Рішення

від 02.11.2023 по справі 931/525/23

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/525/23

Провадження № 2/931/161/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 листопада 2023 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок,

в с т а н о в и в:

28червня 2023року відпозивача досуду надійшовпозов до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Володимирською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення інтересів держави щодо незаконного перебування у приватній власності громадян російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта від 07.04.2023 № 328442193 та № 328439048 у громадянина російської федерації ОСОБА_1 в приватній власності перебуває дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:04:000:0519, площею 0,1666 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2018 року № ННР 941170. Крім цього, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722485800:05:000:0666, площею 0,3824 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.2018 року № ННР 941172.

Разом із тим, окружною прокуратурою виявлено порушення ОСОБА_1 ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 25.10.2018 року по даний час) не відчужив їх, у зв`язку з чим є підстави для їх конфіскації у власність держави.

Просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельні ділянки які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 з кадастровими номерами 0722481200:04:000:0519 площею 0,1666 га та 0722485800:05:000:0666 площею 0,3824 га, які знаходяться на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області та стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури сплачену суму судового збору в сумі 2684 грн.

Ухвалою судді від 04 липня 2023 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Локачинського районного суду від 18 вересня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті, яке відкладено на 02 листопада 2023 року.

Прокурор у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. 02 листопада 2023 року від прокурора Володимирської окружної прокуратури Волинської області Грабовського О.О. надійшло клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи проводити без його участі, позовну заяву задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 87)

Представник ГУ Держгеокадастру у Волинській області у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. 12.10.2023 від представника ГУ Держгеокадастру у Волинській області Ковальчук О.В. надійшло клопотання, в якому позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, не заперечує щодо прийняття заочного рішення (а.с 86)

Відповідач ОСОБА_1 , зважаючи на його громадянство рф та місце проживання на території держави-агресора, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. В судове засідання 02 листопада 2023 року повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв та клопотань, відзиву від нього до суду не надходило.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивачів, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання щодо підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом, суд зважає на наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, за п. 76-77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду.

Згідно із ч. 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства, саме ГУ Держгеокадастру у Волинській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Оскільки Головнеуправління Держгеокадаструу Волинськійобласті увідповідності доположень ст.145ЗК України,Закону України«Про державнийконтроль завикористанням таохороною земель»,«Положення проГоловне управлінняДержгеокадастру вобласті» здійснюєдержавний нагляд(контроль)за дотриманняморганами державноївлади,органами місцевогосамоврядування,юридичними тафізичними особамивимог земельногозаконодавства тавстановленого порядкунабуття іреалізації правана землю,то вононаділене правомна поданнятакого родупозовів.Керуючись ст.23ЗУ «Пропрокуратуру»,окружною прокуратуроюнадіслано листивід 10.04.2023№50/1-861вих-23Головному управліннюДержгеокадастру уВолинській областіпро виявленіпорушення ізвимогою вжитизаходи щодоїх усунення,у томучислі всудовому порядку. Разом із цим, уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельних ділянок в дохід держави не вжито, лише листами від 20.04.2023 №10-3-0.414-1431/2-23 та від 03.05.2023 №0-3-0.42-1567/1/2-23 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів та одночасно ГУ Держгеокадастру у Волинській області не заперечувало щодо пред`явлення Володимирською окружною прокуратурою позову в їхніх інтересах про конфіскацію у власність земельних ділянок (а.с. 43, 44, 45).

На момент надходження даного позову прокурора до суду, ГУ Держгеокадастру у Волинській області самостійно не реалізувало своє процесуальне право, тому відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України прокурором у повній мірі підтверджено наявність достатніх підстав для здійснення захисту законних інтересів держави в суді у даній справі, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 за схожих обставин.

Положення ст. ст. 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗУ України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗУ України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог ст. 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 20.06.2016 документований національним паспортом іноземця серія і номер: НОМЕР_1 , виданий УФМС 670 РФ. Згідно запиту окружної прокуратури від 24.04.2023 №50/1-989вих23 з приводу того, чи видавався паспорт громадянина України ОСОБА_1 , Управлінням ДМСУ у Волинській області листом від 10.05.2023 №0712- 150/0712.1-23 надано інформацію, що останній за обліками управління не значиться (а.с. 46-47, 48). Крім цього, згідно інформації Управління Служби безпеки України у Волинській області №54/1/6/153-357 від 24.03.2023 щодо громадян російської федерації, які є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Волинської області, підтверджується той факт, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації (а.с. 49)

Згідно з поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:04:000:0519 та інформації з ДЗК вищевказана земельна ділянка, площею 0,1666 га зареєстрована в ДЗК 18.02.2014. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 25.05.2023 № НВ-9921092322023 становить 4 916,05 гривень (а.с. 7-13, 38)

Згідно з поземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 0722485800:05:000:0666 та інформації з ДЗК вищевказана земельна ділянка, площею 0,1666 га зареєстрована в ДЗК 02.03.2016. Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 25.05.2023 № НВ-9921092422023 становить 1 385,63 гривень (а.с. 14-33,39)

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2018, виданого приватним нотаріусом Локачинського районного натаріального округу Волинської області Дильним І.Г., ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , російська федерація) після смерті матері ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, площею 0,1666 га, що розташована за адресою: Волинська область, Локачинський район, Війницька сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 0722481200:04:000:0519, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (а.с. 40).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.2018, виданого приватним нотаріусом Локачинського районного натаріального округу Волинської області Дильним І.Г., ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , російська федерація) після смерті матері ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, площею 0,3824 га, що розташована за адресою: Волинська область, Локачинський район, Холопичівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 0722485800:05:000:0666, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (а.с. 41).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №328442193 від 07.04.2023 року, 25.10.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722481200:04:000:0519 площею 0.1666 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.34).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №328439048 від 07.04.2023 року, 25.10.2018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722485800:05:000:0666 площею 0.3824 га (а.с.35).

Окрім того, у даних інформаційних довідках зазначено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, 25 жовтня 2018 року набув право власності на вказані вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ННР 941170 від 25.10.2018 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом ННр 941172 від 25.10.2018 року, а тому, відповідно до приписів ст. 81 ЗК України, зобов`язаний був відчужити її протягом року.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом «е» частини 1 статті 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Частиною 5 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Враховуючи вище викладене, а також те, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземцем, набув 25 жовтня 2018 року у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Війницької сільської ради Локачинського району Волинської області (Затурцівська ОТГ Волинської області) та Холопичівської сільської ради Локачинського району Волинської області (Затурцівська ОТГ Волинської області), при цьому протягом року з моменту набуття права власності не здійснив їх відчуження, суд дійшов висновку про необхідність їх конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а тому позовні вимоги Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь Волинської обласної прокуратури 2684 грн. судового збору, сплаченого при пред`явленні даного позову.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 223, 247, 263-265, 280 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1, 19, 22, 80, 81, 125, 145 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 346, 354, 378 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельні ділянки, які на праві власності належать ОСОБА_1 із кадастровими номерами 0722481200:04:000:0519 площею 0,1666 га та 0722485800:05:000:0666, площею 0,3824 га, які знаходяться на території Затурцівської сільської ради Володимирського району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні на р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909915.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Володимирська окружна прокуратура, адреса місцезнаходження: 44702, м. Володимир, вул. Драгоманова, 31, Волинська область;

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, адреса місцезнаходження: 43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , російська федерація, паспорт іноземця НОМЕР_1 , виданий 20.06.2016 УФМС 670 РФ, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 02.11.2023 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко