Рішення

від 03.11.2023 по справі 420/20878/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20878/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

представника позивача - Філіппової Е.Г.,

представника відповідача - Ковтун Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управління ДПС в Одеській області:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 11778/15-32-07-01-19 від 29.05.2023р. про збільшення суми грошового зобов`язання за податком на прибуток на суму 5676628,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 1419157,00 грн.;

- повідомлення-рішення форми "В4" № 11780/15-32-07-01-19 від 29.05.2023р. про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 728879,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 11779/15-32-07-01-19 від 29.05.2023 р. про збільшення суми грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 34224993,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 8556248,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Н" № 11781/15-32-07-01-19 від 29.05.2023 р. нарахування штрафних санкцій за не реєстрацію податкових накладних на суму 18093075,00 грн., прийнятих на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 08.05.2023 р. № 12294/15-32-07-01-14/40849224, яким встановлено заниження податку на прибуток на суму 5676628 грн., податку на додану вартість на 34602121 грн., а також не реєстрацію податкових накладних на загальну суму 36186150 грн. Вважає такі висновки контролюючого органу протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а перевірка проведена в період дії мораторію, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зокрема, абзацом 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (у редакції Закону України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ та Закону України від 13.05.2020 р. № 591-ІХ) встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Як вбачається з наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 05.04.2023 р. № 2262-п, документальна позапланова перевірка позивача була проведена на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, на проведення якої діяв мораторій. Окрім цього, під час проведення перевірки перевіряючим надавалися всі документи, які підтверджують правомірність формування витрат та доходів, податкового кредиту і від`ємного значення, які безпідставно не взяті до уваги відповідачем.

Ухвалою від 14.08.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 18.09.2023 р. на 10:00 год.

30.08.2023 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р. № 540-ІХ було запроваджено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, зазначених пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України. У подальшому мораторій на проведення перевірок продовжувався згідно постанов Кабінету Міністрів України. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 р. № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" скорочено строк дії обмежень, встановлених п.52.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними. Оскільки перевірка ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" була розпочата до 18 березня 2020 року та не була завершена, то відповідачем з урахуванням Постанови № 89 правомірно призначено та проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача на підставі наказу від 05.04.2023 р. № 2262-п. Позивач не оскаржував наказ про призначення перевірки, допустив перевіряючих до її проведення, а тому не може посилатися на порушення процедури її проведення. Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування витрат та доходу, а також податкового кредиту і від`ємного значення, які відображено в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 08.05.2023 р. № 12294/15-32-07-01-14/40849224, на підставі якого правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Ухвалою від 18.09.2023 р. за клопотанням представника позивача відкладено підготовче на засідання на 11.10.2023 р. на 10:00 год.

20.09.2023 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ній обставин, оскільки на час проведення перевірки діяв мораторій, а тому прийняті на підставі незаконно проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Ухвалою від 11.10.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2023 р. на 10:00 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з вказаних у відзиві підстав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 ПК України з урахуванням вимог п.82.1 ст.82 ПК України, плану-графіка проведення планових документальних виїзних перевірок платників податків за січень 2020 року та наказів Головного управління ДПС в Одеській області від 20.01.2020 р. № 109, від 05.02.2020 р. № 359 (з урахуванням наказу від 09.02.2020 р. № 496-н), від 11.02.2020 р. № 1083 посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.09.2016 р. по 30.09.2019 р., за результатами якої складено акт від 04.03.2021 р. № 3352/15-32-07-01/40849224.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 39540706,00 грн.;

2. п.44.1 ст.44, пп.14.1.13, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп."а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 68897425,00 грн., а також встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2019 р. у сумі 2658192 грн.;

3. п.201.1 ст.201 ПК України, а саме не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 72410767,00 грн.;

4. п.3.1 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарохованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, пп."б" п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті подання не у повному обсязі та з недостовірними відомостями податкових розрахунків сум доходу.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" подало до Головного управління ДПС в Одеській області заперечення від 01.04.2021 р. № 01/04/21, за результатами розгляду яких комісією Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення, яке оформлене протоколом 09.04.2021 р., про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України з питань, що стали предметом оскарження за період з 26.09.2016 р. по 30.09.2019 р.

Згідно рішення комісії, Головним управлінням ДПС в Одеській області видано наказ від 13.04.2021 р. № 2211-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", відповідно до п.1 якого необхідно провести документальну позапланову перевірку платника податків з наступного календарного дня місяця, в якому буде скасовано заборону, встановлену п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Прикінцеві положення" ПК України.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 13.04.2021 р. № 2211-п "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", з урахуванням змін, внесених наказом від 05.04.2023 р. № 2262-п "Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 13.04.2021 р. № 2211-п" та відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, 11.04.2023 р. розпочато документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" з питань, що стали предметом оскарження за період з 26.09.2016 р. по 30.09.2019 р.

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" з питань, що стали предметом оскарження за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки за період з 26.09.2016 р. по 30.09.2019 р.

Результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" з питань, що стали предметом оскарження за період з 26.09.2016 р. по 30.09.2019 р., оформлено актом від 08.05.2023 р. № 12294/15-32-07-01-14/40849224, у висновках якого вказано на порушення позивачем вимог:

1. пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, п.29 П(С)БО 16 "Витрати", п.5, п.7, п.8, п.21 П (С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, із змінами і доповненнями, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого у Мін`юсті України 19.01.2000 р. за № 27/4248, із змінами і доповненнями, п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями, пп.1.3 п.1 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 01.07.1997 р. № 141, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 5676628 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 410208 грн., за перший квартал 2018 року на суму 42985 грн., за півріччя 2018 року на суму 81021 грн., за три квартали 2018 року на суму 1237781 грн., за 2018 рік на суму 2116234 грн., з І квартал 2019 року завищення на суму (-790 882) грн., за півріччя 2019 року на суму 2047977 грн., за три квартали 2019 року на суму 3150186 грн.;

2. п.44.1 ст.44, пп.14.1.13, пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп."а" п.185.1, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Мін`юсті України 05.06.1995 р. за № 168/704, ч.4 ст.632 ЦК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 34602121 грн., в тому числі за листопад 2017 року на суму 377128 грн., за листопад 2018 року на суму 14183110 грн., за грудень 2018 року на суму 3131642 грн., за лютий 2019 року на суму 13591516 грн., за березень 2019 року на суму 1073313 грн., за травень 2019 року на суму 18158 грн., за червень 2019 року на суму 560239 грн., за липень 2019 року на суму 1667015 грн. та встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2019 року на суму 728879 грн.;

3. п.201.1 ст.201 ПК України, не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 36186150 грн., в тому числі за липень 2018 року на суму 531296 грн., за вересень 2018 року на суму 630234 грн., за жовтень 2018 року на суму 1198329 грн., за листопад 2018 року на суму 14680657 грн., за грудень 2018 року на суму 1162877 грн., за січень 2019 року на суму 37886 грн., за лютий 2019 року на суму 14561874 грн., за березень 2019 року на суму 840824 грн., за квітень 2019 року на суму 837943 грн., за травень 2019 року на суму 833773 грн., за червень 2019 року на суму 332724 грн., за липень 2019 року на суму 69446 грн., за серпень 2019 року на суму 34870 грн., за вересень 2019 року на суму 433417 грн.

Позивачем 23.05.2023 р. подано заперечення на висновки даного акту, за результатами розгляду яких комісією з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок надано відповідь від 24.05.2023 р. № 6314/КПР/15-32-07-01-06 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі висновків акту перевірки від 08.05.2023 р. № 12294/15-32-07-01-14/40849224 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 29.05.2023 р. № 11778/15-32-07-01-19, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств на 5676628 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 1419157 грн.;

- від 29.05.2023 р. № 11780/15-32-07-01-19, згідно якого зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 728879 грн.;

- від 29.05.2023 р. № 11779/15-32-07-01-19, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 34224993 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 8556248 грн.;

- від 29.05.2023 р. № 11781/15-32-07-01-19, згідно якого застосовано штрафні санкції у розмірі 50 % за не реєстрацію податкових накладних у розмірі 18093075 грн.

Позивачем на вказані податкові повідомлення-рішення подану скаргу, яку згідно рішення ДПС України від 08.08.2023 р. № 21862/6/99-00-06-01-01-06 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 1.1 статті 1 ПК України зазначений кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст.78 ПК України, відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених у цьому підпункті, видається:

у разі розгляду заперечення до акта перевірки, - контролюючим органом, який проводив перевірку;

під час проведення процедури адміністративного оскарження - контролюючим органом вищого рівня, який розглядає скаргу платника податків.

На підставі зазначеного у цьому пункті наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 05.04.2023 р. № 2262-п "Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 13.04.2021 р. № 2211-п" проведено документальну позапланову виїзну ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ", за результатами проведення якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід зазначити, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Під час розгляду даної справи суд враховує, що у постанові від 21.02.2020 р. у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, у будь-якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 р. у справі № 540/3549/20.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Законом України від 17.03.2020 р. № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 18.03.2020 р., підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року.

В подальшому Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, відповідно до яких установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Законом України від 13.05.2020 р. № 591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 29.05.2020 р., внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З викладеного слідує, що законодавцем запроваджено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, за окремими винятками, якими є: 1) документальні позапланові перевірки, що проводяться на звернення платника податків; 2) документальні позапланові перевірки з підстав, визначених пп.78.1.7, 78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України; 3) фактичні перевірки в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених пп.80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Відповідно до наказу від 05.04.2023 р. № 2262-п "Про внесення змін до наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 13.04.2021 р. № 2211-п" документальну позапланову виїзну перевірку позивача проведено на підставі пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, який не входить до переліку винятків, на які не розповсюджується дія мораторію на проведення перевірок.

Стаття 9 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачає, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 р. № 104) продовжено дію карантину, який скасовано постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Тобто, станом на час призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" діяв мораторій щодо призначення та проведення документальних перевірок, починаючи з 18 березня 2020 року, відповідно до пункту 52.2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення) ПК України, у тому числі на підставі вимог пп.78.1.5 ст.78 ПК України.

У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020 р. № 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Із посиланням на пункт 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020 р. № 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.02.2021 р. № 83, де зазначено: скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-IX);

документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Тобто постанова Кабінету Міністрів фактично змінює положення ПК України, що є неприпустимим з огляду на те, що відповідно до п.2.1 ст.2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. При цьому таких змін в ПК України внесено не було.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 р. №17-рп (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84. 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п`ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях ст.8 Конституції України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 р. № 89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки" в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" суперечить нормам пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

У свою чергу, норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою встановлений мораторій на проведення перевірок, є чинною та не була змінена.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Вищенаведена колізія є порушенням принципу "юридичної визначеності", а також принципу "якості закону".

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип "юридичної визначеності". Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Аналізуючи поняття "якість закону" Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі "Солдатенко проти України" (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини "закон" має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам "доступності", "передбачуваності" та "зрозумілості"; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що найбільш сприятливим для платника податку є підхід, коли в силу пп.4.1.4 ст.4 та п.5.2 ст.5 ПК України пріоритет у застосуванні належить віддати саме абзацу1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).

У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 р. у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суд у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади "правової процедури", яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону.

Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії "Мірило правовладдя" (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року)).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч.2 ст.3 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вже зазначалося, за висновком Палати КАС ВС, викладеним у постанові від 22.09.2020 р. у справі № 520/8836/18, при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення.

Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу. Якщо ж суд визнає, що встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомленнярішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, необхідність перевірки суті конкретного порушення як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання - відсутня.

Крім того, у постанові від 08.09.2021 р. у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), згідно з яким невиконання вимог п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу щодо підстав та умов здійснення перевірки призводить до визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Вищезазначені обставини свідчать на користь висновку про неправомірний характер проведеної Головним управлінням ДПС в Одеській області документальної позапланової виїзної перевірки та, відповідно, незаконність прийнятих за її результатами актів індивідуальної дії. Отже зазначені обставини є достатніми для висновку про неправомірність прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Крім того, у постанові від 22.02.2022 р. у справі № 420/12859/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є нормою вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 03.02.2021 р., тому за загальним правилом вирішення колізій, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, а тому у даному випадку, підлягають застосуванню саме норми Податкового кодексу України.

У постанові від 27.04.2022 р. у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови Кабінету Міністрів України № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Також Верховний Суд звернув увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

У постановах від 28.10.2022 р. у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 р. у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 р. у справі № 640/16093/21, Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22.02.2022 р. у справі № 420/12859/21, від 17.05.2022 р. у справі № 520/592/21, від 15.04.2022 р. у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 р. у справі № 140/1846/21, від 06.07.2022 р. у справі № 360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі Постанови № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

При цьому, під час ухвалення постанов від 28.10.2022 р. у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 р. у справі № 160/24072/21 Верховний Суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 р. у справі N 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Згідно ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексу України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин та висновків Верховного Суду з цього питання, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управління ДПС в Одеській області з порушенням порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, на проведення якої за пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України діяв мораторій, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність проведення документальної позапланової виїзної перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то сплачений ТОВ "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" судовий збір у сумі 26840 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2, код ЄДРПОУ 40849224) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2023 р. № 11778/15-32-07-01-19, № 11779/15-32-07-01-19, № 11780/15-32-07-01-19, № 11781/15-32-07-01-19.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗМАЇЛ-ТРАНСБАЛКТЕРМІНАЛ" (68600, Одеська область, м.Ізмаїл, Аеродромне шосе, 2, код ЄДРПОУ 40849224) судовий збір у сумі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено та підписано 03.11.2023 р.

Суддя О.І. Бездрабко