Рішення

від 02.11.2023 по справі 904/2911/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2023м. ДніпроСправа № 904/2911/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)

до Повного товариства "Ломбард "Україна" Учасники - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Предславинське" (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19-А; ідентифікаційний код 30631919)

про стягнення 25 253 грн. 42 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2795/23 від 07.06.2023) до відповідача - Повного товариства "Ломбард "Україна" Учасники - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Предславинське" про стягнення 25 253 грн. 42 коп., що складає 19 978 грн. 21 коп. - основного боргу за Типовим індивідуальним договором від 01.10.2021 №1179/жб/1, 580 грн. 66 коп. - 3% річних, 3 920 грн. 96 коп. - компенсації за інфляційні втрати, 706 грн. 46 коп. - пені та 67 грн. 13 коп. - плати за абонентське обслуговування.

Також просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп. та розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№31523/23 від 27.06.2023) на позовну заяву про стягнення за надання послуг з постачання теплової енергії просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог до відповідача в повному обсязі та посилається на наступне: - відповідач не укладав з позивачем Типовий договір індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 та його не акцептував, так як з 2013 по сьогоднішній день послуги з постачання теплової енергії в приміщення надаються на підставі договору від 30.10.2013 №1179, укладеним між позивачем та відповідачем, який не припинено жодної із сторін на підставі п.10.3 договору №1179; - вже після публікації Типового договору 01.10.2021 позивач та відповідач, підписавши додаткові угоди №9 від 23.11.2021 та №10 від 26.11.2021 до договору №1179, підтвердили своє небажання застосовувати до свої правовідносин з постачання теплової енергії в приміщення Типовий договір, а підтвердили дію договору №1179; - Типовий договір між позивачем та відповідачем не діяв і не діє , а всі правовідносини щодо постачання теплової енергії в приміщення базуються на діючому між сторонами договорі №1179, за яким відповідач отримував та оплачував послуги позивача; - підтвердженням не акцептування відповідачем Типового договору та відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію щодо приміщення за договором №1179 є оплата відповідачем позивачу за договором №1179 тільки в квітні-травні 2023 30 206 грн. 62 коп.; - відповідач не отримував від позивача рахунки-фактури та акти прийняття теплової енергії за Типовим договором, то і в додатках до позову відсутні підписані відповідачем копії актів приймання-передачі теплової енергії за Типовим договором та описи цінних листів, які б засвідчили, що такі рахунки-фактури та акти прийняття теплової енергії за Типовим договором позивач направляв відповідачу; - частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач у відповіді (вх.№34475/23 від 12.07.2023) на відзив на позовну заяву просить позовні вимоги про стягнення заборгованості за типовим індивідуальним договором від 01.11.2011 №1179/жб/1 задовольнити повністю, посилаючись на наступне: - з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; - факт отримання відповідачем послуги підтверджується актами подачі теплоносія на будівлю, що містяться в матеріалах справи; - послуга з постачання теплової енергії була надана відповідачу належним чином і у повному обсязі, що не спростовується останнім; - дійсно, між позивачем та відповідачем 30.10.2013 був укладений договір №1179 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді; - за вказаним договором №1179 позивачем послуги надавалися виключно до 31.10.2021, акти приймання-передачі теплової енергії за наступні періоди не складалися, нарахування не здійснювалися; - у зв`язку зі змінами в законодавстві з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем фактичну були укладені Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №1179/жб/1 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса (колишня назва - Тухачевського), буд. 81, приміщення 4 та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №1179/жб/2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Стасова, 9, приміщення 19; - у зв`язку з тим, що на момент укладення Типових індивідуальних договорів №1179/жб/1 та №1179/жб/2 за відповідачем рахувалася заборгованість за Договором №1179, що підтверджується актом звірки за період листопад 2021 - червень 2023, договір №1179 від 30.10.2013 продовжував діяти в частині виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо сплати коштів за фактично надані послуги; тому з відповідачем і укладалися додаткові угоди №9 та №10 до договору №1179, якими передбачено внесення змін до договору відносно тарифів на теплову енергію та відносно зміни платіжних реквізитів; - відповідач за період листопад 2021 - березень 2023 отримував від позивача послугу з постачання теплової енергії і не заперечує цей факт, та навіть здійснює оплату наданих послуг, зазначаючи в платіжних документах відповідні періоди.

