Постанова

від 02.11.2023 по справі 635/3165/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 635/3165/23

Номер провадження 22-ц/818/1801/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участюсекретаря судовогозасідання Супрун Я.С.,

представника позивача адвоката Оріщенко Н. С.,

представника третьої особи Колотілової Н. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалуХарківського районногосуду Харківськоїобласті від27липня2023рокувскладісудді БерезовськоїІ.В.усправі№635/3165/23 за позовом ОСОБА_1 до Партії «Русь», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Міністерство юстиції України, про визнання недійсним рішення з`їзду політичної партії,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Партії «Русь», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Міністерство юстиції України в якому просив визнати недійсним рішення VІІ з`їзду партії «Русько-український союз» (Русь), оформлене протоколом від 20 червня 2009 року в частині обрання та включення до складу керівного органу партії «Русь» - політичної ради ОСОБА_1 ; визнати такими, що не відповідають дійсності відомості Єдиного реєстру громадських формувань про склад керівних органів партії «Русь» в частині зазначення в таких відомостях інформації про ОСОБА_1 як члена керівного органу партії «Русь» - політичної ради, з моменту включення таких відомостей до реєстру; визнати відсутнім у ОСОБА_1 статусу члена політичної партії «Русь» та статусу члена керівного органу партії політичної ради політичної партії «Русь»; виключити ОСОБА_1 зі складу членів керівного органу партії - політичної ради політичної партії «Русь».

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 липня2023року відмовлено у відкритті провадження.

Ухвала мотивована тим, що вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, а тому такі питання в силу пункту першого частини 1 статті 186 ЦПК України не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки оскаржуване рішення з`їзду партії належать до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії і є її виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом № 2365-III випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої палати Верховного суду від 23 березня 2021 року у справі № 761/3540/20.

04 серпня 2023року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернувся до суду не як член політичної партії, який має взаємні права та обов`язки з такою партією (в тому числі право бути обраним до члена керівного органу партії), а як фізична особа, яку незаконно, поза його волею та без його відома було включено до членів політичної партії і до складу керівного органу партії. Тобто порушення прав позивача пов`язано не із його статусом члена політичної партії та не у зв`язку із реалізацією його прав як члена політичної партії, оскільки із таким статусом позивач категорично не погоджується. Позивач зазначав саме про порушення свого конституційного права як громадянина України на свободу об`єднання у політичні партії та заборони примусу до вступу в будь-яке об`єднання громадян. В даному ж разі, позивач звертається до суду у зв`язку із порушенням свого особистого немайнового права (а не порядку скликання та проведення зборів, порядку прийняття рішень політичною партією) та водночас позивач не має жодного відношення до внутрішньоорганізаційної діяльності партії, оскільки не вступав до членів цієї партії.

15 вересня 2023 року Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило врахувати відзив при розгляді апеляційної скарги.

Відзив мотивовано тим, що Міністерство юстиції України здійснює свою діяльність на підставі Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02 червня 2014 року (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення № 228). Пунктом 2 Положення № 228 визначено, що Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону № 2365-ІІІ втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом. У статті 8 Закону № 2365-ІІІ вказано, що політичні партії повинні мати статут, а також закріплено перелік відомостей, які має містити статут політичної партії. Разом з тим, статтями 18 та 19 вказаного Закону визначені органи, що здійснюють державний контроль за діяльністю політичних партій, а також заходи, які можуть вживатися до політичних партій. Відповідно до приписів Положення № 228, Міністерство юстиції України здійснює відповідно до закону державну реєстрацію політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців та інших. Відповідно до статті 11 Закону № 2365-ІІІ, реєстрація політичних партій, їхніх обласних, міських і районних організацій, первинних осередків або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», після перевірки поданих матеріалів.

Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 листопада 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 11 жовтня 2023 року за довіреністю ОСОБА_3 (а.с.180),

Партії «Русь» повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 18 жовтня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.183-184), що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки,

ОСОБА_2 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою від 25 жовтня 2023 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.185-186), що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки.

Всудовезасіданняапеляційногосуду позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Партії «Русь» та відповідач ОСОБА_2 не з`явилися.

Апеляційнийсудвважаєможливим розглянутисправу у відсутність учасників, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Оріщенко Н. С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника Міністерства юстиції України Колотілової Н. В., яка підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила ухвалити законне й обґрунтоване рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно дочастин 1,2,4,5статті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження на підставіпункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України,суд першої інстанції виходив із того, щовирішення питань, які є предметом цього спору належить до виключної компетенції відповідного статутного органу, законність рішення якого не може бути перевірена в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Як вбачається з тексту заяви, предметом позову є оскарження рішення з`їзду політичної партії щодо обрання позивача та включення його до складу керівного органу партії «Русь», визнання такими, що не відповідають дійсності відомості Єдиного реєстру громадських формувань про склад керівних органів партії «Русь» в частині зазначення в цих відомостях інформації про позивача ОСОБА_1 як члена керівного органу партії «Русь» - політичної ради, з моменту включення таких відомостей до реєстру; визнати відсутнім у ОСОБА_1 статусу члена політичної партії «Русь» та статусу члена керівного органу партії політичної ради політичної партії «Русь» та виключити його зі складу членів керівного органу партії - політичної ради політичної партії «Русь».

