Рішення

від 02.11.2023 по справі 910/12234/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2023Справа № 910/12234/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/12234/23

За позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Метал»

про стягнення 59947,82 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Метал» (далі - відповідач) про стягнення 59947,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №АК1805 від 18.05.2022, у визначений договором строк не в повному обсязі поставив узгоджений товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення попередню оплату у розмірі 28000,00 грн, штраф у розмірі 0,5% в сумі 24334,42 грн, штраф у розмірі 10% в сумі 3728,40 грн, пеню у розмірі 3333,47 грн, 3% річних у розмірі 186,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 365,12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12234/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, будинок 52, офіс 215А.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 була отримана відповідачем - 14.08.2023.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2022 року між Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АК-Метал» (далі - постачальник) було укладено договір поставки №АК1805 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його.

Умовами пунктів 1.2 та 1.3 договору визначено, що ціна кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, його найменування, марка, вид, сорт, одиниця виміру, а також обсяг та строки поставки товару вказуються в додатках (специфікаціях) та/або додаткових угодах до цього договору. Загальна ціна договору становить суму усіх партій товару по всіх специфікаціях (додатках) до даного договору.

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах: DDP, склад покупця, м. Жидачів. Разом з поставкою товару постачальник зобов`язується надати покупцю оригінали документів: рахунок-фактура; акт приймання-передачі товару; товарно-транспортна накладна; видаткова накладна.

Відповідно до пунктів 4.1.1 та 4.1.2 договору постачальник зобов`язується своєчасно поставити товар належної якості. Разом з поставкою товару надати покупцеві оригінали документів передбачені п.п. 2.2, 3.2 договору, оформлені державною мовою, із відображенням повних реквізитів, які характеризують товар, відповідно до умов цього договору.

Покупець зобов`язаний своєчасно оплатити за поставлений товар належної якості (пункт 4.2.1 договору).

Пунктами 5.2 та 5.3 договору встановлено, що покупець оплачує товар на наступних умовах, вказаних в додатку. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з рахунку покупця.

У разі отримання передоплати та невиконання зобов`язань з поставки товару, постачальник зобов`язаний протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від покупця вимоги/листа повернути на поточний рахунок покупця отримані в якості попередньої оплати грошові кошти в повному обсязі.

Згідно пункту 6.1 договору право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товару від постачальника покупцю, що підтверджується підписаним актом приймання-передачі товару та/або видатковою накладною.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що у разі порушення строків поставки товару згідно умов даного договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення триватиме більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності). Строк дії договору закінчується 31.12.2023 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від необхідності належного виконання своїх обов`язків за даним договором та не звільняє від відповідальності за їх неналежне виконання. Сторони можуть продовжити строк дії договору підписавши додаткову угоду до цього договору.

07.02.2023 року сторонами було підписано специфікацію до договору від 18.05.2023 (далі - специфікація), умовами пункту 1 якої встановили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний товар: кутник 25х25 мм 3,0 мм, S235 JR, 6 м (ГОСТ 2590-88) кількістю 0,45 тн на суму 17550,00 грн без ПДВ; кутник 63х63 мм 5,0 мм, 6 м (Стандарт, EN 10056) кількістю 0,22 тн на суму 8580,00 грн без ПДВ та круг 6,5 мм 3 ПС, 6 м (ГОСТ 8509-93) кількістю 130 кг на суму 4940,00 грн без ПДВ.

Пунктом 2 специфікації сторони встановили, що загальна вартість товару, що поставляється за цією специфікацією, складає: 37284,00 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят чотири гривні 00 копійок), в т. ч. ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 3 специфікації строк поставки товару: 7 (сім) календарних днів від дати 100% передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 3 специфікації, на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №32 від 06.02.2023, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 37284,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №39634 від 16.02.2023.

Отже, з урахуванням дати сплати коштів та пункту 3 специфікації, відповідач мав здійснити поставку погодженого товару на загальну суму 37284,00 грн в строк до 23.02.2023 включно.

23.03.2023 року від відповідача надійшов гарантійний лист №37, у якому останній гарантував поставку узгодженого товару до 11.04.2023.

21.04.2023 року відповідачем було частково поставлено узгоджений товар на суму 5928,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №28 від 21.04.2023.

Цього ж дня, позивач звернувся до відповідача з листом №57/21, у якому просив повернути попередню оплату у розмірі 31356,00 грн, за недопоставлений товар

05.05.2023 року відповідачем було повернуто частину одержаної від позивача попередньої оплати на забезпечення зобов`язання за договором у розмірі 3356,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №132540 від 05.05.2023 з призначенням платежу: «повернення грошових коштів зг. листа №57/21 від 21.04.2023 р. у т.ч. ПДВ 20% 559,33 грн».

10.05.2023 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №528 від 09.05.2023 про повернення грошових коштів у розмірі вартості недопоставленого товару та сплату штрафних санкцій, яка залишена відповідачем без задоволення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем на підставі виставленого рахунку на розрахунковий рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 37284,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №39634 від 16.02.2023, втім поставка оплаченої продукції, відповідачем була здійснена лише частково на суму 5928,00 грн.

Згідно статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі №909/524/18 та від 27.08.2019 у справі №911/1958/18.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом №57/21 від 21.04.2023, у якому просив повернути попередню оплату у зв`язку із невиконаним зобов`язання за договором.

Втім, станом на момент розгляду спору, відповідач ані взяті на себе зобов`язання з поставки товару в повному обсязі, ані повернення попередньої оплати вартості недопоставленого товару в повному обсязі не здійснив, повернувши лише 3356,00 грн попередньої оплати згідно платіжної інструкції №132540 від 05.05.2023.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач, отримавши як попередню оплату, грошові кошти у розмірі 37284,00 грн, не надав доказів повного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару на вказану суму, як і не надав доказів повернення коштів на суму непоставленого товару в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 28000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами пункту 9.2 договору визначено, що у разі порушення строків поставки товару згідно умов даного договору постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення триватиме більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штрафом є платіж, нарахування якого здійснюється одноразово, в той час як пеня є поточним щоденним нарахуванням, розмір якої залежить від періоду прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №910/4783/19 та від 15.05.2018 у справі №917/889/17.

Відтак, передбачена сторонами у пункті 9.2 договору відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару у вигляді сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, за своєю правовою природою є пенею, а не штрафом.

При цьому для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Позивач, враховуючи, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив поставку товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 9.2 договору, нарахував пеню в розмірі 0,5% вартості несвоєчасно та не в повному обсязі поставленого товару з якого допущено прострочення в загальному розмірі 24334,42 грн, а саме: у період з 23.02.2023 по 20.04.2023 на суму 37284,00 грн, що становить 10625,94 грн; у період з 20.04.2023 по 05.05.2023 на суму 31356,00 грн, що становить 2508,48 грн та у період з 05.05.2023 по 24.07.2023 на суму 28000,00 грн, що становить 11200,00 грн.

Втім, суд вважає помилковим нарахування пені у період після пред`явлення вимоги щодо повернення коштів, оскільки умовами пункту 9.2 договору передбачено сплату пені за порушення строків поставки товару, тобто за порушення негрошового зобов`язання, тоді як після пред`явлення вимоги обов`язок відповідача трансформувався у обов`язок з повернення коштів, що є грошовим зобов`язанням, а умовами укладеного договору не передбачено підстав для нарахування постачальнику штрафних санкцій за несвоєчасне повернення суми попередньої оплати.

Отже, з моменту реалізації позивачем свого права на повернення коштів за недопоставлений товар, шляхом виставлення листа №57/21 від 21.04.2023 у відповідача припинився обов`язок щодо поставки товару та виник обов`язок повернути суму попередньої оплати.

В силу положень пункту 5.4 договору відповідач зобов`язаний був протягом 3-х банківських днів повернути на поточний рахунок позивача отримані в якості попередньої оплати грошові кошти.

Відтак, належною до стягнення є пеня у розмірі 11380,20 грн, яка нарахована до моменту реалізації позивачем свого права на повернення попередньої оплати, а саме: у періоди з 24.02.2023 по 20.04.2023 на суму 37284,00 грн, що становить 10439,52 грн та у період з 21.04.2023 по 26.04.2023 на суму 31356,00 грн що становить 940,68 грн, при цьому судом враховано, що відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а відтак, враховуючи, що останнім днем поставки товару є 23.02.2023 включно, то період прострочення починається з 24.02.2023, а не 23.02.2023, як визначив позивач; в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх не обґрунтованістю.

Разом з цим, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару за договором на понад 10 днів, йому на підставі пункту 9.2 договору нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 3728,40 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу на суму недопоставленого товару, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки у сумі 3333,47 грн за порушення строків повернення попередньої оплати, у зв`язку з її безпідставністю.

Так, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, за приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас, згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відтак, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Втім, у даному випадку, сторонами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання в частині повернення попередньої оплати (порядок її сплати та розмір) і законодавством, яке регулює дані правовідносини відповідний обов`язок не встановлений, у зв`язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача пеню в розмірі 3333,47 грн за порушення строків повернення попередньої оплати.

При цьому, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 186,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 365,12 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період на суму неповернутої попередньої оплати, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

У той же час, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за заявлений період з 05.05.2023 по 24.07.2023 включно, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки, позивач не врахував індекс дефляції за липень 2023 року, відтак за розрахунком суду належною до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 194,93 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

При цьому, судом враховано, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 178, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Метал» про стягнення 59947,82 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Метал» (02660, м. Київ, вул. Попуденка, буд. 52, оф. 215А; ідентифікаційний код 37208681) на користь Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська обл., Стрийський р-н., м. Жидачів, вул. Фабрична, буд. 4; ідентифікаційний код 00278801) попередню оплату в розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 11380 (одинадцять тисяч триста вісімдесят) грн 20 коп., штраф у розмірі 3728 (три тисячі сімсот двадцять вісім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) грн 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 194 (сто дев`яносто чотири) грн 93 коп. та судовий збір у розмірі 1947 (одна тисяча дев`ятсот сорок сім) грн 14 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2023.

СуддяТ.В. Васильченко