Рішення

від 01.11.2023 по справі 130/666/23

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/490/2023

130/666/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2023 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

22.03.2023 ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом, в якому просила визнати за нею право в порядку спадкування на земельну ділянку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Стислий виклад позиції позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лисогірка Жмеринського району Вінницької області помер батько позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Жмеринка Вінницької області померла баба позивача по батькові ОСОБА_3 , яка постійно до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована в с. Лисогірка Жмеринського району Вінницької області та після смерті якої відкрилась спадщина, що склала дається з земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 1,5374 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та рахується за померлою на підставі сертифікату, який було втрачено. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла її онука ОСОБА_2 , шляхом вступу в фактичне володіння та управління спадковим майном померлої, а саме в березні 2023 року розпорядилась домашніми та особистими речами померлої. Інші спадкоємці за законом, заповітом та правом представлення після смерті ОСОБА_3 відсутні.

У зв`язку з тим, що батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то позивач як онучка має право на спадщину за законом першої черги після смерті своєї баби ОСОБА_3 .

При зверненні позивача в Другу жмеринську державну нотаріальну контору щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги, які викладені в позовній заяві.

Заперечення відповідача.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

23.03.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.05.2023.

10.05.2023 підготовче засідання відкладено на 14.06.2023.

08.06.2023 від представника позивача до суду надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи.

14.06.2023 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано докази: копію заповіту та копію актового запису. Розгляд справи відкладено на 10.07.2023.

19.06.2023 та 27.06.2023 до суду надійшли витребувані докази.

10.07.2023 розгляд справи відкладено на 20.09.2023.

28.08.2023 від представника позивача до суду надійшла відповідь з Другої жмеринської державної нотаріальної контори.

20.09.2023 підготовче провадження закрито. Справа призначена до розгляду по суті на 01.11.2023.

Представник відповідача, в судове засідання не з`явився. В поданій заяві представник просив розгляд справи проводити у його відсутність. Вирішення даної справи залишив на розсуд суду.

Суд на підстав ч. 3 ст. 211, ч.1 ст. 223 ЦПК України, розглянув справу у відсутність представників відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_5 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с.9).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.10).

Як вбачається з копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України, батьками ОСОБА_4 зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_3 (а.с.11,11 зворот).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Лисогірка Жмеринського району Вінницької області (а.с.12). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Жмеринка вінницької області, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.13).

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 25.01.2023 №01-9-2023, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно до дня своєї смерті проживала в с. Лисогірка Жмеринського району Вінницької області. Спадщину після її смерті прийняла онука ОСОБА_2 , шляхом вступу в фактичне володіння та управління майном померлої (а.с.14).

Як вбачається з копії листа ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області від 19.01.2023 № 45/14-23, відповідно до витягу з протоколу №1 загальних зборів КГСП «Поділля» с. Лисогірка Жмеринського району від 11.02.1997 затверджено списики громадян та пенсіонерів, які мають право на отримання сертифікатів на земельну частку (пай) в КГСП «Поділля», під номером 186 рахується ОСОБА_3 . Відповідно до записів в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались Жмеринською РДА Вінницької області, присутній запис на ОСОБА_3 про реєстрацію та видачу сертифіката серія ВН № 0140843 на підставі розпорядження Жмеринської РДА. За ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка № НОМЕР_1 , загальною площею 1,5374 га. Інформація про зареєстроване право власності за нею відсутня (а.с.15-20).

Відповідно до копії сторінки №3 з друкованого видання «Наша газета» від 25.01.2023, міститься оголошення про втрату сертифіката на земельну частку (пай) серії ВН№0140843 на ім`я ОСОБА_3 . Даний сертифікат вважати недійсним (а.с.22, 22 зворот).

Згідно копії Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину/заповіти/ спадкові договори), спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась. Заповіт чинний (а.с.23-24).

Постановою державного нотаріуса Другої жмеринської державної нотаріальної контори Вінницької області від 26.01.2023 № 26/02-31 ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 1,5374 га, розташовану на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яка належала померлій ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.25).

Відповідно до копії заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Дубівської сільської ради народних депутатів Жмеринського району Скрипаловська К.О. належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Лисогірка Жмеринського району Вінницької області на випадок своєї смерті заповідала ОСОБА_4 (а.с.47-50).

Згідно копії актового запису про смерть №108 від 28.02.2005 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Жмеринка Вінницької області (а.с.57,57 зворот).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування.

Мотиви суду. Норми права застосовані судом.

До вищевказаних цивільних правовідносин, слід застосовувати нормативно-правові акти на час їх виникнення.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 прийняла спадщину у відповідності до ст. 549 ЦК УРСР, шляхом вступу в фактичне володіння та управління спадковим майном.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з положеннями ст. 5 ЗК України (в редакції 1990 р.), який діяв на час виникнення правовідносин, земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з положеннями ст. 6 цього Кодексу, однією із підстав набуття права власності на земельні ділянки - одержання їх у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", зокрема: п. 2. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю; п.5. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією; п.6. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК УРСР, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Згідно з ст. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 561 ЦК УРСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Згідно абзацу 2 п. 8 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 № 7 роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Зазначається, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають (абзац 2, 3 п. 23).

Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, то у цьому випадку виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 цієї Статті, перелік яких є необмежений.

Згідно із статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно із статтями 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно із частиною 1 статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає стаття 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: в т.ч. рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На аналогічні норми законодавства посилалась і позивач у своєму позові.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом баба позивача ОСОБА_3 отримала право на земельну частку (пай), однак померла не оформивши своїх прав. Оскільки у позивача іншого способу, крім як звернутися з позовом до суду щоб визнати за собою право в порядку спадкування на майно, яке залишилося після померлої ОСОБА_3 , за умови відсутності правовстановлюючих документів на нього, немає, а тому за вищевикладених обставин позов слід задовольнити повністю, адже він повністю аргументований доказами дослідженими судовому засіданні.

Судові витрати слід залишити за позивачем, як вона того просила.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 5, 7, 10-13, 76-82, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право в порядку спадкування на земельну ділянку (пай) № НОМЕР_1 , площею 1,5374 га, кадастровий номер: 0521083700:02:002:0180, розташованої на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка рахується за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), Жмеринська міська рада Вінницької області (місцезнаходження: 23100 Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Центральна, буд. 4, ЄДРПОУ 03084233).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Дата складання повного судового рішення 06.11.2023