Рішення

від 24.10.2023 по справі 910/5984/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 910/5984/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Малого Василя Федоровича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" про стягнення 1020075,62 грн заборгованості.

Встановив:

Фізична особа-підприємець Малий Василь Федорович (далі ФОП Малий В.Ф., Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" (далі ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД", Відповідач) 1020075,62 грн заборгованості, з яких 695866,19 грн основного боргу, 60485,68 грн інфляційних нарахувань, 248795,99 грн пені та 14927,76 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого за укладеним 15.11.2021 р. договором поставки № 15/11-1 товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 р. позовній заяві ФОП Малого В.Ф. присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 910/5984/23 та визначено суддю Коткова О.В. для розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 р. позовну заяву ФОП Малого В.Ф. передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області у зв`язку із тим, що адресою місця реєстрації ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" (Код ЄДРПОУ 42550063) згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: 65026, м. Одеса, вул. Приморська (Приморський р-н), буд. 18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 29.05.2023 р. матеріали позовної заяви по справі № 910/5984/23 передано на розгляд судді Гуту С.Ф.

02.06.2023 р. до господарського суду від ФОП Малого В.Ф. надійшли докази надсилання позовних матеріалів на адресу місцезнаходження ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 р. позовну заяву ФОП Малого В.Ф. залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.

15.06.2023 р. до господарського суду від ФОП Малого В.Ф. на виконання вимог ухвали від 05.06.2023 р. надійшли відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.06.2023 р. прийнято позовну заяву ФОП Малого В.Ф. до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5984/23, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.07.2023 р.

Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі надсилалась на адреси електронної пошти Позивача, зазначені у позовній заяві, та на адресу електронної пошти Відповідача, зазначену в укладеному між сторонами договорі поставки.

Надіслана ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" на зазначену в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась до господарського суду неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/5984/23 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.09.2023 р.

З метою додаткового повідомлення ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" про судове провадження, господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України https://od.arbitr.gov.ua/sud5017/gromadyanam/call/1455740/.

Надіслана ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" на зазначену в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали від 18.07.2023 р. повернулась до господарського суду неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.

07.09.2023 р. від ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" до господарського суду надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та встановлення строку для подання відзиву на позов.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023 р., враховуючи повернення неврученою надісланої ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" поштової кореспонденції суду, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом та судом на підставі статей 119,165 ГПК України продовжено строк Відповідачу для подачі відзиву на позовну заяву до 18.09.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2023 р. відкладено підготовче засідання на 19.09.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 р. закрито підготовче провадження у справі № 910/5984/23 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.09.2023 р.

Господарським судом враховано введений в країні воєнний стан, у зв`язку із чим підготовче провадження проводилось поза межами строку, встановленого статтею 177 ГПК України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2023 р. відкладено розгляд справи на 12.10.2023 р.

Ухвалами Господарського суду Одеської області після звернення із відповідними клопотаннями забезпечено участь представників сторін в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 р. відмовлено у задоволенні усного клопотання представника ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою представника Позивача в судове засідання, оскільки безпосередньо Позивач не зміг встановити зв`язок для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що не є підставою в розумінні приписів ГПК України для залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.10.2023 р. відкладено розгляд справи на 24.10.2023 р.

У призначене на 24.10.2023 р. судове засідання представники сторін не з`явились. Представник ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" приймав участь в судовому засіданні 12.10.2023 р., відтак належним чином обізнаний про відкладення розгляду справи на 24.10.2023 р., у той же час, відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 12.10.2023 р. до електронного кабінету ФОП Малого В.Ф. доставлено ухвалу від 12.10.2023 р.

Відповідно до пункту 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21, у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Письмового відзиву від ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв по суті справи не надходило, у зв`язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

24.10.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

15.11.2021 р. між ФОП Малим В.Ф. (Постачальник) та ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" (Покупець) укладено договір поставки № 15/11-1 (Договір), умовами пункту 1.1. якого встановлено, що Постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію (Товар), а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Асортимент, номенклатура Товару, його кількість, вартість і строки поставки Товару та інші дані, необхідні для організації поставок, визначаються у специфікаціях та\або заявках, які оформляються на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами даного Договору (пункт 1.3 Договору).

Строки поставки Товару визначаються у специфікаціях\заявах, які оформляються на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами даного Договору (пункт 2.1 Договору).

Поставка Товару за цим Договором здійснюється на умовах, що визначаються у специфікаціях\заявках, які оформляються на кожну партію Товару і є невід`ємними частинами даного Договору (пункт 2.2 Договору).

Поставка партії Товару та виписка накладних документів здійснюється за цінами, що зафіксовані Сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 2.3 Договору).

Моментом виконання обов`язку Постачальника щодо передачі Товару вважається дата підписання Покупцем видаткової накладної (пункт 2.4 Договору).

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця відбувається після сортування Товару та підписання Покупцем видаткової накладної (пункт 2.6 Договору).

На кожну поставлену партію Товару Постачальник надає Покупцеві такі документи: рахунок, видаткову накладну, сертифікат якості або інший документ, яким підтверджується його якість, сертифікат відповідності та паспорт на виріб (у випадках передбачених чинним законодавством України) (пункт 2.8 Договору).

Ціна Товару визначається Сторонами на момент підписання\погодження специфікацій\заявки та підтверджується видатковою накладною, які оформляються Постачальником на кожну партію Товару (пункт 3.1 Договору).

Пункт 3.3 Договору містить адресу електронної пошти Покупця.

Ціна Договору визначається за загальною вартістю поставлених та оплачених партій Товару протягом дії даного Договору згідно специфікацій\заявок та видаткових накладних (пункт 3.4 Договору).

Розрахунки за кожну партію Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку (пункт 3.5 Договору).

Строк проведення розрахунків Покупцем здійснюється з відстрочкою платежу на 10 банківських днів (пункт 3.6 Договору).

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, що визначається даним Договором та чинним законодавством України (пункт 5.1 Договору).

У випадку порушення Покупцем строку оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати Товару (пункт 5.3 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє по 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань по даному Договору. Якщо жодна із Сторін за 1 (один) календарний місяць до закінчення дії даного Договору не заявить в письмовій формі про намір його припинити, Договір продовжує свою дію на кожний наступний рік, на тих самих умовах (пункт 9.1 Договору).

У десятому розділі Договору зазначено банківський рахунок Постачальника.

Договір підписано представниками сторін.

В процесі здійснення господарських операції на підставі укладеного Договору між Постачальником та Покупцем підписано наступні видаткові накладні: від 15.11.2021 р. № Ма-0000001 загальною вартістю 76975,60 грн, від 15.11.2021 р. № Ма-0000002 91101,20 грн, від 17.11.2021 р. № Ма-00003 90181,90 грн, від 18.11.2021 р. № Ма-00004 91144,40 грн, від 20.11.2021 р. № Ма-00005 83225,40 грн, від 24.11.2021 р. № Ма-00006 84679,90 грн, від 24.11.2021 р. № № Ма-00007 69769,20 грн, від 25.11.2021 р. № Ма-00008 83369,20 грн, від 26.11.2021 р. № Ма-00009 89225,40 грн, від 30.11.2021 р. № Ма-00010 82087,60 грн, від 30.11.2021 р. № Ма-00011 82929,50 грн, від 01.12.2021 р. № Ма-00012 80530,80 грн, від 02.12.2021 р. № Ма-00013 80003,20 грн, від 06.12.2021 р. № Ма-00014 71674,10 грн, від 07.12.2021 р. № Ма-00015 83189,20 грн, від 09.12.2021 р. № Ма-00016 74920,50 грн, від 09.12.2021 р. № Ма-00017 88589,90 грн, від 10.12.2021 р. № Ма-00018 69111,80 грн, від 11.12.2021 р. № Ма-00019 83057,60 грн, від 15.12.2021 р. № Ма-00020 69164,60 грн, від 15.12.2021 р. № Ма-00021 59817,40 грн, від 16.12.2021 р. № Ма-00022 71976,90 грн, від 18.12.2021 р. № Ма-00023 74428,50 грн, від 19.12.2021 р. № Ма-00024 70000,00 грн, від 20.12.2021 р. № Ма-00025 75000,00 грн, від 21.12.2021 р. № Ма-00026 76534,20 грн, від 23.12.2021 р. № Ма-00027 78007,00 грн, від 25.12.2021 р. № Ма-00028 68882,30 грн, від 29.12.2021 р. № Ма-00029 91613,10 грн, від 30.12.2021 р. № Ма-00030 78130,90 грн, від 03.01.2022 р. № Ма-0000001 70515,00 грн, від 10.01.2022 р. № Ма-0000002 76241,80 грн, від 10.01.2022 р. № № Ма-0000003 67910,90 грн, від 12.01.2022 р. № Ма-0000004 68329,70 грн, від 13.01.2022 р. № Ма-000005 75352,30 грн, від 17.01.2022 р. № Ма-0000006 73789,30 грн, від 17.01.2022 р. № Ма-0000007 68478,40 грн, від 18.01.2022 р. № Ма-0000008 84448,60 грн, від 20.01.2022 р. № Ма-0000009 61690,10 грн, від 21.01.2022 р. № Ма-0000010 71687,70 грн, від 22.01.2022 р. № Ма-0000011 69489,10 грн, від 25.01.2022 р. № Ма-0000012 76624,40 грн, від 26.01.2022 р. № Ма-0000013 75883,10 грн, від 27.01.2022 р. № Ма-0000014 75962,40 грн, від 01.02.2022 р. № Ма-0000015 74870,80 грн, від 01.02.2022 р. № Ма-0000016 72331,70 грн, від 11.02.2022 р. № Ма-0000017 94719,75 грн, від 11.02.2022 р. № Ма-0000018 100245,30 грн, від 14.02.2022 р. № Ма-0000019 87162,25 грн, від 15.02.2022 р. № Ма-0000020 97152,00 грн, від 16.02.2022 р. № Ма-0000021 110537,50 грн, від 17.02.2022 р. № Ма-0000022 114263,50 грн, від 20.02.2022 р. № Ма-0000023 40613,25 грн.

Відповідно до платіжних доручень та платіжних інструкцій у період з 16.11.2021 р. по 14.03.2023 р. ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" перераховано ФОП Малому В.Ф. із призначенням платежу «оплата згідно договору № 15/11-1 від 15.11.2021 р.»: 100000 грн, 50000 грн, 40000 грн, 100000 грн, 24000 грн, 18000 грн, 50000 грн, 200000 грн, 100000 грн, 100000грн, грн 100000 грн, 60000 грн, 85000 грн, 50000 грн, 89000 грн, 40000 грн, 100000 грн, 50000 грн, 120000 грн, 100000 грн, 54000 грн, 100000 грн, 100000 грн, 50000 грн, 100000 грн, 50000 грн, 80000 грн, 50000 грн, 250000 грн, 100000 грн, 100000 грн, 100000 грн, 30000 грн, 80000 грн, 37500 грн, 103000 грн, 48000 грн, 17000 грн, 16000 грн, 23000 грн, 15000 грн, 10000 грн, 11000 грн, 4000 грн, 31500 грн, 8500 грн, 30000 грн, 37226.96 грн, 40000 грн, 40000 грн, 40000 грн, 14000 грн, 16000 грн, 30000 грн, 30000 грн, 30000 грн, 30000 грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами частини 1 статті 265 ГК України встановлено, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір поставки від 15.11.2021 р. № 15/11-1.

При цьому ФОП Малим В.Ф. як Постачальником доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов`язків та постачання ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" Товару загальною вартістю 4177593,15 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення видатковими накладними, підписаними сторонами у справі, проти чого останні не заперечують та не ставлять це під сумнів.

В свою чергу, ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,668,691,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару остаточно та своєчасно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 668, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712 ЦК України та пункту 3.6 Договору строк виконання зобов`язання на суму 695866,19 грн настав (загальна вартість поставленого Товару - загальну сума сплачених коштів/4177593,15 грн - 3481726,96 грн = 695866,19 грн). Іншого Відповідачем господарському суду не доведено, так само як і не представлено доказів своєчасної оплати вартості усього поставленого Товару.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (частина 1 статті 229 ГК України).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У той же час статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, умовами пункту 5.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строку оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати Товару.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232,269,322,324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Також доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на викладене, наведені приписи законодавства надають право нараховувати штрафні санкцій у період строку дії введеного карантину.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши заявлені ФОП Малим В.Ф. складові заявлених до стягнення 60485,68 грн інфляційних нарахувань, 248795,99 грн пені та 14927,76 грн 3% річних, які нараховано на суму 695866,19 грн за період 19.07.2022 р. 05.04.2023 рр., господарським судом встановлено відповідність методології нарахування чинним приписам законодавства України, адже методологія нарахування штрафних санкцій передбачає можливість об`єднання складових загальної суми, а введений карантин надає можливість нараховувати штрафні санкції на строк понад 6 місяців.

Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав у ФОП Малого В.Ф. для звернення із позовною заявою про стягнення з ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" 695866,19 грн основного боргу, 60485,68 грн інфляційних нарахувань, 248795,99 грн пені та 14927,76 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого за укладеним 15.11.2021 р. договором поставки № 15/11-1 товару, однак, на переконання господарського суду, стягнення 248795,99 грн пені унеможливлюється наступним.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.

Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Так, у пунктах 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. р. у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 р. у справі № 910/353/19).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 р. у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 р. у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 р. у справі № 905/1409/21).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ФОП Малого В.Ф., та/або доказів настання негативних наслідків та понесення ним збитків саме в результаті порушення ТОВ "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" умов укладеного договору, те, що розмір пені становить значну частину від розміру основного боргу (35%), те, що із представлених до матеріалів доказів вбачається та не ставиться під сумнів оплату Відповідачем вартості більшої частини поставленого Позивачем Товару, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумність господарський суд зменшує належну до стягнення суму пені до 70000,00 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 р.).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру пені.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Малого Василя Федоровича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" про стягнення 1020075,62 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕГАФРУТ-ТРЕЙД" (65026, м. Одеса, вул. Приморська (Приморський р-н), буд. 18, Код ЄДРПОУ 42550063) на користь Фізичної особи-підприємця Малого Василя Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 695866/шістсот дев`яносто п`ять тисяч вісімсот шістдесят шість/грн 19 коп. основного боргу, 60485/шістдесят тисяч чотириста вісімдесят п`ять/грн 68 коп. інфляційних нарахувань, 70000/сімдесят тисяч/грн 00 коп. пені, 14927/чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім/грн 76 коп. 3% річних та 15302/п`ятнадцять тисяч триста дві/грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 06 листопада 2023 р. у зв`язку із перебуванням судді Гута С.Ф. у період з 01.11.2023 р. по 03.11.2023 р. на лікарняному.

Суддя С.Ф. Гут