Рішення

від 20.10.2023 по справі 910/13148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2023Справа № 910/13148/23

За позовом: Відділ освіти, молоді і спорту Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

про стягнення 329 715,56 грн.

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Відділ освіти, молоді і спорту Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області подав на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" про стягнення 329715,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відкрито провадження у справі № 910/13148/23 та призначено до розгляду на 20.10.2023.

09.10.2023 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від представник відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову.

16.10.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у задоволенні заяви Відділу освіти, молоді і спорту Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

В судове засідання 20.10.2023 представник позивача не з`явився.

В судове засідання 20.10.2023 представник відповідача з`явився, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 20.10.2023 винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

29.11.2021між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Відділом освіти (споживач) укладено договір №03-1253/21-БО-Т постачання природного газу (, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1 договору).

У п.1.4 договору наведено, що споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/бо укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної системи).

Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Згідно з п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ЕТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на думку позивача в зв`язку із неналежним виконанням відповідачем обов`язку передбаченого п. 2.1 Договору, позивачеві було заподіяно матеріальних збитків, відповідно до наступного розрахунку - 236 266,03 гри заборгованості за спожитий у період з 01.11.2021 по 07.12,2021 природний газ; 34 889,69 грн. пені; 4 116,85 грн. 3% річних; 42 525,57 грн. інфляційних втрат; 11 917,42 грн. судового збору.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, та зазначив що вважає останні безпідставними та необґрунтованими.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до абз.4 п.9 розд. II Правил постачання природного газу постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VII цих Правил.

Згідно п.4 роз. VII Правил постачання природного газу відшкодування збитків постачальником споживачу,що не є побутовим, в такому випадку: якщо постачальникне забезпечив своєчасне споживачів у погодженому зі споживачем періоді постачання (за умови, що споживачем не порушувались зобов`язання за договором постачання природного газу), до припинення розподілу/транспортування споживач має право вимагати від постачальника відшкодування вартості або об`єму недовідпущеного природного газу, який обчислюється виходячи з підтвердженого обсягу природного газу, визначеного договором постачання природного газу на відповідний період, з урахуванням періоду припинення газопостачання та вартості робіт з припинення і повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення.

Відповідно до п.3 гл.4 розд. VI Кодексу ГРМ присвоєння ЕІС-коду окремій точці комерційного обліку споживача здійснюється Оператором ГРМ за наявності у споживача більше однієї точки комерційного обліку згідно з договором розподілу природного газу за умови: розміщення точок комерційного обліку споживача на територіях відокремлених підрозділів (філій) Оператора ГРМ, що потребує окремого обліку природного газу; письмової вимоги споживача щодо можливості постачання природного газу на його окремі об`єкти (точки комерційного обліку) різними постачальниками.

Відповідач зазначив що при реєстрації споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що ГІС-код споживача - Виконавчого комітету зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання). Водночас, інформація в розрізі окремих вузлів обліку (об`єктів споживання) природного газу при укладенні договору споживачем постачальнику не надавалась.

Як вбачається із матеріалів справи, інформацію від споживача щодо переліку об`єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, Товариством отримано листом на електронну пошту 02.12.2021. Таким чином, Товариство подало запити на інформаційній платформі Оператора ЕТС щодо зміни постачальника 05.12.2021. В той же день ці запити було підтверджено та зареєстровано споживача в реєстрі споживачів постачальника з датою початку постачання з 08.12.2021.

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Матеріали справи не містять доказів які б свідчили що в зв`язку із неправомірними діями відповідача було завдано збитків позивачеві, оскільки чинним законодавством України та умовами договору не визнано чіткого строку протягом якого постачальник зобов`язаний здійснити реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на Інформаційній платформі Оператора ГТС.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи вище зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.10.2023.

Суддя В.І. Мельник