Рішення

від 03.11.2023 по справі 908/2607/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/79/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2023 Справа № 908/2607/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛАЙН ІНВЕСТ (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, кімн. 30, ідентифікаційний код 33328270)

до відповідача Обслуговуючого гаражного кооперативу АВТО-ПЛАН СВ (69017, м. Запоріжжя, О. Хортиця, Будинок відпочинку, буд. 32, кімн.1, ідентифікаційний код 34868878)

про виселення

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. б/н від 14.08.2023 (вх. №2830/08-07/23) Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛАЙН ІНВЕСТ про виселення Обслуговуючого гаражного кооперативу АВТО-ПЛАН СВ з нежитлового приміщення площею 28,8 кв. м., що складається з трансформаторної підстанції в будівлі літ. С інв. № 0009, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, буд. 60.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором оренди в частині оплати орендної плати, що є підставою для виселення відповідача з нежитлового приміщення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 17.08.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2607/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 22.08.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 04.09.2023 включно.

31.08.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 22.08.2023.

Оскільки, справа за поданою позовною заявою не відноситься до визначеного в ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи те, що справа за своїм характером не є складною, суд дійшов до висновку, що справа є малозначною та має розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2607/23; присвоєно справі номер провадження 19/79/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвала суду від 05.09.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2607/23, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була отримана відповідачем 02.10.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі № 908/2607/23.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій сплив. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 05.09.2023 у справі № 908/2607/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2607/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 03.11.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛАЙН ІНВЕСТ (далі - Орендодавець) та Обслуговуючим гаражним кооперативом АВТО-ПЛАН СВ (далі - Орендар) був укладений Договір оренди № 1 Є (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування нежитлове приміщення площею 28,8 кв. м., що складається з трансформаторної підстанції в будівлі літ. С інв. № 0009, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі Орендоване приміщення). Вартість майна складає його відновну вартість 909 800,00 грн, з урахуванням індексації, відповідно до ч. 2 ст. 284 ГК України.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що приміщення вважається переданим Орендарю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі нежитлового приміщення, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Повернення приміщення Орендодавцю здійснюється шляхом фактичної його передачі по акту прийому-повернення нежитлового приміщення підписаного сторонами Договору (п. 2.3 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2023 Орендодавцем було передано Орендарю нежитлове приміщення площею 28,8 кв. м., що складається з трансформаторної підстанції в будівлі літ. С інв. № 0009, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка Карого, буд. 60, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору встановлено, що орендна плата в місяць становить 10 000,00 грн без ПДВ. Щомісячний розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції, який діє на дату здійснення індексування та встановлення Міністерством статистики України. Індексування розміру орендної плати здійснюється Орендарем з наростаючим підсумком.

Сума орендної плати вноситься Орендарем в розмірах і в спосіб виходячи з умов цього Договору. Орендна плата обумовлена Договором повинна перераховуватись орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця, щомісяця до 10 числа поточного (розрахункового) місяця (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору сторонами узгоджено, що Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату та інші платежі, згідно з умовами Договору. У разі прострочення Орендарем орендного платежу понад 30 днів після встановленого терміну, допуск співробітників Орендаря в орендоване приміщення припиняється. Орендодавцю за актом прийому-повернення передається орендоване приміщення і майно. Допуск орендаря на територію підприємства припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись рахунки-фактури на оплату оренди за приміщення щомісячно по 10 000,00 грн, а смае: № ЄЛ-0000002 від 01.01.2023, № ЄЛ-0000003 від 01.02.2023, № ЄЛ-0000004 від 01.03.2023, № ЄЛ-0000005 від 01.04.2023, № ЄЛ-0000006 від 01.05.2023, № ЄЛ-0000007 від 01.06.2023, № ЄЛ-0000008 від 01.07.2023 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ЄЛ-0000001 від 31.01.2023, № ЄЛ-0000002 від 28.02.2023, № ЄЛ-0000003 від 31.03.2023, № ЄЛ-0000004 від 30.04.2023, № ЄЛ-0000005 від 31.05.2023, № ЄЛ-0000006 від 30.06.2023, № ЄЛ-0000007 від 31.07.2023.

Судом встановлено, що вказані вище рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані з боку Орендодавця та Орендаря, та скріплені печатками підприємств без заперечень та зауважень.

Позивач посилався на те, що відповідач орендну плату за період з 01.01.2023 по 01.07.2023 не сплатив.

Позивачем 31.07.2023 вручено відповідачу лист-повідомлення, відповідно до якого Орендодавець вказав Орендарю, що заборгованість з орендної плати у останнього за Договором оренди № 1 Є від 01.01.2023 складає 70 000,00 грн та вказав, що з 01.08.2023 Договір оренди вважається розірваний.

Вказаний лист-повідомлення отриманий 31.07.2023 директором Обслуговуючого гаражного кооперативу АВТО-ПЛАН СВ Фісун Т.А., про що свідчить відмітка «Отримала» з підписом на вказаному листі та скріпленою печаткою підприємства відповідача.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що цей Договір діє з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством і цим Договором (п. 8.4 Договору).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що в разі припинення Договору, в тому числі достроково, Орендар зобов`язаний передати по акту прийому-повернення орендоване приміщення Орендодавцю в день припинення Договору.

Акту прийому-повернення орендованого приміщення матеріали справи не містять.

Невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо звільнення Орендованого приміщення, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про виселення.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 1 ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом вище, 4.4 Договору закріплено обов`язок відповідача своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 ЦК України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Наведеною нормою законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено судом вище, відповідач в період з січня 2023 року по липень 2023 року не виконав взяті на себе зобов`язання в частині оплати орендної плати за Договором.

Наявність такого прострочення є підставою для відмови позивачем від Договору оренди згідно приписів ст. 782 ЦК України.

31.07.2023 позивач вручив відповідачу лист-повідомлення, відповідно до якого Орендодавець вказав Орендарю, що заборгованість з орендної плати у останнього за Договором оренди № 1 Є від 01.01.2023 складає 70 000,00 грн та вказав, що з 01.08.2023 Договір оренди вважається розірваний.

Враховуючи вищевикладене, то в силу приписів ч. 2 ст. 782 ЦК України Договір оренди є розірваним з моменту отримання орендарем листа-повідомлення, а саме: 31.07.2023.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що в разі припинення Договору, в тому числі достроково, Орендар зобов`язаний передати по акту прийому-повернення орендоване приміщення Орендодавцю в день припинення Договору.

Пунктом 4.8 Договору сторонами узгоджено, що Орендар зобов`язаний в разі припинення Договору, повернути Орендодавцю орендоване приміщення в день припинення Договору, в належному стані, але не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу

Відповідно до ч. 1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів повернення майна з оренди.

Враховуючи порушенням Орендарем своїх зобов`язань за Договором, несплату орендної плати, розірванням Договору оренди та відповідно відсутність правових підстав для використання відповідачем орендованого приміщення, суд вважає обґрунтованою вимогу про виселення Обслуговуючого гаражного кооперативу АВТО-ПЛАН СВ з нежитлового приміщення площею 28,8 кв. м., що складається з трансформаторної підстанції в будівлі літ. С інв. № 0009, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Обслуговуючий гаражний кооператив АВТО-ПЛАН СВ (69017, м. Запоріжжя, О. Хортиця, Будинок відпочинку, буд. 32, кімн.1, ідентифікаційний код 34868878) з нежитлового приміщення площею 28,8 кв.м., що складається з трансформаторної підстанції в будівлі літ. С інв. № 0009, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка - Карого, буд. 60.

3. Стягнути з Обслуговуючого гаражного кооперативу АВТО-ПЛАН СВ (69017, м. Запоріжжя, О. Хортиця, Будинок відпочинку, буд. 32, кімн.1, ідентифікаційний код 34868878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛАЙН ІНВЕСТ (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, кімн. 30, ідентифікаційний код 33328270) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 03.11.2023.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.