Рішення

від 24.10.2023 по справі 953/12286/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/12286/21

н/п 2/953/540/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зуб Г.А.

за участю секретаря - Черниш О.М.,

за участю представника позивача Коваля О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відео-конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова про стягнення суми інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вказана позовна заява, в якій представник позивача адвокат Піскарьов А.О. просить стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних збитків у розмірі 91165,50 грн., суму 3% річних у розмірі 13624,28 грн., та суму судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 21.07.20211 об 11 год. 40 хв. ОСОБА_2 водій підприємства «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова, керуючи автомобілем «Ісузу» д.н. НОМЕР_1 , який належить відповідачу, з яким ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах, а саме працював водієм на підприємстві відповідача, рухаючись по вул. Набережна магістраль в м. Запоріжжі, при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру, та скоїв зіткнення з автомобілем «Мерседес Е200» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2012 закрито провадження по справі стосовно ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою апеляційного суду Харківської області від 23.05.2012, вказану постанову суду було скасовано, та встановлено, що встановити хто саме з водіїв учасників події порушив вимоги ПДР внаслідок чого сталося ДТП не надалось можливим. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2014, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.09.2014, позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальних збитків в розмірі 70508,47 грн., моральну шкоду в розмірі 2500 грн., та витрати по справі судового збору. Вказане рішення на даний час не виконано, тому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні збитки та 3% річних за період з 04.09.2014 по 26.10.2020 відповідно до наведеного в позові розрахунку.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, суми інфляції та 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України можуть нараховуватися лише за три роки, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та просив застосувати строки позовної давності до заявлених позовних вимог. Також вказано, що існує кримінальне провадження стосовно висновку експерта, який покладений в основу рішення суду щодо розміру завданих збитків позивачу.

Представником позивача спрямовано відповідь на відзив, в якій він просить поновити строк на її подання, оскільки з відзивом сторона позивача ознайомилась лише 11.10.2023, та просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що вироку суду стосовно експерта не надано, та строки позовної давності може бути застосовано до вимог лише з 04.09.2014 по березень 2017 року, та цивільна права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Враховуючи, що причини пропуску, на які посилається сторона позивача є неповажними, оскільки відзив надійшов на адресу суду 08.11.2021, тому суд вважає за можливе

прийняти вказану відповідь як письмові пояснення по справі.

Представник позивача адвокат Коваль О.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, та за наявними в справі доказами.

29.06.2021 до суду надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зубу Г.А.

Ухвалою судді від 27.08.2021 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ з використанням власних технічних засобів.

Судом встановлено, що 21.07.2011 о 11 год. 40 хв. по вул. Набережна Магістраль м. Запоріжжя відбулась ДТП за участю водіїв ОСОБА_2 , який знаходився в трудових відносинах з відповідачем, та позивача по справі, у зв`язку з чим останньому було завдано матеріальних збитків.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2012 провадження стосовно ОСОБА_2 було закрите у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова була скасовано постановою апеляційного суду Харківської області від 23.05.2012.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.01.2014, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.09.2014, позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальних збитків в розмірі 70508,47 грн., моральну шкоду в розмірі 2500 грн., та витрати по справі судового збору, а всього 73896,66 грн.

На даний час доказів виконання вказаного рішення суду до суду не надано.

Тому, у зв`язку з тим, що судове рішення про стягнення коштів не виконане, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційне збільшення боргу за період з 04.09.2014 по 26.10.2020 в розмірі 91165,50 грн., та три відсотки річних за період з 04.09.2014 по 26.10.2020 в розмірі 13624,28 грн. з наведенням відповідного розрахунку.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не

встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий правовий висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

Як зазначено в правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 лютого 2018 року (справа №910/11249/17).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20) зазначено: «у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. У цьому випадку Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з відповідача заборгованості

саме в іноземній валюті, тобто прострочене зобов`язання визначене у розмірі 13 000,00 доларів США, що передбачає і нарахування 3 % річних саме з 13 000,00 доларів США. Отже, у частині другій статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Нарахування трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».

Як вбачається з матеріалів справи відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем у розмірі 73896,66 грн., яке не виконано станом на 26.10.2020.

Невиконання боржником судового рішення дає підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу, які обмежуються останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення інфляційних втрат і 3 % річних відповідно достатті 625 ЦК України.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3% річних повинно здійснюватись за три роки, тобто за період з 25.06.2018 (позовну заяву спрямовано до суду 25.06.2021) по 16.10.2020 на суму 73896,00 грн. відповідно до розрахунку позивача, останній здійснює розрахунок з суми боргу 73896,00 грн. щодо інфляційних збитків (суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог), та суму боргу 73896,66 грн. для розрахунку 3% річних.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та стягнути з відповідача грошові кошти у наступному розмірі:

інфляційні втрати:

У період з01.07.2018року по26.10.2020року індексація на суму73896,00 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% = 112,424% (за період Липень 2018 - Жовтень 2020) [Інфляційні нарахування] = 73896,00 грн. (сума боргу) ? 112,424% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 73896,00 грн. (сума боргу) = 9180,54грн.

Таким чином, інфляційні збитки за період з 25.06.2018 по 26.10.2020 складають в розмірі 9180,54 грн.

Нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Обов`язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, покладеному на боржника ч. 2 ст. 625 ЦК України, кореспондує право кредитора вимагати стягнення такої компенсації.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням трьох процентів річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

3% річних:

Період розрахунку: з25.06.2018року по31.12.2018року - 190 днів [Проценти] = 73896,66 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 190 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1154,00грн.

Період розрахунку: з01.01.2019року по31.12.2019року - 365 днів [Проценти] = 73896,66 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2216,90грн.

Період розрахунку: з01.01.2020року по26.10.2020року - 300 днів [Проценти] = 73896,66 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 300 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 1817,13грн.

Таким чином, сума нарахованих трьох процентів за 855 днів становить 5188,03 грн.

Разом з цим, представником відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності по справі.

Аналіз положень глави 19 ЦК України «Позовна давність» дає підстави для висновку, що правові наслідки спливу позовної давності у вигляді відмови у позові можуть застосовуватися лише у тих випадках, якщо доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не з підстав спливу позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Таким чином, оскільки між сторонами виникло грошове зобов`язання, яке не виконується боржником належним чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 625 ЦК України, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума інфляційних збитків за період з 25.06.2018 по 26.10.2020 в розмірі 9180 (дев`ять тисяч сто вісімдесят) гривень 54 коп., та три відсотки річних на прострочену суму боргу за період з 25.06.2018 по 26.10.2020 в розмірі 5188 (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 03 коп., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за наведених вище підстав, а в іншій частині позову суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, а тому відмовляє в їх задоволенні. Посилання представника відповідача на кримінальне провадження заведеного за фактом висновку щодо визначення матеріальних збитків на даний час є необгрунтованим, оскільки рішення суду на даний час є чинним, а тому підлягає виконанню.

Питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу на даний час не розглядається.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 143 грн. 69 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 204, 511, 525,610, 612, 625, 630, 1046, 1048 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до підприємства «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова про стягнення суми інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з підприємства «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму інфляційних збитків за період з 25.06.2018 по 26.10.2020 в розмірі 9180 (дев`ять тисяч сто вісімдесят) гривень 54 коп.

Стягнути з підприємства «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , три відсотки річних на прострочену суму боргу за період з 25.06.2018 по 26.10.2020 в розмірі 5188 (п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 03 коп.

Стягнути з підприємства «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 143 (сто сорок три) гривень 69 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Відповідач підприємство «Ніка» товариства інвалідів «Шанс» Жовтневого району м. Харкова, місцезнаходження: м. Харків, вул. Рудика, буд. 6, код ЄДРПОУ 30235984.

Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2023 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