Ухвала

від 01.11.2023 по справі 280/619/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 280/619/22

адміністративне провадження № К/990/32651/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №280/619/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 25.09.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №280/619/22, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» відмовити в повному обсязі.

При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку при зверненні до суду з касаційною скаргою. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвал від 08.06.2023, від 17.07.2023, від 22.08.2023 про повернення на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України раніше поданих касаційних скарг відповідачу з мотивів неналежного (необґрунтованого) викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень унормованих частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник також зазначив, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безмовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку). Додатково, посилаючись на рішення Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувалось питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в умовах запровадженого на території України правого режиму воєнного стану, скаржник просив врахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та систематичному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень. Наголошуючи на режимі функціонування державних органів в складних умовах воєнного стану, керуючись положеннями статті 121 КАС України, скаржник просив визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі та поновити пропущений строк.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 11.10.2023 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.

Залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, врахувавши обставини справи Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, як на переконання Суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження судових рішень.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 16.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, якій скаржником наведено доводи необхідності поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, як такого, що пропущено з поважних причин.

Так, обґрунтовуючи необхідність поновлення процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, скаржник, цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду та норми КАС України повторно наголошує, що дотримання ним процесуального строку касаційного оскарження при первинному зверненні до суду, наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження судових рішень, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційними скаргами раніше та сплата судового збору, є достатнім для відкриття провадження у справі (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку). Посилаючись на рішення Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувалось питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, зокрема, й в умовах запровадженого на території України правого режиму воєнного стану, скаржник повторно вказує про необхідність врахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалах про повернення раніше поданих ним касаційних скарг та систематичному зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень у найкоротші строки після такого повернення. Повторно наголошуючи на режимі функціонування державних органів в умовах воєнного стану, керуючись положеннями статті 121 КАС України, скаржник просить врахувати наявність достатніх правових підстав для визнання поважними причин пропуску строку касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, Судом встановлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не наводить; належних, достовірних та достатніх доказів не надає.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №280/619/22 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови виготовлено 05.05.2023.

Копію означеної постанови Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України отримало 23.05.2023 (про, що зазначає сам відповідач у поданій ним касаційній скарзі). А, отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 22.06.2023.

Судом також встановлено, що Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №280/619/22 три рази. Кожну з раніше поданих відповідачем касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 08.06.2023, від 17.07.2023, від 22.08.2023 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладання підстав для касаційного оскарження, обов`язок зазначення яких передбачено частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, зазначивши при цьому про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснивши вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328, частинами другою, третьою статті 353 КАС України та вказавши про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328, 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, у клопотанні, надісланому відповідачем на виконання вимог ухвали від 11.10.2023, останнім так і не зазначено обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та подати таку скаргу з дотриманням визначеного статтею 329 КАС України процесуального строку на касаційне оскарження.

Крім того, з моменту отримання відповідачем копії ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої касаційної скарги заявнику (15.06.2023) і до моменту чергового звернення (25.09.2023) сплинув строк у понад три місяці, однак, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, належного обґрунтування причин такої тривалості реалізації права на звернення до суду скаржник так і не зазначає. Враховуючи, що при поданні касаційної скарги вдруге та втретє відповідачем так і не було усунуто недоліків касаційної скарги, які стали підставою для її повернення вперше, Суд вважає, що відсутні підстави для визнання такого проміжку часу розумним і об`єктивно необхідним для належного оформлення касаційної скарги з урахуванням роз`яснень, наданих Судом.

На переконання Суду, вказані дії скаржника свідчать виключно про його формальне ставлення до оформлення касаційної скарги та ігнорування роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Посилання скаржника на обставини пов`язані з регулярним поданням касаційної скарги у цій справі, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку. Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Вчетверте касаційна скарга скаржником подана до Верховного Суду лише 25.09.2023, тобто зі спливом чотирьох місяців з моменту отримання скаржником копії повного тексту спірної постанови від 27.04.2023 (повний текст постанови складено 05.05.2023; отримано скаржником 23.05.2023) та зі спливом місячного строку з моменту повернення відповідно до ухвали від 22.08.2023 востаннє поданої відповідачем касаційної скарги заявнику, що на переконання Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Щодо посилання скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану, Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною (черговою) скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам скаржника, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Поряд з цим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та стверджуючи про складний режим функціонування державних органів в умовах воєнного стану, контролюючий орган так і не наводить обґрунтованих доводів та не надає суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким саме чином наведені ним обставини вплинули на обов`язок скаржника подати касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №280/619/22 з дотриманням статей 328-330 КАС України.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також не приймає до уваги доводи скаржника щодо подання ним чергової касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку, пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне (чергове) звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України, свідчить виключно про намагання скаржника домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому ним клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №280/619/22.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №280/619/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник