Рішення

від 30.10.2023 по справі 177/1792/23

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1792/23

Провадження № 2/177/782/23

Р І Ш Е Н Н Я

(ЗАОЧНЕ)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Строгової Г.Г.

секретаря судового засідання Дятел К.Ю.

за участі

представника Криворізької північної окружної прокуратури - прокурора Гутніка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою керівника Криворізької північної окружної прокуратури до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Криворізької північної окружноїпрокуратури Дніпропетровськоїобласті Карленко Ю.К. звернувсядо судуіз зазначенимпозовом посилаючисьна те,що підчас вивчення постанов у справах про адміністративні правопорушення, розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено, що постановою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області у справі № 177/314/23 ОСОБА_2 визнано винуватим за ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП за наступних обставин.

Так, депутат Глеюватської сільської ради VIII скликання ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 35-1 ЗУ «Про запобігання корупції», ч.ч. 1,3 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язане з корупцією, публічно не повідомив колегіальний орган особі Глеюватської сільської ради на пленарному засіданні 8 сесії VIII скликання про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час розгляду 28.09.2021 питання порядку денного № 145 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », яка є його близькою особою, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-2 КупАП.

Крім того, депутат Глеюватської сільської ради VIII скликання ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 35-1 ЗУ «Про запобігання корупції», ч.ч. 1,3 ст. 59-1 Закону України « Про місцеве самоврядування», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язане з корупцією, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосував «ЗА» на засіданні 8 сесії Глеюватської сільської ради VIII скликання під час розгляду 28.09.2021, питань порядку денного № 145 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », яка є його близькою особою, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

За результатами голосування прийнято рішення Глеюватської сільської ради VIII скликання № 750 від 28.09.2021, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1221884500:01:001:1399 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0000 га, розташовану на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 здійснено 12.10.2021 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2482604512060).

Разом зтим, встановлено, що доцього часуприйняте вумовах реальногоконфлікту інтересів,рішення Глеюватськоїсільської радиКриворізького районуДніпропетровської областівід 28.09.2021№750-VIII/VIII«Про затвердженняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власністьдля веденняособистого селянськогогосподарства ОСОБА_1 » органом абопосадовою особою,уповноваженою наскасування відповіднихрішень - Глеюватською сільськоюрадою нескасоване тає чинним, з відповіднимпозовом органмісцевого самоврядуваннядо судуне звертався.

Оскільки уданій справі Глеюватська сільська рада єодним ізспіввідповідачів,рішення якогооскаржується черезнедотримання вимогзаконодавства стосовнопередачі земельноїділянки увласність дляведення особистогоселянського господарства,що уданому випадку свідчить про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим прокурор має підстави для представництва інтересів держави у цій справі як самостійний позивач.

У зв`язку з чим, просить визнати незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021№750-VIII/VIII«Про затвердженняпроекту землеустроющодо відведенняземельної ділянкиу власністьдля веденняособистого селянськогогосподарства ОСОБА_1 »; витребувати на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1221884500:01:001:1399, площею 2,0000 га., яка знаходиться на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратури понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 13.09.2023 року відкрито провадження у вказаній справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с. 36).

Прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутнік Є.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. При вирішенні спірного питання відповідач покладався на розсуд суду (а.с. 4).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку (а.с. 44). Заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзиву не подано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с. 43).

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, вислухавши думку представника прокурора, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 року №750 VIII/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано із земель комунальної власності безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, землі сільськогосподарського призначення, площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884500:01:001:1399, яка знаходиться на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.18 зворот).

З відповіді Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 25.05.2023 року, на запит першого заступника керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області від 26.04.2023 року, вбачається, що Глеюватською сільською радою заходи з визнання незаконним та скасування рішення Глеюватської сільської ради VIII скликання № 750 від 28.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », не вживалися. (а.с.21).

На підставі рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 року №750 VIII/VIII в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2482604512060 (а.с.23).

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. (а.с. 13-17).

Так, одним з епізодів в зазначеній постанові встановлено, що депутат Глеюватської сільської ради VIII скликання ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 35-1 ЗУ «Про запобігання корупції», ч.ч. 1,3 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язане з корупцією, публічно не повідомив колегіальний орган особі Глеюватської сільської ради на пленарному засіданні 8 сесії VIII скликання про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час розгляду 28.09.2021 питання порядку денного № 145 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », яка є його близькою особою.

Крім того, ще одним епізодом зазначеної постанови встановлено, що депутат Глеюватської сільської ради VIII скликання ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 35-1 ЗУ «Про запобігання корупції», ч.ч. 1,3 ст. 59-1 Закону України « Про місцеве самоврядування», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язане з корупцією, вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, а саме проголосував «ЗА» на засіданні 8 сесії Глеюватської сільської ради VIII скликання під час розгляду 28.09.2021, питань порядку денного № 145 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », яка є його близькою особою

Згідно зі статтею 12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування в Україні», посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно положень статті 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в цілому передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55,56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статей 16, 21 ЦК України, статті 152 ЗК України, одним із способів захисту прав є визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування. Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено суб`єктів, на які поширюється дія цього Закону, та, згідно пунктів 1 та 2 частини 1, передбачені особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Зокрема, згідно з підпунктами «б», «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Статтею 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, суддів, суддів Конституційного Суду України, голів, заступників голів обласних та районних рад, міських, сільських, селищних голів, секретарів міських, сільських, селищних рад, депутатів місцевих рад визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.

Відповідно до частини 2 статті 35-1 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

Згідно з частиною 1 статті 67 Закону України «Про запобігання корупції», нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що рішення Глеюватської сільської ради 28.09.2021 року №750 VIII/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » передано із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, кадастровий номер 1221884500:01:001:1399, розташовану на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, прийняте внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, у зв`язку із порушенням останнім покладених статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» вимог щодо не повідомлення колегіального органу Глеюватську сільську раду про реальний конфлікт інтересів під час розгляду оспорюваного рішення та щодо вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, що встановлено постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 року, отже таке рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи, що вищезазначене рішення Глеюватської сільської ради є незаконними, відтак відповідач ОСОБА_1 безпідставно набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1221884500:01:001:1399, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,000 га, а тому вказана земельна ділянка підлягає поверненню у власність територіальної громади в особі Глеюватської сільської ради.

Водночас, слід зауважити, що у практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited»"проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Суд констатує, що у даній справі позбавлення ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 391 ЦК України, у зв`язку з порушенням низки вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про запобігання корупції», які відповідають критеріям доступності, чіткості, передбачуваності.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року).

Суд констатує, що повернення у власність територіальної громади спірної земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за збереженням земель, їх раціональним використанням та відповідає загальним інтересам інших громадян і всього суспільства на безпечне довкілля, а також спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

При цьому, суд враховує, що у рішеннях у справах "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, "Кривенький проти України" (заява № 43768/07) від 16 лютого 2017 року, пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про те, що справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року (провадження № 14-76цс18) наголосила, що висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Питання про компенсацію у випадку позбавлення її права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 не порушувала, що свідчить про те, що витребування у неї земельної ділянки не становитиме індивідуальний надмірний тягар.

До того ж, згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання.

Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідача ОСОБА_1 , окрім як витребування спірної земельної ділянки ділянку, не передбачено законом.

Відтак, суд дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Щодо повноважень прокурора на звернення з даним позовом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

За приписами пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, від 15 січня 2009 року, пункт 35).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені у постановах: від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

При цьому, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави.

Суд зауважує, що повернення у власність територіальної громади спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету задоволення суспільної потреби, яка полягає у тому, щоб відновити законність під час передачі земельних ділянок комунальної форми власності, які проведені з порушенням вимог чинного законодавства.

Отже, у цьому випадку необхідність захисту інтересів територіальної громади прокурором полягає у необхідності відновлення законності.

Сам факт неподання селищною радою позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, та відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства і практиці ЄСПЛ.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 645/7199/18.

Відтак, за обставинами спору суд визнає, що участь прокурора у цій справі є виправданою, відповідає інтересам територіальної громади, спрямована на захист майнових інтересів територіальної громади, не порушує принцип рівності сторін.

Таким, чином на підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, в силу ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частинах понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4294,40 грн. (а.с. 30), тобто по 2147,20 грн.

Керуючись ст. ст. 81, 141, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги керівника Криворізької північної окружної прокуратури до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 750-VIІІ/VIIІ від 28.09.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ».

Витребувати на користь Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339824, адреса вул. Шевченка, 65, с. Глеюватка, Криворізький район, Дніпропетровська область) із незаконного володіння ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 1221884500:01:001:1399, що розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області

Стягнути з Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339824, адреса вул. Шевченка, 65, с. Глеюватка, Криворізький район, Дніпропетровська область) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адреса: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938) судовий збір в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складений 03.11.2023.

Суддя Г.Г. Строгова