Справа № 522/20392/21
Провадження № 2/522/1516/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Сулими А.С.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Левіна В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 провстановлення факту, що має юридичне значення та усунення від права на спадкування,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування позову позивач вказує, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_4 . Після смерті брата відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на частки земельної ділянки, 6,80 гектарів, яка знаходиться на території Любопільської сільської ради Комінтернівського районну, Одеської області. Позивач зазначає, що спадкоємцем першої черги є дружина померлого ОСОБА_3 .
Позивач вказує, що звернувся до Приватного нотаріусу та просив надати позивачу свідоцтво про право на спадщину до майна померлого ОСОБА_4 . Також позивач просив нотаріуса не видавати свідоцтво про спадщину відповідачці, адже він має намір звернутися до суду з питанням про позбавлення спадщини на будь-яке майно ОСОБА_3 .
Зазначене вище обґрунтовано позивачем тим, що ОСОБА_3 на момент смерті не проживала з померлим ОСОБА_4 , не додивлялась за ним та не хоронила його.
В свою чергу позивач доглядав за своїм братом, який був хворим, що підтверджується відповідними доказами.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що ОСОБА_3 не має права на спадщину на квартиру та земельної ділянки, так як не проживала з померлим з 2016 року, а тому просить судвстановити факт того, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не прийняла спадщину у вигляді квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельної ділянки, яка в цілому має площу 6,80 га та знаходиться на території Любопільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області і в цілому складається з сільськогосподарських угідь 6,80 га, з них ріллі 6,80 га. Кадастровий номер земельної ділянки 5122783800:01:001:0018; на 1/2 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 57,92 кв.м., житловою площею 41,83 кв.м., після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г. видавати свідоцтво про право на спадщину до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 спадкоємиці ОСОБА_3 та накладення арешту на все майно ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: Україна, Одеська область, Лиманський район, с. Ранжеве, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Заяву обґрунтовано тим, що на думку заявника, ОСОБА_3 не має право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , оскільки на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, тому, на його думку, право на спадкування має саме він, а не відповідач.
Ухвалою суду від 26.10.2021 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 та належать на праві приватної власності ОСОБА_4 . В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування та допиту свідків.
Заяву обґрунтовано тим, що 22.09.2021 представником позивача було здійснено адвокатські запити до Медико-соціального реабілітаційного центру «Дорога життя» та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з метою отримання інформації, яка послугує доказами на підтвердження його позовних вимог. Однак, станом на дату звернення до суду відповіді не надійшли, окрім як з Медико- соціального реабілітаційного центру «Дорога життя», у зв`язку з чим є необхідність у забезпечені доказів шляхом їх витребування у зазначених вище установах, а також у виклику та допиту свідків.
Ухвалою суду від 29.10.2021 у задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення доказів шляхом їх витребування відмовлено.
07.02.2022 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій він просить суд встановити факт того, що ОСОБА_3 не прийняла спадщину у вигляді квартири та частки земельної ділянки, усунути від права на спадкування ОСОБА_3 на квартиру та частину земельної ділянки.
Ухвалою суду від 10.02.2022 провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
26.05.2022 від позивача до справи надійшла заява про виклик свідків.
Ухвалою суду від 28.06.2022 заяву представника позивача адвоката Салманової Ф.А. про виклик свідків задоволено, вирішено викликати та допитати у якості свідків:
1) ОСОБА_6 (адреса проживання: АДРЕСА_4 );
2) ОСОБА_7 (адреса проживання: АДРЕСА_5 );
3) ОСОБА_8 (адреса проживання: АДРЕСА_6 );
4) ОСОБА_9 (адреса проживання: АДРЕСА_7 );
5) ОСОБА_10 (адреса проживання: АДРЕСА_8 );
6) ОСОБА_11 (адреса проживання: АДРЕСА_9 );
7) ОСОБА_12 (адреса проживання: АДРЕСА_9 ).
11.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він вказує, що від`їзд ОСОБА_3 до м. Ужгород пов`язаний з тяжкою хворобою її матері, котрій було необхідно надавати постійний догляд та лікувати. В той же час померлий ОСОБА_4 не потребував сторонньої допомоги, самостійно міг про себе подбати.
Відповідач вказує, що вони з померлим періодично бачились та навідувались один до одного, мали добрі стосунки. Питання про розірвання шлюбу чи поділ майна подружжя між ними ніколи не піднімалось, ніким не було ініційоване.
Стосовно поховання ОСОБА_4 відповідач зазначає, що саме вона займалась похованням померлого чоловіка, в той же час позивач в день смерті перебував за кордоном, на похоронах його не було та ніякої допомоги, в тому числі матеріальної він не приймав. У задоволенні позову просить відмовити.
22.07.2022 від відповідача до суду надійшла заява про виклик свідків.
Ухвалою суду від 02.08.2022 заяву представника відповідача адвоката Левіна В.В. про виклик свідків задоволено, вирішено викликати та допитати у якості свідків:
1) ОСОБА_13 (адреса проживання: АДРЕСА_10 );
2) ОСОБА_14 (адреса проживання: АДРЕСА_11 );
3) ОСОБА_15 (адреса проживання: АДРЕСА_12 );
4) ОСОБА_16 (адреса проживання: АДРЕСА_13 );
5) ОСОБА_7 (адреса проживання: АДРЕСА_14 );
6) ОСОБА_17 (адреса проживання: АДРЕСА_14 ).
20.10.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.04.2023 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час судового засідання призначеного на 20.09.2023 було допитано наступних свідків:
ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 .
Під час судового засідання ОСОБА_9 (товариш, колишній колега) зазначив, що квартиру померлий отримав службову та приватизував її ще до укладення шлюбу з відповідачкою. Під час смерті відповідачки не було поряд з ОСОБА_4 , з 2016 року вони не проживали разом.
Свідок ОСОБА_7 (товариш, колишній колега) зазначив, що подружжя померлого та відповідачки проживало дуже добре, а відповідачка поїхала доглядати батьків. Вказав, що брат померлого був з ним у поганих відносинах. Відповідачка декілька разів на рік приїздила до померлого.
Свідок ОСОБА_17 зазначив, що подружжя ОСОБА_19 жило добре. Зазначила, що відповідачка поїхала доглядати своїх батьків.
Свідок ОСОБА_15 (товариш, колишній колега) зазначив, що подружжя ОСОБА_19 жило добре. Після того як відповідачка поїхала в м. Ужгород доглядати своїх батьків, і чоловік і дружина їздили один до одного по декілька разів на рік.
Свідок ОСОБА_13 (знайомий, товариш, ставили машину на одній стоянці) підтвердив, що померлого та відповідачку знав з 2006 року, ніколи не чув щоб вони сварились. Вона приїздила в м. Одесу, а ОСОБА_4 в м. Ужгород.
Під час судового засідання 11.10.2023 свідок ОСОБА_14 (двоюрідна сестра ОСОБА_4 ) вказала, що подружжя було у гарних стосунках, часто дзвонили один одному та піклувались один про одного.
Інших свідків представники обох сторін просили суд не допитувати, оскільки з огляду на військовий стан вони не можуть з`явитися у судове засідання.
Суд, заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 64 роки помер ОСОБА_4 , про що 10.11.2020 видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
13.11.2020 приватним нотаріусом Андронакі Н.Г. була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 .
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
Статтею 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК Українивстановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зіст. 1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст.1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Застаттею 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Відповідно до частин третьої та п`ятоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина першастатті 1269 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Як вказує КЦС ВС у постанові від 17.10.2018 у справі № 200/21452/15-ц безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах. Доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім з огляду на те, що відповідач спадкоємець першої черги, заперечує право позивача на спадщину.
Позивачем на підтвердження безпорадного стану ОСОБА_4 було надано відповідь з Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області» з якої вбачається, що ОСОБА_4 знаходився в терапевтичному відділені з 19.10.2015 по 02.11.2015 з діагнозом ІХС, Атеросклеротичний кардіосклероз з постійною формую фіблиряції передсердь, перикардит, незначного ступеня вираженості перикардіального випоту.
Суд критично відноситься до вказаного доказу, адже він не підтверджує безпорадний стан ОСОБА_4 , крім того, вказаний документ підтверджує перебування в терапевтичному відділенні лише з 19.10.2015 по 02.11.2015.
На думку суду, перебування в терапевтичному відділенні протягом 14 днів за 5 років до дня смерті, не може бути належним доказом того, що ОСОБА_4 знаходився у безпорадному стані. Натомість, допитані судом свідки зазначили, що ОСОБА_4 був здоровою людиною та сторонньої допомоги за станом здоров`я не потребував.
Таким чином, суд приходить до висновку, що за відсутності будь-яких медичних документів які б свідчили про безпорадний стан ОСОБА_4 , будь-які показання свідків самі по собі не можуть бути достатнім доказом вказаного факту.
Щодо встановлення факту ухилення відповідачем від надання допомоги спадкодавцеві, суд зазначає наступне.
Допитані під час судового засідання свідки надали суду пояснення з яких слідує, що померлий ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_3 не припинили сімейні стосунки після її вимушеного від`їзду до м. Ужгород для догляду за своїми хворими батьками. Подружжя їздило один до одного та підтримували зв`язок по телефону. Друзі померлого стверджували, що ОСОБА_4 ніколи їм не говорив про те, що їх стосунки із дружиною зіпсувалися.
Водночас позивачем не надано належних доказів як того, що ОСОБА_4 потребував будь-якої сторонньої допомоги, так і того, що відповідачка ухилялась від надання такої допомоги спадкодавцеві. Посилання позивача на те, що ним особисто та іншими особами за його проханням надавалась постійна допомога померлому ОСОБА_4 жодними доказами підтверджено не було та спростовується показами свідків, наданими у судових засіданнях.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності правових підстав для задоволення його позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та усунення від права на спадкування відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.
Повний текст рішення суду складено 02.11.2023.
Суддя І.А. Павлик
Суд | Приморський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 11.10.2023 |
Оприлюднено | 06.11.2023 |
Номер документу | 114647490 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом. |
Цивільне
Приморський районний суд м.Одеси
Павлик І. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні