Рішення

від 03.11.2023 по справі 916/3597/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3597/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 916/3597/23

за позовом Приватного підприємства КРАМАР (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 34Б, код ЄДРПОУ 36724888)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ-ЛОГИСТИК (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25, офіс 10, код ЄДРПОУ 45008958)

про стягнення 66 994,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство КРАМАР звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ-ЛОГИСТИК про стягнення 66 994,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/3597/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч.4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.08.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЛОГИСТИК" - (далі Постачальник/Відповідач) та Приватним підприємством "КРАМАР" - (далі Покупець/Позивач) було укладено Договір поставки №71, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов`язання на умовах договору поставити товар визначений специфікацією, а покупець прийняти товар та оплатити.

Згідно Специфікації № 1 до Договору Сторони погодили найменування, кількість та вартість Товару - - морський контейнер 40 футів "CRONOS" №FBXU 720792 у кількості 1 одиниця вартістю 130 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21 666,67 грн.

Згідно п 4.2. Договору, позивач має сплатити 40 відсотків загальної вартості товару протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору, решту - 60 відсотків протягом трьох робочих днів з моменту отримання товару на складі покупця.

03 серпня 2023 року відповідачем виставлено рахунок на оплату №104 на суму 130 000,00 грн., у. т. ч. ПДВ - 21 666,67 грн.

04 серпня 2023 року позивач сплатив 40 відсотків вартості товару у розмірі 52 000,00 грн. згідно рахунку №104 від 03.08.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією №5127 від 04.08.2023 року.

Відповідно до абз. 1 розділу 3 Договору "Умови та порядок постачання", товар має бути поставлений постачальником протягом 2 (двох) календарних днів з дати отримання попередньої оплати. Постачальник своїми силами поставляє товар на склад покупця, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 34Б.

Таким чином, оскільки 04.08.2023 року позивачем було сплачено суму попередньої оплати, то відповідно до умов Договору товар мав бути поставлений відповідачем 06.08.2023 року. Проте, станом на момент подачі цієї позовної заяви Відповідач своє зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

09.08.2023 року позивачем на електронні адреси відповідача була надіслана вимога щодо повернення грошових коштів та сплати штрафних санкцій, яка того ж дня направлена у письмовому вигляді на юридичну адресу Відповідача.

Згідно п. 10.1. Договору, факсимільні копії та листи, передані електронної поштою, мають юридичну силу оригіналу, але протягом двадцяти календарних днів підлягають заміні на екземпляри з оригінальними підписами та відбитками печаток, шляхом надсилання даних документів рекомендованими листами за адресою, вказаною в реквізитах договору або шляхом безпосереднього вручення стороні.

Постачальник станом на момент подання позову не виконав зобов`язання за Договором та не надав покупцю жодних пояснень стосовно причин ухилення від виконання зобов?язань за Договором.

Також, позивачем в зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором, було нараховано відповідачу пеню в сумі 1 567,10 грн., штрафу в розмірі 13 000 грн., та 30% річних в сумі 427,40грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №71 від 03.08.2023р. стало підставою для звернення Приватного підприємства КРАМАР до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЛОГИСТИК" - (далі Постачальник/Відповідач) та Приватним підприємством "КРАМАР" - (далі Покупець/Позивач) було укладено Договір поставки №71, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов`язання на умовах договору поставити товар визначений специфікацією, а покупець прийняти товар та оплатити.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно Специфікації №1 до Договору Сторони погодили найменування, кількість та вартість Товару - - морський контейнер 40 футів "CRONOS" №FBXU 720792 у кількості 1 одиниця вартістю 130 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 21 666,67 грн.

Згідно п 4.2. Договору, позивач має сплатити 40 відсотків загальної вартості товару протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору, решту - 60 відсотків протягом трьох робочих днів з моменту отримання товару на складі покупця.

03 серпня 2023 року відповідачем виставлено рахунок на оплату №104 на суму 130 000,00 грн., у. т. ч. ПДВ - 21 666,67 грн.

04 серпня 2023 року позивач сплатив 40 відсотків вартості товару у розмірі 52 000,00 грн. згідно рахунку №104 від 03.08.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією №5127 від 04.08.2023 року.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартість поставленого товару в сумі 52 000 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 6.1. договору, сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 567,10 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення штрафу в сумі 13 000 грн., суд зазначає наступне.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У п. 6.1. договору встановлено, що за порушення строку поставки більше ніє на календарних дні постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості непоставленого товару.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок неустойки (штрафу), господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 13 000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 30% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Згідно з п. 6.2. Договору, сторони погодили, що якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти в розмірі 30% річних.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 30% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 30% річних в розмірі 427,40грн., судом встановлено, що розрахунок 30% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 30% річних в розмірі 427,40 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Позивачем визначено в прохальній частині позовної заяви зазначено про стягнення судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2023 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову за вх. № 2-1233/23.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про покладення судових витрат в частині судового збору за подання заяви про забезпечення позову на позивача.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства Крамар є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, підлягають задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду Договір про надання правової допомоги №72 від 10.08.2023р., ордер серії АЕ №1220382 від 16.08.2023р., акт приймання наданих послуг на правничу допомогу від 16.08.2023 року, а також довідка про сплату наданої правової допомоги на суму 10 000 грн. готівкою.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ЛОГИСТИК" на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства КРАМАР (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 34Б, код ЄДРПОУ 36724888) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ-ЛОГИСТИК (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25, офіс 10, код ЄДРПОУ 45008958) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМ-ЛОГИСТИК (65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25, офіс 10, код ЄДРПОУ 45008958) на користь Приватного підприємства КРАМАР (50076, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, буд. 34Б, код ЄДРПОУ 36724888) грошові кошти в розмірі 52 000 (П`ятдесят дві тисячі) грн., штрафу в розмірі 13 000 (Тринадцять тисяч) грн., пені в розмірі 1567 (Одна тисяча п`ятсот шістдесят сім) грн. 10 коп., 30% річних в розмірі 427 (Чотириста двадцять сім) грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 2 684 (Дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (Десять тисяч)грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 листопада 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна