Ухвала

від 01.11.2023 по справі 520/22239/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

01 листопада 2023 року Справа № 520/22239/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, Харківського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними дій та стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України та Харківського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по липень 2023 року включно, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.;

- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 179760 грн., з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 409320 грн., з 01 січня 2023 року по липень 2023 року включно в розмірі 395760 грн., з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Ухвалою суду від 21.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Представником відповідача Державна судова адміністрація України через канцелярію суду було подано відзив, в якому, зокрема, вказано на обставини пропущення позивачем строку на звернення до суду та необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування питання розгляду справи в порядку загального позовного провадження вказано, що позивачем у справі є суддя Другого апеляційного адміністративного суду. Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправними дій Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації та Харківського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.07.2023 року. Отже, позивачем у справі є особа, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище, а тому дана справа не може бути віднесена до справ незначної складності.

В обґрунтування питання пропущення позивачем строку на звернення до суду вказано, що 19.07.2022 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин № 2352-ІХ, яким внесено зміни до діючого законодавства про працю. Так, після внесення Законом № 2352-ІХ коментованих змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні). Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб. Відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (CОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. ОСОБА_1 є суддею Другого апеляційного адміністративного суду. При цьому, вказано, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ (далі - Закон № 2710-ІХ) набрав чинності 01 січня 2023 року. Так, нарахування та виплата суддівської винагороди суддям здійснюється на підставі цього Закону. Станом на липень 2023 року норми Закону № 2710-ІХ не змінювалися. Відтак, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк. Крім, того, зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та зазначені представником відповідача доводи, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно положень ч.2 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до положень ч.4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із положеннями ч.1 ст.260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень ч. 6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що за клопотанням однієї із сторін суд може розглянути справу в порядку спрощеного провадження із викликом сторін, однак з заявленого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що представник відповідача загалом заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з наголошує на необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Однак, суд зазначає, що положеннями ч.1 ст.260 КАС України передбачено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Приписами статті 260 КАС України визначено порядок дій суду щодо розгляду клопотання позивача або відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що предметом даного спору є надання оцінки діям Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України та Харківського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по липень 2023 року включно, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Суд наголошує, що згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, оскільки дана справа за ознаками не належить до категорій справ, визначених ч.4 ст. 257 КАС України, то, враховуючи обставини справи, суд вважає, що дана справа є такою, що може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, суд зазначає, що представником відповідача не наведено у поданому до суду відзиві обставин, які відповідно до приписів ч.3 ст. 257 КАС України свідчили б про наявність підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

Стосовно доводів представника відповідача щодо пропущення позивачем строку на звернення до суду суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями ч.1 та ч.2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з частиною третьою та п`ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Так, у цій справі позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просить надати оцінку діям Другого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України та Харківського апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по липень 2023 року включно, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа №1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України Про оплату праці необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття заробітна плата і оплата праці, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

До усіх виплат, право на отримання яких має працівник відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати), також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.

Проте, на момент виникнення спірних правовідносин, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

Матеріали справи свідчать, що до суду з даним позовом позивач звернулась із використанням системи Електронний суд 16.08.2023 року, тобто у межах строку, визначеного законодавством.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що позивач з огляду на приписи ч.5 ст. 12 КАС України не пропустила строк на звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку на звернення до суду є необґрунтованими та недоведеними.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240-241, 243, 248, 250, 257-262, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань представника Державної судової адміністрації України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про застосування наслідків пропущення позивачем строку на звернення до суду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Мельников Р.В.