні декларанту (як-то висновок про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації) може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Про наявність таких обставин відповідач не надав належних та допустимих доказів, тому висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA205170/2023/010429 від 11 квітня 2023 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Митну декларацію, цінову інформацію якої використано для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, відповідач суду не надав.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 19 липня 2023 року №UA204060/2023/000027/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне та позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору, витрати на правничу допомогу та у зв`язку із залученням перекладача.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18 серпня 2022 року у справі №540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір-доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 24 липня 2023 року №24/07-23, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Бона Фіде» (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ «Авто-Захід-Брок» (а.с.76-78), детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат для надання правничої допомоги за договором від 24 липня 2023 року №24/07-23 станом на 11 серпня 2023 року (а.с.79). З вказаних документів вбачається надання позивачу Адвокатським об`єднанням у цій справі комплексу юридичних послуг з оскарження рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 19 липня 2023 року №UA204060/2023/000027/2 (пункт 1.1). При цьому пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару (2500,00 грн), водночас позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг) за цим договором.

Суд зазначає, що окремі види послуг, наведені у детальному описі робіт (наданих послуг) станом на 11 серпня 2023 року, не є видами правової допомоги та не можуть бути відшкодовані (як-от підписання договору, формування договору та адвокатського досьє, ксерокопіювання позовної заяви та додатків).

Суд враховує також, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, та звертає увагу на пункт 3.1 договору про надання правової допомоги від 24 липня 2023 року №24/07-23, згідно з яким гонорар оплачується протягом п`яти банківських днів з моменту отримання остаточного рішення суду.

В той же час суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів обґрунтованості їх розміру, зважаючи на зазначення в детальному описі наданих послуг окремих дій, які не є видами правової допомоги, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, складених іноземною мовою, що подавалися до митного оформлення, суд керується приписами частин п`ятої - восьмої статті 137 КАС України, згідно з якими розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано рахунок-акт від 03 серпня 2023 року №03/08/23/1 про послуги письмового перекладу документів на авто BMW X5-WBAKS810700V61258 на суму 2100,00 грн, надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; платіжну інструкцію на переказ готівки від 03 серпня 2023 року №ПН1646 про сплату коштів у сумі 2100,00 грн «послуги письмового перекладу документів згідно з рахунком-актом від 23 серпня 2023 року №03/08/23/1» (а.с.75).

Матеріали справи містять переклад складених іноземною мовою документів, які подавалися для митного оформлення транспортного засобу, що є письмовими доказами у цій справі (6 документів). Однак зважаючи на обсяг наданих послуг, складність роботи (обсяг тексту на сторінці), суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу витрат на залучення перекладача у повному обсязі відсутні. Керуючись принципом співмірності цих витрат обсягу виконаної роботи (з урахуванням кількості текстової інформації, перекладеної на українську мову, у документах, що є письмовими доказами у справі), на користь позивача за рахунок відповідача належить стягнути витрати у розмірі 600,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08 серпня 2023 року №961 (а.с.17), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.81).

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 5284,00 грн (2684,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 600,00 грн - витрати на залучення перекладача; 2000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Захід-Брок» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 1, офіс 405, ідентифікаційний код юридичної особи 41878408) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці від 19 липня 2023 року №UA204060/2023/000027/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Захід-Брок» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати у сумі 5284,00 (п`ять тисяч двісті вісімдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк