Рішення

від 12.10.2023 по справі 644/9247/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 644/9247/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Лебедєва Х.В.,

учасники справи та їх представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Рябко Руслан Олегович,

відповідач Громадська організація «Зооконтроль»,

представник відповідача адвокат Мудраченко Іван Володимирович,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Зооконтроль» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ГО «Зооконтроль» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

В поданій до суду заяві посилався на те, що він працює на посаді робітника з догляду за тваринами Громадської організації «Зооконтроль».

Звернув увагу на те, що його було оформлено на посаду робітника з догляду за тваринами, хоча фактично він виконував роботу ловця безпритульних тварин.

На посаду був прийнятий 05 травня 2020 року згідно направлення №20392001160059003 від 20 лютого 2020 року з Харківського міського центру зайнятості на вільне робоче місце в ГО «Зооконтроль».

Під час прийняття на роботу з керівником ГО «Зооконтроль» було домовлено, що заробітна плата виплачуватиметься наступним чином: щомісяця посадовий оклад у розмірі мінімальної заробітної плати, а також доплати згідно фактично виконаної роботи за кожним із господарських договорів з надання послуг, а саме за кожну виловлену безпритульну тварину 90 грн, за перевезення техніки з одного населеного пункту до іншого 400 грн.

Загальний розмір його заробітної плати мав становити близько 15000 грн.

Проте, в обумовленому обсязі заробітна плата йому не виплачувалась, відповідач здійснив оплату лише за половину ставки, хоча оформлювали його на повну.

При звільненні заборгованість із заробітної плати йому виплачена не була, трудова книжка не видана.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 19446,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку та за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 25174,80 грн.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2020 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року № 7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомоїстатті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даного Розпорядження,справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Справа № 644/9247/20 також передана на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.

Після цього справу в порядку, передбаченому ч. 3ст. 14 ЦПК України, передано на розгляд судді Самсоновій О.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 29 березня 2023 року справу прийнято до свого провадження.

Заперечення від позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідач надав відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечив (а.с. 34-43).

Зазначив, що позивачем у своїй позовній заяві вказується про нібито домовленість стосовно заробітної плати між ним та керівництвом відповідача щодо розміру заробітної плати, який складатиметься в двох складових:

- щомісячний посадовий оклад у розмірі мінімальної заробітної плати;

- доплата згідно фактично виконаної роботи за кожним з господарських договорів з надання послуг, а саме за кожну виловлену безпритульну тварину 90 грн, а за перевезення техніки з одного населеного пункту до іншого 400 грн.

Відповідач вважає, що зазначені аргументи є недостовірними з огляду на те, що позивачем написано заяву про прийняття його роботу, в якій позивач просить прийняти його на посаду робітника по догляду за тваринами з окладом згідно штатного розкладу.

Відповідно до штатного розкладу ГО «Зооконтроль», що затверджено Наказом №67 від 04.05.2020 року, місячний оклад робітника з догляду за тваринами 4725,00 грн.

Що стосується сум заробітної плати, яка зазначена в Листі Харківського міського центру зайнятості №ХМЦЗ-02-8095 від 04.08.2020 року, позивач звертає увагу, що мова йде про вакансії ловець бездоглядних тварин та лікар ветеринарної медицини, а позивач за власним бажанням написав заяву про прийняття на роботу на посаду робітника з догляду за тваринами, з огляду на обов`язки, характер роботи, досвід, освіту, навички, робочий графік тощо.

Відповідач категорично не згоден з тим, що, як стверджує позивач, йому була виплачена заробітна плата лише частково. Твердження про складові заробітної плати, які набито обіцяли позивачу, не знаходять своїх підтверджень ані в його заяві про прийняття на роботу, ані в інших документах.

За заявою позивача про звільнення відповідачем видано наказ №74/1 про звільнення працівника ОСОБА_1

07 серпня 2020 року позивач відмовився отримати належні йому до виплати кошти та трудову книжку.

Відповідач направляв на його адресу листи щодо остаточного розрахунку по звільненню та передачі трудової книжки. Позивач вимоги відповідача не виконав, але відповідач не чинить позивачу перешкод в отриманні трудової книжки та розрахунку.

Актом позапланової перевірки органу Держпраці встановлено, що сума, яка належить позивачу до виплати, становить 5678,25 грн.

Але оскільки відповідач прав позивача не порушував, кошти не виплачені та трудова книжка позивачу не видані причин, що залежать від відповідача, просив суд відмовити в задоволенні позову. Судові витрати на професійну правничу допомогу стягнути з позивача на користь відповідача.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача, наведеними у відзиві. Зазначив, що наведені відповідачем аргументи є хибними, а отже підлягають відхиленню судом (а.с. 67-70).

Відповідач надав заперечення, у яких просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с. 86-87).

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з`явились. При цьому представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, в їх задоволенні просив відмовити.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з`явився.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом ГО «Зооконтроль» від 04 травня 2020 року №68 позивач ОСОБА_1 прийнятий на посаду робітник з догляду за тваринами (код КП 6129 (17545)) на роботу з режимом неповного робочого дня 4 години не день (0,5 ставки) з 05 травня 2020 року (а.с. 45).

Підставою для винесення вказаного наказу зазначено заяву ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року.

У вказаній заяві на адресу керівника ГО «Зооконтроль» Єльніков Г.В. просив прийняти його на посаду робітника по догляду за тваринами з окладом згідно штатного розкладу (а.с. 44).

Таким чином між сторонами виникли трудові правовідносини, у яких ОСОБА_1 виконував трудові обов`язки робітника по догляду за тваринами, а ГО «Зооконтроль» мала обов`язок виплатити заробітну плату працівнику за виконану роботу.

На час розгляду справи судом доказів того, що вказаний наказ позивачем було оскаржено, зокрема в частині прийняття працівника на неповний робочий день чи прийняття на посаду робітника по догляду за тваринами замість посади ловця бездоглядних тварин, до матеріалів справи не додано.

Відповідно, до матеріалів справи не додано доказів зміни правовідносин, що виникли між сторонами.

Тому суд прим вирішенні справи виходить з того, що позивач працював на посаді робітник з догляду за тваринами з режимом неповного робочого дня.

Доказів того, що позивач виконував іншу роботу, до матеріалів справи не додано.

При цьому посилання позивача на показання свідків, які підтверджують виконання позивачем роботи ловця бездоглядних тварин, суд до уваги не бере, оскільки виконання трудових обов`язків, в тому числі з відлову бездоглядних тварин, має бути підтверджено відповідними документами, а не показаннями свідків.

Крім того, як вбачається з акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК28025/494, що складений 22 грудня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області, під час документальної перевірки ГО «Зооконтроль» не встановлено фактів виконання позивачем ОСОБА_1 роботи, не обумовленої трудовим договором (а.с.53-62).

В акті також зазначено, що відповідно до табелю використання робочого часу ГО «Зооконтроль» гр. ОСОБА_1 відпрацьовано:

за травень 2020 року всього за місяць днів - 18 (72 години),

за червень 2020 року всього за місяць днів - 20 (80 годин),

за липень 2020 року всього за місяць днів - 17 (68 годин),

за серпень 2020 року всього за місяць днів - 1 (4 години).

Наказом ГО «Зооконтроль» від 07 серпня 2020 року «Про звільнення працівника» ОСОБА_1 звільнений з посади робітника по догляду за тваринами 07 серпня 2020 року за п. 1 ст. 36 КЗПП України (за згодою сторін). Підстава: заява ОСОБА_1 від 24 липня 2020 року (а.с. 48).

Але в день звільнення ОСОБА_2 відповідач ГО «Зооконтроль» не здійснив повного розрахунку позивача.

Як підтверджується актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю №ХК28025/494, що складений 22 грудня 2020 року Головним управлінням Держпраці у Харківській області, заробітна плата позивачу в повному обсязі виплачена не була.

Так, встановлено, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості за травень 2020 року гр ОСОБА_1 нараховано 2238,16 грн. (оклад 4725,00 грн., почасово - 2362,50 грн., за відпрацьований час 2238,16 грн., утримано 247,26 грн., до виплати 1990,90 грн.), проте у відомості на виплату готівки за травень 2020 б/н від 08.06.2020 року відсутній особистий підпис гр. ОСОБА_1 про отримання заробітної плати за травень 2020 року.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2020 року гр ОСОБА_1 нараховано 2362,50 грн. (оклад - 4725,00 грн., почасово - 2362,50 гря, за відпрацьований час 2362,50грн., утримано - 271,51 грн., до виплати 2090,99 грн.), проте в відомості на виплату готівки за червень 2020 №б/н від 01.07.2020 року відсутній особистий підпис тр. ОСОБА_1 про отримання заробітної плати за червень 2020 року.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за липень 2020 року гр. ОСОБА_1 нараховано 1748,04 грн. (оклад 4725,00 грн., почасово - 2365,00 грн., за відпрацьований час 1748,04 грн., утримано - 151,69 грн., до виплати 1596,36 грн.), проте в відомості на виплату готівки за липень 2020 б/н від 03.08.2020 року відсутній особистий підпис гр. ОСОБА_1 про отримання заробітної плати за липень 2020 року.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за серпень 2020 року гр. ОСОБА_1 нараховано 469,71 грн. (оклад - 4730,00 грн., почасово - 118,25 грн., нарахування відпускних - 351,46 грн., утримано - 7,05 грн., до виплати 462,66 грн.), проте в відомості на виплату готівки за серпень 2020 об/н від 07.08.2020 року відсутній особистий підпис гр. ОСОБА_1 про отримання РОМ заробітної плати за серпень 2020 року (а.с. 53-62).

Таким чином встановлено, що позивачу не виплачена заробітна плата у вказаних розмірах.

Будь-які докази, що підтверджували б право позивача на одержання заробітної плати в більшому розмірі, як і докази, що підтверджували б виплату позивачу заборгованості з заробітної плати, сторонами до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд встановив, що відповідачем не виплачена позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 2238,16 грн. (утримано 247,26 грн., до виплати 1990,90 грн.) за травень 2020 року; 2362,50 грн. (утримано - 271,51 грн., до виплати 2090,99 грн.) за червень 2020 року; 1748,04 грн. (утримано - 151,69 грн., до виплати 1596,36 грн.) за липень 2020 року; 469,71 грн. (утримано - 7,05 грн., до виплати 462,66 грн.) за серпень 2020 року, а всього 6140,91 грн.

Згідно ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як передбачено ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Але ГО «Зооконтроль» вказані вимоги закону не виконувалися належним чином, заробітна плата позивачу ОСОБА_1 за період з травня 2020 року по липень 2020 року та за 1 день серпня 2020 року вчасно не виплачувалася.

У зв`язку з цим утворилася заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 6140,91 грн. (сума до виплати після відрахування обов`язкових платежів).

Вказаний розмір заборгованості перед позивачем по заробітній платі відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При звільненні ОСОБА_1 з роботи належні йому виплати відповідачем не проведені.

При цьому як підтверджується актом перевірки ГУ Держпраці у Харківській області від 22 грудня 2020 року №ХК28025/494, день звільнення ОСОБА_1 07 серпня 2020 року був його останнім робочим днем.

Тому відповідач мав провести з позивачем повний розрахунок та видати позивачу трудову книжку в день звільнення.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що позивач в день звільнення відмовився отримати розрахунок та трудову книжку.

Але зазначена обставина будь-якими доказами не підтверджена.

Крім того, у випадку відмови чи ухилення позивача отримати розрахунок при звільненні, відповідач відповідно до ч. 1 ст. 537 ЦК України міг внести належні до виплати позивачу кошти на депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу.

Тому, розглядаючи справу на підставі долучених до справи доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем ГО «Зооконтроль» не виконано вимоги ст. 47 КЗпП України щодо видачі працівникові в день звільнення належно оформленої трудової книжки і проведення з ним розрахунку у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача, викладені в позовній заяві, на те, що він неодноразово направляв позивачу листи з проханням повідомити номер рахунку для перерахування коштів та надати згоду на направлення трудової книжки йому поштою до того, як трудову книжку було вилучено слідчим.

На підставі викладеного, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем позивачу не виплачена, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з 05 травня 2020 року по 07 серпня 2020 року у розмірі 6140,91 грн.

За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України № 6-144цс13 від 29 січня 2014 року.

Як встановлено судом, відповідач заробітну плату в порушення норм ст. 116 КЗпП України позивачу в день звільнення не виплатив.

Відповідачем не доведено відсутність його вини у не проведенні повного розрахунку з позивачем та у не видачі йому трудової книжки в день звільнення.

При цьому суд бере до уваги, що заява про звільнення ОСОБА_1 була подана 23 липня 2020 рокую (а.с. 97). Тому відповідач мав об`єктивну можливість забезпечити виконання вимог ст. 47 та ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника 07 серпня 2020 року.

Тому наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чиним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку).

У зв`язку з тим, що за весь час роботи позивача немає двох повних місяців його роботи, середній заробіток позивача обраховується за весь час його роботи.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 серпня 2020 року по 18 листопада 2020 року (66 робочих днів) у розмірі 25174 грн. 80 коп.

Вказаний розрахунок не відповідає вимогам закону.

Всього позивачем відпрацьовано 56 днів. Розмір його заробітної плати за вказаний період становить 6140,91 грн.

У зв`язку з цим середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 109,66 грн. (6140,91 грн./ 56 дн. = 109,66 грн.)

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні:

66 дн. х 109,66 грн. = 7237,56 грн.

Відповідач неправомірно не розрахувався з позивачем при звільненні, тому суд повинен захистити порушенні права позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що із відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7237,56 грн.

Згідно п.2 ч.1ст.430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

Тому в частині стягнення заробітної плати в розмірі 2300 грн. 00 коп. рішення підлягає негайному виконанню. Решта суми 11078,47 грн. підлягає стягненню після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тому при зверненні до суду з позовом позивач судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. сплатив лише за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено на 29%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 243,83 грн. на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Також з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір за позовну вимогу про стягнення заробітної плати у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Зооконтроль» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації «Зооконтроль» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 05 травня 2020 року по 07 серпня 2020 року у розмірі 6140,91 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку 7237,56 грн., а всього стягнути 13378,47 (тринадцять тисяч триста сімдесят вісім гривень сорок сім копійок).

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати в сумі 2300 грн. 00 коп. (дві тисячі триста гривень нуль копійок), решту суми 11078,47 грн. (одинадцять тисяч сімдесят вісім гривень сорок сім копійок) стягнути після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Громадської організації «Зооконтроль» на користь ОСОБА_1 243,83 грн. (двісті сорок три гривні вісімдесят три копійки) на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Громадської організації «Зооконтроль» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач Громадська організація «Зооконтроль», код ЄДРПОУ 4117677, місцезнаходження: м. Харків, вул. Миру, 68.

Повне судове рішення виготовлено 17 жовтня 2023 року.

Головуючий О.А.Самсонова