Рішення

від 25.10.2023 по справі 320/13269/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2023 року № 320/13269/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області VIII скликання від 10.09.2021 №VIII-14/1958;

- зобов`язати Іванківську селищну раду Вишгородського району Київської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування), орієнтовною площею 0.6600 га, та знаходиться в межах села Страхолісся Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, зазначена на графічних матеріалах, у встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України місячний строк.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що за результатом розгляду її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, було прийнято рішення від 10.09.2021 №VIII-14/1958, яким у задоволенні клопотання відмовлено. Вважає, що відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки в ній не зазначено підстави для такої відмови, передбачені ст. 118 Земельного Кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 (суддя Терлецька О.О.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

09.06.2022 на підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 №73-р/ка у зв`язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестимісячного віку, було проведено повторний автоматизований розподіл справи №320/13269/21, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою суду від 14 червня 2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Балаклицьким А.І.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав на законність рішення Іванківської селищної ради від 10.09.2021, якими відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку з невідповідністю місця розташування заявленої ділянки вимогам законодавства: земельна ділянка вказана у графічному матеріалі знаходиться у власності третіх осіб. Відповідач також наполягав на тому, що дії Іванківської селищної ради, як органу місцевого самоврядування, щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідали чинному законодавству України та були здійснені виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 травня 2021 року ОСОБА_1 в порядку статті 118 Земельного Кодексу України «Про набуття права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності», звернулася до Іванківської селищної ради із клопотанням, в якому просила забезпечити реалізацію визначеного законом права на набуття права власності на земельну ділянку на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності, шляхом виділення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 0,6600 га, в межах села Страхолісся, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в межах села Страхолісся.

До клопотання були долучені всі необхідні документи.

У вересні 2021 року позивачем було отримано лист Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області із Рішенням VIII скликання від 10 вересня 2021 року № VIII - 14/1958, яким ОСОБА_1 відмовлено в надані дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки (вказаної у графічному матеріалі) у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області в межах села Страхолісся у відповідності до графічних матеріалів, у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка належить третім особам.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила її звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вимогами чинного законодавства встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання, а також передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини такої відмови.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, клопотання зацікавленої особи в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки має бути розглянуте саме представницьким органом місцевого самоврядування на планерному засіданні ради у місячний строк.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що клопотання від 19.05.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,6600 га,яка розташована на території Іванківської селищної ради, було розглянуто відповідачем та рішеннями від 10.09.2021 року №14/1958 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі того, що вказана у графічних матеріалах земельна ділянка вже перебуває у власності громадян.

На підтвердження вказаних обставин, відповідач вказав, що земельні ділянки, зазначені у графічних матеріалах позивача, відповідно до рішень Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, входять до масиву земельних ділянок площею 0,2293 га з кадастровим номером 3222081400:01:013:0033, яка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 774860 від 21.06.2006 року належить громадянину ОСОБА_2 , площею 0,2289 га з кадастровим номером 3222081401: 01:013:0032, яка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 774859 від 14.06.2006 року належить громадянину ОСОБА_3 та площею 0,2500 га. ОСОБА_4 .

Зазначені вище обставини підтверджуються в матеріалах справи копією рішення від 17.12.2021 № VIII-20/3132 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр.. ОСОБА_4 ».; копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.; копією державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 від 14.06.2006; копією державного акту на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 .

Тобто, позивач у графічних матеріалах, доданих до свого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зазначив земельну ділянку, яка вже перебуває у власності вищевказаних громадян.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обрана позивачем земельна ділянка знаходяться у приватній власності третіх осіб.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що обрана позивачем земельна ділянка знаходиться у приватній власності інших осіб і це право на момент звернення позивача з відповідним клопотанням не припинялось, суд дійшов висновку, що Іванківська селищна рада обґрунтовано відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а рішення відповідачем прийняте в межах повноважень у порядок, спосіб, що визначені Конституцією та законами України, яке є мотивованим та відповідає вимогам частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що саме по собі перебування обраної для розробки проекту землеустрою та у подальшому безоплатної приватизації земельної ділянки у приватній власності іншої особі є вичерпною і достатньою підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо неї третім особам, зокрема позивачу.

Крім того, наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини, що слугували причиною для відмови, цілком кореспондують визначеному у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України переліку підстав для відмови.

Зокрема, обрання позивачем земельної ділянки, що перебуває у власності іншої особи, свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку з чим вимога позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області VIII скликання від 10.09.2021 №VIII-14/1958, задоволенню не підлягає.

З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка не надана у власність (користування), орієнтовною площею 0.6600 га,та знаходиться в межах села Страхолісся Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області, зазначена на графічних матеріалах, у встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України місячний строк.

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись із відповідним клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, місце розташування якої відповідатиме вимогам закону і не буде накладатись на раніше виділені земельні ділянки.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позву, вимога позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення (ст. 382 КАС України), задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяБалаклицький А. І.