Рішення

від 17.10.2023 по справі 465/6047/21

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6047/21

2/465/452/23

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2023 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря судового засідання Кондрашин В.Р.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КРИСТАЛ-ЗАХІД» про стягнення грошових коштів

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариство зобмеженою відповідальністю«Будівельна компанія«КРИСТАЛ-ЗАХІД» (далі також ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД»), в якому просить стягнути із відповідача на свою користь кошти в сумі 165432,08 грн., що складаються з основного боргу 67000,00 грн., 3% річних від суми прострочених платежів 9402,16 грн., пені (подвійна облікова ставка НБУ від суми прострочених платежів) в розмірі 77529,92 грн. та витрати на професійну правову допомогу 11500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі договору виконання робіт від 10.06.2019 року №10/06-1, укладеного між ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» (замовник) та ТзОВ «ГРАССЕР» (виконавець), останній виконав роботи на загальну суму 1154545,39 грн., які прийнято замовником, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт від 02.08.2019 року №1. Однак, ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» не здійснило повної оплати виконаних робіт, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість 67000,00 грн., право вимоги якої передано ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 05.07.2021 року між ТзОВ «ГРАССЕР». Оскільки, пунктом 7.3 цього договору за порушення терміну оплати робіт передбачено сплату замовником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених коштів, тому відповідач зобов`язаний станом на 05.07.2021 року сплатити пеню у розмірі 77529,92 грн. Також, за порушення грошового зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити в порядку вимог ст.625 ЦК України три проценти річних, розмір яких станом на 05.07.2021 року становить 9402,16 грн. З наведених підстав вважає, що з ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» на користь позивача підлягає стягненню 165 432,08 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Франківського районного суду м.Львова від 03.08.2021 року для вирішення даної справи визначено суддю Дзеньдзюра С.М., на підставі ухвали якого від 04.08.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати таку за правилами загального позовного провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Франківського районного суду м.Львова від 26.01.2023 року №28/Р на виконання рішення зборів суддів №1 від 16.01.2023 року, дана справа передана судді Мартинишин М.О. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023 року.

Ухвалою судді від 06.02.2023 року справу прийнято до свого провадження.

30.03.2023 року від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки 05.08.2021 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» отримало копію листа від 05.07.2021 року «Повідомлення про відступлення права вимоги», яким поінформовано про відступлення ТзОВ «ГРАССЕР» на користь ОСОБА_1 права вимоги виконання зобов`язання за договором виконання робіт від 10.06.2019 року №10/06-1 щодо сплати 153932,08 грн. боргу та штрафних санкцій. До цього повідомлення не долучались докази переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, розрахунок штрафних санкцій, копія цього повідомлення належним чином не завірена, а тому листом від 06.08.2021 року №06/08-21 ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» повідомило ТзОВ «ГРАССЕР» та ОСОБА_1 про необхідність надання завіреної копії правочину про відступлення права вимоги за договором виконання робіт від 10.06.2019 року №10/06-1. Так, як ні ТзОВ «ГРАССЕР», ні ОСОБА_1 не надали відповіді та документів, вважає що виконання обов`язку перед новим кредитором зі сплати 67000,00 грн. у ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» виник лише 10.03.2023 року, після отримання позовної заяви у даній справі та доданих до неї документів, в силу чого 3% річних, інфляційні втрати можливо нараховувати лише з цієї дати. Зауважує, що розрахунок штрафних санкцій здійснено з порушенням умов договору, оскільки такий діяв до 31.11.2019 року, а тому пеня могла бути нарахована лише до 31.11.2019 року. На думку відповідача термін оплати останнього платежу, строк виконання грошового зобов`язання не визначено ні договором, ні додатком Графіком фінансування робіт, тому такий строк міг би мати місце лише після спливу місячного терміну з отримання 05.04.2021 року претензії ТзОВ «ГРАССЕР», як вимоги в розумінні виконання грошового зобов`язання у випадку не встановлення строку виконання грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, тобто по 04.05.2021 року.

03.04.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідачу було надіслано оригінал повідомлення про відступлення права вимоги, який і є доказом про перехід права вимоги до нового кредитора, тому обов`язок погашення заборгованості перед позивачем у відповідача виник 05.08.2021 року, з моменту отримання такого. Звертає увагу, що у додатку №3 до договору Графіку фінансування робіт, у графі 5 вказано, що останній платіж здійснюється по завершенню робіт, які згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт були прийняті 02.08.2019 року, а тому саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок сплатити останній платіж.

Також, позивач заявив про відмову від позовної вимоги про стягнення пені 77529,92 грн., у зв`язку з чим просить зменшити розмір позовних вимог до таких: стягнути з ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 87902,16 грн., що складаються з основного боргу 67000,00 грн., 3% річних від суми прострочених платежів 9402,16 грн., та витрати на професійну правову допомогу 11 500,00 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2023 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги з врахуванням їх зменшення підтримав та з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» Станкевич А.О. позов заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приймаючи відмову позивача від частини позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 10.06.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія«КРИСТАЛ-ЗАХІД»(затекстом договоруЗамовник)таТовариством зобмеженою відповідальністю «ГРАССЕР»(затекстом договоруВиконавець)укладено договір про виконання робіт №10/06-1 (далі також Договір №10/06-1) (а.с.8-16).

Відповідно до п.1.1 Договору №10/06-1 ТзОВ «ГРАССЕР» з використанням власного обладнання, комплектуючих та матеріалів, на свій ризик, власними та залученими силами і засобами, в строки, передбачені цим договором, зобов`язується виконати роботи, зазначені у Додатку №1 («Договірна ціна») на об`єкті: «Влаштування покриття футбольного поля та влаштування системи автоматичного поливу шкільного стадіону Радовельської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеню» в с.Радовель, Олевського району Житомирської області, вул.Київська», а ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Вартість робіт вказана у Додатку №1 - «Договірна ціна», що є невід`ємною частиною цього договору (п.4.1 Договору №10/06-1).

Розділом 5 «Порядок розрахунків» Договору №10/06-1 передбачено, що розрахунки здійснюються замовником на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акта прийому-передачі наданих послуг. Перший авансовий платіж 300000,00 грн. здійснюється замовником не пізніше 5 робочих днів з дати підписання договору. Подальші авансові платежі (часткова попередня оплата) замовник виконує відповідно до Графіку фінансування (Додаток №3). Днем виконання замовником своїх зобов`язань щодо здійснення оплати згідно цього договору вважається день надходження відповідної суми грошових коштів у повному розмірі на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п.6.3 Договору №10/06-1 після завершення виконання робіт виконавець надає замовнику акт виконаних робіт.

У разі неотримання виконавцем від замовника підписаних документів або вмотивованої відмови, роботи вважають прийнятими без зауважень зі сторони замовника (п.6.5 Договору №10/06-1).

За порушення терміну оплати робіт, встановленого цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених коштів за кожен день прострочення (п.7.3 Договору №10/06-1).

Відповідно до п.9.1 та п.9.2 Договору №10/06-1 договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками сторін до 31.11.2019 року та може бути продовжений за домовленістю сторін.

Пунктом 10.5 Договору №10/06-1 передбачено, що всі повідомлення, сповіщення і будь-яка переписка, що стосується цього договору, мають бути направлені відповідними сторонами за адресами. зазначеними в договорі, і будуть вважатися як так, що були направлені належним чином, якщо вони зроблені в письмовій формі при доставці під розписку кур`єрською службою, чи уповноваженим представником сторони, чи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштою.

Відповідно до додатку від 10.06.2019 року №3 до Договору №10/06-1 ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» взяло на себе зобов`язання здійснити на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату робіт частинами: перший (авансовий) платіж 300000,00 грн. 14.06.2019 року; другий платіж 300000,00 грн. 21.06.2019 року; третій платіж 200000,00 грн. 01.07.2019 року; четвертий платіж 150000,00 грн. 15.07.2019 року; п`ятий платіж 284510,63 грн. по завершенню робіт, що разом становить 1234510,63 грн.

02.08.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД», шляхом підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року №1 (а.с.17-18), прийняло виконані ТзОВ «ГРАССЕР» роботи на загальну суму 1154545,39 грн.

Відповідно до акта звірки взаєморозрахунків (а.с.36):

27.06.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1770 (а.с.37), прострочивши тим самим виконання зобов`язання по сплаті першого (авансового) платежу на 13 днів.

05.07.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 150000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1794 (а.с.38).

10.07.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1805 (а.с.39).

19.07.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 50000,00 грн.

Таким чином, ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» прострочило виконання зобов`язання по сплаті другого платежу на 28 днів.

21.08.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1876 (а.с.40), прострочивши тим самим виконання зобов`язання по сплаті третього платежу на 51 день.

30.09.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1912 (а.с.41).

25.10.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1933 (а.с.42), прострочивши тим самим виконання зобов`язання по сплаті четвертого платежу на 102 дні.

11.11.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 40000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1945 (а.с.43).

26.11.2019 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 42545,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1971 (а.с.44).

29.10.2020 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 50000,00 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» від 22.06.2021 року (а.с.45).

01.04.2021 року ТзОВ «ГРАССЕР» склало та направило ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» претензію №1 про порушення грошового зобов`язання за Договором №10/06-1 на суму 72000,00 грн. (а.с.34).

19.04.2021 року ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснило на користь ТзОВ «ГРАССЕР» оплату 5000,00 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» від 22.06.2021 року (а.с.45).

Таким чином, заборгованість ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» перед ТзОВ «ГРАССЕР» за виконані роботи за Договором №10/06-1 становить 67000,00 грн. (1154545,39 грн. 1087545,39 грн.).

05.07.2021 року між ТзОВ «ГРАССЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги (а.с.6-7), відповідно до умов якого ОСОБА_1 (Новий кредитор) прийняв право вимоги, яке належить ТзОВ «ГРАССЕР» (Первісний кредитор) за договором №10/06-1, акта приймання виконаних будівельних робіт №1 02.08.2019 року, акта приймання виконаних будівельних робіт №2 23.12.2019 року, претензії від 01.04.2021 року №1, акта звірки взаєморозрахунків за період 01.06.2019-22.06.2021 року, розрахунку штрафних нарахувань за порушення грошових зобов`язань станом на 05.07.2021 року у розмірі 86932,08 грн.

05.07.2021 року ТзОВ «ГРАССЕР» спільно з ОСОБА_1 склали та направили ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» повідомлення про відступлення права вимоги за Договором №10/06-1 (а.с.7), яке, як стверджує відповідач, отримано останнім 05.08.2021 року (а.с.82).

У відповідь ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» надіслало ТзОВ «ГРАССЕР» та ОСОБА_1 листа від 06.08.2021 року №06/08-2л з проханням надати завірену копію правочину відступлення права вимоги за Договором №10/06-1 (а.с.83-85).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.1 та ч.2 ст.14 ЦК України).

За змістом ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Передання ТзОВ «ГРАССЕР» виконаних робіт за Договором №10/06-1 і прийняття їх ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 року №1 на суму 1154545,39 грн., підписаним обома сторонами, зокрема стороною ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» підписано 02.08.2019 року.

За правилом частини четвертої статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

У додатку від 10.06.2019 року №3 до Договору №10/06-1 сторони погодили, що останній п`ятий платіж за виконані роботи ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» здійснює по завершенню робіт.

Таким чином, згідно з умовами Договору №10/06-1 відповідач зобов`язаний був 05.08.2019 року сплатити останній платіж у розмірі 204545,39 грн.

Однак, ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» у встановлений договором строк свої зобов`язання зі сплати п`ятого платежу не виконало, протягом періоду з 11.11.2019 року до 19.04.2021 року перерахувало на користь виконавця лише 137545,39 грн., у зв`язку з чим заборгувало ТзОВ «ГРАССЕР» 67000,00 грн. (204545,39 грн. - 137545,39 грн.).

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.1 ст.613 ЦК України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №908/288/20).

Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, та не свідчить про неможливість виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17).

Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17).

Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов`язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов`язку від боржника, який не виконав свої зобов`язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України). Наприклад, боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для кредитора інтерес (стаття 622 ЦК України) (п.49 постанови Верховного Суду від 14.02.2023 року у справі №924/471/21).

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, зокрема, в частині оплати виконаних та прийнятих замовником робіт, та звільнення від відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання, яке мало місце під час дії договору, помилковим є висновок відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії Договору №10/06-1 за невиконання зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, висновки щодо неправомірності стягнення пені, нарахованої поза строком дії договору, також суперечать приписам ч.6 ст.232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) у жодній нормі ЦК України та ГК України не обмежується строком дії договору.

Вказана правова позиція узгоджується з усталеною правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах: Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року №910/9072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі №927/333/17, від 13.06.2018 року у справі №910/2153/17, від 13.02.2018 року у справі №910/123/17.

Разом з тим, суд приймає відмову позивача від позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за Договором №10/06-1 у розмірі 77529,92 грн., що є процесуальним правом останнього, передбаченим п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Відповідно до ст.518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання первісному. Тобто факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №61-1059св18.

З огляду на викладене, неналежне повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора, тому такі твердження відповідача є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище положеннями законодавства.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач отримував повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, складене позивачем спільно з первісним кредитором, що позбавляє відповідача прав, передбачених ч.2 ст.516 ЦК України.

Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання відповідачем зобов`язань за договором та сплату боргу 67000,00 грн. на користь первісного кредитора.

За таких обставин, ненадання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав вимоги за Договором №10/06-1, на що посилається відповідач, не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за Договором №10/06-1 на користь нового кредитора.

Таким чином, з відповідача ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 67000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком 3% річних, оскільки ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» свої зобов`язання виконувало не у терміни, встановлені Договором №10/06-1, а останній, п`ятий платіж в повному обсязі взагалі не здійснило. Відповідач зазначені розрахунки належними та достатніми доказами не спростував.

Відтак, з відповідача ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за час прострочення зобов`язання у розмірі 9402,16 гривень.

Згідно з ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, враховуючи відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення пені, суд дійшов висновку, що з відповідача ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором виконання робіт від 10.06.2019 року №10/06-1 в загальному розмірі 76402,16 гривень, з яких 67000,00 грн. сума боргу, 9402,16 грн. 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі №648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18), 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18 (провадження №16-3157св21). Тобто вказана судова практика є незмінною.

Звертаючись даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11500 гривень.

Як доказ цих витрат, позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2021 року, який укладено між позивачем та адвокатом Філоненко Роман Петрович, додаток до договору «Протокол узгодження вартості послуг від 05.07.2021 року №1» на суму 11500,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг та оплату кошів від 26.07.2021 №1 на суму 11500,00 грн.

Згідно з додатком до договору про надання правової допомоги від 01.07.2021 року та актом приймання-передачі наданих послуг від 26.07.2021 №1 адвокатом надано правову допомогу: ознайомлення та правовий аналіз документів та перевірка правильності розрахунків по справі ТОВ «ГРАССЕР» щодо боржника ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» на предмет доцільності укладення договору про відступлення права вимоги в інтересах замовника вартістю 1500,00 грн.; підготовка повідомлення та договору про відступлення права вимоги та юридичний супровід замовника на зустрічі з керівником ТОВ «ГРАССЕР» під час підписання цього договору та збір всіх необхідних документів справи задля повноти передачі права вимоги вартістю 4500,00 грн.; підготовка позовної заяви, заяви про участь в режимі відео конференції та інших поштових документів вартістю 5000,00 грн.; надання консультацій та роз`яснень замовнику до участі в судовому процесі (роз`яснення його процесуальних прав та обов`язків) вартістю 500 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Слід звернути увагу, що ознайомлення та правовий аналіз документів, перевірка правильності розрахунків на предмет доцільності укладення договору про відступлення права вимоги, а також підготовка повідомлення та договору про відступлення права вимоги та юридичний супровід замовника на зустрічі з керівником ТОВ «ГРАССЕР» під час підписання такого, не належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки стосуються укладення договору про відступлення права вимоги, а тому відшкодуванню у даній справі не підлягають.

Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу ОСОБА_1 не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, а відтак наявні підстави для відмови у відшкодуванні за рахунок відповідача усього заявленого ОСОБА_1 розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Таким чином, зважаючи на положення статей 89 133, 134, 137, 141 ЦПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу та відшкодування позивачу за рахунок ТОВ «БК «КРИСТАЛ-ЗАХІД» витрат на правничу допомогу в загальній сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позивача віднесено до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 07.02.1984 року (а.с.32), він звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

За вимогами ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позов задоволено частково, а позивач звільнений від оплати судових витрат, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КРИСТАЛ-ЗАХІД» належить стягнути 908 гривень судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст.4,10-13,19,76-80,141, 223, 258-259, 263-265,268, 273, 353 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

позовчастково задовольнити.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Будівельна компанія«КРИСТАЛ-ЗАХІД»на користь ОСОБА_1 основнийборг задоговором виконанняробіт урозмірі 67000гривень,3% річних від суми прострочених платежів у розмірі 9402 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, а всього разом 81402 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КРИСТАЛ-ЗАХІД» судовий збір в сумі 908 гривень в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання : АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «КРИСТАЛ-ЗАХІД», код ЄДРПОУ 36929612, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, офіс 206.

Дата складення повного судового рішення 27.10.2023 року.

Суддя Мартинишин М.О.