Відповідач у заперечені (вх.№35483/23 від 18.07.2023) на відповідь на відзив на позовну заяву просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідача в повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги позивача базуються на Типовому індивідуальному договорі від 01.11.2021, який не укладався між позивачем та відповідачем будь-яким способом, а правовідносини щодо надання послуг з постачання теплової енергії в Приміщенні регламентуються договором №1179 від 30.11.2013, за умовами якого позивачем позовних вимог до відповідача не заявлено.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль", як виконавцем, та відповідачем - Повним товариством "Ломбард "Україна" Учасники - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Предславинське", як споживачем, було укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) (а.с.15-19).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення, приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору).

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 Договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний обік теплової енергії та водопостачання" та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Пунктом 30 Договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019 №71, ст.2507) - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.

Відповідно до пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Згідно з пунктом 33 Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (підпункт 3 пункту 41 договору).

Згідно з пунктом 47 Договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору).

Факт поставки теплової енергії у період з 01.12.2021 по 31.03.2023 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №81 по вул. Тухачевського (після перейменування - Едуарда Фукса) у м. Кривий Ріг, в якому знаходиться приміщення 4 відповідно до рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022", від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023" та від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023", а саме:

- від 27.10.2021, з якого вбачається, що з 27.10.2021 подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: вул. Едуарда Фукса, 81 (а.с.22);

- від 01.04.2022 №341, з якого вбачається, що з 01.04.2022 припинено подачу теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: вул. Едуарда Фукса, 81 (а.с.23);

- від 02.11.2022 №164, з якого вбачається, що з 02.12.2022 подано теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: вул. Едуарда Фукса, 81 (а.с.24);

- від 23.03.2023, з якого вбачається, що з 23.03.2023 припинено подачу теплоносія на житловий будинок за адресою: вул. Едуарда Фукса, 81 (а.с.25).

В матеріалах справи місяться копії рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради 22.09.2021 №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022", від 23.03.2022 №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022", від 28.09.2022 №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023" та від 22.03.2023 №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023" (а.с.26-29).

Як вбачається у будинку №81 по вул. Едуарда Фукса у місті Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом від 10.10.2019 введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії, відповідно до якого проведено технічний огляд вузла обліку теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 81 (а.с.20).

На виконання умов Договору позивачем у період з грудня 2021 по листопад 2022 включно та у березні 2023 було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 20 878 грн. 75 коп. (з урахуванням акту від 02.03.2022 №9097 на загальну суму - 8 255 грн. 36 коп. (зі знаком "-") (а.с.39) та від 30.04.2022 №3732 на загальну суму - 213 грн. 98 коп. (зі знаком "-")), а також надано послугу з абонентського обслуговування на загальну суму 67 грн. 13 коп., що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг), а саме:

- від 31.12.2021 №11081 (за грудень 2021) на загальну суму 6 381 грн. 32 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе також плату за абонентське обслуговування (а.с.31);

- від 31.01.2022 №1791 (за січень 2022) на загальну суму 9 572 грн. 59 коп., з урахуванням ПДВ, що включає також плату за абонентське обслуговування (а.с.34);

- від 28.02.2022 №5202 (за лютий 2022) на загальну суму 5 092 грн. 85 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе також плату за абонентське обслуговування (а.с.37);

- від 31.03.2022 №11532 (за березень 2022) на загальну суму 5 471 грн. 81 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе також плату за абонентське обслуговування (а.с.41);

- від 30.11.2022 №27085 (за листопад 2022) на загальну суму 3591 грн. 21 коп. з урахуванням ПДВ, що включає в себе також плату за абонентське обслуговування (а.с.47);

- від 31.03.2023 №8715 (за березень 2023) на загальну суму 1 305 грн. 44 коп., з урахуванням ПДВ, що включає в себе також плату за абонентське обслуговування (а.с.51);

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено рахунки-фактури на оплату наданих послуг, а саме:

- від 31.12.2021 №11081 на загальну суму 6 381 грн. 32 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.32);

- від 31.01.2022 №1791 на загальну суму 9 572 грн. 59 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.35);

- від 28.02.2022 №5202 на загальну суму 5 092 грн. 85 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.37);

- від 31.03.2022 №09452 на загальну суму 5 471 грн. 81 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.42);

- від 30.11.2022 №27085 на загальну суму 3591 грн. 21 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.48);

- від 31.03.2023 №8715 на загальну суму 1 305 грн. 44 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.52).

В матеріалах справи містяться копії супровідних листів позивача, згідно з якими позивач направляє відповідачу рахунки-фактури та для підпису у двох примірниках акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) та просить підписати та повернути з печаткою другий примірник акту (а.с.30, 33, 36, 38, 40, 43, 46, 49).

Також матеріали справи містять копії реєстрів на відправлення рекомендованої кореспонденції АТ "Криворізька теплоцентраль" та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення(а.с.30, 33, 36, 38, 40, 43, 46, 50).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата відповідачем за спожиту теплову енергію та надані послуги з абонентського обслуговування в повному обсязі не проведена, внаслідок чого позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила), Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Пунктом 3 Правил визначено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого від 06.04.2023 №328241005 Повне товариство "Ломбард "Україна" Учасники - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Предславинське" є власником нежитлового приміщення за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського, буд. 81, приміщення 4, загальною площею 41,6 кв.м. Технічний опис: нежиле приміщення ломбарду після реконструкції квартири, вбудоване в перший поверх житлового будинку (а.с.11).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Згідно з пунктом 40 Правил споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов`язок укласти договір з теплопостачальною організацією.

Факт поставки теплової енергії у період з 01.12.2021 по 31.03.2023 підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок №81 по вул. Тухачевського, в якому знаходиться приміщення №4. Подача та припинення подачі теплоносія здійснюється на виконання рішень Виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

Заперечень факту отримання теплової енергії в спірному періоді відповідачем не надано, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Як вбачається, позивачем як виконавцем послуг 01.10.2021 на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Позивач стверджує, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу останнього не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку №81, по вул. Тухачевського (після перейменування - Едуарда Фукса) у м. Кривий Ріг про обрання моделі договірних відносин.

Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням умов Договору та положень статті 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленої теплової енергії за загальний період з 01.12.2021 по 31.03.2022 включно та плати за абонентське обслуговування за загальний період з 01.12.2021 по 31.03.2022 включно є таким, що настав, так:

- за актом від 31.12.2021 №11081 (за грудень 2021) - 31.01.2022;

- за актом від 31.01.2022 №1791 (за січень 2022) - 28.02.2022;

- за актом від 28.02.2022 №5202 (за лютий 2022) - 31.03.2022;

- за актом від 31.03.2022 №11532 (за березень 2022) - 02.05.2022 (30.04.2022 - субота, вихідний день; перший за ним робочий день - 02.05.2022, понеділок).

- за актом від 30.11.2022 №27085 (за листопад 2022) - 02.01.2023 (31.12.2022 - субота, вихідний день; перший за ним робочий день - 02.01.2023, понеділок).

- за актом від 31.03.2023 №8715 (за березень 2023) - 30.04.2023.

Судом враховано, що відповідно до довідки від 26.04.2023 №33 стосовно відображення оплати в регістрах бухгалтерського обліку АТ "Криворізька теплоцентраль" (а.с.54) позивачем 12.04.2023 отримано на розрахунковий рахунок кошти від відповідача в сумі 9 969 грн. 70 коп.

Як вбачається, отримані кошти відображені в регістрах бухгалтерського обліку позивача наступним чином, зокрема, грошові кошти в розмірі 900 грн. 54 коп. зараховано в рахунок сплати за договором №1179/жб/1 за грудень 2021.

З урахуванням викладеного розмір заборгованості за поставлену теплову енергію за Договором складає 19 978 грн. 21 коп. (20 878 грн. 75 коп. - 900 грн. 54 коп.); сума заборгованості за абонентське обслуговування за Договором складає 67 грн. 13 коп.

Доказів сплати відповідачем заборгованості позивачу на момент розгляду справи суду не надано, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 19 978 грн. 21 коп. та стягнення заборгованості за абонентське обслуговування в розмірі 67 грн. 13 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнений пунктом 7: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятою відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 № 630 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Отже, вищевказаним законом строк, встановлений, зокрема частиною 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 45 Договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Як вбачається позивачем нараховано пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за прострочення сплати за спожиту теплову енергію в розмірі 706 грн. 46 коп. за загальний період з 01.02.2022 по 15.05.2023 включно.

