Постанова

від 06.11.2023 по справі 908/1411/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1411/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Дарміна М.О..

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023р. (повний текст рішення складено 10.07.2023р., суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/1411/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС (вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93; код ЄДРПОУ 37408018)

до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (вул.Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 01056273)

про стягнення 173 112,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод, про стягнення заборгованості за договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022р., у розмірі 173 112,00 грн., з яких: 109 245,10 грн. інфляційні втрати, 18 887,62 грн. 3 % річних, 44 979,28 грн. - пеня.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023р. позов задоволено - стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС інфляційні втрати, за період прострочення з серпня 2022р. по березень 2023р. (включно), у розмірі 109 245 грн. 10 коп., 3% річних, за період прострочення з 26.08.2022 р. по 30.03.2023 р., у розмірі 18 887 грн. 62 коп., та пеню, за період прострочення з 26.08.2022р. по 27.12.2022 р., у розмірі 44 979 грн. 28 коп., а також та 2684 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Запорізький електровозоремонтний завод, в якій просить рішення суду від 03.07.2023р. змінити, зменшити розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод до суми 54 622.55 грн.

Зменшити розмір інфляційних 3% річних, які підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод до суми 9 443.81 грн.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод до суми 22 489.64 грн.

Пункт 1 та пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. у справі №908/1411/23 викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод (код ЄДРПОУ 01056273 , вул. Залізнична, буд. 2, м. Запоріжжя, 69095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД В К АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 37408018, вул. Незалежної України, буд. 68/5, кв. 93, м. Запоріжжя, 69035) інфляційні втрати за період прострочення з серпня 2022 по березень 2023 (включно) у розмірі 54 622.55 грн., 3% річних за період прострочення з 26.08.2022 року по 30.03.2023 року у розмірі 9 443.81 грн., та пеню за період прострочення з 26.08.2022року по 27.12.2022 року у розмірі 22 489.64 грн., а також та 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. у справі №908/1411/23 залишити без змін.

Стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що 30.05.2023 відповідач звернувся до суду першої інстанції по справі №908/1411/23 з клопотанням про зменшення розміру пені, річних процентів та інфляційних втрат, яке безпідставне не було задоволено судом.

Вважає, що розмір штрафних санкцій, річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим, тому є всі підстави зменшити розмір пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідачем повністю сплачений основний борг за поставлений товар за договором поставки, сплачені і річні проценти, пеня та інфляційні втрати згідно рішення суду у справі №908/1579/22. Вказане підтверджується позовною заявою та наданими позивачем документами.

Несвоєчасна оплата товару пов`язана з декількома важливими факторами, а саме воєнний стан в Україні, знаходження відповідача у районі ведення бойових дій, важкий фінансовий стан відповідача.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015, приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. 100% акцій відповідача належить АТ «Укрзалізниця». Стягнення такої великої суми пені, процентів, інфляції значно утруднить роботу стратегічного підприємства.

Відповідач є великим платником податків (наказ Державної податкової служби України від 24.09.2021 № 838), відповідно сплачує великі суми до бюджету держави, які йдуть на обороноздатність країни.

А також, апелянт зазначає, що присутня неспівмірність заявлених до стягнення сум пені, процентів та інфляційних втрат з сумою заборгованості.

Вважає, що справедливим би було зменшенням пені, процентів та інфляційних втрат на 50% відсотків, тобто на 86 556 грн.

Господарським судом Запорізької області, при прийнятті рішення, були порушені, неправильно застосовані норми процесуального права (у тому числі, ст.ст.86, 236 Господарського процесуального кодексу України) та матеріального права (ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст. 511, 625 Цивільного кодексу України), були нез`ясовані обставин, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які господарський суд Запорізької області визнав встановленими, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 02.08.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Березкіна О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2023р. відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1411/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/1411/23.

18.08.2023р. матеріали справи № 908/1411/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Враховуючи, що суддя-доповідач Чус О.В. перебуває у відпустці, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі, за розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 22.08.2023р. відповідно до пункту 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 зі змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, відповідно до пункту 2.6.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі № 908/1411/23 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.08.2023р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023р. у справі № 908/1411/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 4 026 грн. 00 коп.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.09.2023 (у зв`язку з усунення обставин, що зумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу, а саме, вихід на роботу судді-доповідача Чус О.В.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Березкіна О.В.

03.10.2023 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі №908/1411/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ВК АЛЬЯНС» до Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» про стягнення грошових коштів залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 (у зв`язку з рішенням ВРП від 28.09.2023 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Мороз В.Ф.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі №908/1579/22 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС 1 060 632 (один мільйон шістдесят тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022, інфляційні втрати у розмірі 7 424 (сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 42 коп. за липень 2022 року., 3% річних у розмірі 5 056 (п`ять тисяч п`ятдесят шість) грн. 16 коп. з 29.06.2022 по 25.08.2022, пеню у розмірі 21 038 (двадцять одна тисяча тридцять вісім) грн. 70 коп. за загальний період з 29.06.2022 по 25.08.2022., а також та 16 412 (шістнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 27 коп. судового збору, а також 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року рішення суду першої інстанції у справі №908/1579/20 залишено без змін.

Як встановлено судами у справі №908/1579/20 "21.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД ВК Альянс (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (Замовник) було укладено договір поставки №220221-1 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язався у 2022 році поставити (передати у власність) Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, Замовник прийняти і оплатити такі товари на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору. Виробник товарів: відповідно до Специфікації(ій) додатку(ів) до цього Договору.

Згідно п 3.1 - 3.2 Договору, ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 5 699 937,00 грн.(п`ять мільйонів шістсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% - 949 989,50 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 50 копійок). Ціна за одиницю товару зазначається у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору. Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною вказаною у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору.

Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та отриманням замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. При цьому замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН), а у разі, якщо після постачання товару здійснюється будь-яке збільшення суми компенсації його вартості, замовник здійснює оплату поставленого товару тільки після реєстрації постачальником відповідного розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН. У разі, якщо до закінчення строку оплати поставленого товару, який зазначений у першому реченні п.4.2 Договору постачальник не здійснив реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до неї в ЄРПН, строк оплати поставленого товару за цим договором продовжується до дати реєстрації постачальником податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН. Товар поставлений без письмової заявки замовника, оплаті за цим договором не підлягає (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що до рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, інші документи щодо транспортування товару.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 5 (п`яти) днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на постачання товару.

Відповідно до п. 5.2. Договору місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): України, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2.

Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника (п. 5.4. Договору).

Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання Сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом (пункт 5.5. Договору).

Згідно з п. 5.12. Договору підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов договору, сторонами було підписано Специфікацію № 1, в якій погоджено найменування, кількість та ціну товару.

З матеріалів справи вбачається, що згідно видаткової накладної №20 від 22.02.2022 позивачем на адресу відповідача було поставлено товар загальною вартістю 1 060 632,00 грн.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженим представником відповідача без будь-яких заперечень та зауважень.

Разом з тим відповідачем не сплачено суму вартості отриманого товару у розмірі 1 060 632,00 грн.

Несплата відповідачем суми вартості отриманого товару і стала причиною виникнення спору та звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1 060 632,00 грн. боргу, 7 424,42 грн. інфляційних втрат, 5 056,16 грн. 3% річних та пені у розмірі 21 028,70 грн.

Відповідачем не виконано зобов`язання належним чином та не надано доказів своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Позивачем на підтвердження здійснення поставки товару на виконання умов договору надано підписану сторонами видаткову накладну, зареєстровану податкову накладну, товарно транспортну накладну та рахунок на оплату поставленого товару.

Так, як встановлено судом, найменування товару у видатковій накладній відповідає найменуванню товару, вказаного у специфікації до договору, а не зазначення у товарно-транспортній накладній про рахунок, не свідчить про його не надання та відсутність підстав для оплати поставленого позивачем відповідачеві і отриманого останнім товару. Податкова накладна зареєстрована в ЄРПН, а не надання сторонами письмової заявки на постачання товару не спростовує факту поставки та отримання товару позивачем саме на підставі підписаної сторонами без зауважень видаткової накладної і згідно умов договору.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо невиконання умов договору в частині ненадання будь-яких документів, як не надано і доказів повернення товару, поставку якого, як зазначає апелянт ним не було погоджено. Поставлений товар було прийнято представником відповідача без зауважень, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №20 від 22.02.2022. При цьому зі змісту умов договору вбачається, що саме до оригіналу рахунку додається видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що в силу приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього Кодексу (постанови Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/49/17, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, 7, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18), від 29.09.2021 у справі № 910/3129/20.

Таким чином ненадання рахунку-фактури на оплату не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє сторону договору від обов`язку з оплати вартості наданих послуг.

