Рішення

від 03.10.2023 по справі 914/2036/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023 Справа № 914/2036/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпак-Сервіс», м. Жидачів, Львівська обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+», м. Миколаїв, Львівська обл.,

про: стягнення 365 374,25 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Цап М.П.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпак-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» про стягнення 365 374,25 грн

Ухвалою суду від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.08.2023.

Ухвалою від 29.08.2023 суд відклав розгляд справи на 12.09.2023.

Ухвалою від 12.09.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 03.10.2023.

В судове засідання 03.10.2023 з`явився представник Позивача, надав пояснення по суті спору, просив позов задоволити, представник Відповідача не з`явився, причин не явки не вказав, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, однак відповідач не скористався своїм правом, та не з`явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.

В судовому засіданні 03.10.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за Договором поставки № 2003/1 від 20.03.2019 року в частині оплати поставленого товару позивачем, у зв`язку з чим за ТОВ «Стобуд+» утворилась заборгованість у розмірі 223 398,53 грн, що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними, ТТН та Актами звірки взаєморозрахунків долученими до матеріалів справи.

За несвоєчасно виконані договірні зобов`язання щодо оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 13 670,45 грн, 3% річних у розмірі 19 054,66 грн та 109 250,61 грн інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

20.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промпак Сервіс» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 2003/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався виготовити і передати у власність Покупця паперові мішки (надалі Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти Товар і оплатити на умовах даного Договору. (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, тип, кількість та друк, нанесений на паперових мішках, зазначається в додатках-специфікаціях, котрі є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна кількість Товару може відрізнятися від замовленої на +/- 5%.

Згідно п. 1.3. Договору, Товар, поставлений за видатковими накладними, що оформлені між Сторонами протягом строку дії даного Договору, вважається таким, що поставлений на підставі та в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір у самих видаткових накладних.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна на Товар, що поставляється по даному Договору у власність Покупця вказується у додатках- специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна Товару зазначається в національній валюті із визначенням грошового еквіваленту в євро відповідно до офіційного курсу купівлі євро на Міжбанківському валютному ринку станом на 10 год. 30 хв. у день відвантаження згідно інформації, розміщеної на інтернет-сайті www.minfin.com.ua, виходячи з еквіваленту вартості Товару в євро згідно Специфікації.

Згідно п. 3.3. Договору, розрахунки за кожну партію здійснюються на наступних умовах: 100% оплата протягом 30-ти календарних днів від дня поставки Покупцеві Товару.

Згідно п. 3.4. Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

31.10.2019 року між Постачальником та Покупцем підписано Акт звірки взаємних розрахунків. Згідно даного акту, Постачальником поставлено товарів на суму 1 569 287,05 грн, Покупцем оплачено 1 195 000,00 грн. Станом на 31.10.2019 року заборгованість на користь Постачальника становила 374 287,05 грн.

На виконання умов договору, за період з 31.10.2019 по дату подання позовної заяви, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 269 111,48 грн, що підтверджується видатковими накладними (далі ВН): 12.11.2019 року на суму 86 130.00 грн (ВН № 2111 від 12.11.2019 року); 28.11.2019 року на суму 17 119,49 грн (ВН №28111 від 28.11.2019 року); 09.12.2019 року на суму 47 902.50 грн. (ВН №09121 від 09.12.2019 року); 27.12.2019 року на суму 28 306.54 грн. (ВН №27121 від 27.12.2019 року); 27.01.2020 року на суму 45 000.00 грн. (ВН №27011 від 27.01.2020 року); 17.02.2020 року на суму 44 500.08 грн. (ВН №17021 від 17.02.2020 року); 26.02.2020 року на суму 45 000.00 грн. (ВН №26024 від 26.02.2020 року); 05.03.2020 року на суму 84 657.60 грн. (ВН №05031 від 05.03.2020 року); 13.04.2020 року на суму 81 000.00 грн. (ВН №13043 від 13.04.2020 року); 29.04.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №29041 від 29.04.2020 року); 30.04.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №30041 від 30.04.2020 року); 30.04.2020 року на суму 106 567.66 грн. (ВН №30044 від 30.04.2020 року); 05.05.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №05054 від 05.05.2020 року); 08.05.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №08052 від 08.05.2020 року); 13.05.2020 року на суму 115 927.61 грн. (ВН №13051 від 13.05.2020 року); 18.05.2020 року на суму 81 000.00 грн. (ВН №18051 від 18.05.2020 року); 26.05.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №26059 від 26.05.2020 року); 02.06.2020 року на суму 40 500,00 грн. (ВН №02062 від 02.06.2020 року); 10.06.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №10062 від 10.06.2020 року); 15.06.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №15061 від 15.06.2020 року); 19.06.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №19061 від 19.06.2020 року); 10.07.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №10071 від 10.07.2020 року); 28.07.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №РН-0000005 від 28.07.2020 року); 16.10.2020 року на суму 40 500.00 грн. (ВН №РН-0000094 від 16.10.2020 року), які підписані сторонами без зауважень.

