Рішення

від 01.11.2023 по справі 910/11730/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2023Справа № 910/11730/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві

до Підприємства об`єднання громадян «Ліко»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення 225 373, 25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Ліко» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 225 373, 25 грн, з яких: 26 912, 06 грн - заборгованість по орендній платі, 198 042, 75 грн - заборгованість по комунальним витратам та 418, 44 грн - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди № 5510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 та за договором № 85 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 14.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 позовну заяву Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху. Встановлено Державній податковій службі України в особі Головного управління ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

30.08.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшли письмові пояснення, в яких третя особи просить суд вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.08.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - орендодавець) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (далі - орендар) укладено договір оренди № 5510 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 84,10 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, на першому поверсі адміністративного будинку ДПА у м. Києві, що перебуває на балансі Державної податкової адміністрації України у м. Києві (далі - балансоутримувач), вартість якого визначено згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.01.2010 і становить 595 200, 00 грн без урахування ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - квітень 2010 - 3050, 66 грн.

Пунктом п. 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 5.3. договору, орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір діє з 23.06.2010 до 31.12.2010 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.1. та 10.4. договору).

23.06.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (орендар) складено та підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 , відповідно до якого орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5510 від 23.06.2010 передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно - нежилі приміщення (далі - майно), загальною площею 84, 10 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Шолуденкка, 33/19, на першрому поверсі адміністративного будинку ДПА у м. Києві, що перебуває на балансі Державної податкової адміністрації України у м. Києві.

Крім того, 12.10.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (орендар) укладено договір № 5510/09 про внесення змін до договору оренди № 5510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010, відповідно до якого сторони дійшли згоди п. 3.1. договору викласти у такій редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами)» і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2018: 10 470, 00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень, вересень, жовтень місяці 2018 року».

Також, 11.05.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (орендар) укладено договір № 5510/10 про внесення змін до договору оренди № 5510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010, згідно якого пунт 3.6. договору вирішено викласти в такій редакції: «Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.».

22.05.2020 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (орендар) укладено договір № 5510/11 про внесення змін до договору оренди № 5510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010, відповідно до якого пункт 1.1. договору викладено в такій редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, площею 84,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Державної податкової служби України (далі - балансоутримувач), перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Головного управління Державної податккової служби у місті Києві, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2018 і становить 2 094 000, 00 грн без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2 договору № 5510/11, в акті приймання-передачі ві 23.06.2010 слова «перебуває на балансі Державної фіскальної служби України» змінено на «перебуває на балансі Державної податкової служби України» (далі - балансоутримувач), перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.

Згідно п. 3 договору № 5510/11 договір оренди № 5510 від 23.06.2010 продовжено на 192 дні, що діє по 25.11.2020 включно.

Також, 10.09.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (орендар) укладено договір № 5510/12 про внесення змін до договору оренди № 5510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010, відповідно до якого в тексті договору оренди № 5510 від 23.06.2010 та додатків до нього слова «Державна фіскальна служба України» слід читати як Державна податкова служба України Головне управління ДПС у м. Києві.

14.02.2022 між Державною податковою службою України (далі - балансоутримувач) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (далі - орендар) укладено договір № 85 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умовами якого передбачено, що орендар зобов?язується відшкодувати вартість витрат на електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, прибирання прибудинкової території, послуг з охорони, а також інших послуг (у разі виникнення необхідності), відповідно до площі, яка перебуває в оренді орендаря, площею 84,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 (на першому поверсі будівлі) (далі - послуги), що виникають у балансоутримувача в процесі виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 № 5510, договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 № 5510, від 10.09.2021 № 5510/12 та листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 22.09.2021 № 30-06/7439 (вх. 60635/5 від 27.09.2021).

Відповідно до п 2.1 договору, для виконання умов цього договору орендар сплачує вартість наданих послуг на основі розрахунків балансоутримувача за діючими розцінками і тарифами у наступному порядку:

2.1.1. Плата за користування електроенергією, згідно площі орендованого приміщення здійснюється відповідно до встановлених приладів обліку та на основі розрахунків балансоутримувача.

