Рішення

від 30.10.2023 по справі 916/2623/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2623/23Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/2623/23

За позовом: Приватного акціонерного товариства Завод Маяк (63401, Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вул. Залізнична, будинок 120; код ЄДРПОУ 21189935)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт (65482, Одеська область, Одеський район, місто Южне, вул. Іванова, будинок 9; 43331493)

Про стягнення 429746,00 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Чайка О.Ю., ордер

Встановив: Приватне акціонерне товариство Завод Маяк звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Аванград-Опт про стягнення 429746,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2023р. прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства Завод Маяк до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2623/23. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено (з урахуванням перебуванням судді Д`яченко Т.Г. у відпустці з 28.06.2023р. по 28.07.2023р.) на "07" серпня 2023 р. о 09:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 07.08.2023р. о 09:40.

07.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.08.2023р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.08.2023р. повідомлено учасників справи №916/2623/23 про судове засідання, яке відбудеться "28" серпня 2023 р. о 11:30.

25.08.2023р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

У судовому засідання 28.08.2023р. судом було поновлення відповідачу строк для подання відзиву та залучено поданий відповідачем відзив до матеріалів справи.

28.08.2023р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.09.2023р. о 11:30. Встановлено позивачу строк на оформлення відповіді на відзив до 15.09.2023р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2023р. повідомлено позивача по справі №916/2623/23 Приватного акціонерного товариства Завод Маяк про судове засідання, яке відбудеться "20" вересня 2023 р. о 11:30.

15.09.2023р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

20.09.2023р. судом було отримано від відповідача заперечення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.09.2023р. закрито підготовче провадження у справі №916/2623/23. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "16" жовтня 2023 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 16.10.2023р. о 12:00.

16.10.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 30.10.2023р. о 14:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2023р. повідомлено позивача по справі №916/2623/23: Приватне акціонерне товариство Завод Маяк про судове засідання, яке відбудеться "30" жовтня 2023 р. о 14:45.

24.10.2023р. до суду позивачем було надано заяву про розгляду справи за його відсутності.

У судовому засіданні 30.10.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 06.11.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

14.06.2021р. між Приватним акціонерним підприємством «Завод «Маяк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» укладено Договір поставки № 197 (надалі - Договір) та Протокол розбіжностей до Договору поставки № 197 від 14.06.2021р. (надалі - Протокол розбіжностей).

Відповідно до розділу 1 Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити Товар на умовах визначених Договором. Асортимент кількість, ціна та загальна вартість Товару визначались видатковими накладними, які є підтвердженням здійснення господарської операції між Сторонами (п. 1.2. Договору).

Позивачем було зазначено суду, що він поставив Товар загальною вартістю - 807444,00грн. (відповідно до видаткових накладних № НФ-0000628 від 12.08.21р., № НФ-0000971 від 01.10.21р. та №НФ-0001129 від 04.11.21р. та Товарно-транспортних накладних: ТТН-0000000052 від 12.08.21 р., ТТН-0000000090 від 01.10.21 р., ТТН-0000000117 від 04.11.21р.

Згідно п. 7.3. Договору відповідач повинен оплачувати реалізований ним Товар щотижня.

За поясненнями позивача, у період з 12.08.2021р. по 22.02.2022р. відповідач здійснив 12 платежів в рахунок видаткової накладної № НФ-0000628 від 12.08.2021р. що підтверджується платіжними дорученнями (Додатки 6-17). Загальна сума відповідних платежів - 377698,00грн. Будь-яких інших платежів від ТОВ «Авангард-Опт» не надходило.

Відповідно до п. 3.7. Протоколу розбіжностей у випадку, коли частина Товару не була реалізована протягом 360 днів з моменту отримання Товару, Покупець має право повернути його. Постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту пред`явлення Покупцем письмової вимоги, прийняти цей Товар та/або замінити його.

За посиланням позивача, станом на 14.06.2023р. відповідач прострочив наданому йому відстрочку платежу, не скористався правом повернення товару та має заборгованість перед позивачем у розмірі 429746,00 грн.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, право повернути нереалізований Товар згідно умов Договору виникло у відповідача в період часу, коли місто Херсон знаходилось в окупації. Відповідно до чинного законодавства існує обмеження щодо здійснення розрахунків з підприємствами, що знаходять на окупованій території, тому в період окупації ТОВ «АВАНГАРД-ОПТ» не міг здійснювати розрахунки.

За поясненнями відповідача, при укладенні договору поставки № 197 від 14.06.2021 року Сторони погодили між собою інший порядок розрахунків, а саме оплата за реалізований товар щотижня. З огляду на вищевикладене у відповідача виникає обов`язок сплатити за поставлений товар виключно після його реалізації, яка підтверджується звітом.

В період окупації міста Херсон відбулось заволодіння майном підприємства ТОВ «АВАНГАРД-ОПТ», що знаходилось на тимчасово окупованій території Херсонської області (в тому числі всією документацією бухгалтерського та фінансового обліку) представниками збройних формувань. По даному факту за заявою представника відповідача ТОВ «АВАНГАРД-ОПТ» слідчим відділом УСБУ в Херсонський області було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України код за ЄРДР 120022230000002888.

14 грудня 2022 року за адресою складу місця зберігання товару: місто Херсон, вулиця Кольцова, 57 в результаті вибуху внаслідок потрапляння боєприпасу виникла пожежа у складському приміщені. На місці виникнення пожежі представниками Херсонського районного управління ГУ ДСНС України у Херсонській області складено Акт про пожежу та інформація про найменування та вартість знищеного товару. З огляду на цю обставину відповідач не може виконати зобов`язання, щодо повернення нереалізованого товару.

Відповідачем було зазначено суду, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання є причинно-наслідковий зв`язок та обставини форс-мажору відстрочують строк виконання відповідачем своїх зобов`язань по договору поставки на час дії військового стану.

За посиланням відповідача, позивачем не надано жодного доказу про те, що товар реалізований покупцем. З огляду на це, вимога Постачальника сплати кінцеву вартість за нереалізований товар є безпідставною та такою, що порушує умови укладеного Договору поставки № 197 від 14.06.2021 року.

Відповідачем було зазначено суду, що з огляду на вищезазначені обставини, зв`язку із триваючою дією форс-мажорних обставин, неможливістю виконання своїх зобов`язань у відповідача відсутній обов`язок по оплаті за поставлений товар за договором поставки № 197 від 14.06.2021 року до часу закінчення дії обставин форс-мажор, а саме закінчення терміну дії військового стану та деокупації всіх територій Херсонської області.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що відповідачем факт отримання товару від позивача не спростований та сума заборгованості фактично визнається відповідачем.

Спростовуючи доводи відповідача, позивачем було зазначено суду, що якщо товар не реалізується протягом 360 календарних днів і покупець не повертає товар, останній, враховуючи набуття ним права власності на товар, зобов`язаний його оплатити.

Щодо наданих з боку відповідача актів, то позивачем було зазначено суду, що в даний актах відзначено, що знищено меблі, фурнітура та будівельні матеріали, проте не зазначено про знищення товару, який був поставлений позивачем.

Також, позивачем було зауважено, що відповідач не може посилатись на п. 10.2. Договору як на підставу продовження строку виконання зобов`язань за Договором та на вплив форс-мажорних обставин, оскільки не довів їх вплив на конкретні правовідносини.

Надаючи заперечення, відповідачем було зазначено суду, що повномасштабна військова агресія, введення воєнного стану не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як з`ясовано судом, 14.06.2021р. між Приватним акціонерним підприємством «Завод «Маяк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард-Опт» укладено Договір поставки № 197 та Протокол розбіжностей до Договору поставки № 197 від 14.06.2021р.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару загальною вартістю - 807444,00 грн., відповідно до видаткових накладних №НФ-0000628 від 12.08.21р., № НФ-0000971 від 01.10.21р. та №НФ-0001129 від 04.11.21р. та Товарно-транспортних накладних: ТТН-0000000052 від 12.08.21р., ТТН-0000000090 від 01.10.21 р., ТТН-0000000117 від 04.11.21р.

Судом враховано, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем.

У період з 12.08.2021р. по 22.02.2022р. відповідач здійснив часткову сплату вартості товару, у зв`язку з чим наразі за відповідачем рахується борг у розмірі 429746,00 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять відмови відповідача від товару, жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не надано.

Відповідач набувши право власності на товар, що відчужувався на підставі вищезазначених видаткових накладних, тим самим погодився із такою його ціною.

Суд зазначає, що отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Судом враховано, що сторонами визначено, що у випадку якщо товар не реалізовується протягом 360 днів з моменту отримання товару, покупець мав право повернути його пред`явивши постачальнику відповідну письмову вимогу.

Отже, якщо товар не реалізується протягом 360 календарних днів і покупець не повертає товар, останній, враховуючи набуття ним права власності на товар, розумний строк виконання своїх зобов`язань, враховуючи інтереси іншої сторони договору, зобов`язаний його оплатити.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем зобов`язання виконано та було здійснено поставку товару, проте, з боку відповідача було прийнято товар, частково спалено, та не повернуто такий товар у визначений договором строк.

На спростування доводів відповідача, суд зазначає, що матеріли справи не містять жодних доказів щодо здійснення відповідачем дій, направлених на повернення отриманого товару від позивача.

Також відповідачем не доведено суду, що ним вчинялись дії, зокрема, які направлено на інформування позивача про повернення товару або надання відомостей щодо його реалізації.

Суд констатує, що при оцінці дій сторін за критерієм добросовісності слід виходить з такого: чи вчинила кожна із сторін всі дії, спрямовані на полегшення виконання зобов`язання та на запобігання неможливості виконання; чи проявила кожна із сторін турботу щодо власності іншої сторони; чи дійсно сторони діяли спільно для досягнення мети зобов`язання; чи надавали сторони одна одній необхідну інформацію щодо виконання зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою спростування факту існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Відтак, посилання відповідача на те, що порушення ним п.7.3 договору є безпідставним, так як позивачем не надано жодних доказів того, що відповідач не здійснював оплату за реалізований ним товар та на не надання позивачем до суду доказів щодо конкретної дати виникнення у відповідача зобов`язання з оплати поставленого товару та доказів реалізації відповідачем отриманого від позивача товару, не приймається до уваги суду, оскільки за умовами укладеного договору у відповідача виник обов`язок сплати товару, відповідачем не надано доказів того, що товар ним не отримано або в подальшому не реалізовано, а також не надано доказів сплати поставленого товару, а визначення п.7.3 договору, що покупець зобов`язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня, не створюють підстав вважати, що умовою сплати за товар є його реалізація відповідачем.

У зв`язку з тим, що позивач виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, а тому відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання розрахуватись за отриманий товар.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 429746,00 боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо посилання на настання форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Верховний Суд у Постанові від 31.08.2022 по cправі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні як найшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належного виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

На думку суду, відповідачем не було доведено суду пов`язання настання форс-мажорних обставин із відповідачем, та зазначенні таких підстав, що надавали можливість відкладення строку виконання зобов`язань перед позивачем, крім того, настання форм-мажорних обставин надає підставу, зокрема звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від звільнення від виконання самого зобов`язання.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 6446,19 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Завод Маяк задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авангард-Опт (65482, Одеська область, Одеський район, місто Южне, вул. Іванова, будинок 9; 43331493) на користь Приватного акціонерного товариства Завод Маяк (63401, Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вул. Залізнична, будинок 120; код ЄДРПОУ 21189935) заборгованість у розмірі 429746 (чотириста двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок шість) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6446 (шість тисяч чотириста сорок шість) грн. 19 коп.

Повний текст рішення складено 06.11.2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко