Ухвала

від 03.11.2023 по справі 757/49992/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49992/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023000000002058 від 02.11.2023,

В С Т А Н О В И В :

03.11.2023 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першоговідділу управлінняпроцесуального керівництвадосудовим розслідуваннямта підтриманняпублічного обвинуваченняДепартаменту наглядуза додержаннямзаконів Національноюполіцією Українита органами,які ведутьборотьбу зорганізованою злочинністю,Офісу Генеральногопрокурора ОСОБА_3 ,згідно вимогякого,останній проситьнакласти у кримінальному провадженні № 12023000000002058 від 02.11.2023 арешт, шляхом заборони відчуження та розпоряджання майном, а саме на об`єкт незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 645848212101), яке на праві приватної власності зареєстроване за ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964) та іпотекодержателем якого є ТОВ «РЕГІНА ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 36691120) та заборонити ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК», а також іншим юридичним та фізичним особам, службовим особам органів державної влади чи місцевого самоврядування, державним та приватним виконавцям будь-яким чином (вчиняти будь-які дії) щодо відчуження чи розпорядження об`єктом незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 645848212101).

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, зловживаючи своїм службовим становищем, вжили заходів щодо безпідставної зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:054:0020, з метою штучного створення заборгованості ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» перед Дніпровської міської радою для подальшого вилучення з володіння указаного суб`єкта господарської діяльності земельної ділянки та незаконного знесення об`єкта незавершеного будівництва.

Враховуючи зазначене, з метою визначення ступеню будівельної готовності об`єкта незавершеного будівництва та його ринкової вартості 02.11.2023 у кримінальному провадженні слідчим призначено комплексну будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизу.

Постановою від 02.11.2023 старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 об`єкт незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 645848212101), яке на праві приватної власності зареєстроване за ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964) та іпотекодержателем якого є ТОВ «РЕГІНА ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 36691120).

Враховуючи викладене, прокурор вказує, що є обґрунтована необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Підставою для накладення арешту на майно є те, що вказане нерухоме майно являється речовим доказом у кримінальному провадженні із наведених у клопотанні підстав та обставин.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, представник сторони обвинувачення подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити та накласти арешт з метою збереження речових доказів.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність та одночасно приймаючи до уваги до уваги приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебуває кримінальне провадження № 12023000000002058 від 02.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Постановою від 02.11.2023 старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_4 об`єкт незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 645848212101), яке на праві приватної власності зареєстроване за ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964) та іпотекодержателем якого є ТОВ «РЕГІНА ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 36691120).

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Отже, майно, яке має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12023000000002058 від 02.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні № 12023000000002058 від 02.11.2023 арешт, шляхом заборони відчуження та розпоряджання майном, а саме на об`єкт незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 645848212101), яке на праві приватної власності зареєстроване за ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (код ЄДРПОУ: 33159964) та іпотекодержателем якого є ТОВ «РЕГІНА ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 36691120).

Заборонити ТОВ «КАРАВАН-ДНІПРОПЕТРОВСЬК», а також іншим юридичним та фізичним особам, службовим особам органів державної влади чи місцевого самоврядування, державним та приватним виконавцям будь-яким чином (вчиняти будь-які дії) щодо відчуження чи розпорядження об`єктом незавершеного будівництва: багатофункціональний торговельно-розважальний комплекс з паркінгом (неокінчене будівництво) літ. А.; будівля (тимчасова) літ. Б.; будівля (тимчасова) літ. В; сторожка (тимчасова) літ. Г.; сходи № 1-4; мостіння І-ІІІ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 645848212101).

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1