Рішення

від 03.11.2023 по справі 912/1318/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/73/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2023 Справа № 912/1318/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «ОМІ» (28421, Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Виноградівка, ідентифікаційний код юридичної особи 23094104)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки» (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4; фактична адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 44955170)

про стягнення 140 000 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 24.07.2023 по справі №912/1318/23 позовну заяву Фермерського господарства «ОМІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки» про стягнення 140 000 грн. заборгованості за договором поставки № 12568/05.2023 від 19.05.2023, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Позов мотивовано тим, що відповідач не здійснив передачу товару та не повернув суму попередньої оплати в розмірі 140 000 грн, чим порушив свої зобов`язання перед позивачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.08.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 912/1318/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Разом із позовною надійшла заява позивача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгосптехніки (код ЄДРПОУ 44955170, юридична адреса: 70500, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4; фактична адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8) у сумі 157684,00 грн. (сто п`ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Протоколом передачі від 10.08.2023, заяву про забезпечення позову передано на розгляд раніше визначеному складу суду.

Ухвалою суду від 11.08.2023 у задоволенні заяви Фермерського господарства «ОМІ» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 15.08.2023 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.08.2023 включно.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду від 15.08.2023, а саме: уточнена позовна заява від 19.07.2023 та докази її направлення на фактичну адресу відповідачу та доданих до неї документів.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 140 000 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1318/23; присвоєно справі номер провадження 19/73/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Враховуючи зареєстроване місцезнаходження відповідача на території активних бойових дій, з метою його повідомлення про прийняття судом до розгляду позовної заяви та відкриття провадження у справі, текст ухвали суду про відкриття провадження у справі було розміщено на офіційному веб-порталі Судової влади України, а також направлено відповідачу на фактичну адресу, що зазначена у позовній заяві та на електронну адресу.

Ухвала суду 04.09.2023 про відкриття провадження у справі, що надсилалась на вказану у позові фактичну адресу відповідача повернулась до суду 03.10.2023 з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Отже, судом вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 912/1318/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій строк сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у справі № 912/1318/23 не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 912/1318/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 03.11.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Позивач посилався на те, що 19.05.2023 року Фермерське господарство «ОМІ» (далі - Покупець) на електронну адресу згідно із попередньою домовленістю отримало Договір №12568/05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгосптехніки» (далі - Постачальник) на купівлю та поставку Напівпричепа тракторного НТС-8 на суму 116 666,67 грн та 23 333, 33 грн. ПДВ. Фермерським господарством «ОМІ» було прийнято пропозицію укласти Договір, надісланий Договір у двох екземплярах був підписаний головою Фермерського господарства «ОМІ» Іщенко Олександром Миколайовичем та проштампований печаткою підприємства та надіслана сканкопія Договору на електронну адрес ТОВ «Оріховський завод сільгосптехніки». У визначений сторонами строк оригінал чи сканкопія підписаного Договору відповідачем не була надіслана.

19.05.2023 ТОВ «Оріховський завод сільгосптехніки» надіслало Фермерському господарству «ОМІ» рахунок на оплату № 000568 від 19 травня 2023 року за визначений Договором № 12568/05.23 товар.

Фермерське господарство «ОМІ» здійснило оплату на підставі рахунку № 000568 від 19 травня 2023 року за напівпричеп тракторний НТС-8 (без кузову) в розмірі 140 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №127 від 19.05.2023.

Позивач посилався на те, що відповідачем оплачений позивачем товар поставлено не було.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про повернення попередньої оплати за даний товар.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положенням ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підписаного з боку відповідача Договору № 12568/05.2023 від 19.05.2023 матеріали справи не містять.

Однак, матеріали справи містять рахунок № 000568 від 19.05.2023 на суму 140 000,00 грн, який був виставлений відповідачем позивачу за товар: напівпричеп тракторний НТС-8 (без кузову).

Суд вважає, що дії сторін з виставлення рахунку та його оплати відповідно до вимог ч. 1 ст. 181 ГК України, ст. 202 ЦК України свідчать про схвалення ними правочину, що створило для них цивільні права та обов`язки.

Таким чином, між сторонами по справі виникли відносини з договору поставки, врегульовані гл. 54 ЦК України, за яким відповідач зобов`язався передати позивачу у власність товар, а позивач - прийняти вказаний товар та сплатити за нього встановлену ціну.

Факт виставлення відповідачем рахунку на оплату товару та його оплата позивачем свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з поставки товару, відтак, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору поставки є предмет та ціна, які узгоджені сторонами спору у зазначених вище документах.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог ст.ст. 662,663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що після виставлення відповідачем рахунку № НОМЕР_1 від 19.05.2023, позивач здійснив в повному обсязі попередню оплату, що підтверджується платіжною інструкцією № 127 від 19.05.2023.

Проте, матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару позивачу, відповідно до сплаченої попередньої оплати.

Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів встановлення сторонами строку виконання відповідачем обов`язку, також сторонами не визначений строк виконання обов`язку моментом пред`явлення вимоги.

Позивач до позову додав лист-вимогу вих. № 1 від 10.07.2023, відповідно до якої просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 140 000,00 грн за непоставлений товар, зазначивши, що лист-вимогу був надісланий електронною поштою відповідачу, однак, доказів надсилання вимоги до позову не надав.

Таким чином, за висновками суду, даний позов і є вимогою позивача про повернення попередньої оплати.

Жодного підтвердження факту поставки відповідачем на користь позивача товару або повернення на користь позивача грошових коштів в розмірі 140 000,00 грн матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 140 000,00 грн попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем у ч. 5 прохальної частини позовної заяви заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи (п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: Договір № 3/1 від 12.07.2023 про надання правової допомоги та акт наданих послуг згідно Договору № 3/1 від 12.07.2023.

З вказаних вище Договору та акту не вбачається, що адвокатом надано позивачу послуги саме по даному спору та, що такі витрати пов`язані з розглядом цієї справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу не розподіляються, позивач не обмежений правом на звернення до суду, у встановлений чинним Господарським процесуальним кодексом України строк, з відповідним клопотанням про стягнення судових витрат на професійну (правничу) допомогу з поданням належних документальних доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу саме по даній справі.

Судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгосптехніки (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4; фактична адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 44955170) на користь Фермерського господарства «ОМІ» (28421, Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Виноградівка, ідентифікаційний код юридичної особи 23094104) 140 000 (сто сорок тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оріховський завод сільгосптехніки (70501, Запорізька область, Пологівський район, м. Оріхів, вул. Привокзальна, буд. 4; фактична адреса: 69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи 44955170) на користь Фермерського господарства «ОМІ» (28421, Кіровоградська область, Компаніївський район, с. Виноградівка, ідентифікаційний код юридичної особи 23094104) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 06.11.2023

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.