Позивач стверджує, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений товар частково в розмірі 1 420 000,00 грн, що підтверджується довідкою банку Інформація про надходження грошових коштів від контрагента ТОВ "СТОБУД+" на рахунки ТОВ "ПРОМПАК-СЕРВІС" долученою до матеріалів справи. Таким чином, станом на дату подання позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 223 398,53 грн, доказів зарахування зустрічних грошових вимог матеріали справи не містять, відповідач доводів позивача не спростував.

Таким чином, свої зобов`язання щодо поставки товару ТОВ «ПРОМПАК-СЕРВІС» виконало в повному обсязі та належним чином. А Відповідач порушив умови вищезгаданого Договору і не здійснив оплату в повному обсязі за вже отриманий Товар.

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору Відповідачем, щодо оплати вартості поставленої продукції, ТОВ «ПРОМПАК-СЕРВІС» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар у розмірі 223398,53 грн.

Згідно п. 4.7. Договору, за невиконання термінів оплати Товару, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нарахованої на суму простроченого платежу за кожний день не виконання.

Згідно п. 6.3 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 січня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання

Згідно п. 6.5 Договору, Договір може бути пролонгованим на наступний рік при письмовій згоді обох Сторін.

Відтак, у зв`язку із несвоєчасно виконаними договірними зобов`язаннями щодо оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 13 670,45 грн, 3% річних у розмірі 19 054,66 та 109 250,61 грн інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 712 ЦПК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, між ТОВ «Промпак-Сервіс» та ТОВ «Стобуд+» було укладено договір поставки № 2003/1 від 20.03.2019 року, згідно умов якого Постачальник зобов`язувався виготовити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти Товар та своєчасно оплатити.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар у період з 31.10.2019 по 16.10.2020 на суму 1 643 398,53 грн, який відповідач оплатив частково в розмірі 1 420 000,00 грн. Фактично не оплаченими залишились видаткові накладні: №10062 від 10.06.2020 (частково в сумі 20 898,53 грн); № 15061 від 15.06.2020; № 19061 від 19.06.2020; № 10071 від 10.07.2020; № 0000005 від 28.07.2020 та № 0000094 від 16.10.2020.

Як встановлено судом, Відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті отриманого від позивача товару, оплативши такий частково. Заборгованість на момент подання позову до суду складала 223 398,53 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю в розмірі 223 398,53 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 19 054,66 грн та інфляційні втрати в розмірі 109 250,61 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що такий здійснено вірно.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 13 670,45 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 4.7. Договору, за невиконання термінів оплати Товару, Покупець оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нарахованої на суму простроченого платежу за кожний день не виконання.

При цьому, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.01.2020, а в частині розрахунків до повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено нарахування пені за період з 11.07.2020 по 16.05.2021, тобто після закінчення строку дії Договору.

Приписами частини 1 та 4 статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині сплати вартості поставленого Товару. Немає підстав для нарахування пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання, строк виконання якого виник не під час дії цього договору.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

Таким чином, пеня, передбачена п. 4.7 Договору може нараховуватись за порушення зобов`язань, які мали місце під час дії договору, тоді як позивачем заявлено про стягнення пені за невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості товарів, строк оплати якої настав після закінчення строку дії Договору.

За таких обставин, враховуючи факт припинення 31.01.2020 дії договору і умовами правочину не передбачено право позивача вимагати неустойки (пені) за прострочення оплати товару, строк сплати якої виник після закінчення строку дії Договору, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за період з 11.07.2020 по 16.05.2021, нарахованої після припинення дії договору.

Не заслуговує на увагу суду покликання позивача на те, що додатками № 48 від 10.06.2020, № 49 від 15.06.2020, № 50 від 19.06.2020, № 51 від 10.07.2020, № 52 від 28.07.2020, № 53 від 16.10.2020 договір поставки пролонговано, оскільки вони укладені після закінчення договору. Пунктом 6.5 Договору передбачено, що такий може бути пролонгованим на наступний рік при письмовій згоді обох Сторін, однак письмової згоди щодо пролонгації договору позивачем не надано. Крім того, в додатках передбачено лише дату поставки, тип, розмір, конструкція, кількість та ціна товару, зазначення щодо пролонгації договору відсутні. Доказів, що відбулась пролонгація договору, відповідно до його умов, позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 223 398,53 грн основного боргу, 3 % річних в розмірі 19 054,66 грн та інфляційні втрати в розмірі 109 250,61 грн. У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 5275,56 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 10, 13, 20, 76-78, 123, 129, 237, 238 - 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стобуд+» (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Устияновича, буд. 14, код ЄДРПОУ 39887701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промпак-Сервіс» (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Грушевського, буд. 74, кв. 3, код ЄДРПОУ 42001305) 351 703,80 грн. заборгованості та 5275,56 судового збору.

3. В задоволенні решти відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2023 р.

Суддя Запотічняк О.Д.