Громадяни Українимають правона свободуоб`єднанняу політичніпартії тагромадські організаціїдля здійсненняі захистусвоїх праві свободта задоволенняполітичних,економічних,соціальних,культурних таінших інтересів,за виняткомобмежень,встановлених закономв інтересахнаціональної безпекита громадськогопорядку,охорони здоров`янаселення абозахисту праві свободінших людей (частина 1 статті 36 Конституції України).

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина 1 статті 3 Закону № 2365-ІІІ).

Частиною 3 статті 4 Закону № 2365-III передбачено, що втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

У статті 8 Закону № 2365-ІІІ вказано, що політичні партії повинні мати статут, а також закріплено перелік відомостей, які має містити статут політичної партії.

Статтею 12 Закону № 2365-III визначено, що політичні партії мають право: 1) вільно провадити свою діяльність у межах, передбачених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України; 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України; 3) використовувати державні засоби масової інформації, а також засновувати власні засоби масової інформації, як передбачено відповідними законами України; 4) підтримувати міжнародні зв`язки з політичними партіями, громадськими організаціями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями, засновувати (вступати між собою) у міжнародні спілки з додержанням вимог цього Закону; 5) ідейно, організаційно та матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші об`єднання громадян, подавати допомогу у їх створенні.

Згідно зі статтею 18 Закону №2365-III державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; 2) Центральна виборча комісія, окружні виборчі комісії, територіальні виборчі комісії на відповідних місцевих виборах - за додержанням політичними партіями встановленого порядку участі у виборчому процесі, а також, у межах визначених законом повноважень, за своєчасністю подання до відповідних виборчих комісій проміжних та остаточних фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на виборах, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей; 3) Рахункова палата - за цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності; 4) Національне агентство з питань запобігання корупції - за додержанням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського та місцевого референдуму, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей.

Політичні партії зобов`язані подавати на вимогу контролюючих органів необхідні документи та пояснення. Рішення контролюючих органів можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

У статті 21 Закону № 2365-III закріплено, що в судовому порядку може бути заборонено політичну партію. У частині 1 цієї статті вказано, що за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, політична партія може бути заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо її створення і діяльності, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Інших випадків та суб`єктів оскарження діяльності політичної партії, в тому числі з питань її внутрішньопартійної діяльності, Закон № 2365-III не визначає.

Питання щодо створення політичної партії, затвердження її найменування, символіки, програми та статуту, членства в партії, скликання і проведення з`їздів, програми з`їздів відносяться до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії.

Предметом даної позовної заяви є оскарження дій та рішення з`їзду політичної партії, що фактично свідчить про незгоду позивача із внутрішньоорганізаційною діяльністю політичної партії. Предмет позову не пов`язаний з діями, рішеннями чи бездіяльністю політичної партії та її регіональної парторганізації, вчиненими (прийнятими) під час виборчого процесу. Позивачем не оскаржуються такі дії та рішення через призму порушення законодавства про вибори чи референдум.

Отже, ця позовна заява пов`язана із відносинами, які відповідно до Закону № 2365-ІІІ, Статуту ПП віднесені до її внутрішньої діяльності та виключної компетенції партії.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 у справі № 1-17/2001 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п`ятого статті 248-3 ЦПК України та за конституційними зверненнями громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 ЦПК України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) вказано, що частиною другою статті 8 Закону № 4572-VI визначено, що втручання державних органів та службових осіб у діяльність об`єднань громадян не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. Заборона втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків, крім випадків, передбачених зазначеним Законом, міститься також в нормативних приписах частини третьої статті 4 Закону № 2365-III. Об`єднання громадян діє на основі закону, статуту, положення (стаття 13 Закону № 4572-VI).

Конституційний Суд України роз`яснив, що внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднань громадян, їх підрозділів, статутна відповідальність членів цих об`єднань регулюються корпоративними нормами, встановленими самими об`єднаннями громадян, які базуються на законі; визначаються питання, які належать до їх внутрішньої діяльності або виключної компетенції і підлягають самостійному вирішенню. Отже, втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у здійснювану в рамках закону діяльність об`єднань громадян не допускається.

Таким чином, вирішення питань, які є предметом цього спору, належить до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та є виключною компетенцією відповідного статутного органу, а тому такі не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду України у справі № 761/3540/20 від 23 березня 2021 року).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду, як в порядку цивільного судочинства, так і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що позовна заява з вимогами, які зазначені ОСОБА_1 , не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження, адже вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та взагалі не підлягають судовому розгляду.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Вказане рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 містить аналіз не лише окремо взятої статті ЦПК України, а й висновки щодо втручання органів державної влади у внутрішню організацію політичної партії, що не входить в протиріччя з діючими положенням законодавства.

Враховуючи вище встановлені обставини, інші доводи апеляційної скарги не впливають на правову кваліфікацію процесуального питання щодо відкриття провадження в справі, а тому відхиляються апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384, ЦПК Українисуд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 27 липня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 03 листопада 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В.Бурлака

В.Б.Яцина