Рішення

від 02.11.2023 по справі 460/4568/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2023 року м. Рівне№460/4568/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віенто" про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віенто» (далі відповідач), у якому просить суд:

стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Віенто» до бюджету податковий борг у сумі 3089,38 грн.;

накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Віенто» на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу у розмірі 3089,38 грн.

Стислий виклад позицій сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість по податках і зборах в загальній сумі 3089,38 грн. У зв`язку з несплатою протягом строків, встановлених пунктом 57.3 статті 57 ПК України, вказані зобов`язання набули статусу податкового боргу. Зауважує, що майно, яке б могло б бути джерелом погашення вказаної заборгованості, у відповідача відсутнє, тому позивач, керуючись підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, просить суд накласти арешт на кошти платника податку, які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Віенто» відкритих у банківських (фінансових) установах у межах суми податкового боргу 3089,38 грн. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не надав, тому в силу вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви, клопотання учасників справи.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Поштове відправлення з копією зазначеної вище ухвали направлялось відповідачу за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, 21.07.2023 на адресу суду повернувся конверт із вкладенням.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КАС Україниу разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі № 120/4080/19-а та від 14.07.2021 у справі № 160/8623/19. Верховний Суд зазначив про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «за закінчення терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб в сумі 3089,38 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, позивачем 05.11.2020 було винесено податкову вимогу форми «Ю» № 3785-13, яку надіслано рекомендованим листом платнику податків.

У контексті обставин цієї справи зміст спірних правовідносин зводиться до несплати відповідачем узгодженої суми податкових зобов`язань в добровільному порядку протягом встановлених Податковим кодексом строків, яка набула статусу податкового боргу.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54цьогоКодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК Україниу разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом з`ясовано, що за відповідачем рахується заборгованість на підставі самостійно обчислених але не сплачених зобов`язань за податковою декларацією з плати за землю № 11024876 від 22.02.2021.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що відповідачу було виставлено податкову вимогу форми «Ю» № 3785-13 від 05.11.2020, яку надіслано рекомендованим листом платнику податків, що свідчить про виконання контролюючим органом вимог пункту 42.2 статті 42 ПК України. Зазначена податкова вимога залишилась без належного виконання.

На час розгляду справи судом, податковий борг відповідача в сумі 3089,38 грн. підтверджено витягом з інтегрованої картки платника податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, то така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до приписів пункту 56.11 статті 56 ПК України грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що узгоджені суми грошових зобов`язань відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних та задоволення адміністративного позову в частині стягнення з рахунків у банках коштів для погашення податкового боргу в сумі 3089,38 грн.

Надаючи оцінку вимогам податкового органу в частині накладення арешту на кошти відповідача, що знаходяться в банку, на суму спірної податкової заборгованості, суд керується такими мотивами.

За правилами підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

При цьому, відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пункту 20.1.33 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Так, відповідно до листа № 08-17/01-11/3875-21 від 04.10.2021 Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, сільськогосподарська, дорожньо-будівельна та інша техніка за ТОВ «Віенто» не зареєстрована.

Крім того, листом № 31/17-5642710 від 05.10.2021 Територіальний сервісний центр № 5642 РСЦГСЦ МВС в Рівненській області повідомило, що за ТОВ «Віенто» нема зареєстрованих транспортних засобів.

Відповідно до акту № 74 опису майна від 20.08.2021 будь-яке нерухоме майно у платника податків відсутнє, тому не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Враховуючи наведене, суб`єкт владних повноважень належними і допустимими доказами підтвердив факт відсутності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг ТОВ «Віенто» в розмірі 3089,38 грн. Разом з цим, в матеріалах справи наявні відомості про відкриті банківські рахунки, що обліковуються за відповідачем.

За приписами абзацу 2 підпункту 94.6.2 пунтку 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відтак, позовні вимоги про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача в межах суми податкового боргу є обґрунтованими, відповідають меті забезпечення виконання платником податків грошових зобов`язань перед бюджетом, у зв`язку з чим підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Згідно вимог частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судом під час розгляду даної справи свідки не залучались, судова експертиза не проводилася, то підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віенто» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віенто», яке має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на загальну суму податкового боргу 3089,38 грн .

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Віенто» на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу розмірі 3089,38 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 листопада 2023 року

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЄНТО" (вул.Конторська, буд.27,м.Дубно,Рівненська область,35600, ЄДРПОУ/РНОКПП 41168690)

Суддя О.В. Поліщук