2.1.2. Плата за водопостачання та водовідведення, згідно площі орендованого приміщення здійснюється відповідно до встановлених приладів обліку та на основі розрахунків балансоутримувача.

2.1.3. Плата за теплову енергію відшкодовується згідно тарифів, встановлених Розпорядженнями КМДА, згідно площі орендованого приміщення та отриманих розрахунків.

2.1.4. Плата за вивезення твердих побутових відходів встановлюється в залежності від фактичної кількості утворених побутових відходів.

2.1.5. Плата за прибирання прибудинкової території встановлюється від площі орендованого приміщення пропорційно до площі прибудинкової території Орендаря (загальна площа прибудинкової території приміщення на загальну площу приміщення * площу орендованого примішення * ціну за прибирання за 1 кв.м.);

2.1.6. Плата за інші послуги встановлюється у разі виникнення необхідності у проведенні визначених послуг пропорційно до площі орендованого приміщення.

Згідно п. 2.3. договору, факт надання послуг підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих за договором.

За умовами п. 2.4. договору, сплата за наданими розрахунками здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання сторонами актів.

Відповідно до п. 3.4.1. договору, орендар зобов`язується своєчасно сплачувати вартість наданих послуг згідно п. 2.4. договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2022 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до укладення цього договору, а саме з 01.01.2022 року (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України) - п. 9.1. договору.

10.02.2023 між Державною податковою службою України (далі - балансоутримувач) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (далі - орендар) укладено договір № 123 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, умовами якого передбачено, що орендар зобов?язується відшкодувати вартість витрат на електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, прибирання прибудинкової території, послуг з охорони, а також інших послуг (у разі виникнення необхідності) та земельного податку відповідно до площі, яка перебуває в оренді орендаря, площею 84,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 (на першому поверсі будівлі), що виникають у балансоутримувача в процесі виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 № 5510, договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 № 5510, від 10.09.2021 № 5510/12 та листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 22.09.2021 № 30-06/7439 (вх. 60635/5 від 27.09.2021) та від 18.10.2022 № 30-06/4273 (вх. № 56654/5 від 08.11.2022).

Відповідно до п 2.1 договору, для виконання умов цього договору орендар сплачує вартість наданих послуг на основі розрахунків балансоутримувача за діючими розцінками і тарифами у наступному порядку:

2.1.1. Плата за користування електроенергією, згідно площі орендованого приміщення здійснюється відповідно до встановлених приладів обліку та на основі розрахунків балансоутримувача.

2.1.2. Плата за водопостачання та водовідведення, згідно площі орендованого приміщення здійснюється відповідно до встановлених приладів обліку та на основі розрахунків балансоутримувача.

2.1.3. Плата за теплову енергію відшкодовується згідно тарифів, встановлених Розпорядженнями КМДА, згідно площі орендованого приміщення та отриманих розрахунків.

2.1.4. Плата за вивезення твердих побутових відходів встановлюється в залежності від фактичної кількості утворених побутових відходів.

2.1.5. Плата за прибирання прибудинкової території встановлюються від площі орендованого приміщення пропорційно до площі прибудинкової території Орендаря (загальна площа прибудинкової території приміщення на загальну площу приміщення * площу орендованого примішення * ціну за прибирання за 1 кв.м.);

2.1.6. Плата за інші послуги встановлюється у разі виникнення необхідності у проведенні визначених послуг пропорційно до площі орендованого приміщення.

2.1.7. Вартість послуг з охорони визначається пропорційно орендовані площі відповідно до платіжних документів, акту приймання-передачі послуг, які отримує балансоутримувач від постачальника послуг.

2.1.8. Вартість відшкодування плати за землю визначена відповідно до розрахунків Державної податкової служби України.

Згідно п. 2.3. договору, факт надання послуг підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих за договором.

За умовами п. 2.4. договору, сплата за наданими розрахунками здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання сторонами актів.

Відповідно до п. 3.4.1. договору, орендар зобов`язується своєчасно сплачувати вартість наданих послуг згідно п. 2.4. договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до укладення цього договору, а саме з 01.01.2023 року (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України) - п. 9.1. договору.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору оренди відповідач зобов`язаний був сплачувати 50 % орендної плати на користь балансоутримувача (позивача), відповідно до виставлених рахунків на оплату послуг оренди нерухомого майна, яке обліковується на балансі № 11 за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 2022 року, за січень 2023 року, за лютий 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року, чого відповідачем не здійснено, внаслідок чого за Підприємством об`єднання громадян «Ліко» утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 26 912, 06 грн., що також підтверджується підписаними між сторонами актами звіряння розрахунків.

Крім того, на виконання умов договорів № 85 від 14.02.2022 та № 123 від 10.02.2023 позивачем були надані, а відповідачем прийняті комунальні послуги з урахуванням витрат на утримання орендованого майна на загальну суму 198 042, 75 грн., що підтверджується актами на відшкодування використаних комунальних послуг № 123/4 за квітень 2023 року, № 123/3 за березень 2023, № 123/2 за лютий 2023 року, № 123/1 за січень 2023 року, № 85/5 за листопад-грудень 2022 року, № 85 за жовтень 2022 року, № 85/4 за серпень-вересень 2022 року, № 85/4 за серпень 2022 року, № 85/22 за липень 2022 року, № 85/3 за червень 2022 року, № 85/2 за лютий-травень 2022 року, які підписані представниками сторін та скрпілені печатками підприємств.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договорами щодо сплати орендної плати та наданих комунальних послуг, внаслідок чого за Підприємством об`єднання громадян «Ліко» утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 26 912, 06 грн. за договором оренди № 5510 від 23.06.2010 та заборгованість за витрати на утримання орендованого нерухомого майна та надані комунальні послуги за договорами № 85 від 14.02.2022 та № 123 від 10.02.2023 у сумі 198 042, 75грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 418, 44 грн - пені за договором оренди № 5510 від 23.06.2010.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 23068/6/26-15-17-04-10 від 30.03.2023, в якій вимагав погасити наявну заборгованість по сплаті орендної плати та за надані комунальні послуги, яка отримана наручно директором позивача.

Проте, відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, Підприємство об`єднання громадян «Ліко» на підставі договору оренди № 5510 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 (з урахуванням договорів про внесення змін) орендує нежитлове приміщення, площею 84,10 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 , на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Державної податкової служби України (балансоутримувач) та перебуває в оперативному управлінні (користуванні) Головного управління Державної податккової служби у місті Києві, що також підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 23.06.2010 до договору № 5510 від 23.06.2010.

Відповідно до пункту 3.1. договору (в редакції договору № 5510/09 від 12.10.2019 про внесення змін до договору № 5510 від 23.06.2010), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - липень 2018: 10 470, 00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень, вересень, жовтень місяці 2018 року

Судом встановлено, що відповідно до умов договору оренди відповідач зобов`язаний був сплачувати 50 % орендної плати на користь балансоутримувача (позивача), відповідно до виставлених рахунків на оплату послуг оренди нерухомого майна, яке обліковується на балансі № 11 за жовтень 2022 року, за листопад 2022 року, за грудень 2022 року, за січень 2023 року, за лютий 2023 року, за березень 2023 року, за квітень 2023 року, що також підтверджується підписаними між сторонами актами звіряння розрахунків.

Згідно п. 3.6. договору (в редакції договору № 5510/10 від 11.05.2019 про внесення змін до договору № 5510 від 23.06.2010), орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

При цьому, суд зазначає, що договором чітко визначено суму яка підлагає сплаті відповідачем кожного місяця та строк оплати орендної плати, тобто договір не містить прив`язки до моменту отримання відповідачем рахунку на оплату або підписання акту, як підставу для здійснення відповідачем оплати орендної плати.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, не здійснив сплату орендної плати на користь балансоутримувача в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого за Підприємством об`єднання громадян «Ліко» утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 26 912, 06 грн. за договором оренди № 5510 від 23.06.2010.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.6. договору (з урахуванням договору про внесення змін), відповідач зобов`язаний був перераховувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, тобто починаючи з 16 числа місяця наступного за звітним відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати орендної плати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 5510 від 23.06.2010 (з урахуванням договорів про внесення змін), та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 912, 06 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 418, 44 грн - пені за період з 11.11.2022 по 23.01.2023 за договором оренди № 5510 від 23.06.2010.

За умовами п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пункту 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 418, 44 грн - пені за період з 11.11.2022 по 23.01.2023 за договором оренди № 5510 від 23.06.2010.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги за договорами № 85 від 14.02.2022 та № 123 від 10.02.2023 у сумі 198 042, 75 грн., суд відзначає наступне.

Як встановлено судом вище, 14.02.2022 та 10.02.2023 між Державною податковою службою України (балансоутримувач) та Підприємством об`єднання громадян «Ліко» (орендар) укладено договори №85 та № 123 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послу орендарю, умовами яких передбачено, що орендар зобов?язується відшкодувати вартість витрат на електричну енергію, теплову енергію, водопостачання, водовідведення, вивезення твердих побутових відходів, прибирання прибудинкової території, послуг з охорони, а також інших послуг (у разі виникнення необхідності) та земельного податку відповідно до площі, яка перебуває в оренді орендаря, площею 84,10 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 (на першому поверсі будівлі), що виникають у балансоутримувача в процесі виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 № 5510, договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.06.2010 № 5510, від 10.09.2021 № 5510/12 та листів Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 22.09.2021 № 30-06/7439 (вх. 60635/5 від 27.09.2021) та від 18.10.2022 № 30-06/4273 (вх. № 56654/5 від 08.11.2022).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг є, зорема: послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами; 2) міжопалювальний період для систем опалення виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами; 3) ліквідацію наслідків аварії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів № 85 від 14.02.2022 та № 123 від 10.02.2023 позивачем були надані, а відповідачем прийняті комунальні послуги з урахуванням витрат на утримання орендованого майна на загальну суму 198 042, 75 грн., що підтверджується актами на відшкодування використаних комунальних послуг № 123/4 за квітень 2023 року, № 123/3 за березень 2023, № 123/2 за лютий 2023 року, № 123/1 за січень 2023 року, № 85/5 за листопад-грудень 2022 року, № 85 за жовтень 2022 року, № 85/4 за серпень-вересень 2022 року, № 85/4 за серпень 2022 року, № 85/22 за липень 2022 року, № 85/3 за червень 2022 року, № 85/2 за лютий-травень 2022 року, які підписані представниками сторін та скрпілені печатками підприємств.

Проте, відповідач за надані послуги не розрахувався, доказів зворотного суду не надав.

Оскільки відповідач користувався комунальними послугами та отримував інші послуги з утримання орендованого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 , які надавалися позивачем, як балансоутримувачу даного майна, при цьому, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов`язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.

Згідно п. 2.3. договорів, факт надання послуг підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі послуг, наданих за договором.

За умовами п. 2.4. договорів, сплата за наданими розрахунками здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання сторонами актів.

Відповідно до п. 3.4.1. договорів, орендар зобов`язується своєчасно сплачувати вартість наданих послуг згідно п. 2.4. договору.

Враховуючи що між сторонами підписані акти на відшкодування використаних комунальних послуг на загальну суму 198 042, 75 грн., суд зазначає, що у даному випадку з урахуванням п. 2.5. договорів та положень ст. 530 Цивільного кодексу, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату наданих комунальних послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів після підписання сторонами актів на відшкодування використаних комунальних послуг.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договорів № 85 від 14.02.2022 та № 123 від 10.02.2023, не здійснив оплату комунальних витрат балансоутримувача, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договорами № 85 від 14.02.2022 та № 123 від 10.02.2023 у сумі 198 042, 75 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Тож, позовні вимоги Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Ліко» (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код - 32425835) на користь Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код - 44116011) 26 912 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дванадцять) грн 06 коп. - заборгованість по орендній платі, 198 042 (сто дев`яносто вісім тисяч сорок дві) грн 75 коп. - заборгованість по комунальним витратам, 418 (чотириста вісімнадцять) грн 44 коп. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати та 3 380 (три тисячі триста вісімдесят) грн 60 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков