Рішення

від 17.10.2023 по справі 925/1217/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Черкаси справа № 925/1217/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

позивача: Лісецька Н.В. адвокат (бере участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції),

відповідача Клименко О.С. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 42»

про зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 42» (вул. Смілянська, 145, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 43073805) про зобов`язання відповідача повернути 38,83 тон брухту сталевого, вид 510, вартістю 256 278,00 грн без ПДВ (з ПДВ 307 533,60 грн).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави набув майно позивача, оскільки жодних правочинів, направлених на набуття відповідачем майна за рахунок позивача сторонами не вчинялось; відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням не приймалися; інші підстави набуття відповідачем майна, визначені ст. 11 ЦК України відсутні. Відповідно відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно.

Судові витрати сплачений судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 13.09.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 22.09.2023 Господарський суд Черкаської області постановив забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 17.10.2023, для позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05 жовтня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у задоволенні позову просить відмовити, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача: відповідач не набув спірне майно у володіння, не здійснював його зберігання та не є його фактичним володільцем.

Відповідач з перших днів широкомасштабного військового нападу приєднався до активної волонтерської діяльності, зокрема, шляхом надання безкоштовної допомоги Збройним Силам України щодо організації робіт з виготовлення у м. Черкаси протитанкових «їжаків» - активного елемента протидії агресії, які виготовлялися для потреб військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач на безоплатній основі виготовив протитанкові «їжаки» з наданого військовій частині НОМЕР_1 регіональною філією «Одеська залізниця» AT «Українська залізниця» (Черкаська дистанція колії) на безповоротній основі брухту сталевого, вид 510 (рейковий), в кількості 38,83 тони для посилення обороноздатності регіону (відповідно до листів військової частини № 27-1 та № 27-2 від 27.02.2022).

Усі виготовлені протитанкові «їжаки» були спрямовані на військові та цивільні об`єкти критичної інфраструктури для захисту регіону від збройного нападу.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 спірне майно перебуває у фактичному володінні саме даної військової частини та використовується за функціональним призначенням із забезпечення оборони регіону.

11 жовтня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає позовні вимоги обґрунтованим та просить їх задовольнити.

Факт передачі брухту металевого підтверджується наданим до позовної заяви актом, підписаним зі сторони відповідача генеральним директором Бортником А.Ю., та накладною. Відповідач факт отримання майна від позивача не заперечує, що спростовує твердження відповідача про те, що він не був набувачем спірного майна.

Позивач не має доказів, які спростовують твердження відповідача щодо виготовлення з переданого йому позивачем майна протитанкових їжаків та передачі їх в подальшому військовій частині, але передача їжаків є окремою дією, яка стосується іншого майна (їжаки, що відмірюється кількістю, а не рейок (металобрухту), що вимірюється тоннами), вчинена між відповідачем та військовою частиною на невідомій для позивача підставі. Відповідач не надав до матеріалів справи доказів передачі металобрухту до військової частини, однак обставини справи підтверджують той факт, що для отримання відповідачем майна від позивача не було належної правової підстави.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення щодо позовних вимог, які просила задовольнити, представник відповідача вважає, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану до виробничого підрозділу «Черкаська дистанція колії» Служби колії регіональної філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця» звернулась військова частина НОМЕР_1 з листами від 27.02.2022 № 27-1, № 27-2 щодо виділення рейок для виготовлення протитанкових їжаків.

Позивач зазначає, що оригінали зазначених листів до «Черкаська дистанція колії» Служби колії регіональної філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця» надав генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 42» Бортник Андрій Юрійович.

27 лютого 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 42» в особі генерального директора Бортника Андрія Юрійовича було отримано від Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме від виробничого підрозділу служби колії «Черкаська дистанція колії» регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 38,83 тон брухту сталевого, вид 510 (далі майно).

Зазначені обставини підтверджуються актом про примусове відчуження або вилучення майна, складеним 27.02.2022 № 1 (далі акт).

Відповідно до акту згідно з рішенням Міністерства оборони України військова частина НОМЕР_1 за підписом командира батальйону, код НОМЕР_2 , у зв`язку з уведенням: воєнного стану на території України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2105-ІХ від 25.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (статті 8 пункту 4) № 389-VIII від 12.05.2015 здійснено: примусове відчуження майна, власником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ЄДРПОУ 40075815, балансоутримувач: виробничий підрозділ служби колії Черкаська дистанція колії ЄДРПОУ 40081200, м. Черкаси, вул. Є.Кухарця, 1.

Опис майна, достатній для його ідентифікації: брухт сталевий, вид 510 - 38,83 т (тридцять вісім тон вісімсот тридцять кг).

Оцінку майна проведено: оцінку майна не проведено в зв`язку з неможливістю залучення суб`єкта оціночної діяльності та неможливістю виконання заходів, пов`язаних з проведенням оцінки майна.

Вартість: брухт сталевий, вид 510 в кількості 38,83 т (тридцять вісім тон вісімсот тридцять кг) визначена за бухгалтерським обліком становить: 181 336,10 грн (сто вісімдесят одна тисяча триста тридцять шість грн 10 коп.).

На момент підписання акта сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна) становить: 0,00 (нуль) грн.

Вартість майна встановлена згідно з протоколом чергового засідання Комісії AT «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 31.07.2019 № Ц-3/61-19.

Сторонами підписана накладна № 1/відчуження від 27.02.2022 про прийняття майна для потреб територіальної оборони згідно листів №№ 27-1, 27-2 від 27.02 2022 від Міністерства оборони за підписом В.Прядко.

Позивач вважає, що його майно набуте відповідачем 27.02.2022 без достатньої правової підстави, оскільки:

жодних правочинів, направлених на набуття відповідачем за рахунок позивача 38,83 тон брухту сталевого, вид 510 сторонами не вчинялось;

відповідні адміністративні акти щодо примусового відчуження або вилучення брухту військовим командуванням не приймалися;

інші підстави набуття відповідачем брухту визначені ст. 11 ЦК України відсутні.

Листом від 09.01.2023 № 01-17/11 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення брухту або здійснення повного оформлення примусового вилучення майна.

Відповідач листом від 11.01.2023 вих. № 20/42 вказав, що відповідно до положень Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» товариство не може бути набувачем державної власності, що примусово відчужується або вилучається.

Товариство підтвердило, що було залучене до надання безкоштовної допомоги на волонтерських засадах Збройним Силам України щодо організації роботи у м. Черкаси виготовлення протитанкових їжаків для потреб військової частини НОМЕР_1 та просило для вирішення питання про повернення брухту звернутись до військової частини НОМЕР_1 як військового командування, на підставі рішення якого відбувалося примусове відчуження або вилучення майна.

Листами від 12.04.2022 № 01-17/112, від 07.11.2022 № 01-17/347, від 14.03.2023 № 01-17/48 позивач звертався до Голови Черкаської обласної військової адміністрації з метою оформлення рішення та підписання актів на відчуження майна представниками військового командування або повернення відчуженого брухту позивачу.

Листом від 29.04.2022 № 01/01-29/3550/01/01-29/1 Черкаська обласна військова адміністрація повідомила позивача, що відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та нагальною потребою в обороні країни, військова частина НОМЕР_1 звернулася листами 27.02.2022 № 27-1, № 27-2 з проханням до Черкаської дистанції колії щодо виділення рейок для виготовлення протитанкових їжаків.

На листи-звернення Виробничим підрозділом службою колій «Черкаська дистанція колії» в добровільному порядку було передано брухт рейковий (вид 510), який не може повторно використовуватися за своїм прямим призначенням, для нагальної потреби із забезпечення територіальної оборони Черкащини та інших областей України.

Крім цього, питання щодо примусового вилучення або відчуження брухту між Черкаською обласною військовою адміністрацією та Виробничим підрозділом службою колій не обговорювалося та рішення військової адміністрації не видавалося. Одночасно під час звернень до виробничого підрозділу служби колій «Черкаська дистанція колії» питання щодо надання документів, зазначених в листі від 12.04.2022 №01-17/112 не піднімалися.

Листом від 17.04.2023 № 8877/01/01-58 Черкаська обласна військова адміністрація повідомила позивача, що не вбачається можливим достеменно встановити кінцевих одержувачів оборонних конструкцій, їх номенклатуру та кількість у зв`язку з відсутністю документів первинного бухгалтерського обліку, що унеможливлює вирішення питання прийняття відповідного розпорядчого акту уповноваженого органу, та забезпечення його погодження в установленому порядку.

Запропоновано розглянути питання щодо можливості списання товарно-матеріальних цінностей відповідно до Порядку розпорядження майном акціонерного товариства «Українська залізниця» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 1054 з урахуванням особливостей установлених Порядком списання об`єктів державної власності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314.

Згідно з протоколом засідання Комісії AT «Укрзалізниця» з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 28.03.2023 № Ц-6-84/40-23 ціна брухту сталевого (вид М 510) становить 6600,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що йому не повернуто безпідставно набуте майно, а саме 38,83 тон брухту сталевого вид 510 вартістю 256 278,00 грн без ПДВ (з ПДВ 307 533,60 грн).

Листом від 03.10.2023 № 3758 військова частина НОМЕР_1 повідомила відповідача, що протитанкові «їжаки», які були безоплатно виготовлені ТОВ «Управлінська компанія «Нова якість» Дільниця 42» із брухту сталевого, вид 510 (рейковий), в кількості 38,83 тонн, наданого на безповоротній основі військовій частині НОМЕР_1 регіональною філією «Одеська залізниця» AT «Українська залізниця» (Черкаська дистанція колії) перебувають у володінні військової частини НОМЕР_1 і використовуються за їх призначенням із забезпечення оборони регіону.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, виходячи з обставин передачі спірного майна, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, із подальшим продовженням строку дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VІ примусове відчуження майна позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (ч. 2 ст. 7 Закону № 4765-VІ).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.

Оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (ч. 1 ст. 8 Закону № 4765-VІ).

Суд встановив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану до виробничого підрозділу «Черкаська дистанція колії» Служби колії регіональної філії «Одеська залізниця» AT «Укрзалізниця» звернулась військова частина НОМЕР_1 з листами від 27.02.2022 № 27-1, № 27-2 щодо виділення рейок для виготовлення протитанкових їжаків.

Між позивачем та відповідачем відсутні зобов`язальні правовідносини щодо передачі спірного майна.

Нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

У той же час, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

У статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі № 233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 та від 13.10.2020 № 640/22013/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оскільки як встановлено вище, наразі майно позивача перебуває у військової частини, що підтверджується листом військової частини та матеріалами справи, позивачем невірно визначено відповідача, що не сприятиме захисту його порушеного або оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу, отже у задоволені позову суд відмовляє у повному обсязі.

Судовий збір згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 03 листопада 2023 року.

Суддя О.В. Чевгуз