У зв`язку з тим, що Відповідачем після прийняття вказаних судових рішень сума заборгованості не погашена Позивач звернувся з позовом у цій справі № 908/1411/23 про стягнення заборгованості за договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022 у розмірі 173 112,00 грн., з яких: інфляційні втрати в розмірі 109 245,10 грн. за період прострочення з серпня 2022 року по березень 2023 року; 3% річних за період прострочення з 26.08.2022 року по 30.03.2023 року у розмірі 18 887,62 грн.; пеню за період прострочення з 26.08.2022 року по 27.12.2022 року у розмірі 44 979,28 грн., тобто за періоди часу, які не увійшли до рішення у справі №908/1579/22.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 у справі № 908/1411/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 у справі №908/1579/22 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ВК АЛЬЯНС 1 060 632 (один мільйон шістдесят тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 220221-1 від 21.02.2022, інфляційні втрати у розмірі 7 424 (сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 42 коп. за липень 2022 року., 3% річних у розмірі 5 056 (п`ять тисяч п`ятдесят шість) грн. 16 коп. з 29.06.2022 по 25.08.2022, пеню у розмірі 21 038 (двадцять одна тисяча тридцять вісім) грн. 70 коп. за загальний період з 29.06.2022 по 25.08.2022., а також та 16 412 (шістнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 27 коп. судового збору, а також 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року рішення суду першої інстанції у справі №908/1579/20 залишено без змін.

Колегією суддів встановлено, що сума основного боргу у розмірі 1 060 632,00 грн. Відповідачем не була сплачена добровільно після набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2022 року у справі №908/1579/22 та ухвалення постанови Центральним апеляційним господарським судом у вказаній справі, а лише в межах примусового стягнення в межах виконавчого провадження ВП №71308042 (дата повної сплати заборгованості 31.03.2023 року), тобто через дев`ять місяців з дня настання строку виконання Відповідачем відповідних зобов`язань за Договором.

Як вбачається з рішення у справі №908/1579/22 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто пеню у розмірі 21 038,70 грн. за загальний період з 29.06.2022 по 25.08.2022., а тому заявлений у цій справі № 908/1411/23 до стягнення з відповідача розмір пені за період прострочення з 26.08.2022 року по 27.12.2022 року становить 44 979,28 грн. що не перевищує шестимісячний термін від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 109 245,10 грн. за період прострочення з серпня 2022 року по березень 2023 року; а також 3% річних за період прострочення з 26.08.2022 року по 30.03.2023 року у розмірі 18 887,62 грн.

Рішенням у справі №908/1579/22 з Відповідача на користь Позивача було стягнуто 5 056 грн. 16 коп. 3% річних за період з 29.06.2022 по 25.08.2022 та 7 424 грн. 42 коп. інфляційних втрат за липень 2022 року.

Судом першої інстанції перевірені розрахунки позивача вищевказаних сум 3% річних та інфляційних втрат, з якими погоджується судова колегія апеляційної інстанції, та встановлено, що сума інфляційних втрат за вказаний Позивачем період має складати 109484,00 грн., а 3% річних - 18917,03 грн., а тому, з огляду на вимоги ст. 14 ГПК України, заявлені Позивачем до стягнення з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 109 245,10 грн. та 3% річних у розмірі 18 887,62 грн. також підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, вказані суми дійсно не охоплені судовим рішенням у справі №908/1579/22, а тому повинні бути стягнуті у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем не доведено належним чином наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірних договірних зобов`язань. Сума пені, що нарахована Позивачем до стягнення у обох справах у розмірі 44 979,28 грн. та 21 038,70 грн. (разом 66017,98 грн.) складає лише 6,22 % від суми основного боргу та нарахована в межах 6-місячного строку, визначеного законодавством, а тому є цілком співмірною із сумою заборгованості та не несе надмірного тягаря для відповідача. Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм параграфів 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4. постанови пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яка є чинною).

Відповідно п.7.1 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням того, що рішення у справі №908/1579/22 від 25.10.2022 набуло законної сили, та фактично виконано, а остаточне перерахування Позивачу стягнутої на підставі рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1579/22 заборгованості, яка виникла в рамках Договору, було здійснено 31.03.2023 року в межах виконавчого провадження ВП №71308042, то заявлені у даному позові вимоги по стягненню пені за порушення відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар за період прострочення у розмірі 44 979,28 грн, інфляційні втрати в розмірі 109 245,10 грн. та 3% річних у розмірі 18 887,62 грн. є такими, що відповідають умовам договору, вимогам закону, виконані арифметично правильно, тому підставно такі вимоги задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що розмір штрафних санкцій, річних процентів, інфляційних втрат є надмірно великим, відхиляються колегією суддів як такі, що носять характер оціночних суджень і не спростовують висновків суду про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Місцевий господарський суд об`єктивно оцінив даний випадок, врахувавши причини неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, надав оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, врахував інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Запорізький електровозоремонтний завод на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023р. у справі №908/1411/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023р. у справі №908/1411/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя М.О. Дармін