Судом враховано, що розмір нарахованої позивачем пені не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування за двома актами, а саме:

- за актом від 31.03.2022 №11532 (за березень 2022). Так, строк оплати за вказаним актом є таким, що настав - 02.05.2022 (30.04.2022 - субота, вихідний день; перший за ним робочий день - 02.05.2022, понеділок); отже, прострочення - з 03.05.2022; проте, позивачем помилково здійснено нарахування за період з 02.05.2022 по 15.05.2023;

- за актом від 30.11.2022 №27085 (за листопад 2022) - 02.01.2023 (31.12.2022 - субота, вихідний день; перший за ним робочий день - 02.01.2023, понеділок); отже, прострочення - з 03.01.2023; проте, позивачем помилково здійснено нарахування за період з 02.01.2023 по 15.05.2023.

Після перевірки розрахунку суду, з урахуванням зазначеного вище, розмір пені за загальний період з 01.02.2022 по 15.05.2023 включно складає 705 грн. 76 коп.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 3 920 грн. 96 коп. за загальний період з лютого 2022 по квітень 2023 включно, а також нараховано 3% річних за прострочення сплати в розмірі 580 грн. 66 коп. за загальний період з 01.02.2022 по 15.05.2023 включно.

Суд погоджується з наданим розрахунком інфляційних нарахувань, вважає його арифметично правильним.

При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування за двома актами, а саме:

- за актом від 31.03.2022 №11532 (за березень 2022). Так, строк оплати за вказаним актом є таким, що настав - 02.05.2022 (30.04.2022 - субота, вихідний день; перший за ним робочий день - 02.05.2022, понеділок); отже, прострочення - з 03.05.2022; проте, позивачем помилково здійснено нарахування за період з 02.05.2022 по 15.05.2023;

- за актом від 30.11.2022 №27085 (за листопад 2022) - 02.01.2023 (31.12.2022 - субота, вихідний день; перший за ним робочий день - 02.01.2023, понеділок); отже, прострочення - з 03.01.2023; проте, позивачем помилково здійснено нарахування за період з 02.01.2023 по 15.05.2023.

Після перерахунку суду, з урахуванням зазначеного вище, розмір 3% річних за загальний період з 01.02.2022 по 15.05.2023 включно складає 580 грн. 09 коп.

Щодо заперечень відповідача

З приводу заперечень відповідача та посилання на наявність укладеного між сторонами та діючого на теперішній час договору №1179 від 30.10.2013, до якого було підписано додаткові угоди №9 від 23.11.2021 та №10 від 26.11.2021 суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається, між сторонами дійсно було укладено договір від 30.10.2013 №1179 (а.с.75-89), проте з 01.11.2021 у зв`язку зі змінами в законодавстві між сторонами фактично було укладено, зокрема, Типовий договір №1179/жб/1 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едурада Фукса (колишня назва - Тухачевського), буд. 81, приміщення №4.

У зв`язку з тим, що на момент укладення Типового договору за відповідачем рахувалася заборгованість за договором від 30.10.2013 №1179, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період з листопада 2021 по червень 2023, сформованим позивачем (а.с.111), договір від 30.10.2013 №1179 продовжував діяти в частині виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо сплати коштів за фактично надані послуги. Тому сторонами й було укладено додаткові угоди №9 та №10 до договору від 30.10.2013 №1179.

Відповідачем не спростовано факт отримання послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 по березень 2023.

Як вбачається, з копії акту звірки, оформленого позивачем, нарахування за теплову енергію за договором від 30.10.2013 №1179 було припинено з 01.11.2021, тобто з дати укладення між сторонами Типового індивідуального договору.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту надання відповідачеві послуг з поставки теплової енергії та абонентського обслуговування за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який був укладений сторонами 01.11.2021, є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо постачання теплової енергії та абонентського обслуговування за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який був укладений сторонами 01.11.2021 позивачем відповідачу, є більш вірогідними порівняно з постачанням теплової енергії та абонентським обслуговуванням за іншим договором.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд не приймає, відхиляє аргументи відповідача, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 683 грн. 87 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до Повного товариства "Ломбард "Україна" Учасники - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Предславинське" (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19-А; ідентифікаційний код 30631919) про стягнення 25 253 грн. 42 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути Повного товариства "Ломбард "Україна" Учасники - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Всесвіт" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Предславинське" (03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19-А; ідентифікаційний код 30631919) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 19 978 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 21 коп. - заборгованості за спожиту теплову енергію, 67 (шістдесят сім) грн. 13 коп. - заборгованості за абонентське обслуговування, 3 920 (три тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 96 коп. - інфляційних нарахувань, 705 (сімсот п`ять) грн. 76 коп. - пені, 580 (п`ятсот вісімдесят) грн. 09 коп. - 3% річних та 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 87 коп. - витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

02.11.2023