Постанова

від 03.11.2023 по справі 910/8684/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2023 рокум. ОдесаСправа № 910/8684/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комітету правового захисту України

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023, суддя суду першої інстанції Щавинська Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 29.05.2023

по справі №910/8684/22

за позовом: Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2"

до відповідача: Комітету правового захисту України

про стягнення 87 211,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Одеське обласне комунальне підприємство "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу - адміністративного будинку №2" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету правового захисту України, в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 1,20 грн, заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат у розмірі 88 002,06 грн з яких: основна заборгованість у сумі 67 426,32 грн, пеня у сумі 2 830,06 грн, інфляційні збитки у сумі 15 201,95 грн, 3% річних у сумі 2 543,73 грн, а також судовий збір.

Ухвалою суду від 23.11.2022 Господарським судом м. Києва до Господарського суду Одеської області за територіальною підсудністю надіслано матеріали справи №910/8684/22 за позовом Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" до Комітету правового захисту України.

Матеріали справи №910/8684/22 надійшли до Господарського суду Одеської області суду 21.12.2022.

За результатом автоматичного розподілу справ між суддями справу №910/8684/22 розподілено судді Щавинській Ю.М.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2022 позовну заяву Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" залишено без руху, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум.

З метою усунення недоліків позовної заяви 23.02.2023 позивачем подано до суду позовну заяву в новій редакції, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат у розмірі 87 211,65 грн з яких: основна заборгованість у сумі 67 426,32 грн, пеня у сумі 5 521,57 грн, інфляційні збитки у сумі 12 771,79 грн, 3% річних у сумі 1 490,77 грн, а також заборгованість з орендної плати у сумі 1,20 грн, судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що у відповідача наявна заборгованість з орендної плати та плати за експлуатаційні і комунальні послуги. Сума заборгованості у розмірі 67 426,32 грн підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.12.2021 за період з 01.01.2021 по 01.12.2021, який було підписано сторонами 06.12.2021. Крім того, позивачем на підставі положень п.3.3. договору відповідачу на заборгованість по експлуатаційним витратам нараховано пеню, а на підставі положень ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Комітету правового захисту України на користь Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" заборгованість з орендної плати у сумі 1,20 грн., заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат у сумі 67 426,32 грн., 3% річних у сумі 1 481,60 грн., інфляційні втрати у сумі 12 719,95 грн., судовий збір у сумі 2 322,16 грн.; в задоволенні решти позову відмовлено.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комітету правового захисту України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22.

Апелянт зазначає, що суд не надав жодної належної оцінки тому, що Відповідач заперечує факт підпису Додаткової угоди від 28.12.2020, а отже існування такої додаткової угоди взагалі.

Відповідач вказує, що він подав до суду першої інстанції Витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо підробки спірних документів (додатки №№ 4 та 5 до Відзиву на позовну заяву по справі № 910/8684/22 від 20 жовтня 2022 року) та просив про зупинення провадження у справі № 910/8684/22 до набрання законної сили судовими рішеннями по кримінальним провадженням №№ 12021163500002836 та 12021163500002837 від 06.12.2021, що фактично надало б можливість довести посилання на підробку, шляхом визнання Позивача винним у кримінальному правопорушенні.

Крім того, відповідач вказує, що суд першої інстанції маючи сумніви в дійсності підписів та печаток не призначив експертизу, яку сам же вважав необхідною.

Відповідач зазначив, що він має намір звернутися із позовною заявою до Господарського суду Одеської області про визнання Додаткової угоди до договору оренди № 225 від 15 червня 2015 року нежитлового приміщення з бюджетною організацією від 28 грудня 2020 року та Акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 01.12.2021 між ООКП «СЕЦМК-АДМІНБУДИНКУ №2» і КОМІТЕТ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ недійсними.

Відповідач послався на те, що не відповідають дійсності обставини проведення Відповідачем оплат по Договору в 2021 році. На спростування цих обставин Відповідач додав до апеляційної скарги банківську виписку за період з 01.01.2020 по 31.12.2021.

Апелянт також зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо виконання умов договору при дослідженні наявних в матеріалах справи доказів.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29 травня 2023 року у справі № 910/8684/22.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

31.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Комітету правового захисту України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22.

Разом з відзивом було подано клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу. Дане клопотання обґрунтовано тим, що позивач не отримував апеляційну скаргу та ознайомився з її змістом лише 29.09.2023 у суді апеляційної інстанції.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023, окрім іншого, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 02.10.2023.

Таким чином, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу було встановлено судом, тому такий строк може бути продовжено в разі подання клопотання про таке продовження до закінчення цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав копію даної ухвали 15.09.2023.

Тобто починаючи з 15.09.2023 позивач був обізнаний про існування апеляційного провадження у справі №910/8684/22 та про встановлений йому строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, представник позивача 29.09.2023 у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду ознайомився з матеріалами справи №910/8684/22.

Однак, до закінчення строку на подання відзиву, апелянт не ініціював питання щодо продовження такого строку та звернувся з такими клопотання в порушення вимог ч. 2 ст. 119 ГПК України лише 31.10.2023 подаючи відповідний відзив.

З огляду на те, що позивач подав клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву після закінчення такого строку, таке клопотання не підлягає задоволенню. Таким чином відзив на апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на вчинення таких дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином відзив Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" на апеляційну скаргу Комітету правового захисту України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22 залишається колегією суддів без розгляду.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/8684/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/8684/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комітету правового захисту України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №910/8684/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8684/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 поновлено Комітету правового захисту України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комітету правового захисту України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22; розгляд апеляційної скарги Комітету правового захисту України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 02.10.2023; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 04.09.2023, якою відкрито апеляційне провадження у справі №910/8684/22, направлялася на адресу сторін у справі засобами поштового зв`язку у встановленому законом порядку та була отримана позивачем 15.09.2023. Копія даної ухвали також направлялася на адресу відповідача, який є апелянтом по справі, однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

15.06.2015 між Одеським обласним комунальним підприємством "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" (Орендодавець) та Комітетом правового захисту України (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення з бюджетною організацією №225 (а.с.8-9), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення на 12 поверсі, що складаються з 2 кімнат, загальною площею 63,00 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість яких згідно з незалежною оцінкою від 10.03.2015 становить 266 364 грн з метою розміщення під офіс.

Згідно п. 2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

За умовами п. 2.3. договору Майно вважається поверненим Орендодавцю з часу підписання Сторонами акта прийому-передачі (повернення) майна.

Відповідно до п. 3.1. договору Орендна плата становить 1 (одна) гривня на рік, яку Орендар повинен сплатити на протязі одного місяця після набрання цим Договором юридичної сили. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно діючого законодавства.

Пунктом 3.3. договору передбачено що орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується Орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується плата за експлуатаційні і комунальні послуги (вода, тепло, електроенергія та інші). ПІДВ за орендну плату та інші послуги нараховується у розмірах та в порядку, визначених законодавством України, та сплачується Орендарем Орендодавцеві щомісячно на підставі виставлених Орендодавцем рахунків та актів наданих послуг за ставками, що діють на час сплати, не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 4.1. договору Орендар повинен використовувати орендоване майно у відповідності до його цільового призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцеві орендну плату та кошти, вказані в п.3.4. договору

Відповідно до п. 4.12. договору орендар повинен своєчасно та повністю відшкодовувати Орендодавцю усі експлуатаційні витрати, фактично отримані ним згідно з потужністю наявних приладів та обладнання.

За умовами п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір діє з 15.06.2015 до 15.06.2016.

Дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п.8.4. договору).

Згідно п. 8.5. договору зміна, доповнення або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 30 днів з дати їх подання на розгляд іншою стороною.

Зміни та доповнення до договору оформляються відповідною додатковою угодою за підписом сторін і повинні бути погоджені з власником майна. Одностороння відмова від виконання договору та внесених змін не допускається (п.8.6. договору).

У разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він може бути продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. У такому разі Сторони оформляють таке продовження його дії додаткової угодою до Договору, яка погоджується з Власником (п.8.9. договору).

Пунктом 9.1. договору встановлено, що відносини сторін, що не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством України.

15.06.2015 ООКП "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" передано Комітету правового захисту України 2 кімнати загальною площею 63 кв.м. (№1215 33,10 кв.м та №1221а 29,90 кв.м.), про що сторонами складено акт прийому-передачі майна (а.с.10).

Згідно наявних в матеріалах справи додаткових угод, сторонами неодноразово продовжувався строк дії договору.

Додатковою угодою від 14.06.2019 (а.с.16) сторонами погоджено продовжити термін дії договору по 31.12.2019 року включно.

Вказаною додатковою угодою сторони також виклали п. 1.1. договору в такій редакції: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення на 12 поверсі, що складаються з 1 кімнати, загальною площею 29,90 кв.м, що розташовані у адміністративному будинку № 2 Одеської обласної ради за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 83, вартість якого згідно з незалежною оцінкою від 25.12.2017 становить 191 898,20 грн з метою розміщення офісу та п. 3.1. договору в такій редакції: орендна плата становить 1 (одна) гривня на рік, яку Орендар повинен сплатити до кінця бюджетного року. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно діючого законодавства. Індексація річної орендної плати проводиться один раз на рік на підставі річних індексів інфляції.

На підтвердження повернення орендарем 1 кімнати позивачем надано суду акт прийому-передачі майна від 14.06.2019 (а.с.11), за яким повернуто кімнату №1215 площею 33,10 кв.м.

Додатковою угодою від 28.12.2019 (а.с.17) сторонами продовжено термін дії договору по 31.12.2020 року включно.

Додатковою угодою від 28.12.2020, скріпленою печатками сторін, яка підписана від імені ООКП "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" Чернюх І.І. та від імені Комітету правового захисту України Устіновим О.В., продовжено термін дії договору до 31.12.2021 включно. Також означена додаткова угода в правому верхньому куті містить погодження начальника управління обласної ради з майнових відносин В.В. Лунгул.(а.с.18).

Крім того вказаною угодою внесено зміни в п. 1.1. договору щодо вартості орендованого приміщення.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості з оплати експлуатаційних і комунальних платежів позивачем надано суду акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.12.2021 (а.с.19). Цей акт містить печатки сторін, а також підписи сторін від ООКП "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністра тивного будинку № 2" головного бухгалтера Т. Данильченко та від імені Комітету правового захисту України Устінова О.В., а також запис про дату отримання 06.12.2021. Згідно вказано акту станом на 01.12.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 67 426,32 грн, початкове сальдо 14 945,71 грн, загальна сума проплат у 2021 році 20 138 грн.

На підтвердження часткової оплати відповідачем експлуатаційних послуг позивачем надано суду картку рахунку за 2021 рік (а.с.30-32), яка відображає вказані у акті звірки суми оплат та додатково відображає нарахування 31.12.2021 суми у розмірі 1,20 грн.

У підтвердження звернення до відповідача з вимогою погасити заборгованість позивачем надано суду повідомлення №316 від 06.08.2021 (а.с.20), в якому зазначено про необхідність Комітету правового захисту України погасити заборгованість у сумі 31 448,72 грн в термін до 20.08.2021. Надана позивачем копія повідомлення містить відмітку про отримання наступного змісту: отримано 10.08.2021, прізвище, а також номер 1221а.

Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №584 від 14.12.2021 (а.с.21-22) про сплату 67 426,32 грн. Крім того у вказаній претензії орендодавець повідомив про розірвання договору та необхідність звільнення приміщення у строк до 31.12.2021.

У підтвердження направлення даної претензії, а також актів повернення майна позивачем надано суду опис вкладення, накладну та фіскальний чек Укрпошти, а також копію роздруківки з сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення, згідно якої відправлення вручено особисто Комітету правового захисту 22.12.2022 (а.с.23-24).

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткову відмову у задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У даному випадку позивач звернувся із вимогою про стягнення орендної плати, експлуатаційних та комунальних платежів за 2021 рік за договором оренди нежитлового приміщення з бюджетною організацією №225.

З урахуванням посилань апелянта на те, що він не продовжував дію договору, першочерговим саме є встановлення обставини продовження строку дії договору на 2021 рік.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підтвердження продовження строку дії договору на 2021 рік позивачем надано суду першої інстанції підписану та скріплену печатками сторін додаткову угоду від 28.12.2020 (а.с.18).

Для з`ясування обставини належності підпису певній особі та справжності печатки необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, що фактично встановлюються за наслідком проведення судової експертизи. Водночас відповідачем клопотання про проведення судової експертизи для встановлення обставин, на які він посилається, до суду першої чи апеляційної інстанції подано не було.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції мав самостійно призначити експертизу, не приймаються колегією суддів до уваги, адже саме на сторони спору покладено обов`язок доводити ті обставини на які вона посилається.

Крім того, апелянт вказував в апеляційній скарзі, що ним буде заявлено клопотання про призначення експертизи, однак таке клопотання також не надходило.

Відповідачем також не було заявлено зустрічного позову з вимогами про недійсність правочину, укладання якого ним заперечується.

В той же час, посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач звернеться з окремим позовом про визнання Додаткової угоди до договору оренди № 225 від 15 червня 2015 року нежитлового приміщення з бюджетною організацією від 28 грудня 2020 року та Акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 01.12.2021 між ООКП «СЕЦМК-АДМІНБУДИНКУ №2» і КОМІТЕТ ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ недійсними, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

По-перше, апелянт не надав суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження того, що він дійсно звернувся з такими позовними заявами. По-друге, навіть у випадку задоволення таких позовних вимог це буде слугувати лише підставою для перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення відповідачем обставини не підписання належною особою додаткової угоди від 28.12.2020 та відповідно продовження дії договору оренди № 225 від 15 червня 2015 року на 2021 рік.

Як встановлено вище, відповідно до п. 3.1. договору Орендна плата становить 1 (одна) гривня на рік, яку Орендар повинен сплатити на протязі одного місяця після набрання цим Договором юридичної сили. На суму орендної плати нараховується ПДВ за ставкою 20% згідно діючого законодавства.

Пунктом 4 додаткової угоди від 28.12.2020 встановлено, що вона набирає чинності з моменту її підписання.

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачеві орендну плату за період з 01.01.201 до 31.12.2021 у сумі 1,20 грн. з ПДВ до 28.01.2021. Однак, докази такої оплати орендної плати в матеріалах справи відсутні, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по експлуатаційним платежам у розмірі 67 426,32 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У відповідності до п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується плата за експлуатаційні і комунальні послуги (вода, тепло, електроенергія та інші). ПІДВ за орендну плату та інші послуги нараховується у розмірах та в порядку, визначених законодавством України, та сплачується Орендарем Орендодавцеві щомісячно на підставі виставлених Орендодавцем рахунків та актів наданих послуг за ставками, що діють на час сплати, не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Таким чином, на підтвердження того, що позивачем була нарахована відповідачеві плата за експлуатаційні і комунальні послуги (вода, тепло, електроенергія та інші) за об`єкт оренди мають бути надані рахунки та акти наданих послуг, які, зокрема, будуть підтверджувати факт надання таких експлуатаційних і комунальних послуг. Тобто мають бути надані первинні документи щодо обліку таких господарських операцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Цей перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладеного свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

На підтвердження взаємних розрахунків в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.12.2021.

Стала практика Верховного Суду засвідчує правову позицію, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 01.12.2021 є належним доказом наявності заборгованості по експлуатаційним та комунальним платежам, адже він не є первинним документом та не може підтверджувати факт проведення господарської операції та відповідно не є допустимим доказом у розумінні п. 3.4. Договору.

Крім того, наявний акт звірки навіть не містить посилань на певний договір, що в черговий раз доводить те, що не можливо встановити, до яких саме взаєморозрахунків між сторонами він відноситься, тому колегія судді не приймає даний акт до уваги і в частині здійснених відповідачем оплат.

Надана позивачем картка рахунок також жодним чином не може підтверджувати наявність заборгованості, оскільки взагалі є документом внутрішнього бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних витрату у сумі 67 426,32 грн. не підлягають задоволенню.

Беручи викладений вище висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат у сумі 67 426,32 грн., колегія суддів також вважає безпідставними і вимоги позивача про стягнення пені у сумі 5 521,57 грн, інфляційних збитків у сумі 12 771,79 грн та 3% річних у сумі 1 490,77 грн, адже дані вимоги були нараховані саме на безпідставні вимоги про відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат. Тому позовну заява в цій частині також не підлягає задоволенню.

Висновок суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, наявна недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям у даній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи нове рішення по справі, колегія суддів задовольнила позов частково на 0,01%, тому 0,01% витрат позивача зі сплати судового збору за подачу позовної заяви підлягає покладенню на відповідача, тоді як 99,99 % таких витрат покладаються на позивача.

Апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково на 99,99%, тому 99,99% витрат відповідача зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги підлягає покладенню на позивача, тоді як 0,01% таких витрат покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комітету правового захисту України на рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат у сумі 67 426,32 грн., 3% річних у сумі 1 481,60 грн., інфляційні втрати у сумі 12 719,95 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 по справі №910/8684/22 залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комітету правового захисту України (01001, м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні, буд.1, код ЄДРПОУ 35978150) на користь Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" (65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 05384577) заборгованість з орендної плати у сумі 1,20 грн. та витрати на оплату судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 2,48 грн.

3.Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.»

Стягнути з Одеського обласного комунального підприємства "Служба експлуатації цілісного майнового комплексу-адміністративного будинку № 2" (65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 05384577) на користь Комітету правового захисту України (01001, м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні, буд.1, код ЄДРПОУ 35978150) витрати на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 721,12 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 03.11.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран