Рішення

від 02.11.2023 по справі 910/13591/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2023Справа № 910/13591/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код: 36716128)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10, вхідна група №12, прим. 1; ідентифікаційний код: 39396997)

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було поширено недостовірну інформацію, яка завдала шкоди особистим немайновим правам Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13591/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

25.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заперечення в якому зводяться до того, що позивачем не надано суду доказів, що саме відповідач поширив та опублікував на своєму сайті спірну інформацію.

03.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 на веб-сайті «Апостроф» в мережі інтернет за адресою: https://apostrophe.ua/ua/article/society/2023-07-05/oghk--pechalnyiy-mem-bolshoy-privatizatsii/52932 було розміщено публікацію під назвою «ОГХК - сумний мем «великої приватизації»? Колись прибуткову компанію ведуть до банкрутства», в якій міститься інформація, зокрема, наступного змісту:

« 1) За наявною інформацією, операційні збитки ОГХК у першому кварталі 2023 року склали 109 млн грн. і до кінця другого кварталу зросли вже до 250 млн. грн….

2) Після скандальної зміни менеджменту на початку 2023 року, керівництву ФДМ та новому складу правління ОГХК знадобилося лише півроку для того, щоб одна з "перлин" великої приватизації, колись високоприбутковий державний актив та найбільше державне підприємство титанової галузі перетворилося на проблемний комерційний об`єкт, який генерує борги та збитки для бюджету.

3) Виробництво ільменіту Вільногірським ГМК впало на 35%».

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що відкрите безпідставне поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача порушує права позивача на недоторканість його ділової репутації, дискредитує позивача в очах широкого загалу, знижує зацікавленість контрагентів в співпраці з позивачем та ставить під загрозу його діяльність в цілому. Інформація, яка доводиться до читачів у зазначеній вище публікації, не відповідає дійсності, не має фактичного, правового та документального підґрунтя, що є грубим порушенням журналістської етики, відповідно до вимог якої факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.

Зокрема, у тексті статті вказано, що «за наявною інформацією, операційні збитки ОГХК у першому кварталі 2023року склали 109 млн грн. і до кінця другого кварталу зросли вже до 250 млн. гун...».

Однак, як вказує позивач, наведена інформація не відповідає дійсності та є неправдивою, з огляду на те що в 2-му кварталі 2023 року Компанія отримала позитивний фінансовий результат від операційної діяльності у розмірі 12,35 млн грн та чистий прибуток у розмірі 6,16 млн грн, що підтверджується звітністю за 3 та за 6 місяців 2023 року.

Як вказує позивач, автор не звертався до нього всупереч ч. 2 статті 302 Цивільного кодексу України, для звірки правдивості отриманої ним інформації від неперевіреного джерела, чим порушив обов`язок об`єктивного висвітлення інформації.

Крім того, результати 2-го кварталу були сформовані після 20 липня 2023 року, а стаття вийшла 07 липня 2023 року. Наведене свідчить, що автор не мав на меті висвітлити достовірну інформацію, а весь викладений матеріал має на меті лише дискредитацію та приниження ділової репутації Державної акціонерної компанії, що має стратегічне значення для України.

Також, у статті зазначено, що «виробництво ільменіту Вільногірським ГМК впало на 35%».

Втім, як вказує позивач, виробництво ільменіту Вільногірським ГМК відновилося з середини лютого 2023 року після тривалого простою, в якому знаходилася фабрика філії ВГМК через обмеження електроживлення із-за впливу атак рф на енергетичну мережу України. Виробництво відновилось в лютому 2023 року та відбувається у відповідності до виробничого плану Компанії. Загальні об`єми добичі руди та виробництва основних концентратів (в т.ч. й ільменіту) ВГМК в 2-му півріччі 2022 року та 1-му півріччі 2023 року практично тотожні:

ІІІ-IV квартали 2022 року. Видобуток руди ВГМК 878,7 тис.куб.м., випуск циркону/рутилу/ільменіту - 26274 т, в тому числі випуск ільменіту - 16074 т.

І-ІІ квартали 2023 року. Видобуток руди ВГМК 854,1 тис.куб.м., випуск циркону/рутилу/ільменіту - 26124 т, в тому числі випуск ільменіту - 16658 т.

Також, в статті вказано, що після скандальної зміни менеджменту на початку 2023 року, керівництву ФДМ та новому складу правління ОГХК знадобилося лише півроку для того, щоб одна з "перлин" великої приватизації, колись високоприбутковий державний актив та найбільше державне підприємство титанової галузі перетворилося на проблемний комерційний об`єкт, який генерує борги та збитки для бюджету.

Втім, наведена інформація не відповідає дійсності та є недостовірною, з огляду на те, що за 6 місяців 2023 року АТ «ОГХК» сплачено до Державного бюджету України податків та зборів у сумі 302055 тис грн. У тому числі, до Державного бюджету України сплачено 10692 тис.грн. дивідендів (80% отриманого в 2022 році прибутку). Слід зауважити, що чисті надходження до бюджетів усіх рівнів склали 172369 тис.грн.

З огляду на наведене вище, фактичне ствердження, що АТ «ОГХК»: «генерує борги та збитки для бюджету» не відповідає дійсності.

Навпаки, як вказує позивач, АТ «ОГХК» залишається одним з небагатьох державних підприємств діяльність якого приносить надходження до державного бюджету усіх рівнів та перебуває на самозабезпеченні. АТ «ОГХК» у своїй діяльності не використовує кошти Державного бюджету України, не отримує Дотацій чи будь-яких інших надходжень із Державного бюджету України.

Як вказує позивач, викладене принижує ділову репутацію державної стратегічної компанії, дискредитує спосіб ведення чи результати підприємницької діяльності Товариства, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Наведене відбувається під час проведення приватизації АТ «ОГХК», та, відповідно знижує її вартість чим завдає збитків Державі Україна. Репутація як Компанії так і менеджменту Компанії залежить від суспільної оцінки, яка створюється в тому числі інформаційними ресурсами шляхом поширення негативної інформації про Компанію та безпосередньо впливає на фінансову стабільність. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необгрунтовані звинувачення. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об`єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Варто звернути увагу, що ні автор статті, ні медіа, не звертались за коментарем до самої компанії, яка є першоджерелом статистики щодо своєї ж діяльності.

Як вказує позивач, метою публікації є висвітлення у негативному світлі діяльності позивача та дискредитація іміджу і підрив авторитету осіб, які очолюють компанію. Це вже не перша інформаційна хвиля на АТ «ОГХК», що тягне за собою підрив рівня обороноздатності України, загрожує інформаційній та економічній безпеці нашої країни. Аргументи та факти, викладені у зазначених публікаціях, не підтверджуються жодними аргументами, а судження опираються на неперевірені джерела інформації, що є грубим порушенням журналістської етики.

Крім того, оскільки продукція компанії має стратегічне значення для ряду важливих сфер нашої держави, позивач вбачає, що такі матеріали викликані втручанням зовнішніх сторін (ворожих) задля деструктуризації інформаційного поля України, підриву національної та економічної безпеки держави. Зокрема, це напряму загрожує співробітництву позивача з Європейськими партнерами, дискредитує Україну на міжнародній арені, а також може призвести до фінансових збитків як компанії, так і Державі в цілому.

За наведених обставин, позивач просить суд:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує права Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на недоторканість ділової репутації, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» на веб-сайті «Апостроф» (https://apostrophe.ua/) в мережі Інтернет, у статті під назвою «ОГХК - сумний мем «великої приватизації»?», інформацію наступного змісту:

- «операційні збитки ОГХК...до кінця другого кварталу зросли вже до 250 млн. грн...»;

- «виробництво ільменіту Вільногірським ГМК впало на 3'5%»;

- «ОГХК...проблемний комерційний об`єкт, який генерує борги та збитки для бюджету».

2) зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» спростувати зазначену недостовірну інформацію після набрання рішенням законної сили шляхом повідомлення про прийняте судове рішення з публікуванням його вступної та резолютивної частини у стрічці новин на веб-сайті https://apostrophe.ua/.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України «Про інформацію» встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з приписами 5 Закону України «Про інформацію» кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 вказаної статті ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України , інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 Цивільного кодексу України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При цьому, згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України і ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Суд зазначає, що предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Суд зазначає, що невід`єними ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав, що інтернет-видання «Апостроф» належить йому - Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група», з огляду на що судом відхиляються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що позивачем не надано доказів, що саме відповідач поширив та опублікував на своєму сайті спірну інформацію.

При цьому, судом враховано, що у пункті 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

На сайті інтернет-видання «Апостроф» біля спірної статті містяться відомості, що її автором є Микола Ткачук.

Втім, зважаючи на те, що особу вказаного автора та місце його проживання встановити неможливо, належним відповідачем у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» як власник інтернет-сайту (веб-сайту).

Як встановлено судом, в оспорюваній статті вказано, що «операційні збитки ОГХК...до кінця другого кварталу зросли вже до 250 млн. грн...».

Однак, судом встановлено, що в 2-му кварталі 2023 року позивач отримав позитивний фінансовий результат від операційної діяльності у розмірі 12,35 млн грн та чистий прибуток у розмірі 6,16 млн грн, що підтверджується звітністю за 3 та за 6 місяців 2023 року, що підтверджується Звітами про фінансові результати форми №2, копії яких долучено до позовної заяви.

Таким чином, наданими позивачем доказами спростовуються твердження, викладені в публікації «ОГХК - сумний мем «великої приватизації»? Колись прибуткову компанію ведуть до банкрутства», про те, що «операційні збитки ОГХК...до кінця другого кварталу зросли вже до 250 млн. грн...».

При цьому, судом визнаються обґрунтованими пояснення позивача, що автор не звертався до нього всупереч ч. 2 статті 302 Цивільного кодексу України, для звірки правдивості отриманої ним інформації від неперевіреного джерела, чим порушив обов`язок об`єктивного висвітлення інформації. Крім того, результати 2-го кварталу були сформовані після 20 липня 2023 року, а стаття вийшла 07 липня 2023 року.

Також, наданими позивачем доказами спростовується викладена у статті інформація, про те, що «виробництво ільменіту Вільногірським ГМК впало на 35%».

Як пояснив позивач, виробництво ільменіту Вільногірським ГМК відновилося з середини лютого 2023 року після тривалого простою, в якому знаходилася фабрика філії ВГМК через обмеження електроживлення із-за впливу атак рф на енергетичну мережу України. Виробництво відновилось в лютому 2023 року та відбувається у відповідності до виробничого плану Компанії.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, загальні об`єми видобутку руди та виробництва основних концентратів (в т.ч. й ільменіту) ВГМК в 2-му півріччі 2022 року та 1-му півріччі 2023 року практично тотожні:

ІІІ-IV квартали 2022 року. Видобуток руди ВГМК 878,7 тис.куб.м., випуск циркону/рутилу/ільменіту - 26274 т, в тому числі випуск ільменіту - 16074 т.

І-ІІ квартали 2023 року. Видобуток руди ВГМК 854,1 тис.куб.м., випуск циркону/рутилу/ільменіту - 26124 т, в тому числі випуск ільменіту - 16658 т.

За таких обставин, суд вважає безпідставною та непідтвердженою інформацію, викладену в оспорюваній статті, про те, що «виробництво ільменіту Вільногірським ГМК впало на 35%».

Так само, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про недостовірність інформації, що «ОГХК...проблемний комерційний об`єкт, який генерує борги та збитки для бюджету», оскільки за 6 місяців 2023 року АТ «ОГХК» сплачено до Державного бюджету України податків та зборів у сумі 302055 тис грн. У тому числі, до Державного бюджету України сплачено 10692 тис.грн. дивідендів (80% отриманого в 2022 році прибутку). Слід зауважити, що чисті надходження до бюджетів усіх рівнів склали 172369 тис.грн, що підтверджується звітом про виконання фінансового плану за ІІ кварталу 2023 року.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не було під час судового розгляду надано суду будь-яких доказів на підтвердження інформації, спростувати яку просить позивач.

Водночас, суд зазначає, що у п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Суд зазначає, що спірна інформація, викладена за посиланням https://apostrophe.ua/ua/article/society/2023-07-05/oghk--pechalnyiy-mem-bolshoy-privatizatsii/52932, не є оціночним судженням, так як вона носить характер фактичного твердження, яким автор у категоричній формі характеризує конкретно визначені дані про факти та події, які відбулися, а тому така інформація може бути визнана недостовірною у випадку, якщо вона не відповідає дійсності або викладена неправдиво.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недостовірною та такою, що порушує права Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код: 36716128) на недоторканість ділової репутації, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10, вхідна група №12, прим. 1; ідентифікаційний код: 39396997) на веб-сайті «Апостроф» (https://apostrophe.ua/) в мережі Інтернет, у статті під назвою «ОГХК - сумний мем «великої приватизації»?», інформацію наступного змісту:

- «операційні збитки ОГХК...до кінця другого кварталу зросли вже до 250 млн. грн...»;

- «виробництво ільменіту Вільногірським ГМК впало на 35%»;

- «ОГХК...проблемний комерційний об`єкт, який генерує борги та збитки для бюджету».

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10, вхідна група №12, прим. 1; ідентифікаційний код: 39396997) спростувати зазначену недостовірну інформацію після набрання рішенням законної сили шляхом повідомлення про прийняте судове рішення з публікуванням його вступної та резолютивної частини у стрічці новин на веб-сайті https://apostrophe.ua/.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська медіа група» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10, вхідна група №12, прим. 1; ідентифікаційний код: 39396997) на користь Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3; ідентифікаційний код: 36716128) судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак