Ухвала

від 02.11.2023 по справі 320/38378/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 листопада 2023 року Київ № 320/38378/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного правління Національної поліції в Київській області Бориспільського районного управління поліції та Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного правління Національної поліції в Київській області Бориспільського районного управління поліції та Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправним висновок Головного управління Національної поліції в Київській області Бориспільського районного управління поліції про результати перевірки громадянки ОСОБА_1 про зміну прізвища " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " без зазначення дати, складеного старшим лейтенантом поліції ПОГ Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області;

- визнати протиправним відмову Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.10.2023;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області Бориспільського районного управління поліції надати позитивний висновок ОСОБА_1 про зміну прізвища " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ";

- зобов`язати Бориспільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скласти відповідний актовий запис ОСОБА_1 про зміну прізвища " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " та видати свідоцтво про зміну імені.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за цим адміністративним позовом, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 2, 7, 8 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частин першої та третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок сформовано зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №817/986/17.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України під час вибору та застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що у 2018 році позивачу, на той час ОСОБА_4 , було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, обвинувальні акти у 2020 році були направленні до відповідних судів. У травні 2021 р. позивач змінила прізвище з ОСОБА_3 на своє дівоче прізвище ОСОБА_2 . Зміна прізвища позивача була обумовлена необхідністю для внесення змін у прізвища малолітніх дітей останньої. З огляду на той факт, що всі підозри та обвинувальні акти були та є на прізвище ОСОБА_3 , позивач хоче повернутися на це прізвище, однак оскаржувані рішення не дають можливості позивачу це зробити, через що остання вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01 липня 2010 р. № 2398-VI).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.

Аналогічні висновки сформовано у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 760/24695/19.

З огляду на зазначене, суд вважає, що спірні правовідносини пов`язані з особистими немайновими правами позивача, що мають цивільно-правову природу, позаяк спрямовані на забезпечення їх реалізації у сфері приватноправових відносин. Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави вважати, що такий спір має приватноправовий характер, що унеможливлює його розгляд адміністративним судом.

Зважаючи на викладене, з огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, позов належить розгляду за правилами цивільного судочинства.

Та обставина, що відповідачами у справі є суб`єкти владних повноважень, не змінює правової природи спірних правовідносин і не робить цей спір публічно-правовим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand проти Австрії" зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що правовідносини є приватноправовими та не мають публічно-правового характеру, а тому зазначену справу належить розглядати місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у відкритті провадження у цій адміністративній справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 5, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного правління Національної поліції в Київській області Бориспільського районного управління поліції та Бориспільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу про право звернення з цим позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

СуддяБасай О.В.