Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/11724/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023Справа № 910/11724/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач"

про стягнення 8 176, 08 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Укрзолотопостач» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 8 176, 08 грн, з яких: 4 920, 00 грн - основного боргу, 2 520, 66 грн - пені, 151, 24 грн - 3 % річних та 584, 18 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про супроводження цінних вантажів в аеропорту № 02.4-14/7-78 від 21.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позовну заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - залишено без руху. Встановлено Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Грушевського Михайла, буд. 4А, м. Київ, 01001, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.08.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2017 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - далі - аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" (далі - клієнт) укладено договір про супроводження цінних вантажів в аеропорту № 02.4-14/7-78, умовами якого передбачено, що аеропорт надає, а клієнт отримує та сплачує послуги з супроводження цінних вантажів, послуги зберігання цінних вантажів в спеціально обладнаному приміщенні в аеропорту, під час:

- ввезення цінних вантажів на митну територію України,

- вивезення цінних вантажів за митну територію України,

- відправки цінних вантажів для їх перевезення по території України,

- отримання цінних вантажів після їх перевезення по території України.

Передача цінного вантажу на умовах договору здійснюється на території аеропорту у визначеному ним місці (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, разове обслуговування цінного вантажу включає в себе послуги з навантаження або розвантаження цінного вантажу, послуги з приймання цінного вантажу та контролю за ним, а також послуги з використання спеціального броньованого автомобіля та надання наряду для супроводу та охорони на території аеропорту. Вартість разового обслуговування цінного вантажу становить (без ПІДВ) 2 328, 00 грн, ПДВ (20%) 465, 60 грн, всього 2 793, 60 грн.

Згідно п. 3.2. договору, вартість послуги із зберігання цінного вантажу в спеціально обладнаному приміщенні не включається до вартості разового обслуговування цінного вантажу та сплачується окремо. Вартість послуги зберігання цінного вантажу в спеціально обладнаному приміщенні по одній авіавантажній накладній за добу або її частину становить (без ПДВ) 534, 00 грн, ПДВ (20%) 106,80 грн, всього 640,80 грн за добу або її частину.

Пунктом 3.3. договору визначено, що по факту надання послуг, аеропорт та клієнт складають акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг). Акт виконаних послуг клієнт зобов?язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти банківських днів з дати його отримання. Акти виконаних послуг підписуються керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті актів виконаних послуг не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують такі акти виконаних послуг. Якщо протягом 5-ти банківських днів з дня отримання, акт виконаних послуг не буде повернений аеропорту, він вважається підписаним обома сторонами.

Клієнт проводить розрахунки за надані послуги на підставі виставлених аеропортом рахунків-фактур (п. 3.4. договору).

За умовами п. 3.5. договору, аеропорт до 10 числа кожного місяця, що слідує за звітним, направляє клієнту рекомендованим листом або передає працівнику клієнта рахунок-фактуру за надані послуги за місяць, а клієнт оплачує його не пізніше 25 числа цього ж місяця. Сторони домовились, що датою отримання рахунку-фактури та акту виконаних послуг буде вважатись коже 20 число місяця, незалежно від дати їх фактичного отримання Клієнтом.

Відповідно до п. 4.4.3. договору, клієнт зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати отримані послуги за цим договором та підписувати акти виконаних робіт.

Згідно п. 5.3. договору, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг за цим договором, клієнт сплачує аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (включно). Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо протягом місяця до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не заявить письмово про припинення його дії. Лист про припинення дії договору буде вважатись невід`ємною частиною договору (п. 8.1. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 02.4-14/7-78 від 21.02.2017, ним були надані послуги з супроводження та зберігання цінного вантажу в аеропорту на загальну суму 4 920, 00 грн, про що складено акт приймання-здачі виконаних послуг від 09.06.2022 на суму 4 920, 00 грн та виставлено рахунок-фактуру № 118/41 від 09.06.2022 на оплату 4 920, 00 грн, які були надіслані відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень.

Проте, відповідач за надані послуги супроводження та зберігання цінного вантажу не розрахувався, зокрема, не підписав акт приймання-здачі виконаних послуг від 09.06.2022, вмотивовану відмову від його підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на суму 4 920, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 27.09.2022 № 35-29/5-92, в якій позивач просив відповідача у місячний строк з дня отримання даної претензії сплатити заборгованість за отримані послуги в лютому 2022 року та перерахувати позивачу ккошти у сумі 4 920, 00 грн, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг супроводження та зберігання цінного вантажу в аеропорту, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 4 920, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 520, 66 грн - пені за період з 26.06.2022 по 04.07.2023, 151, 24 грн - 3 % річних за період з 26.06.2022 по 04.07.2023 та 584, 18 грн - інфляційних втрат за період з 26.06.2022 по 04.07.2023.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про супроводження цінних вантажів в аеропорту № 02.4-14/7-78 від 21.02.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 02.4-14/7-78 від 21.02.2017, позивачем були надані послуги з супроводження та зберігання цінного вантажу в аеропорту на загальну суму 4 920, 00 грн, про що складено акт приймання-здачі виконаних послуг від 09.06.2022 на суму 4 920, 00 грн та виставлено рахунок-фактуру № 118/41 від 09.06.2022 на оплату 4 920, 00 грн, які були надіслані відповідачу, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень.

Відповідно до п. 3.1. договору, разове обслуговування цінного вантажу включає в себе послуги з навантаження або розвантаження цінного вантажу, послуги з приймання цінного вантажу та контролю за ним, а також послуги з використання спеціального броньованого автомобіля та надання наряду для супроводу та охорони на території аеропорту. Вартість разового обслуговування цінного вантажу становить (без ПІДВ) 2 328, 00 грн, ПДВ (20%) 465, 60 грн, всього 2 793, 60 грн.

Згідно п. 4.4.3. договору, клієнт зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати отримані послуги за цим договором та підписувати акти виконаних робіт.

Однак, відповідач за надані послуги супроводження та зберігання цінного вантажу не розрахувався, зокрема, не підписав акт приймання-здачі виконаних послуг від 09.06.2022.

Пунктом 3.3. договору визначено, що по факту надання послуг, аеропорт та клієнт складають акт приймання-здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг). Акт виконаних послуг клієнт зобов?язаний повернути в бухгалтерію аеропорту протягом 5-ти банківських днів з дати його отримання. Акти виконаних послуг підписуються керівниками сторін або призначеними ними уповноваженими особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті актів виконаних послуг не керівниками, сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують такі акти виконаних послуг. Якщо протягом 5-ти банківських днів з дня отримання, акт виконаних послуг не буде повернений аеропорту, він вважається підписаним обома сторонами.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо факту надання та/або ненадання відповідних послуг супроводження та зберігання цінного вантажу в аеропорту.

Тож, непідписання відповідачем акта приймання-здачі виконаних послуг від 09.06.2022 на суму 4 920, 00 грн, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 3.5. договору, аеропорт до 10 числа кожного місяця, що слідує за звітним, направляє клієнту рекомендованим листом або передає працівнику клієнта рахунок-фактуру за надані послуги за місяць, а клієнт оплачує його не пізніше 25 числа цього ж місяця. Сторони домовились, що датою отримання рахунку-фактури та акту виконаних послуг буде вважатись коже 20 число місяця, незалежно від дати їх фактичного отримання Клієнтом.

Таким чином, враховуючи п. 3.5 договору, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що обов`язок відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг за актом приймання-здачі виконаних послуг від 09.06.2022 настав - 25.06.2022 та починаючи з 26.06.2022 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про супроводження цінних вантажів в аеропорту № 02.4-14/7-78 від 21.02.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 920, 00 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 520, 66 грн - пені за період з 26.06.2022 по 04.07.2023, 151, 24 грн - 3 % річних за період з 26.06.2022 по 04.07.2023 та 584, 18 грн - інфляційних втрат за період з 26.06.2022 по 04.07.2023.

Відповідно до п. 5.3. договору, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг за цим договором, клієнт сплачує аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховуєтьсядо моменту повного погашення заборгованості за договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій не припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором про супроводження цінних вантажів в аеропорту № 02.4-14/7-78 від 21.02.2017, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 2 520, 66 грн - пені за період з 26.06.2022 по 04.07.2023, 151, 24 грн - 3 % річних за період з 26.06.2022 по 04.07.2023 та 584, 18 грн - інфляційних втрат за період з 26.06.2022 по 04.07.2023.

Тож, позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 200, 00 грн - витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - відправка засобами поштового зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи.

Проте, суд відзначає, що понесені позивачем поштові витрати на відправлення претензії та позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" є витратами понесеними позивачем у добровільному порядку з метою подальшого звернення до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" та не є такими, що понесені у зв`язку зі збиранням та/або поданням доказів необхідних для розгляду справи тощо, а тому не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Укрзолотопостач" (вул. Грушевського Михайла, буд. 4А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 31570585) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільский район, Київська область, 08324, ідентифікаційний код - 20572069) 4 920 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять) грн 00 коп. - заборгованості, 2 520 (дві тисячі п`ятсот двадцять) грн 66 коп. - пені, 151 (сто п`ятдесят одну) грн. 24 коп. - 3% річних, 584 (п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 18 коп. - інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков