Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/5450/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/5450/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБ ОРІОН"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ПРОЕКТ";

про стягнення 233 792,25 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СНАБ ОРІОН"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ПРОЕКТ" заборгованість у розмірі 233 792,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов договору поставки № СО 30-01/22 від 30.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5450/23, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2023.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5450/23 до судового розгляду по суті на 12.09.2023.

У судовому засіданні 12.09.2023 судом було оголошено перерву до 17.10.2023.

У судове засідання 17.10.2023 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту п`ятого частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/5450/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 12.04.2023, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

17.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СНАБ ОРІОН" (далі також - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУД ПРОЕКТ" (далі також - відповідач, покупець) укладено договір поставки № СО 30-01/22 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого, за цим договором постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, загальна вартість договору складається із сум всіх накладних, за якими був поставлений товар згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору, асортимент, кількість та ціна на товар визначаються сторонами в накладних.

Як передбачено п. 3.5. договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Степана Бандери, 36, ТРЦ "Blockbuster Mall") в розумінні Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-2010). Витрати, пов`язані із доставкою товару несе постачальник.

У п. 3.6. договору сторони передбачили, що при передачі товару постачальник зобов`язаний передати всю, належним чином оформлену документацію на товар, зокрема, але не виключно: ??товарно-транспортну накладну; ??видаткову накладну; ??завірену копію документу, що посвідчує якість товару; ??ветеринарне свідоцтво форми №2 (у разі необхідності); ??декларацію постачальник.

Пунктом 5.1. договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару за умови надання покупцю усіх необхідних документів, передбачених п. 3.6. цього договору.

Як вбачається з п. 5.4. договору, оплата здійснюється в українських гривнях згідно з виставленим рахунком. У випадку існування заборгованості покупця перед постачальником, здійснені покупцем оплати спрямовуються на погашення такої заборгованості, а постачальник має право призупинити відвантаження товару до моменту погашення заборгованості ціна товару встановлена з урахуванням умов цього договору та кон`юнктури ринку і відповідає рівню звичайних (справедливих ринкових) цін.

За змістом п. 7.1., 7.2. договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2022 року. Кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку, шляхом надсилання письмового повідомлення іншій стороні рекомендованим/цінним листом не менше ніж за 30 календарних днів до бажаної дати розірвання. Датою розірвання договору вважається дата зазначена у письмовому повідомленні сторони. Розірвання цього договору не звільняє сторони від виконання усіх зобов`язань, передбачених цим договором, які не були виконані до дати розірвання, а також не звільняє постачальника від відповідальності, що виникає внаслідок невиконання будь-яких його зобов`язань.

Позивач вказує, що у період з 03.01.2022 по 23.02.2022 поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 403 792,25 грн, а відповідач в свою чергу, із затримками, сплатив лише 170 000,00 грн, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 233 792,25 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом першим частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, у період з 03.01.2022 по 23.02.2022 поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 403 792,25 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені їх печатками.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні були виписані відповідно до договору поставки № CO 30-01/22 від 30.12.2021, про що зазначено у вказаних накладних та які підписані сторонами без зауважень та скріплені їх печатками.

Проти факту поставки вказаного товару загальною вартістю 403 792,25 грн відповідач не заперечує.

Більш того, судом також встановлено, що відповідачем платіжними дорученнями № 1392 від 09.02.2022, №1461 від 15.02.2022, № 1503 від 17.02.2022, № 1527 від 22.02.2022 та меморіальним ордером № _2А023/177 від 10.02.2022 перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 170 000,00 грн.

Також суд вказує, що у вказаних платіжних документах як призначення платежу вказано: сплата за овочі згідно договору договір №СО 30-01/22 від 30.12.2021 р. у т.ч. ПДВ 20%.

Таким чином, суд вказує, що сторони вчиняли конклюдентні дії із здійснення поставки товару й часткової оплати вартості поставленого товару саме на виконання умов договору №СО 30-01/22 від 30.12.2021 та чим фактично підтвердили укладання вказаного договору.

А відтак, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 233 792,25 грн. Доказів оплати вартості поставленого товару відповідачем до суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення п. 5.1. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються протягом 21 (двадцять один) календарних днів з моменту поставки кожної партії товару за умови надання покупцю усіх необхідних документів, передбачених п. 3.6. цього договору.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Також позивач просить стягнути з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що 08.12.2022 між позивачем (далі - клієнт) та адвокатом Петренко Галиною Вікторівною (далі - адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну клієнту правову допомогу, зокрема, але не виключно:

1.1.1. Представляти та захищати інтереси клієнта у будь-яких підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, зокрема, але не виключно у: органах державної виконавчої служби; Верховному Суді (в тому числі Великій Палаті Верховного суду, Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду, Касаційному господарському суду у складі Верховного суду, Касаційному цивільному суді у складі Верховного суду); Вищому суді з питань інтелектуальної власності; Вищому антикорупційному суді; апеляційних судах; апеляційних господарських судах; апеляційних адміністративних судах; судах загальної юрисдикції; місцевих загальних судах; господарських судах; окружних господарських судах; окружних адміністративних судах; Міністерстві юстиції України, зокрема, але не виключно, в частині питань здійснення реєстраційних та нотаріальних дій; органах державної виконавчої служби; органах адвокатського самоврядування; органах нотаріату і перед посадовими особами нотаріату; органах Державної фіскальної служби України; Генеральній прокуратурі України; регіональних прокуратурах; місцевих прокуратурах; військових прокуратурах; Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі; Службі безпеки України та ї регіональних органах; центральному органі управління поліцією; територіальних органах поліції; Міністерстві внутрішніх справ України; територіальних органах з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ; територіальних органах, закладах, установах і підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України; Національному антикорупційному бюро України та його територіальних управліннях; Національному агентстві з питань запобігання корупції;

1.1.2. Надавати клієнту консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо застосування чинного законодавства України, надавати інші види правової допомоги в обсягах та на умовах, передбачених законодавством, договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 4.1. договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15 000,00 грн, шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката, зазначений в договорі, не пізніше ніж за 5 днів до моменту подачі до Господарського суду м. Києва позовної заяви про стягнення з ТОВ "ФУД ПРОЕКТ" заборгованості згідно договору поставки № CO 30-01/22.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 65174950 від 24.03.2023, позивач перерахував на користь адвоката грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять ані доводів щодо не співрозмірності заявлених витрат, ані клопотання про їх зменшення.

За наведених обставин, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ПРОЕКТ" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 32/2, ідентифікаційний код 43418516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНАБ ОРІОН"</a> (03170, м. Київ, вул. Янтарна, буд. 5-В, ідентифікаційний код 43900356) заборгованість у розмірі 233 792 (двісті тридцять три тисячі сімсот дев`яносто дві) грн 25 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 506 (три тисячі п`ятсот шість) грн 89 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.10.2023.

Суддя О.В. Мандриченко